Ухвала суду № 126832435, 24.04.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.04.2025Справа № 910/4258/25

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши

позовну заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Протасів Яр"

про усунення перешкод, визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Протасів Яр" (далі - відповідач-2), в якій просить суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні землями загального користування населеного пункту в урочищі Протасів Яр у м. Києві, на яких облаштовано парк культури та відпочинку "Протасів Яр", шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 02.10.2001 №37/1471 «Про внесення доповнень до рішення Київської міської ради від 17.06.1999 №284/385 «Про заходи щодо впорядкування земельних відносин у м. Києві» в частині доповнення переліку рішень, які втратили чинність, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 31.05.1966 № 763/а;

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №424/1834 «Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Протасів Яр" для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-культурного та побутового призначення у кварталі вулиць Волгоградської, Докучаєвської, Протасів Яр, Солом`янської та у кварталі вулиць Протасів Яр, Миколи Амосова і Солом`янської у Солом`янському районі м. Києва»;

- скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ "Протасів Яр" (код ЄДРПОУ 31238331) на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:213:0031 площею 1,600197 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га з припиненням такого права;

- скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:213:0031 площею 1,6002 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га з припиненням речових прав ТОВ "Протасів Яр" (код ЄДРПОУ 31238331);

- зобов`язання ТОВ "Протасів Яр" (код ЄДРПОУ 31238331) повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:72:213:0031 площею 1,600197 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га, які розташовані у межах озеленених територій загального користування, територіальній громаді міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- надання суду оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:213:0031 площею 1,600197 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви;

- надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:213:0031 площею 1,600197 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) яких здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви;

- надання суду доказів доплати судового збору у встановлених законом розмірі та порядку (на платіжні реквізити Господарського суду міста Києва).

Крім того, в ухвалі Господарського суду містка Києва від 17.03.2025 прокурору було роз`яснено, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Частинами 2, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 про залишення позовної заяви без руху було доставлено до електронного кабінету прокурора 11.04.2025 о 06:19 год. Інформацію про доставку документа було отримано судом 11.04.2025 об 11:00 год.

Відтак, з урахуванням приписів статті 116 Господарського процесуального кодексу України, прокурор повинен був усунути недоліки позовної заяви у строк до 21.04.2025.

18.04.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. До вказаної заяви долучено докази сплати судового збору в розмірі 1 053 744,00 грн.

Зі змісту вказаної заяви та доданих до неї документів вбачається, що прокурором було частково виконано вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2025, а саме надано суду докази доплати судового збору у встановлених законом розмірі та порядку.

Водночас, прокурором не виконано вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 в частині надання суду оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:213:0031 площею 1,600197 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, а також надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості зазначених земельних ділянок.

У заяві зазначено, що прокурор не вбачає підстав для виконання вимог суду та усунення недоліків позовної заяви у вказаній частині, мотивуючи це тим, що Закон України № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон № 4292-ІХ) набув чинності після його звернення до суду з даною позовною заявою, а відтак є безпідставним застосування ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, яка не має зворотної дії у часі.

Суд звертає увагу прокурора, що Законом № 4292-ІХ доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п`ятою наступного змісту:

"Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

З системного аналізу вказаних норм закону, які мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Таким чином, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.

Вказані норми є обов`язковими для застосування у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ.

Фактично, норми, що зобов`язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача.

Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

Водночас, з метою забезпечення захисту прав добросовісного набувача, закон передбачає, що грошові кошти у розмірі вартості спірного майна мають бути внесені на депозитний рахунок суду, що здійснює розгляд справи, що створює умови для справедливої компенсації при прийнятті судом рішення у справі про задоволення позову.

У рішенні ЄСПЛ у справі "МПП "Фортеця" проти України" зазначено, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.

Відтак суд, відповідно до приписів Закону № 4292-ІХ, очікує від учасників справи, в тому числі й від прокурора, вчинення обов`язкових дій, спрямованих виключно на забезпечення дотримання порядку розгляду справи та захист прав інших учасників справи за наслідками її розгляду.

Суд також враховує, що статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.... Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, отже їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (див. рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (Jahn and Others v. Germany).

У разі задоволення позову в цій справі право власності відповідача-2, який придбав спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку, зазнає втручання, яке прирівнюється до "позбавлення" власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Водночас, принцип законності вимагає від держави створювати такі судові процедури, які б забезпечували необхідні процесуальні гарантії та, відповідно, дозволяли б національним судовим органам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. рішення у справі "Совтрансавто Холдінг проти України").

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Враховуючи, що за наслідками розгляду справи за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Протасів Яр" про усунення перешкод, визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити дії, можливе прийняття судом рішення про витребування спірних земельних ділянок у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, суд обґрунтовано зобов`язав прокурора здійснити передбачені Законом № 4292-ІХ дії з метою забезпечення подальшого розгляду справи судом та дотримання балансу інтересів сторін, зокрема шляхом реалізації визначеного новою редакцією статті 390 Цивільного кодексу України порядку.

При цьому, прокурор зазначає, що невнесення ним вартості спірного майна на депозитний рахунок суду виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача.

Однак суд позбавлений можливості встановити добросовісність набувача на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, а відтак, оскільки зазначена обставина залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору, суд має вжити всіх заходів з метою захисту прав відповідача-2, як потенційно добросовісного набувача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено відсутність підстав для покладення на нього обов`язку надання суду оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:72:213:0031 площею 1,600197 га, 8000000000:72:210:0033 площею 14,8702 га, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, а також надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості зазначених земельних ділянок.

Оскільки прокурор не усунув всі недоліки позовної заяви, на які звертав увагу суд, залишаючи позовну заяву без руху, позовну заяву і додані до неї документи (в тому числі заяву про усунення недоліків), на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати неподаною та повернути прокурору.

З урахуванням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правова конструкція статті 174 Господарського процесуального кодексу України дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на порушення при поданні позовної заяви, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущеного порушення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Протасів Яр" про усунення перешкод, визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити дії вважати неподаною і повернути прокурору.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Нечай