Рішення № 126832351, 14.04.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2025Справа № 910/118/25Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-постач"

про зобов`язання виконати умови Договору.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Михалевич М.М., довіреність від 04.06.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комарнівська міська рада Львівського району Львівської області звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» про зобов`язання виконати умови Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю товару № 203 від 26.04.2023, в частині обміну паливних карток та продовження строку їх дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

15.01.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.02.2025.

05.02.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

18.02.2025 та 24.02.2025 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі ведоконференції.

У судове засідання 24.02.2025 представник відповідача з`явився, представник позивача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 17.03.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 17.03.2025 представник відповідача з`явився, представник позивача не з`явився.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та відсутності будь-яких посилань на можливість надання нових доказів, в зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2025.

08.04.2025 від представника позивача - Черевичника Ігоря Івановича надійшла заява про участь представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 14.04.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 задоволено заяву представника позивача - Черевичника Ігоря Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання 14.04.2025 представник відповідача з`явився, представник позивача не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.04.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» (далі - продавець, відповідач) та Комарнівською міською радою Львівського району Львівської області (далі - покупець, позивач) укладено Договір про закупівлю товару № 203 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується протягом 2023 року передати у власність покупцеві дизельне паливо (в паливних картках) (далі - товар). зазначений в п. 1.3 цього Договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Предметом Договору є закупівля: «Дизельне паливо, бензин А-95» (Класифікація за ДК 021-2015 (CPV) - 0913000-9 - Нафта і дистиляти).

Найменування та кількість товару, що поставляється за цим Договором: дизельне пальне - 210 л., бензин А-95 - 2270 л.

У вартість придбаного товару включено ПДВ, акциз, інші податки та обов`язкові платежі відповідно до діючого законодавства України за цим Договором (п. 1.1 та п. 1.3 Договору).

У відповідності до п. 2.3 Договору паливні картки повинні мати термін дії не менше одного року з моменту їх отримання та з обов`язково передбаченою можливістю гарантованого продовження їх терміну дії без аргументованого підтвердження покупця.

Відповідно до п. 3.2 Договору ціна цього Договору складає 108 805,00 грн., в т.ч. ПДВ, і складається із вартості (ціни) товару, що підлягає поставці за цим Договором.

Згідно з п. 3.3 Договору передача товару здійснюється відповідно до цін, встановлених цим Договором, а саме: дизельне пальне ціною (вартістю) 42,50 грн., в т.ч. ПДВ за 1 літр, бензин А-95 ціною (вартістю) 44,00 грн., в т.ч. ПДВ за 1 літр.

За умовами п. 4.2 Договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 20 робочих днів з моменту поставки товару. Попередня оплата за товар не передбачається, оплата здійснюється на підставі видаткових накладних.

У відповідності до пунктів 5.1-5.6 Договору поставка (передача) паливних карток на пальне здійснюється партіями протягом 5 календарних днів з дати заявки покупця.

Місце поставки товару: вул. Січових Стрільців, 34, м. Комарно, Львівський район, Львівської області, 81562.

Відпуск товару здійснюється у мережі автозаправних станцій продавця цілодобово. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами на АЗС, визначені Додатком № 1 Договору, через паливо-роздавальні колонки в порядку черги.

Відпуск товару замовнику (його представникам - особам, у яких наявні відповідні паливні картки здійснюється тільки після пред`явлення вказаних документів.

У випадку втрати або значного пошкодження покупцем товару, відповідальність щодо збитків за неотримані нафтопродукти несе покупець. Покупець, підписанням цього Договору, дає згоди щодо умов та правил користування паливними картками.

Загальна кількість, вартість, асортимент товару, що передаються за цим Договором, підтверджується даними чеків POS-терміналів АЗС, або касових чеків (чеків реєстраторів розрахункових операцій АЗС), або зведених актів приймання-передачі, або зведених видаткових накладних, які підтверджують факт передачі товару покупцю.

Пунктом 6.2.1 Договору визначено, що покупець має право отримувати товар в порядку та на умовах, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору продавець зобов`язаний передавати товар через мережу автозаправних станцій покупцю на умовах, визначених цим Договором та за умови наявності відповідного товару на АЗС, забезпечити відповідність товару вимогам державних стандартів (ДСТУ), які діють на території України.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023, а в частині виконання грошових зобов`язань за цим Договором - до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх грошових зобов`язань за цим Договором (п. 10.1 Договору).

У пункті 13.6 Договору узгоджено, що продавець, відповідно до письмової заявки покупця, у разі необхідності (обмін паливних карток) старого зразку на паливні картки нового зразку, закінчення терміну дії, пошкодження тощо) забезпечує протягом семи робочих днів безкоштовний обмін паливних карток рівнозначного номіналу без врахування коливання ціни, протягом дії Договору так і впродовж не менше одного року з дня постачання паливних карток.

На виконання умов Договору відповідачем виставлено рахунок № СФКЦ-00000596 від 28.04.2023 на суму 108 805,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжних інструкцій № 166 від 01.05.2023 на суму 99 880,00 грн. та № 6 від 01.05.2023 на суму 8 925,00 грн.

Згідно видаткової накладної № ОТКЦ-0000524 від 28.04.2023 відповідачем передано позивачу талони на бензин А-95 у кількості 2270 л. та дизельне пальне у кількості 210 л., на загальну суму 108 805,00 грн. зі строком дії талонів по 28.04.2024.

Листом № 2742 від 01.05.2024 позивач звернувся до відповідача із проханням продовжити термін використання паливних карток на бензин А-95 у кількості 440 л.

Листом № 2900 від 21.05.2024 позивач звернувся до відповідача із проханням повернути кошти за невикористані паливні картки на бензин А-95 у кількості 440 л, у відповідь на який відповідач повідомив, що для повернення коштів необхідно повернути протерміновані талони.

Листом № 2967 від 05.06.2024 позивач звернувся до відповідача із повторним проханням продовжити термін використання паливних карток на бензин А-95 у кількості 440 л., а також просив вважати Лист № 2900 від 21.05.2024 таким, що втратив чинність, на який відповідач Листом вих. № 406 від 13.06.2024 повідомив, що оскільки термін дії Договору сплинув 31.12.2023, а з дня постачання паливних карток вже сплинув один рік, умова щодо обміну паливних карток без врахування коливання цін не може бути застосована, в зв`язку з чим, запропонував позивача замінити паливні картки з доплатою позивача у розмірі 8,49 грн. за 1 л., або ж у разі відмови в здійсненні відповідної доплати запропонував провести повернення вказаних паливних карток із повернення сплачених за них грошових коштів.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із Претензією № 3337 від 04.09.2024, у якій просив продовжити термін використання паливних карток на 440 літрів бензину А-95 та 40 літрів дизельного пального, на яку відповідач надав Відповідь вих. № 768 від 07.10.2024 у якій зазначив, що позивачем було пропущено передбачений умовами Договору строк для продовження строку дії талонів без врахування коливання цін, в зв`язку з чим, запропонував здійснити доплату з урахуванням коливання цін, яка станом на 07.10.2024 становить 4 515,20 грн., або провести повернення грошових коштів за невикористані талони після фактичного отримання таких талонів.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що з огляду на невиконання постачальником своїх договірних зобов`язань щодо обміну талонів на пальне на нові з новим строком дії, наявні підстави для зобов`язання відповідача продовжити термін дії паливних карток та здійснити безкоштовний обмін паливних карток рівнозначного номіналу, виданих позивачу на підставі Договору а саме: бензин А-95 20 літрів №№ 10121000052909914, 10121000052910060, 10121000052910333, 10121000052910424, 10121000052910888, 10121000052909550, 10121000052909641, 1012000052910979, 1012000052911034, 1012100005291125, 10121000052911216, 10121000052911307, 10121000052911498, 10121000052911589, 10121000052911670, 10121000052911761, 10121000052911852, 10121000052911943, 10121000052912008, 10121000052912280, 10121000052912371, 10121000052912462, а також ДП 10 літрів з №№10301000070556335, 10301000070556062, 10301000070556426, 10301000070555907, зі строком дії на 1 рік.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що враховуючи умови викладені в п. 13.6. Договору обмін талонів строк дії яких закінчився без врахування коливання ціни, можливий протягом строку дії Договору та в продовж одного року з дня постачання талонів, тобто до 28 квітня 2024 року, однак строк дії Договору сплинув 31.12.2023, а станом на момент першого звернення Комарнівської міської ради про продовження терміну дії талонів № 2742 від 01.05.2024, передбачений п. 13.6. Договору строк протягом якого можливо було провести обмін талонів без врахування коливання ціни вже сплинув, а отже враховуючи вище викладене та умови укладеного Договору, ТОВ «Укрнафта-Постач» в повному обсязі виконано обов`язки продавця, які покладені на нього в межах укладеного Договору. Також відповідач зазначає, що твердження позивача щодо відсутності строку дії переданих талонів є безпідставним та спростовується наявною в матеріалах справи видатковою накладною, в якій чітко прописано, що строк дії переданих талонів становить до 28.04.2024 (що становить 1 рік з моменту фактичної передачі), при цьому, позивач був обізнаний щодо строку дії переданих йому талонів, про що свідчать направлені ним Листи про продовження строку дії талонів, що також зазначено позивачем в тексті позовної заяви.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, перелік істотних та обов`язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 ЦК України.

Відповідно до положень статей 655, 656, 691, 712 ЦК України істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права) та ціна товару.

Судом встановлено, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договору поставки та на виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти згідно платіжних інструкцій № 166 від 01.05.2023 на суму 99 880,00 грн. та № 6 від 01.05.2023 на суму 8 925,00 грн., а відповідач в свою чергу згідно видаткової накладної № ОТКЦ-0000524 від 28.04.2023 відповідачем передано позивачу талони на бензин А-95 у кількості 2270 л. (112 талонів номіналом 20 л. та 3 талони номіналом 10 л.) та дизельне пальне у кількості 210 л. (21 талон номіналом 10 л.), на загальну суму 108 805,00 грн. зі строком дії всіх талонів по 28.04.2024.

Так, спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка згідно ст. 1 встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

За визначенням наданим в Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Як було зазначено вище, у позовній заяві Комарнівська міська рада Львівського району Львівської області вказувало, що на виконання укладеного сторонами Договору, позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в якості передоплати за товар, однак відповідачем не виконано свій обов`язок із заміни талонів на суму 21 060,00 грн.

У пункті 13.6 Договору узгоджено, що продавець, відповідно до письмової заявки покупця, у разі необхідності (обмін паливних карток) старого зразку на паливні картки нового зразку, закінчення терміну дії, пошкодження тощо) забезпечує протягом семи робочих днів безкоштовний обмін паливних карток рівнозначного номіналу без врахування коливання ціни, протягом дії Договору так і впродовж не менше одного року з дня постачання паливних карток.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Отже, за умовами узгодженого сторонами Договору, оскільки строк дії Договору встановлено до 31.12.2023, а строк дії талонів до 28.04.2024, у позивача була можливість до 28.04.2024 звернутись до відповідача із проханням здійснити заміну талонів, натомість вперше позивач звернувся до відповідача 01.05.2024, тобто поза строком, встановленим для такого звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави стверджувати, що термін "кредитор" у ст. 613 ЦК України використовується умовно як сторона, що у зобов`язальних правовідносинах протистоїть особі, яка є боржником. Виходячи з чого, зазначені в ч. 4 ст. 612 ЦК України умови настають, зокрема, у разі невиконання кредитором свого зобов`язання за договором шляхом належного прийняття або неприйняття виконаного боржником зобов`язання за договором, внаслідок чого прострочення боржника не може настати до виконання кредитором свого обов`язку.

Таким чином, враховуючи п. 13.6 Договору, оскільки позивач, звернувся до відповідача із проханням здійснити заміну талонів поза межами строку, встановленого для такого звернення, відповідач правомірно відмовив позивачу у заміні талонів.

Поряд з цим, з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги, суд зазначає наступне.

За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

20. Відповідно до частин 1-2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Крім того, звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити, а також зазначити у позовній заяві, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України, а також міститься у статті 20 ГК України, і цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у вказаних статтях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах №334/3161/17 (пункт 55) і №200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд зобов`язати відповідача продовжити термін дії паливних карток та здійснити безкоштовний обмін паливних карток.

При цьому, судом визначено правову природу сплаченої позивачем суми коштів у розмірі 21 060,00 грн. за товар по талонам, які позивач просить замінити, саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Отже, до моменту пред`явлення уповноваженими представниками позивача бланків дозволу на АЗС, означені кошти залишаються попередньою оплатою.

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, з моменту направлення позивачем вимоги про повернення суми попередньої оплати у відповідача виникають грошові зобов`язання з повернення суми передплати, які замінюють зобов`язання з поставки товару, котрі не були виконані вчасно.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 (пункт 9.13).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі №908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі №908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Відтак обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).

З установлених обставин та з умов Договору у спірних правовідносинах в даній справі вбачається, що товаром, який підлягав передачі відповідачем позивачу, є саме паливо - бензин А-95 та дизельне пальне, тоді-як талони, які просить замінити позивач, є довірчими документами, на підставі яких здійснюється видача відповідного товару.

Відтак, позовна вимога про зобов`язання відповідача замінити талони не відповідає суті порушеного права, характеру його порушення та спричиненими цими діяннями наслідками.

Належним способом захисту прав позивача у правовідносинах, що склались між сторонами, буде, з урахуванням пропуску позивачем строку для звернення з вимогою в досудовому порядку про заміну талонів, вимога про повернення суми попередньої оплати у розмірі 21 060,00 грн на підставі частини 2 статті 693 ЦК України. Іншого можливого способу захисту своїх прав сторони договором не передбачили.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/4177/23.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.04.2025

Суддя О.А. Грєхова