Рішення № 126841809, 24.04.2025, Чернівецький районний суд Вінницької області

"24" квітня 2025 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 150/3/25

Номер провадження: 2/150/66/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Суперсона С.П.,

за участі секретаря Дудки А.Ю.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гриньков Євгеній Віталійович до Фермерського господарства «ВВВ» в особі директора Гулько Володимира Володимировича про розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок ,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ВВВ» в особі директора Гулько Володимира Володимировича про розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок. Позов мотивований тим, що між сторонами було укладено договір оренди землі б/н від 02.01.2018, за яким передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1024 га, кадастровий номер 0524984500:09:003:0047, право оренди на яку зареєстроване 27.02.2018, номер запису про ніше речове право 25089889, яка розташована на території Чернівецької територіальної громади (с. Мазурівка) Могилів-Подільського району Вінницької області.

Також між сторонами було укладено договір оренди землі б/н від 30.10.2016, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «ВВВ», за яким передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сілсьькогосподарського виробництва, площею 2,2139 га, кадастровий номер 0524984500:09:003:0048, право оренди якої зареєстроване 11.05.2017, номер запису про інше речове право 20367225, яка розташована на території Чернівецької територіальної громади (с. Мазурівка) Могилів-Подільського району Вінницької області.

Втім, починаючи з 2019 року відповідач систематично не сплачує орендну плату. На всі звернення, повідомлення та дзвінки не реагує. Згідно виписок з АТ КБ «ПРИВАТБАНК», жодних коштів на рахунок позивача від відповідача не надходило починаючи з 2019 року.

28 серпня 2024 року позивачем було направлено відповідачу лист з проханням надати докази сплати орендної плати. Однак, лист залишився без відповіді.

Тому позивач просить розірвати договори оренди землі, повернувши вказані земельні ділянки у стані придатному для використання за їх цільовим призначенням. Також просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу адвоката.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позові у повному обсязі посилаючись на те, що у 2014 році згідно усної домовленості позивача із відповідачем, останній надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000,00 доларів США за земельні ділянки, що є предметом спору, які позивач в подальшому зобов`язалася продати відповідачу. У підтвердження наміру продажу зазначених земельних ділянок, позивач у 2014 році склала заповіт на ім`я відповідача, який у 2019 році скасувала.

Крім цього, позивач з 2019 року жодного разу не зверталася до господарства про отримання нею орендної плати.

Рахунку, на який господарство могло б перерахувати орендну плату похивач не надав. В ФГ «ВВВ» наявні відомості лише про один рахунок позивача, на який перераховувались кошти, що підтверджується відомістю розподілу витрат ФГ «ВВВ» від 25.12.2024.

На неодноразові дзвінки до позивача щодо надання актуального рахунку для перерахування орендної плати, ОСОБА_1 не реагувала.

Позивач скориставшись відповіддю на відзив, заперечила щодо доводів відзиву, посилаючись на те, що договори оренди землі не містять зобов`язання позивача щодо звернення до відповідача за отриманням орендної плати. Крім цього, відповідач сам собі суперечить, адже надає доказ від 25.12.2024 про перерахунок на картковий рахунок позивача орендної плати за 2024 рік. Вказану виплату позивач здійснив після отримання письмової вимоги позивача щодо погашення заборгованості по орендній платні. Однак, за період з 2019 по 2023 роки орендні платежі залишаються не сплаченими.

Також позивач зауважує на тому, що систематична несплата орендної плати (два або більше разів) є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.

Щодо отримання нею 3000,00 доларів США, в якості плати відповідача за придбання земельних ділянок зазначила, що в 2014 році в Україні діяв мораторій на продаж землі, тому відповідні правочини не вчинялися та згідно із законом вчинятися не могли.

Позивач та її представник в ході судового розгляду позовні вимоги підтримували та просили суд їх задовольнити в повному обсязі. Також позивач показала, що при укладенні договорів оренди землі від 30.10.2016 та від 02.01.2018, нею було надано картковий рахунок для перерахунку орендної плати. До 2019 року відповідач регулярно сплачував орендну плату на вказаний картковий рахунок. Однак, з 2019 року платежі припинили надходити. У 2024 році позивачем було скеровано листа відповідачеві щодо надання документального підтвердження сплати орендної плати з 2016 року по серпень 2024 року. У зв`язку із чим, у грудні 2024 року відповідач здійснив переказ коштів за оренду землі за 2024 рік на картковий рахунок позивача.

Відповідач в особі директора Гулько В.В. в ході судового розгляду заперечував проти позову, посилаючись на те, що у 2014 році земельні ділянки, що є предметом спору, фактично були придбані у позивача за плату у розмірі 3000,00 доларів США, у зв`язку із чим позивач склала на ім`я відповідача відповідний заповіт. Крім цього, орендну плату сплачувати відповідач не мав можливості, так як не мав актуального рахунку позивача.

Свідок ОСОБА_2 суду показав, що працює у ФГ «ВВВ». У 2014 році позивач отримала від відповідача грошові кошти в сумі 3000,00 доларів США, натомість склала заповіт на ім`я дітей відповідача ОСОБА_3 та дітей свідка. Крім цього, свідок особисто передавав орендну платню позивачеві, здійснював перекази на картковий рахунок, передавав кошти автобусом. Вказані виплати здійснював з 2018 по 2021 роки, далі позивач припинила виходити на зв`язок. У 2024 році за вказівкою свідка, бухгалтер здійснила переказ орендної плати на картковий рахунок позивача, про що наявне підтвердження здійснення переказу.

Суд, заслухавши доводи сторін та представника, покази свідка, дослідивши письмові матеріали судової справи дійшов наступних висновків.

30.10.2016 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФГ «ВВВ» в особі директора Гулько В.В. було укладено договір оренди землі б/н, за яким передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сілсьькогосподарського виробництва, площею 2,2139 га, кадастровий номер 0524984500:09:003:0048, яка розташована на території Чернівецької територіальної громади (с. Мазурівка) Могилів-Подільського району Вінницької області.

Пунктом 8 договору передбачено сплату орендної плати у розмірі 5% від вартості земельної ділянки.

Пунктом 10 договору встановлено, що плата вноситься щороку до 1 грудня.

Крім цього, 02.01.2018 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФГ «ВВВ» в особі директора Гулько В.В. було укладено договір оренди землі б/н, за яким передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сілсьькогосподарського виробництва, площею 2,1024 га, кадастровий номер 0524984500:09:003:0047, яка розташована на території Чернівецької територіальної громади (с. Мазурівка) Могилів-Подільського району Вінницької області.

Пунктом 9 договору передбачено сплату орендної плати у розмірі 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5448,01 грн..

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься до 32 грудня поточного року.

Як стверджує позивач, з 2019 року відповідач припинив сплачувати оренду плату, на підтвердження своїх доводів надала суду виписку по рахунку з АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Вказані твердження позивача не було спростовано відповідачем у спосіб, визначений процесуальним законом, шляхом подання суду відповідних письмових доказів.

Крім цього, судом встановлено, що 28.08.2024 позивачем було скеровано на адресу відповідача листа щодо надання письмового підтвердження щодо сплати орендної плати за договорами оренди земельних ділянок за період з 30.10.2016 по 28.08.2024.

Вказане звернення проігноровано відповідачем.

Натомість, 25.12.2024 відповідачем було здійснено переказ коштів на картковий рахунок позивача з призначенням платежу: «орендна плата за земельний пай за 2024 рік, згідно договору б/н від 02.01.2018 та договору б/н від 30.10.2016».

Правилами частини першоїстатті 2 Закону України «Про оренду землі»визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.

За загальним правилом частини першоїстатті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, таказміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другоїстатті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другійстатті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.

З огляду на наведені правила абзацу першого частини другоїстатті 651 ЦК Українияк цивільне законодавство, так і земельне передбачає окремі приклади його застосування, що мають характер загальних для усіх цивільних відносин (у разі істотного порушення цивільного договору іншою стороною), а також характер спеціалізованих - для інших приватноправових договорів та для інших окремо застережених у законі видів порушень цивільних договорів (зокрема, окремі правиластатті 141 ЗК України, застосовні до догорів оренди землі), як це буде проілюстровано далі.

Спеціальними у врегулюванні розірвання договору оренди землі єприписистатті 32 Закону України «Про оренду землі», а такожстатті 141 ЗК України, пункт «д» частини першої якої передбачає, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей24,25цьогоЗаконувизначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку (абзац п`ятий частини першоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (частина другастатті 25 Закону України «Про оренду землі»).

Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.

Відповідно до спеціальної норми частини першоїстатті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українипідставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплатиорендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).

Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.

Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова «несплата», можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.

Тож підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першоїстатті 141 ЗК Україниє саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другоїстатті 651 ЦК Українинемає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Судом встановлено, що за період з 2019 року по 2023 рік відповідачем не здійснювалися платежі щодо сплати орендної платні за договорами оренди, таким чином відповідачем систематично (два і більше випадки) повністю не сплачено орендну плату за договорами оренди та вказані обставини не спростовано відповідачем.

Лише по отриманні листа позивача, 25.12.2024 відповідачем було здійснено оплату оренди за земельні ділянки за 2024 рік, що спростовує доводи сторони відповідача про відсутність карткового рахунку позивача, на який можливо було б здійснювати переказ коштів на оплату оренди землі.

Таким чином суд констатує наявність підстав для розірвання зазначених договорів відповідно до пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вирішуючи про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом було сплачено судовий збір у загальному розмірі 3028,00 грн., що підтверджено наданими суду квитанціями.

Тому, вказана сума підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо присудження з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 04.11.2024, розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги від 01.04.2025, копію акту приймання-передачі наданих послуг б/н від 01.04.2025 у справі № 150/3/25.

Наданий стороною позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. не спростовано стороною відповідача, а тому суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 200, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гриньков Євгеній Віталійович до Фермерського господарства «ВВВ» в особі директора Гулько Володимира Володимировича про розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок, - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі б/н від 30.10.2016, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «ВВВ», за яким передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сілсьькогосподарського виробництва, площею 2,2139 га, кадастровий номер 0524984500:09:003:0048, право оренди якої зареєстроване 11.05.2017, номер запису про інше речове право 20367225, яка розташована на території Чернівецької територіальної громади (с. Мазурівка) Могилів-Подільського району Вінницької області, повернувши вказану земельну ділянку у стані придатному для використання за її цільовим призначенням.

Розірвати договір оренди землі б/н від 02.01.2018, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «ВВВ», за яким передано в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1024 га, кадастровий номер 0524984500:09:003:0047, право оренди на яку зареєстроване 27.02.2018, номер запису про ніше речове право 25089889, яка розташована на території Чернівецької територіальної громади (с. Мазурівка) Могилів-Подільського району Вінницької області, повернувши вказану земельну ділянку у стані придатному для використання за її цільовим призначенням.

Стягнути з ФГ «ВВВ» (код ЄДРПОУ 32067768, юридична адреса вул. Вишнева, буд. 46, с. Мазурівка, Чернівецька територіальна громада, Могилів-Подільський район, Вінницька область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції Вінницького апеляційного суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН