Ухвала суду № 126832498, 23.04.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" квітня 2025 р. Справа № 911/861/25

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В.,

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 210 830, 99 гривень

установив:

12.03.2025 через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі позивач / АТ КБ «Приватбанк») надіслало позовну заяву з вимогами до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 09.11.2021 в розмірі 210 830, 99 гривень, з яких 201 630, 99 гривень заборгованість за кредитом, 9 200, 00 гривень заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.11.2021 відповідач через систему інтернет-клієнт-банкінг підписав із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», однак невиконання останнім своїх зобов`язань із своєчасного повернення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами призвело до заборгованості по кредиту та відсоткам.

Господарський суд Київської області ухвалою від 24.03.2025, зокрема, прийняв позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до розгляду та відкрив провадження у справі № 911/861/25, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, а також встановив учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

08.04.2025 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження у справі № 911/861/25, за змістом якої відповідач просить зупинити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що наразі він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . На підтвердження вказаних обставин до заяви додані копії довідки військової частини НОМЕР_1 № 631/1152 від 02.04.2025, військового квитка серії НОМЕР_2 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 15 від 15.01.2025. Додатково відповідач зауважив, що до лютого 2022 року не мав прострочених платежів перед АТ КБ «Приватбанк», з 01.03.2022 по 01.06.2022 АТ КБ «Приватбанк» запровадив кредитні канікули всім бізнес-клієнтам за договорами за яким не було прострочення або строк прострочення складав не більше 90 діб, а 01.06.2022 відповідач був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження в цій справі, суд зазначає таке.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами ст. 227, 228 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Так відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.04.2023 у справі № 914/2150/18, зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Отже, в контексті приписів п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Суд враховує висловлену в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17 та в ухвалах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19, від 17.01.2023 у справі № 501/1699/17, від 09.05.2023 у справі № 296/5671/21, позицію щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої підставою для зупинення провадження у справі є перебування сторони у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Таких же висновків дійшов і Касаційний адміністративний суд (застосування п. 5 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України), зокрема, у постанові від 25.04.2024 у справі № 852/2а-1/24; Касаційний господарський суд (застосування п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у постанові від 30.08.2024 у справі № 906/855/22.

В розрізі викладеного суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Пізніше Указами Президента України дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який триває й досі.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування постановлено запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Водночас положення ст. 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове формування створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Зі змісту положень Закону України «Про Збройні Сили України» вбачається, що військова частина є складовою структури Збройних Сил України військового формування, утвореного відповідно до законодавства України, на яке, згідно із ч. 2 ст. 17 Конституції України, покладається обов`язок щодо оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності, територіальної цілісності та недоторканності.

На підтвердження наявності правових підстав для зупинення провадження у справі № 911/861/25 відповідач подав до суду копії довідки військової частини НОМЕР_1 № 631/1152 від 02.04.2025, військового квитка серії НОМЕР_2 та витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 15 від 15.01.2025.

Як випливає із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 15 від 15.01.2025 та довідки військової частини НОМЕР_1 № 631/1152 від 02.04.2025, молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації. Відповідно до розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України «Про переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу» від 06.01.2025 № 6, він призначений на посаду заступника командира 1-ї групи спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення 1-го загону спеціальних операцій військової частини НОМЕР_1 .

Водночас, слід враховувати правову позицію, висловлену Верховним Судом у постановах від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21 та від 31.05.2023 у справі № 160/1543/21, відповідно до якої для вирішення питання про зупинення провадження у справі є недостатнім сам факт запровадження воєнного стану або формального перебування сторони у складі Збройних Сил України, оскільки не кожен структурний елемент в складі Збройних Сил України переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій.

В розрізі наведених правових висновків господарський суд звернувся до Міністерства оборони України із запитом про надання інформації щодо належності військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до складу Збройних Сил України або інших військових формувань, утворених відповідно до закону, із зазначенням, чи переведена вказана військова частина на воєнний стан або виконує бойові завдання у зоні бойових дій, з долученням відповідних підтверджуючих документів.

У відповідь на запит суду Головне управління військової юстиції Міністерства оборони України надало відповідь від 22.04.2025 № 220/74/1623, в якій повідомило, що військова частина НОМЕР_1 є військовим формуванням і входить до складу окремого роду сил Збройних Сил України та безпосередньо підпорядкована військовій частині НОМЕР_3 Збройних Сил України. Згідно розпорядження командувача оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.03.2014 № 218/32, наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 19.03.2014 № 58 військова частина переведена на штат воєнного часу. На момент оголошення в Україні воєнного стану відповідно до Указу президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військова частина НОМЕР_1 перебувала на організації і штатах воєнного часу. На військову частину НОМЕР_1 , як складову збройних Сил України, відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Військова частина НОМЕР_1 та її підрозділи виконують бойові (спеціальні) завдання у зоні бойових дій.

Отже, з отриманої відповіді Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України вбачається, що військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Збройних Сил України, переведена на штати воєнного часу ще у 2014 році, і на момент запровадження воєнного стану в Україні вже перебувала в організаційно-штатній структурі воєнного часу. З урахуванням викладеного, військова частина НОМЕР_1 фактично і юридично виконує бойові (спеціальні) завдання в умовах воєнного стану, що підтверджує її належність до складу Збройних Сил України та виконання функцій, передбачених ч. 2 ст. 17 Конституції України.

Відтак, наведені у справі документи витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 та довідка цієї ж частини, а також відповідь Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України є належними та допустимими доказами, що підтверджують перебування ОСОБА_1 (відповідача у справі) на військовій службі у складі Збройних Сил України, а саме у військовій частині, яка утворена відповідно до законодавства України, входить до складу Збройних Сил України, переведена на штати воєнного часу та фактично виконує бойові (спеціальні) завдання в умовах воєнного стану. Отже, наявні правові підстави для визнання відповідача таким, що залучений до виконання завдань із забезпечення обороноздатності держави, у розумінні спеціальних норм законодавства, зокрема Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За таких обставин, розглянувши заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 911/861/25, суд дійшов висновку про необхідність зупинення судового провадження у цій справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у праві зупиняється у випадках, встановлених пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

З огляду наведеного провадження у справі № 911/861/25 належить зупинити до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Керуючись ст. 227, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1.Задовольнити заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 911/861/25.

2.Зупинити провадження у справі № 911/861/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

3.Зобов`язати сторони повідомити Господарський суд Київської області про настання підстав для поновлення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена окремо від рішення суду згідно із ч. 2 ст. 254, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.В.Горбасенко