Рішення № 126837302, 23.04.2025, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1566/24

провадження № 2/445/168/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 квітня 2025 року

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М.В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Брояко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , заінтересована особа: Комісія з захисту прав дитини Золочівської міської ради Золочівського району про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Золочівського районного суду м. Золочів перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , заінтересована особа: Комісія з захисту прав дитини Золочівської міської ради Золочівського району про позбавлення батьківських прав.

В позові позивач зазначає, що він є батьком двох синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з ОСОБА_3 не склалося, рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 24.12.2019 року, шлюб - розірвано, що підтверджується рішенням Золочівського районного суду у справі № 445/2156/19, діти залишились проживати разом з батьком в с. Княже, з того часу Відповідач виїхала з села в невідомому напрямку, не підтримуючи з дітьми будь-яких контактів. ОСОБА_3 ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться успіхами ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 по навчанню, станом їх здоров`я, не цікавиться про їх фізичний і духовний розвиток, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не цікавиться їх інтересами. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі відповідачки та підтримки з її боку. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Слід зазначити, що Відповідач на підставі Судового Наказу Золочівського районного суду від 22.06.2020 року зобов`язана сплачувати на користь Позивача аліменти на утримання дітей в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ними повноліття, що явно на сьогоднішній час не покриває і половини витрат на дітей, аліменти з запізненнями, але сплачує, на цьому її участь в вихованні дітей закінчується.

Діти знаходиться на повному утриманні ОСОБА_1 . У зв?язку з цим, вирішив звернутися в суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання в котре не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, заперечень, заяв чи клопотань не подала.

Представник третьої особи, ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив їх задоволити.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, будучи повідомленою під розписку про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві покази і за відмову від дачі показів згідно ст..ст. 384, 385 КК України, повідомила, що являється сусідкою ОСОБА_1 , яка проживає за 200 метрів від його хати. Свідок, зазначила, що часто буває у гостях і ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що їхні сини товаришують, дружину ОСОБА_3 після розлучення не бачила жодного разу, вихованням синів займається ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 , в судовому засідання зазначив, що мама ОСОБА_3 тривалий час перебуває у Польщі і не приділяє уваги своїм синам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , періодично сплачує аліменти.

У зв`язку з неявкою відповідача в жодне засідання, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 02 липня 2007 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 21 жовтня 2011 року.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області № 445/2156/19 від 24 грудня 2019 року ухвалено розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 27.09.2006 року у Скварявській сільській раді Золочівського району Львівської області, актовий запис № 3.

Судовим наказом Золочівського районного суду Львівської області № 445/922/20 від 22 червня 2020 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: с. Скварява, Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10 червня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно довідки № 324 від 09.07.2024 виданою Золочівською міською радою Золочівського району ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом однією сім`єю з синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В характеристиці № 291 від 12.06.2024 виданою Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області, зазначено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Княже , що проживає із двома неповнолітніми дітьми в с. Княже за період проживання на території населеного пункту зарекомендував себе з виключно позитивного боку.

Виконавчий комітет Золочівської міської ради, рішенням № 2535 від 20.06.2024 вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується висновком комісії з питань захисту прав дитини Золочівської міської ради № 94 від 19 червня 2024 щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 .

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітніх синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , заінтересована особа: Комісія з захисту прав дитини Золочівської міської ради Золочівського району про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про неприпустимість в подальшому порушення з її боку батьківських обовя`зків щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та про їх можливі наслідки у разі їх неналежного виконання, а саме позбавлення батьківських прав.

Покласти на Служба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 24.04.2025 року.

Суддя М.В. Бакаїм