Вирок № 126832634, 24.04.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/421/25

(1-кп/199/503/25)

ВИРОК

іменем України

24 квітня 2025 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі (далі по тексту стисло Суд):

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12022041630000458 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, яке Суд вважає доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Формулюючи обвинувачення ОСОБА_4 , яке Суд вважає доведеним, Суд робить застереження, що здійснює розгляд кримінального провадження виключно в межах цього обвинувачення, пред`явленого обвинуваченому відповідно до обвинувального акту.

Суд уважає доведеним, що у ОСОБА_4 у невстановлений час виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих та особливо великих розмірах та наркотичних засобів з метою збуту, на території м. Дніпро, шляхом їх схову у вигляді «закладок».

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 у невстановлений час, місці, спосіб та обставин, маючи злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих та особливо великих розмірах та наркотичних засобів придбав у невстановленої особи, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, згортки вкриті ізолюючою стрічкою червоного та жовтого кольорів, в яких знаходився наркотичні засоби - «канабіс», згортки вкриті ізолюючою стрічкою жовтого, зеленого, червоного та синього кольорів, в яких знаходилась психотропна речовина - «PVP», а також згортки вкриті ізолюючою стрічкою червоного та синього кольорів, в яких знаходилась психотропна речовина - «4-ММС (4-метилметкатинон)», які ОСОБА_4 зберігав у певному місці з метою подальшого їх збуту, до певного часу, але не пізніше 18 листопада 2024 року, з метою подальшого її розповсюдження особам з числа наркозалежних.

Далі, 18.11.2024 у денний час доби, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих та особливо великих розмірах та наркотичних засобів з метою збуту ОСОБА_4 взяв згортки, вкриті ізолюючою стрічкою червоного та жовтого кольорів, в яких знаходився наркотичні засоби - «канабіс», згортки вкриті ізолюючою стрічкою жовтого, зеленого, червоного та синього кольорів, в яких знаходилась психотропна речовина - «PVP», а також згортки вкриті ізолюючою стрічкою червоного та синього кольорів, в яких знаходилась психотропна речовина - «4-ММС (4-метилметкатинон)», та помістив до рюкзаку чорного кольору, який був при ньому, тим самим почав зберігати вказаний засіб при собі, пересуваючись вулицями міста Дніпро, з метою подальшого його розповсюдження особам з числа наркозалежних.

Далі, 18.11.2024 у денний час доби ОСОБА_4 , знаходячись у певному невстановленому місці, взяв частину раніше придбаної ним психотропної речовини у великих та особливо великих розмірах та наркотичні засоби, та, утримуючи їх при собі, прибув на вулицю Старосамарська Набережна в м. Дніпро, для збуту вищевказаних психотропних речовин та наркотичних засобів, у вигляді «закладки» особам з числа наркозалежних.

Однак, 18.11.2024 приблизно о 13:00 годині ОСОБА_4 був помічений працівниками поліції за адресою: м. Дніпро, вул. Старосамарська Набережна, які відповідно до ст.ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію» провели превентивні заходи, а саме: згідно з п. 4 ст. 32 «Перевірка документів» - якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо; згідно з п. 2 ст. 34 «Поверхнева перевірка» - поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб. На запитання співробітників поліції чи має ОСОБА_4 при собі речі, обіг яких заборонено, останній повідомив, що має в рюкзаку що знаходиться при ньому згортки вкриті ізолюючими стрічками зеленого, синього, жовтого та червоного кольорів, в середині яких знаходиться сліп. пакет з порошкоподібної речовиною білого кольору та речовиною рослинного походження зеленого кольору, після чого працівниками УПП викликано слідчо-оперативну групу відділу поліції №1 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області та відповідно до ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 .

Так, 18.11.2024 в період часу з 18:47 годин по 20:49 годин, старшим слідчим СВ відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_6 було затримано ОСОБА_4 в присутності двох понятих та захисника ОСОБА_5 в порядку передбаченому ст. ст. 208, 236 КПК України, у м. Дніпрі по вулиці Старосамарська Набережна, за координатами 48.29215, 35.02446, проведено особистий обшук ОСОБА_4 , в ході якого в рюкзаку чорного кольору, який останній утримував при собі, було виявлено 8 згортків червоного кольору з речовиною зеленого кольору рослинного походження, 7 згортків жовтого кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 5 згортків синього кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 1 згорток зеленого кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 1 прозорий пакет з кристалічною речовиною білого кольору, 1 прозорий сліп-пакет в середині 8 згортків з речовиною зеленого кольору рослинного походження, 1 прозорий сліп-пакет в середині 23 згортки червоного кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 1 прозорий сліп-пакет в середині 5 згортків червоного кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 1 прозорий спіл-пакет в середині 5 згортків, синього кольору з кристалічною речовиною білого кольору, прозорий спіл-пакет в середині 10 згортків жовтого кольору з речовиною зеленого кольору рослинного походження.

Встановлено, що у ОСОБА_4 працівники поліції виявили та вилучили:

- речовину рослинного походження зелено-коричневого кольору, масою 1,6736 г., яка є канабісом, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 1,4128 г.;

- кристалічну речовину білого кольору масою 1,8252г., яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP ( 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1он). Маса PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1он) становить 1,2455 г.;

- кристалічну речовину білого кольору масою 0,4443 г., яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,2909 г.;

- кристалічну речовину білого кольору масою 0,1995 г., яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,1489 г.;

- кристалічну речовину світло-жовтого кольору масою 0,9034 г., яка містить - 4-ММС (4-метилметкатинон) - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Маса 4-ММС (4-метилметкатинон) становить 0,7461 г.;

- кристалічну речовину білого кольору масою 0,9174 г., яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,5414 г.;

- речовину масою 0,2857 г., яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,2254 г.;

- речовину рослинного походження зеленого кольору, масою 0,9160 г., яка є канабісом, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,7962 г.;

- кристалічну речовину бежевого кольору масою 0,4999 г., яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон). Маса 4-ММС (4-метилметкатинон) становить 0,3729 г.;

- кристалічні речовини білого кольору масою 0,9126 г., 0,9207 г., 0,9280 г., 0,7634 г, містять 4-ММС (4-метилметкатинон) - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Маса 4-ММС (4-метилметкатинон) становить 0,7468 г, 0,7810 г., 0,7862 г, 0,5564 г.;

- речовину масою 0,9091 г., яка є канабісом, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,8091 г.;

- речовини рослинного походження, масами 1,9986 г, 1,8722 г, 1,9636 г, 2,0111 г, 1,9081 г, 1,9793 г, 1,9055 г, 1,9971 г, 1,9206 г, які є канабісом, що відносяться до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину, відповідно становить 1,7588 г, 1,6475 г, 1,7280 г, 1,7698 г, 1,6791 г, 1, 7418 г, 1,6768г, 1,7574г, 1,6901г.;

- речовини рослинного походження зелено-коричневого кольору масою 0,9626г, які є канабісом, що відносяться до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,8457 г.;

- кристалічні речовини білого кольору масами 0,8969 г, 0,9317 г, 0,9161 г, 0,9469 г, 0,9321 г, 0,8672 г., які містять PVP - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Маса PVP становить 0,6337 г, 0,6976 г, 0,6351 г, 0,6685 г, 0,6453 г, 0,5983 г.;

- речовини рослинного походження зеленого кольору масами 0,9803 г, 0,9292 г, 0,9686 г, 0,9441 г, 0,9564 г, 0,9319 г, 0,9566 г., які є канабісом, що відносяться до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину), відповідно, становить 0,8921 г, 0,8465 г, 0,8805 г, 0,8591 г, 0,8703 г, 0,8499 г, 0,8705 г.;

- речовини масами 0,1911 г, 0,2183 г, 0,2255 г, 0,2213 г, 0,2055 г, 0,2056 г, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовинах становить 0,1452 г, 0,1672 г, 0,1745 г, 0, 1655 г, 0,1527 г, 0, 1554 г.;

- кристалічні речовини, білого кольору масами 0,4235 г, 0,4372 г, 0,4184 г, 0,4419 г, які містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить відповідно 0,2829 г, 0,2970г, 0,2835 г, 0,3100 г.;

- кристалічні речовини білого кольору масами 0,9157 г, 0,9000 г, 0,9184 г, 0,9248 г, 0,9201 г, 0,9169 г, 0,9425 г, 0,9393 г, 0,9359 г, 0,9462 г, 0,9267 г, 0,9005 г, 0,9323 г, 0,9344 г, 0,9001 г, 0,9133 г, 0,9162 г, 0,9305 г, 0,9349 г, 0,9562 г, 0,9268 г, 0,9366 г, які містять PVP - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Маса PVP становить 0,5404 г, 0,5311 г, 0,5419 г, 0,5457 г, 0,5430 г, 0,5411 г, 0,5562 г, 0,5543 г, 0,5523 г, 0,5584 г, 0,5468 г, 0,5314 г, 0,5502 г, 0,5514 г, 0,5311 г, 0,5389 г, 0,5406 г, 0,5491 г, 0,5517 г, 0,5643 г, 0,5469 г, 0,5527 г.;

- речовини масами 0, 4358 г, 0, 4688 г, 0, 4436 г, 0, 4629 г, які містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4ММС (4-метилметкатинон), маса якої в речовинах становить 0, 2837 г, 0,3065 г, 0, 2897 г, 0, 3020 г відповідно.

2. Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження підтримав обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 .

В судовому засіданні прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, він просить дослідити подані ним до суду письмові докази, не викликати у судове засідання для допиту свідків, не проводити огляд речових доказів та не досліджувати диски з відеозаписами.

Обвинувачений, його захисник, з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодились.

Прокурор вважав, що винуватість обвинуваченого в інкримінованому злочині найшла своє повне підтвердження під час судового розгляду, адже, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів з числа передбачених ст. 84 КПК, слідує, що ОСОБА_4 винен у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Під час судових дебатів прокурор пропонував Суду призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна.

3. Позиція сторони захисту.

Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, головуючим суддею було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суд, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі але користуючись ст. 63 Конституції України не бажає давати суду показання.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 349 КПК України головуючим суддею було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину визнав в повному обсязі. Користуючись ст. 63 Конституції України відмовився давати суду показання. Разом з цим, обвинувачений заявив у судовому засіданні, що він цілком і повністю визнає свою провину за обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Обставини та хід подій вірно викладені прокурором в обвинувальному акті. На питання головуючого судді відповів, що така його заява добровільна, без тиску.

В останньому слові обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що він вів право слухняне життя, тому просить Суд призначити йому покарання застосувавши положення ст. 69 КК України.

4. Обставини, які суд вважає доведеними під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 337, п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 368 КПК України, здійснивши судовий розгляд стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, дослідивши під час судового розгляду всі докази, надані сторонами кримінального провадження, Суд вважає, що мало місце діяння, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_4 , ці діяння містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_4 винний у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими Судом та дослідженими під час судового розгляду.

5. Докази на підтвердження обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_4 .

У відкритому судовому засіданні Судом були досліджені подані сторонами докази.

Під час дослідження доказів сторони скористалися наданими їм процесуальними правами надавати Суду усні та письмові пояснення та заперечення.

Під час дослідження доказів Суд дійшов висновку, що спосіб отримання стороною обвинувачення доказів, визнаних Судом належними і допустимими, був справедливим, а процес дослідження доказів під час судового провадження забезпечував право обвинуваченого на захист.

Так, відповідно до: протоколу затримання ОСОБА_4 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.11.2024 року; флеші з відеозаписом подій від 18.11.2024 року; фототаблиці до протоколу затримання ОСОБА_4 від 18.11.2024 року, - 18.11.2024 в період часу з 18:47 годин по 20:49 годин, старшим слідчим СВ відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_6 було затримано ОСОБА_4 в присутності двох понятих та захисника ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. ст. 208, 236 КПК України, у м. Дніпрі, вул. Старосамарська Набережна за координатами 48.29215, 35.02446 та проведено особистий обшук ОСОБА_4 , в ході якого в рюкзаку чорного кольору, який останній утримував при собі, було виявлено 8 згортків червоного кольору з речовиною зеленого кольору рослинного походження, 7 згортків жовтого кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 5 згортків синього кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 1 згорток зеленого кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 1 прозорий пакет з кристалічною речовиною білого кольору, 1 прозорий сліп-пакет в середині 8 згортків з речовиною зеленого кольору рослинного походження, 1 прозорий сліп-пакет в середині 23 згортки червоного кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 1 прозорий сліп-пакет в середині 5 згортків червоного кольору з кристалічною речовиною білого кольору, 1 прозорий спіл-пакет в середині 5 згортків, синього кольору з кристалічною речовиною білого кольору, прозорий спіл-пакет в середині 10 згортків жовтого кольору з речовиною зеленого кольору рослинного походження.

В подальшому виявлені та вилучені у ОСОБА_4 речовини досліджувалися експертом, та останнім були складені висновки.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/46973-НЗПРАП від 19.11.2024 надана на експертизу речовина рослинного походження зелено-коричневого кольору, масою 1,6736 г., є канабісом, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 1,4128 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-23/47007-НЗПРАП від 22.11.2024 надана на експертизу кристалічна речовина білого кольору масою 1,8252г., містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP ( 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1он). Маса PVP ( 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1он) становить 1,2455 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47002-НЗПРАП від 22.11.2024 надана на експертизу кристалічна речовина білого кольору масою 0,4443 г., містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,2909 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47006-НЗПРАП від 27.11.2024 надана на експертизу кристалічна речовина білого кольору масою 0,1995 г., містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,1489 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47003-НЗПРАП від 11.12.2024 надана на експертизу кристалічна речовина світло-жовтого кольору масою 0,9034 г., містить - 4-ММС (4-метилметкатинон) - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Маса 4-ММС (4-метилметкатинон) становить 0,7461 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47005-НЗПРАП від 28.11.2024 надана на експертизу кристалічна речовина білого кольору масою 0,9174 г., містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,5414 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/46999-НЗПРАП від 12.12.2024 надана на експертизу речовина масою 0,2857 г., містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,2254 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47004-НЗПРАП від 28.11.2024 надана на експертизу речовина рослинного походження зелено кольору, масою 0,9160г., є канабісом, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,7962 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47001-НЗПРАП від 16.12.2024 надана на експертизу кристалічна речовина бежевого кольору масою 0,4999 г., містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4-ММС (4-метилметкатинон). Маса 4-ММС (4-метилметкатинон) становить 0,3729 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47606-НЗПРАП від 12.12.2024 надані на експертизу кристалічні речовини білого кольору масою 0,9126 г., 0,9207г., 0,9280 г., 0,7634г, містять 4-ММС (4-метилметкатинон) - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено . Маса 4-ММС (4-метилметкатинон) становить 0,7468г, 0,7810г., 0,7862г, 0,5564г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47616-НЗПРАП від 17.12.2024 надана на експертизу речовина масою 0,9091 г., є канабісом, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,8091 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47616-НЗПРАП від 17.12.2024 надані на експертизу речовини рослинного походження, масами 1,9986 г, 1,8722 г, 1,9636 г, 2,0111 г, 1,9081 г, 1,9793 г, 1,9055 г, 1,9971 г, 1,9206 г, є канабісом, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину, відповідно становить 1,7588 г, 1,6475 г, 1,7280 г, 1,7698 г, 1,6791 г, 1, 7418 г, 1,6768г, 1,7574г, 1,6901г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47626-НЗПРАП від 17.12.2024 надана на експертизу речовини рослинного походження зелено-коричневого кольору масою 0,9626г, є канабісом, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,8457 г.. Надані на експертизу кристалічні речовини білого кольору масами 0,8969 г, 0,9317 г, 0,9161 г, 0,9469 г, 0,9321 г, 0,8672 г містить PVP - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Маса PVP становить 0,6337 г, 0,6976 г, 0,6351 г, 0,6685 г, 0,6453 г, 0,5983г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47618-НЗПРАП від 20.12.2024 надані на експертизу речовини рослинного походження зеленого кольору масами 0,9803 г, 0,9292 г, 0,9686 г, 0,9441 г, 0,9564 г, 0,9319 г, 0,9566 г - є канабісом, який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) відповідно становить 0,8921 г, 0,8465 г, 0,8805 г, 0,8591 г, 0,8703 г, 0,8499 г, 0,8705 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47623-НЗПРАП від 10.12.2024 надані на експертизу речовини масами 0,1911 г, 0,2183 г, 0,2255 г, 0,2213 г, 0,2055 г, 0,2056 г, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовинах становить 0,1452 г, 0,1672 г, 0,1745 г, 0, 1655 г, 0,1527 г, 0, 1554 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47621-НЗПРАП від 11.12.2024 надані на експертизу кристалічні речовини, білого кольору масами 0,4235 г, 0,4372 г, 0,4184 г, 0,4419 г, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить відповідно 0,2829 г, 0,2970г, 0,2835 г, 0,3100 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47879-НЗПРАП від 24.12.2024 надані на експертизу 25.11.2024 кристалічні речовини білого кольору масами 0,9157 г, 0,9000 г, 0,9184 г, 0,9248 г, 0,9201 г, 0,9169 г, 0,9425 г, 0,9393 г, 0,9359 г, 0,9462 г, 0,9267 г, 0,9005 г, 0,9323 г, 0,9344 г, 0,9001 г, 0,9133 г, 0,9162 г, 0,9305 г, 0,9349 г, 0,9562 г, 0,9268 г, 0,9366 г містять PVP - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Маса PVP становить 0,5404 г, 0,5311 г, 0,5419 г, 0,5457 г, 0,5430 г, 0,5411 г, 0,5562 г, 0,5543 г, 0,5523 г, 0,5584 г, 0,5468 г, 0,5314 г, 0,5502 г, 0,5514 г, 0,5311 г, 0,5389 г, 0,5406 г, 0,5491 г, 0,5517 г, 0,5643 г, 0,5469 г, 0,5527 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/104-24/47617-НЗПРАП від 24.12.2024 надані на експертизу 22.11.2024 речовини масами 0, 4358 г, 0, 4688 г, 0, 4436 г, 0, 4629 г містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 4ММС (4-метилметкатинон), маса якої в речовинах становить 0, 2837 г, 0,3065 г, 0, 2897 г, 0, 3020г, відповідно.

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28.11.2024 року слідує, що розпакувавши спец.пакет № ICR0068717 в ньому виявлено мобільний телефон марки «ZTE BeadeA3202V» (зображення №№4-5). Мобільний телефон з незначними ознаками пошкодження та використання, у справному стані.

Увімкнувши мобільний телефон «ZTE BeadeA3202V», та відкривши вкладку «настройки» > «о телефоне» виявлено інформацію про ідентифікуючі дані мобільного телефону в яких вказано - «ZTE Blade A3 2020», імеі1 НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 . Вказане зафіксовано шляхом здійснення знімків екрану мобільного телефону за допомогою одночасного натискання на клавішу гучності та клавішу розблокування/заблокування мобільного телефону.

При відкритті програми з іконкою «Телефон», яка є системною програмою даного телефону і видалення або змінення її не можливе без застосування функцій адміністратора, на екрані з`являється інформація про відсутність контактів.

При відкритті програми з іконкою «Телефон» та набравши комбінацію клавіш * #06 # на екрані виявлено інформацію про ідентифікуючі дані мобільного телефону в яких вказано імеі1 НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 .

При відкритті програми з іконкою «повідомлення», яка є системною програмою даного телефону і видалення або змінення її не можливе без застосування функцій адміністратора, на екрані з`являються позначення контактів даного абонентського терміналу зв`язку. Інформації, що мала інтерес для досудового розслідування встановлено не було.

З метою пошуку інформації, що може мати значення для кримінального провадження, було здійснено перегляд історії обміну повідомленнями. Під час проведення тимчасового доступу до мобільного телефону встановлено наявність мобільного додатку «Telegram». Також встановлено, що в месенджері Telegram активовано аккаунт з наступними мобільним номером: НОМЕР_3 - « ОСОБА_8 ».

Інформація, що містить слідчий інтерес зафіксовано шляхом здійснення знімку екрану мобільного телефону та наведена нижче.

Під час проведення тимчасового доступу до мобільного телефону встановлено наявність програмного додатку «Галерея». В папці з назвою «Все» виявлено 6 об`єктів, серед яких 1 фотознімок - та 5 відеозаписів, які не мають інформації, яка б становила слідчий інтерес.

Під час проведення тимчасового доступу до мобільного телефону, в програмному додатку «Галерея», в папці з назвою «Корзина » виявлено 2 фотознімки, серед яких 1 фотознімок - фотознімок із зображеним фрагментом карти, на якому червоною стрілкою позначена ділянка місцевості та 1 фотознімок- скріншот переказу грошових коштів. Інформацію наведено нижче.

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28.11.2024 року слідує, що розпакувавши спец.пакет № ICR0068715 в ньому виявлено мобільний телефон марки «Xiaomi Hyper Redmi 12 C» (зображення №№4-5). Мобільний телефон з незначними ознаками пошкодження та використання, у справному стані, імеі: НОМЕР_4 , імеі: НОМЕР_5 . При відкритті програми з іконкою «Телефон» та набравши комбінацію клавіш *#06# на екрані виявлено інформацію про ідентифікуючі дані мобільного телефону в яких вказано імеі: НОМЕР_6 , імеі: НОМЕР_7 . При відкритті програми з іконкою «Контакти», мессенджера «Viber»,месенджера «Telegram», програмного додатку «Галерея», фото та відео відсутні, в папці з назвою «Недавно удаленные объекты» нічого не виявлено. Інформації, що мала інтерес для досудового розслідування встановлено не було.

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28.11.2024 року слідує, що розпакувавши спец.пакет № ICR0068716 в ньому виявлено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A04S» (зображення №№4-5). Мобільний телефон з незначними ознаками пошкодження та використання, у справному стані. Увімкнувши мобільний телефон «Samsung Galaxy A04S», та відкривши вкладку «настройки» > «сведения о телефоне» виявлено інформацію про ідентифікуючі дані мобільного телефону в яких вказано - «Samsung Galaxy A04S», імеі: НОМЕР_8 , імеі: НОМЕР_9 .

При відкритті програми з іконкою «Телефон» та набравши комбінацію клавіш * #06 # на екрані виявлено інформацію про ідентифікуючі дані мобільного телефону, в яких вказано імеі: НОМЕР_10 , імеі: НОМЕР_11 .

З метою пошуку інформації, що може мати значення для кримінального провадження, було здійснено перегляд історії обміну повідомленнями. Під час проведення тимчасового доступу до мобільного телефону встановлено наявність мобільного додатку «Telegram». Також встановлено, що в месенджері Telegram активовано акаунт з наступним мобільним номером НОМЕР_12 - «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Встановлено наявність програмного додатку «Галерея». В папці з назвою «Всі фото» виявлено 52 фотознімків, серед яких 6 фотознімків - фотознімки із зображеннями ділянки місцевості, та на фотознімках, а саме в нижньому лівому куті зображені координати місцезнаходження певного предмету. Також, перейшовши до детальної інформації про фото, а саме вибравши функцію «деталі», та в нижній частині екрану натиснувши «…» ? «детальна інформація» з`являється інформація про зображення, а саме: час та дата створення фотознімку 18 листопада 2024 року, всі фотознімки створені в період часу з 10:16 год. до 12:34 год.

З протоколу огляду від 26.12.2024 року слідує, що було оглянуто відеозапис, яку містить оптичний диск DVD-R, на якому зафіксовано поверхнева перевірка патрульним поліцейським - Особи 2. На питання патрульного поліцейського до Особи 1 «Скільки в тебе пакетиків», Особа 1 повідомляє, що в нього є 10 грамів «Шишек» та дві невідомі йому речовини по 5 грамів, а також він зазначив, що невідомі йому речовини він отримав за координатами на які він приїхав. Далі, другий патрульний поліцейський знаходить пакет зі згортками, вкритими в ізолюючу стручку червоного кольору біля місця де перебуває Особа 2. Далі, патрульний поліцейський запитує чи не всі пакети, чи є ще якісь, на що Особа 1 дістала ще один пакет зі згортками, вкритими в ізолюючу стрічку червоного кольору. Далі, слідчий СОГ просить показати, що знаходиться в портфелі Особи 1, на що Особа 1 дістала червону пластикову коробку, в якій знаходились згортки, вкриті в ізолюючу стрічку червоного кольору.

Суд звертає увагу, що на вказаному відеозапису Особа у діалозі з патрульним поліцейським використовує слово «Шишки».

Суд зазначає, що таке слово, фразеологізм, використовується особами, які пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, наркоманією тощо, і мають значення щодо такого наркотичного засобу як «канабіс», що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів.

Досліджуючи докази, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 та які подані прокурором, судом встановлено наступне.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, із середньо-спеціальною освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, утриманців не має, раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога, психіатра не перебуває, до останніх за медичною допомогою не звертався, має постійне місце проживання та реєстрації, де характеризується задовільно, хворіє на певне хронічне захворювання.

6. Мотиви Суду та положення закону, якими керувався Суд.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Саме законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, дотриманням порядку оцінки доказів і визначенням їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів повинна бути оцінена Судом з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Тобто, право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, але Суд зобов`язаний дати відповідь на істотні аргументи сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі скорочено Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі скорочено ЄСПЛ) суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Перес проти Франції» (рішення від 12.02.2004) вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

ЄСПЛ у справі «Жогло проти України» (п. 38, рішення від 24.04.2008 року) зазначив, що усі докази зазвичай мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту.

Суд отримав можливість ознайомитися з позиціями сторони обвинувачення та сторони захисту, вони представлені обома сторонами ґрунтовно, докладно, а викладені в них мотиви зрозумілі. Також слід констатувати, що в ході розгляду справи жодна зі сторін не стверджувала про існування обмежень у реалізації донести свою позицію до Суду та не повідомляла про перешкоди у її доведенні.

Отже, Суд забезпечив змагальність судового процесу і ключовим предметом оцінки є лише переконливість кожної з позицій в аспекті стандарту доведення.

Європейський суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Також, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За правилами ст. 94 КПК України Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дослідивши подані сторонами кримінального провадження докази, вважає, що всі докази у кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи обвинуваченого не має.

ЄСПЛ зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання.

Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенні поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язкута не викликають у Суду сумнівів.

Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, Суд не вбачає.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.

З огляду на зазначене Суд приходить до висновку про відсутність процесуальних порушень з боку сторони обвинувачення, що могли вплинули на об`єктивність та повноту обставин, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Усі вищевказані докази, покладені в основу обвинувального вироку, Суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки відповідають вимогам КПК України, отримані у передбаченому КПК України порядку, безпосередньо порушень вимог законодавства судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів.

Судом не встановлено допущення істотних порушень, прав та свобод обвинуваченого, інших осіб під час досудового розслідування; в ході збирання і фіксування доказів по даному кримінальному провадженню, а інформація, яка в них міститься, не дає Суду правових підстав, щоб сумніватися у їх допустимості та достатності.

Крім того, Суд враховує, що зі змісту п.78 рішення Європейського суду з прав людини від 16.02.2017 у справі «Артур Пархоменко проти України» вбачається, що при розгляді справи в цілому з метою оцінки впливу процесуальних недоліків на досудовому етапі на загальну справедливість кримінального провадження, за необхідності слід враховувати такий невичерпний перелік факторів, який випливає з практики Суду: (a) Чи був заявник особливо вразливим, наприклад, через вік чи розумову здатність. (b) Правові рамки, що регулюють досудове провадження, та прийнятність доказів під час судового розгляду, а також чи була вона виконана; коли застосовується правило виключення, особливо малоймовірно, що провадження в цілому буде вважатися несправедливим. (c) Чи мав заявник можливість оскаржити автентичність доказів і виступати проти його використання. (d) Якість доказів чи обставини, за яких вони були отримані, ставлять під сумнів їх надійність та точність, беручи до уваги ступінь і характер будь-якого примусу. (e) Якщо докази були отримані незаконно, незаконність, про яку йдеться, і, якщо вона випливає з порушення іншої статті Конвенції, характер виявленого порушення. (f) У випадку заяви, характер заяви та чи він був негайно відкликаний або змінений. (g) Використання доказів, зокрема, чи складали вони невід`ємну або значну частину доказів, на яких ґрунтувалася засудження, а також силу інших доказів у справі. (h) Чи оцінювання вини було здійснене професійними суддями або присяжними, а у випадку останнього - змістом будь-яких наказів присяжних. (i) Вагомість суспільних інтересів у розслідуванні та покаранні за конкретне порушення. (j) інші відповідні процесуальні гарантії, передбачені національним законодавством та практикою.

Зокрема, з урахуванням вищезазначеного правового висновку Європейського суду з прав людини, у цьому судовому провадженні Суд бере до уваги, що обвинувачений та його захисник мали можливість оскаржити автентичність доказів, отриманих стороною обвинувачення, але не зробили цього і не подавали клопотань або своїх доводів щодо визнання доказів отриманих під час досудового розслідування недопустимими, що в подальшому стало б предметом судового розгляду.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, Суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.150 остаточного рішення від 21 липня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, Суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, необґрунтоване рішення Суду є порушенням гарантій, втілених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Хоча Суд не мусить надавати відповідь на кожен довід, проте з рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. Суд має переконатися, що мотиви рішення, наведені національними судами, не були автоматичними або стереотипними.

Оцінюючи надані та досліджені Судом докази у кримінальному провадженні, оцінюючі їх реальний зміст, Суд виходить саме з практики ЄСПЛ, яка орієнтує, що під час розгляду кримінального провадження Суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії справи, а не тільки її зовнішню сторону (рішення від 27.02.1980 року у справі «Девеер проти Бельгії»).

Відповідно до ч. 1 ст. 337, п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 368 КПК України суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 винний у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За даним кримінальним провадженням всі докази подані суду стороною обвинувачення взагалі, переконливо свідчать про наявність у діянні обвинуваченого об`єктивної сторони інкримінованого злочину.

Отже, для суду є очевидним, поза розумним сумнівом, що у цьому кримінальному проваджені сукупність прямих та непрямих доказів переконливо свідчить про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом (умисно).

Будь-яких інших доказів сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, протягом судового розгляду, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Відповідно, при кваліфікації дій обвинуваченого, суд враховує позицію Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду викладену у постанові від 05.04.2018 року (справа № 658/1658/16-к) в якій зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

Відомості вказані у цьому вироку в частині складу кримінального правопорушення є установленими та доведеними у порядку визначеному КПК.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що дії ОСОБА_4 повинні бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини, за попередньою змовою групою осіб, в великих та особливо великих розмірах з метою збуту, та як незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу, за попередньою змовою групою осіб з метою збуту.

Органом досудового розслідування кваліфіковані дії ОСОБА_4 за кваліфікуючою ознакою вчинення злочину «повторно».

Суд враховує, що відповідно постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Судувід 14 вересня 2020 року(справа № 591/4366/18, провадження №51-1122кмо20)основні засади інституту множинності злочинів, зокрема окремі її форми (повторність, сукупність та рецидив) та правові наслідки регламентовано законодавцем у Розділі VII «Повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень» Загальної частині КК. Повторністю кримінальних правопорушень як формою множинності згідно з нормативним приписом ст. 32 КК визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу (ч. 1ст. 32 КК). Крім того, у ч. 3 цієї ж статті зазначено, що вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

У ст. 35 КК передбачені правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву кримінальних правопорушень, зокрема, повторність, сукупність та рецидив кримінальних правопорушень враховуються при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із закону України про кримінальну відповідальність, законодавцем чітко не встановлено підходу до врахування при здійсненні кримінально-правової кваліфікації дій особи за ознакою «повторно» наявності чи відсутності факту засудження цієї особи (наявності чи відсутності судимості).

Для цього слід враховувати принцип презумпції невинуватості,закріплений у ратифікованих Верховною Радою України міжнародно-правових актах, зокрема у ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Також у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві.

Так, у ч. 1 ст. 62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо у тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК).Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.

З урахуванням зазначеного та враховуючи принцип презумпції невинуватості, а також системне тлумачення положень частин 1 та 3 ст. 32 КК, вказує на те, що сам факт вчинення злочину не вперше утворює повторність без постановлення обвинувального вироку суду стосовно особи лише у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом з іншим епізодом тотожного або однорідного злочину в одному кримінальному провадженні. Тобто лише за умов, коли суд безпосередньо досліджує докази та у вироку встановить доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому. Оскільки доведеність чи недоведеність вини у першому епізоді встановлюється судом і лише одночасний розгляд судом в одному кримінальному провадженні першого епізоду, що утворює повторність, і наступного, який кваліфікується як повторний.

Отже, лише за таких обставин, така форма множинності злочинів, як повторність, за відсутності обвинувального вироку суду стосовно особи за раніше вчинений злочин, якщо такі епізоди розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України та відповідає принципу non bis in idem.

Крім того, системне тлумачення зазначених вище норм свідчить про те, що необхідно розрізняти особливості інкримінування особі ознаки повторності в одному чи різних кримінальних провадженнях стосовно неї, зокрема: коли за наявності повторності тотожних чи однорідних злочинів така кваліфікуюча ознака інкримінується особі в одному кримінальному провадженні без постановлення обвинувального вироку стосовно першого епізоду суспільно небезпечної поведінки особи; та у різних кримінальних провадженнях, коли розгляд кримінального провадження за першим епізодом розглядається (або розслідується) в іншому кримінальному провадженні щодо тієї ж особи. При цьому основою для такого поділу є врахування принципу презумпції невинуватості особи.

Тобто у різних кримінальних провадженнях стосовно однієї і тієї ж особи підставою для кваліфікації дій особи за ознакою повторно є не факт обвинувачення її у вчиненні злочину за першим епізодом (без постановлення обвинувального вироку), а саме факт постановлення стосовно неї обвинувального вироку у іншому кримінальному провадженні за епізодом, що дає підстави кваліфікувати її дії з урахуванням повторності.

З огляду на викладене, враховуючи, що за даним кримінальним провадженням ОСОБА_4 повідомлено про підозру за скоєння лише одного епізоду злочину, крім того, ОСОБА_4 в минулому за аналогічні злочини не засуджувався та відносно нього не ухвалювалися такі вироки, відсутні інші кримінальні провадження, тому Суд з обсягу його обвинувачення виключає кваліфікуючу ознаку ст. 307 КК України - вчинення злочину «повторно», як таку, яка не підтверджується доказами так і таку, що зайве пред`явлену.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, стосовно обвинуваченого, Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

8. Призначення покарання.

Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому Суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 . Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням рішення в процесуальному документі суду.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК.

Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Тобто, для вибору покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

В розумінні Кримінального кодексу України інкриміноване кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 307 КК України є умисним, особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Такі злочини вчинюються з корисливого мотиву.

Суд вважає, що відповідно до ст. 66 КПК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 можливо вважати, що: останній раніше не судимий; свою провину у скоєні злочину визнав повністю; не перешкоджав слідству; щиро каявся та дав критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує його суб`єктивне ставлення як винної особи до вчиненого злочину, та означає, що обвинувачений визнав свою вину за усіма пунктами висунутого проти нього обвинувачення, висловив жаль з приводу вчиненого, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 . Судом невстановлені та на такі обставини прокурор не посилається.

Суд вважає акцентувати увагу, що здоров`я як соціальна цінність - це нормальна діяльність організму людини, її фізичне та психічне благополуччя, як родовий об`єкт злочину - сукупність суспільних відносин, що забезпечують повноцінне фізичне та психічне здоров`я необмеженої кількості не персоніфікованих осіб в масштабах будь-яких територіальних одиниць (області, регіону, країни тощо).

Суспільна небезпечність злочину, які скоїв ОСОБА_4 , полягає у тому, що незаконне придбання та зберігання обвинуваченим наркотичних засобів та психотропних речовин, з метою збуту, у великих та особливо великих розмірах, створює в майбутньому, після збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров`ю невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

Також, суспільна небезпека злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів визначається, насамперед, поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості. Наркоманія та незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів належать до глобальних проблем сучасності. Цим явищам притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров`я конкретної особи, а й для здоров`я населення, економіки та суспільства в цілому.

Крім того, між наркоманією і злочинністю існує тісний взаємозв`язок. Він характеризується вчиненням наркоманами та іншими особами "наркотичних" злочинів з метою заволодіння цими засобами і речовинами для їх вживання та/або розповсюдження, вчиненням значної кількості злочинів під безпосереднім впливом наркотиків і психотропних речовин на психіку і волю їхніх споживачів (у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, абстиненції), віктимним характером поведінки наркоманів (часом вони самі стають жертвами злочинів).

Наркологічна ситуація в Україні є надзвичайно складною, щороку погіршується і, зрештою, становить реальну загрозу генофонду нації, забезпеченню правопорядку, національній безпеці України.

Обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у скоєнні злочину визнав повністю.

Поведінка ОСОБА_4 свідчить, що обвинувачений відчуває щире каяття.

Разом з цим, встановлені судом фактичні обставини вчинення обвинуваченим злочину, дають суду підстави для висновку про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого ОСОБА_4 до його протиправної поведінки щодо скоєння злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, ix аналогів aбo прекурсорів, а також про те, що він зневажливо ставився до суспільства та встановлених у ньому правил, і є особою зухвалою та схильною до вирішення своїх життєвих проблем шляхом вчинення вказаних умисних злочинів.

Суд, призначаючи покарання, також враховує докази, які характеризують особу обвинуваченогоОСОБА_4 та які досліджені судом, оцінку котрим Суд надав.

Призначаючи покарання, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, Суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі на строк мінімально-визначений санкцією ч. 3 ст. 307 КК України - 9 (дев`ять) років, без конфіскації майна, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, застосовуючи вимогу ст. 69 або 69-1 КК України, призначення покарання за наявності достатності обставин, що пом`якшують покарання, не встановлені, що кореспондується з правовою позицією, яку висловила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 753/24347/18, (провадження № 51-1149 км 21), крім того, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 17 вересня 2019 у справі № 744/884/17 (провадження № 51-8413км18), виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Також, з наведених підстав та за відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, Суд не вбачає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання з випробуванням.

Не застосовуючи ОСОБА_4 обов`язкове, передбачене санкцією ч. 3 ст. 307 КК України, додаткове покарання - конфіскацію майна, Суд враховує наступне.

Статтями 51 та 52 КК встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчинені злочинів, є конфіскація майна.

Відповідно до положень ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.

Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК, якщо його вчинено із корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Разом з цим, з обвинувального акту, матеріалів кримінального провадження убачається, що ні досудовим слідством, ні судом наявність у ОСОБА_4 корисливого мотиву під час скоєння інкримінованого йому злочину не встановлено, та таке посилання відсутнє і в обвинувальному акті.

Тому застосування у даному випадку додаткової міри покарання за ч. 3 ст. 307 КК України у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї статті як обов`язкове, неможливо, що узгоджується з правовою позицію, яку у своєї постанові висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду від 07 листопада 2018 р. у справі №418/689/16-к, провадження № 51-6610км18.

На переконання Суду остаточне покарання (позбавлення волі) відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного кримінального правопорушення і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

При цьому, Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

9. Інші питання, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

9.1. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки особлива тяжкість та велика суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дають підстави вважати можливими ухилення від Суду та перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.

9.2. Початок строку відбування покарання призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з 18 листопада 2024 року.

9.3. Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, Суд враховує наступне.

Під час досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2024 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на речі, які були вилучені під час проведення особистого обшуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : мобільний телефон марки Samsung Galaxy A04S (imei1: НОМЕР_8 , imei2: НОМЕР_9 ) із сім-картою абонентського номеру НОМЕР_12 , мобільний телефон марки Xiaomi Hyper Redmi 12C (imei1: НОМЕР_4 ) із сім-картою абонентського номеру НОМЕР_13 , мобільний телефон марки ZTE BeadeA3202V (imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ).

Враховуючи, що під час судового розгляду кримінального провадження підстави, передбачені ч. 4 ст. 174 КПК України, у вигляді призначення Судом покарання у виді конфіскації майна або застосування спеціальної конфіскації не встановлені, тому Суд приймає рішення про скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2024 року.

9.4. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України визначено обов`язок стягнення з обвинуваченого витрат, пов`язаних із залученням експертів, який реалізується в окремій нормі щодо їх розподілу при ухваленні вироку.

Пункт 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України передбачає, що Суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб Суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого.

Відповідно до ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат вирішується Судом у вироку, який підлягає обов`язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.

За даним кримінальним провадженням під час досудового розслідування залучені експерти для проведення відповідних експертиз Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, тому, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, всі витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

9.5. Цивільний позов відсутній.

9.6. На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення (узгоджується з правовою позицією, яка викладена 13 вересня 2023 року у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду, справа № 638/4224/22, провадження № 51-2372 км 23).

Керуючись ст.ст. 368-371,373,374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинувачені у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та призначити йому покарання - 9 (дев`ять) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

До набрання вироком законної сили продовжити ОСОБА_4 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Початок строку відбування покарання призначеного ОСОБА_4 обчислювати з 18 листопада 2024 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів та проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України:

- № СЕ-19/104-24/47615-НЗПРАП від 09.12.2024 - 3979, 50 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47618-НЗПРАП від 20.12.2024 - 3183, 60 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47626-НЗПРАП від 17.12.2024 - 5571, 30 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47623-НЗПРАП від 10.12.2024 - 3979, 50 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47621-НЗПРАП від 11.12.2024 - 3183, 60 грн.;

- № СЕ-19/104-24/46973-НЗПРАП від 19.11.2024 - 1989, 75 грн.;

- № СЕ-19/104-23/47007-НЗПРАП від 22.11.2024 - 1989, 75 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47002-НЗПРАП від 05.12.2024 - 1989, 75 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47006-НЗПРАП від 27.11.2024 - 1989, 75 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47003-НЗПРАП від 11.12.2024 - 1989, 75 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47005-НЗПРАП від 28.11.2024 - 1989, 75 грн.;

- № СЕ-19/104-24/46999-НЗПРАП від 12.12.2024 - 2387, 70 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47004-НЗПРАП від 28.11.2024 - 1989, 75 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47001-НЗПРАП від 16.12.2024 - 3183, 60 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47606-НЗПРАП від 12.12.2024 - 3979, 50 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47616-НЗПРАП від 17.12.2024 - 1989, 75 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47879-НЗПРАП від 24.12.2024 - 6367,20 грн.;

- № СЕ-19/104-24/47617-НЗПРАП від 24.12.2024 - 3183, 60 грн.

Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 листопада 2024 року на тимчасово вилучене майно, а саме на речі, які були вилучені під час проведення особистого обшуку ОСОБА_4 : мобільний телефон марки Samsung Galaxy A04S (imei1: НОМЕР_8 , imei2: НОМЕР_9 ) із сім-картою абонентського номеру НОМЕР_12 , мобільний телефон марки Xiaomi Hyper Redmi 12C (imei1: НОМЕР_4 ) із сім-картою абонентського номеру НОМЕР_13 , мобільний телефон марки ZTE BeadeA3202V (imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ).

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України, речові докази у кримінальному проваджені, після набрання вироком законної сили, вилучені у ОСОБА_4 особливо небезпечні психотропні речовини PVP ( 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1он) та 4-ММС (4-метилметкатинон), наркотичний засіб - речовини рослинного походження зеленого кольору, які є канабісом, - знищити.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили: мобільний телефон марки Samsung Galaxy A04S (imei1: НОМЕР_8 , imei2: НОМЕР_9 ) із сім-картою абонентського номеру НОМЕР_12 , мобільний телефон марки Xiaomi Hyper Redmi 12C (imei1: НОМЕР_4 ) із сім-картою абонентського номеру НОМЕР_13 , мобільний телефон марки ZTE BeadeA3202V (imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ), - повернути ОСОБА_4 .

На підставі ч. 5 ст. 100 КПК України:

- флеш до протоколу затримання ОСОБА_4 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.11.2024 року та один DVD-R диск з відеозаписом від 18.11.2024 року, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

24.04.2025