Рішення № 126842807, 24.04.2025, Новоодеський районний суд Миколаївської області

24.04.2025

Справа № 482/1743/21

Номер провадження 2/482/96/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судового засідання Шведової Я.О., представника позивача Довганя О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач виконавчий комітет Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою. У обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є власником комплексу будівель та споруд площею 496,5 кв.м. адресою АДРЕСА_1 , земельною ділянкою під яким користується без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Згідно з вимогами ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни 'її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Аналогічна норма закріплена в ч.2 ст.120 Земельного кодексу України.

Зі змісту ст.ст.120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

При цьому ОСОБА_1 не сплачує плату за користування вказаною земельною ділянкою, яка фактично використовується для обслуговування вищевказаного комплексу будівель та споруд, а тому міська рада позбавлена можливості здавати в оренду цю земельну ділянку іншим особам та відповідно отримувати від цього дохід.

ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберігаєте у себе кошти, які маєте сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - Новоодеській міській раді на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідач неодноразово запрошувався до Новоодеської міської ради на засідання комісії по визначенню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам при виконавчому комітету Новоодеської міської ради, що підтверджується листами від 08.06.2021, 18.06.2021, 02.07.2021 які надіслані рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Запрошення на комісію Відповідач отримував особисто, але на засідання не з`являвся та жодних пояснень не надавав.

15.06.2021р. було проведено засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та розглянуто акт з визначення та відшкодування збитків власнику землі та зміст порушення стосовно використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що підтверджується протоколом № 3 від 15.06.2021 засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачем по м. Нова Одеса.

На засіданні комісії встановлено, що загальний розмір збитків за період з 01.01.2018 по 31.01.2020 на підставі розрахунку суми збитків недоотриманих бюджетом коштів внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 496,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що використовується ОСОБА_1 становить 51775,62 грн. За результатами роботи комісії було складено Акт про результати роботи комісії по визначенню розміру збитків, заподіяних власникам земель та землекористувачам від 15.06.2021р. та затверджено рішенням виконавчого комітету виконкому від 10.11.2021р. №203.

Акт комісії від 15.06.2021р. та Претензію було направлено відповідачу разом з листом від 10.08.2021р. з пропозицією відшкодувати збитки у місячний строк.

До теперішнього часу відповідачем жодних дій щодо відшкодування збитків та оформлення прав на користування земельною ділянкою відповідач не вчинив, тому позивач вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 51775,62 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою, а також судового збору.

Відповідач відзив не подав, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Раніше у заяву про скасування заочного рішення посилався на те, що згідно розрахунку, виходячи з якого була визначена сума заборгованості, нормативна грошова оцінка земельної ділянки була помножена на відсоток, який становить 12, тобто максимальний розмір.

Застосування максимального відсотка для визначення збитків відповідач вважає необґрунтованим.

Так, статтею 228 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, який для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено встановлюється у розмірі не менше 3 відсотків їх нормативно грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно постанови КМ України від 189 квітня 1993 №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольскою міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Неодержаний доход- це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Комісією позивача для розрахунку збитків обрано максимальний розмір орендної плати за землю, передбачений ст.288 Податкового кодексу України, тобто 12%.

Проте у кондиційних правовідносинах, що виникли між сторонами власник майна має довести, що сума не одержаного доходу (не отриманої з відповідача орендної плати) є дійсно такою яку б він міг отримувати у разі укладання між ними договору оренди землі.

Однак, позивачем не надано жодних доказів того, що ним застосовується практика встановлення максимально передбаченого законом розміру орендної плати із іншими орендарями, які користуються земельними ділянками тієї ж категорії, що і відповідач і що він дійсно отримує від інших орендарів і міг би отримати від відповідача такий розмір орендної плати.

Крім цього, відповідач взагалі не має можливості користуватися земельної ділянкою через перешкоди, які чиняться іншою стороною.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи викладені у позовній заяві.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши позицію відповідача, матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 відповідно до Договору купівлі-продажу № 2-1034 від 24.07.2008 р. є власником комплексу будівель та споруд площею 496,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 .

Вищевказане нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 496,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 .

Як видно із витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1176/351-21 від 19.11.2021 року, щодо земельної ділянки площею 496,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - землі запасу, нормативна грошова оцінка (далі НГО) -143821,16 грн.

Згідно частини 2 статті 83 Земельного кодексу України до комунальної власності належать:

- усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

- земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності не залежно від місця їх розташування;

- землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Таким чином суд вважає доведеним що земельна ділянка площею 496,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , на які розміщено належний відповідачу на праві власності комплекс будівель та споруд площею 496,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві комунальної власності Новоодеській міській раді Миколаївського району Миколаївської області.

Також, як видно із листа Новоодеської ДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 15.12.2021 року № 14806/5/14-29-61 згідно податкового обліку за ОСОБА_1 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не значиться.

Таким чином земельний податок за вищезазначену земельну ділянку відповідач не сплачує.

Договір оренди вищевказаної земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладався, право користування зазначеною земельною ділянкою за відповідачем не зареєстровано.

Ці обставини відповідачем не заперечувалися.

За умовами частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат.superficies solo cedit- збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦКУкраїни дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .

Таким чином із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Відповідач неодноразово запрошувався до Новоодеської міської ради на засідання комісії по визначенню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам при виконавчому комітету Новоодеської міської ради, що підтверджується листами від 08.06.2021 року, 18.06.2021 року, 02.07.2021 року, які надіслані рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Запрошення на комісію Відповідач отримував особисто, але на засідання не з`являвся та жодних пояснень не надавав.

15.06.2021р. було проведено засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та розглянуто акт з визначення та відшкодування збитків власнику землі та зміст порушення стосовно використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що підтверджується протоколом № 3 від 15.06.2021 засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачем по м. Нова Одеса.

На засіданні комісії встановлено, що загальний розмір збитків за період з 01.01.2018 по 31.01.2020 на підставі розрахунку суми збитків недоотриманих бюджетом коштів внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 496,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що використовується ОСОБА_1 становить 51775,62 грн.

За результатами роботи комісії було складено Акт про результати роботи комісії по визначенню розміру збитків, заподіяних власникам земель та землекористувачам від 15.06.2021р. та затверджено рішенням виконавчого комітету виконкому від 10.11.2021р. №203.

Акт комісії від 15.06.2021р. та Претензію було направлено відповідачу разом з листом від 10.08.2021р. з пропозицією відшкодувати збитки у місячний строк.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

У цій справі розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1176/351-21 від 19.11.2021 року, щодо земельної ділянки площею 496,5 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , згідно якої НГО земельної ділянки становить 143821,16 грн.

Із такої ж НГО земельних ділянок виходила комісія позивача визначаючи розмір збитків.

Разом з тим, суд не погоджується із розрахунками збитків на які посилається позивач.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, який для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно постанови КМ України від 19 квітня 1993 р. N 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають:

вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;

вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;

вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;

понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Комісією позивача для розрахунку збитків обрано максимальний розмір орендної плати за землю передбачений ст. 288 Податкового кодексу України 12 % НГО.

Проте, у кондиційних правовідносинах що виникли між сторонами власник майна має довести, що сума не одержаного доходу (не отриманої з відповідача орендної плати) є дійсно такою яку б він міг отримувати у разі укладення між ними договору оренди землі.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 265.1.3 пункту 265.1 стаття 265 ПК України земельний податок є місцевим податком та складовою податку на майно. Таким чином, встановлення ставок земельного податку належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та об`єднаних територіальних громад, які визначають розміри ставок цього податку в межах, встановлених Податковим кодексом України, та затверджують їх рішенням щороку до 15 липня.

Проте рішення органу місцевого самоврядування щодо визначення ставки такого податку за відповідні періоди (2019-2021 роки) позивач до суду не надав.

За такого, визначення позивачем для відповідача розміру плати за землю -12 % від нормативно грошової оцінки, без підтвердження розміру ставки, визначеної рішенням органу місцевого самоврядування, є дискримінаційними.

Таким чином позивачем не доведено ОСОБА_1 мав би сплачувати за користування зазначеними земельною ділянкою орендну плату у розмірі 12% від НГО і саме такий розмір плати недоотримано позивачем у наслідок фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без достатньої правової підстави .

З огляду на вищевказане суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача на користь позивача неотриманого доходу у розмірі більшому ніж мінімальний передбачений законом розмір орендної плати - 3% НГО, що за три роки в межах позовних вимог становить 12943 (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 90 коп.

Хоча відповідачем і не надано доказів неможливості користування ним належним йому на праві власності майном за адресою АДРЕСА_1 , що розміщене на відповідній земельній ділянці що належить позивачу, вини іншої особи, проте суд не вбачає підстав для звільнення фактичного землекористувача від сплати податку на землю у такому випадку .а тому на думку суду ці доводи на увагу не заслуговують.

Згідно принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства закріплених у ст. 12, 13 ЦПК України та положень ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Виконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області (розрахунковий рахунок місцевого бюджету Новоодеської міської ТГ UA158999980314040544000014468, ОКПО 37992030, Миколаїв. ГУК /тг м. Нова Одеса, МФО 899998, код платежу 24060300) ?12943 (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 90 коп. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 496,5 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . У іншій частині за даною позовною вимогою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області (розрахунковий рахунок місцевого бюджету Новоодеської міської ТГ UA158999980314040544000014468, ОКПО 37992030, Миколаїв. ГУК /тг м. Нова Одеса, МФО 899998, код платежу 24060300) 567 (пятсот шістдесят сім) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко