Рішення № 126832348, 14.04.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2025Справа № 910/15255/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 852 200,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бойко А.Ю., в порядку самопредставництва; Гнатюк Ю.А., в порядку самопредставництва; Семиряжко В.С., в порядку самопредставництва.

від відповідача: Кириленко Н.В., довіреність від 11.03.2024;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 852 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю черевиків літніх № 201-24 від 25.07.2024, в частині порушення строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

17.12.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2025.

30.12.2024 представником позивача подано клопотання про долучення оригіналів документів до матеріалів справи.

07.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

13.01.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.

17.01.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив та клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%.

23.01.2025 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27.01.2025 представником позивача подано заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій.

У судове засідання 27.01.2025 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 24.02.2025.

29.01.2025 представником позивача подано додаткові пояснення у справі.

19.02.2025 представником відповідача подано додаткові пояснення.

У судове засідання 24.02.2025 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2024 підготовче засідання відкладено на 17.03.2025.

У судове засідання 17.03.2025 представники сторін з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 14.04.2025 представники сторін з`явились.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.04.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2024 року між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю черевиків літніх № 201-24 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується у 2024 році поставити товароодержувачу черевики літні, код ДК 021:2015 18830000-6: «Захисне взуття», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації (Додаток 1) та Технічному описі (Додаток 2), які є додатками до цього Договору (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі Специфікацію (Додаток 1).

Товар повинен відповідати Специфікації 9Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього Договору (далі - Специфікація).

Загальна сума договору становить 35 280 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 880 000,00 грн. (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору ціна включає вартість одиниці товару у комплектації, визначеній у Специфікації (Додаток 1), упаковки/тари, маркування, сплата мита, податків та інших зборів і обов`язкових платежів, транспортні витрати, вантажно-розвантажувальні роботи, а також вартість доставки товару до товароодержувача у відповідності до визначених Договором умов.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунки за товар здійснюються впродовж 30 днів з дати поставки (передачі) товару товароодержувачу та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

У разі, якщо поставка здійснена лише частково (видаткова накладна підписана лише на частину товару, зазначеного у специфікації (Додаток 1), оплата здійснюється пропорційно за фактично поставлену кількість товару. Оплата здійснюється відповідно до ст. 49 бюджетного кодексу України.

За умовами п. 5.1 Договору постачальник зобов`язаний здійснити постачання товару в термін:

- не менше 50% від обсягів товару, передбаченого договором про закупівлю, протягом 30 календарних днів з дати укладення Договору;

- залишок недопоставленого обсягу товару, передбаченого договором про закупівлю, не пізніше 30.09.2024.

Місце поставки товару, визначено у Додатку 1 до цього Договору (п. 5.2 Договору).

Відповідно до пунктів 5.6- 5.8 Договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка товару товароодержувачу здійснюється на умовах DPP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2020 року).

До кожної партії товару, що постачається. Постачальник обов`язково надає покупцю видаткові накладні (не менше двох примірників) та документи, визначені у п. 2.1 Договору, до моменту здійснення поставки товару, підписані уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника.

Уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника складається акт приймання-передачі товару (Додаток № 3) у трьох примірниках (перший - товароодержувачу, другий покупцю -, третій - постачальнику) та надається покупцю до моменту здійснення поставки товару.

Покупець повертає постачальнику підписані акт приймання-передавання товару та акт приймання-передачі запасів, які постачальник надає в день поставки товароодержувачу разом з товаром та документами, визначеними п. 5.4 цього Договору.

У відповідності до п. 5.9 Договору приймання-передавання товару між постачальником та товароодержувачем здійснюється з 8 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. З понеділка по п`ятницю, а у поза визначений час - за письмовим зверненням однієї сторони та його погодженням іншою стороною.

Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний постачати товароодержувачу товар в кількості, строк та на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Згідно з пунктами 9.1-9.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склались обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 15 днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності на невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором.

У пункті 9.5 Договору узгоджено, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими та не сторонами і діє до 31.12.2024.

Припинення дії Договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за Договором (п. 11.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію, відповідно до якої поставці підлягає товар вартістю 35 280 000,00 грн.

На виконання умов Договору, 30.09.2024 товароодержувачем прийнято від відповідача товар вартістю 35 280 000,00 грн. згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення № 4022 від 26.09.2024.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем порушено строки поставки товару за Договорами, в зв`язку з чим на підставі п. 7.3 Договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 617 400,00 грн. та штраф у розмірі 1 234 800,00 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що укладення договору, з кінця липня 2024 року розпочалися систематичні ракетні обстріли, збільшилася кількість повітряних тривог в районі, де розташовані виробничі потужності ТОВ «ТАЛАНЛЕГПРОМ», що негативно вплинуло на виробничий процес та унеможливило стабільну роботу підприємства. Відповідач зазначає, що відповідно до інформації Департаменту цивільного захисту населення Сумської обласної державної адміністрації, вих.№ 031/959 від 09.09.2024 року в Сумській області за період з 26 липня 2024 року по 24 серпня 2024 року оголошено 123 повітряних тривоги, загальною тривалість 391,1 годин, що сумарно відповідає: 391,1 годин/24 години = 16.29 діб, а отже відповідно до затвердженого графіку виробництва, при цілодобовій ритмічній роботі підприємства, враховуючи особливості робочих процесів, виготовити взуття у кількості 7500 пар заплановано було за 30 діб з 26 липня 2024 року по 24 серпня 2024 року, однак оскільки повітряні тривоги в період 26 липня 2024 року по 24 серпня 2024 року сумарно тривали 16 діб, підприємство фактично, працювало сумарно всього 14 діб, замість запланованих 30 діб. Таким чином, відповідач зазначає, що укладаючи Договір, ТОВ «Таланлегпром» не знало і не могло знати, що починаючи з кінця липня 2024 року в порівнянні з іншими періодами різко збільшиться кількість повітряних тривог та ракетних обстрілів території, де розташовані виробничі потужності підприємства. Фактично дані події унеможливили нормальну виробничу діяльність підприємства, при цьому, приймаючи рішення про укладення Договору та плануючи виробництво товарів ТОВ «ТАЛАНЛЕГПРОМ» виходило з військової та безпекової ситуації, що існувала в районі знаходження виробництва в минулих місяцях та склалась на момент підписання Договору, та яка безумовно дозволяла забезпечити своєчасне виготовлення товару з наступним постачанням покупцю. Відповідач зазначає, що звернувся до регіональної торгово-промислової палати та отримав Сертифікат № 3200-24-1691 від 12.09.2024, яким було засвідчено існування форс-мажорних обставин в період з 23 серпня 2024 року по 12 вересня 2024 року (тривають на цю дату) у вигляді в т.ч. військової агресії російської федерації, ракетних обстрілів, повітряних тривог, що як наслідок, унеможливило виконання роботи тривалий час, сповільнення роботи підприємства, призупинення виробничих процесів на виробничих потужностях ТОВ «Таланлегпром» , розташованих в м. Ромни, Сумської області, вул.Римаренків.24, та підтвердило вплив форс-мажорних обставин на виконання обов`язку ТОВ «Таланлегпром» за Договором щодо постачання 7500 пар взуття в строк до 24.08.2024, який було надіслано позивачу шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення, а також на електронну адресу покупця та 18 вересня 2024 року, покупець повідомив постачальника, що не може взяти до уваги Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 12.09.2024 № 3200-24-1691 виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою посилаючись на п.9.5. Договору, відповідно до якого визначено, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання цього договору. Також, відповідач зазначає, що звертався до контрагентів з проханням виготовити товар замість позивача, однак контрагентами було відмовлено в зв`язку із завантаженістю. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки на 90%.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами п. 5.1 Договору постачальник зобов`язаний здійснити постачання товару в термін:

- не менше 50% від обсягів товару, передбаченого договором про закупівлю, протягом 30 календарних днів з дати укладення Договору;

- залишок недопоставленого обсягу товару, передбаченого договором про закупівлю, не пізніше 30.09.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, 30.09.2024 товароодержувачем прийнято від відповідача товар вартістю 35 280 000,00 грн. згідно Акту приймання-передавання товару для перевезення № 4022 від 26.09.2024, який підписаний представниками сторін без заперечень та зауважень.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено частково товар із порушенням узгоджених сторонами строків, що відповідачем не заперечено, а саме вартістю 17 640 000,00 грн.

Натомість відповідач зазначає, що прострочення поставки товару відбулося у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатами про форс-мажорні обставини № 3200-24-1691 від 12.09.2024 та № 3200-24-2073 від 12.11.2024, відповідно до яких, форс-мажорною обставиною є військова агресія російської федерації проти України та пов`язані з нею обставини.

Згідно з пунктами 9.1-9.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склались обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 15 днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності на невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Однак, оскільки сторони укладаючи Договір на власний розсуд, у пункті 9.5 Договору узгодили, що військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання цього Договору, суд відхиляє посилання відповідача на форс-мажорні обставини, оскільки всі перелічені як у Сертифікатах, так і у відзиві на позовну заяву, обставини, фактично пов`язані з військовою агресією російської федерації як такої, яка в тому числі існувала на момент укладення сторонами Договору.

Суд також критично оцінює посилання відповідача, що укладаючи Договір, відповідач не знав і не міг знати про те, що в майбутньому під час виконання Договору матимуть місце форс-мажорні обставини, оскільки укладаючи Договір в період довго триваючої військової агресії російської федерації проти України, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені наведеними обставинами.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджені сторонами строки поставки обумовленого обсягу та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

При цьому, частиною 2 ст. 218 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у контрагентів відповідача можливості виготовити замість позивача товар.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені за Договором, судом встановлено, що позивачем не враховано положень ч. 5 ст. 254 ЦК України у взаємозв`язку з умовами п. 5.9 Договору, в зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 599 760,00 грн.

В свою чергу, оскільки відповідачем порушено строк поставки товару вартістю 17 640 000,00 на понад тридцять днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за Договорами у розмірі 1 234 800,00 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що: у позивача відсутні збитки від прострочення відповідачем виконання зобов`язання; позивачем надано докази повного виконання товариством «Таланлегпром» обов`язків з постачання товару; незначність прострочення поставки товару, оскільки перша партія товару була поставлена з простроченням - 35 днів; необхідність врахування зазначених у відзиві та запереченнях причини, які призвели до неналежного виконання зобов`язань; ТОВ «Таланлегпром» вживались заходи для виконання зобов`язань, в зв`язку з чим, просить зменшити штрафні санкції на 90%.

Оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, подальше здійснення відповідачем постачання товару не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки товару за Договором, укладеним під час дії воєнного стану.

Також суд зважає на те, що неналежне виконання постачальником зобов`язань вплинуло й на інтереси замовника, що полягало у справедливому сподіванні позивача на належне виконання відповідачем договору.

При цьому, суд також враховує, що правопорушення зазначеного характеру (несвоєчасна поставка товару) з боку ТОВ «Таланлегпром» не є виключенням, про що свідчать судові спори з подібних правовідносин, в яких відповідачем систематично порушуються строки поставки, що не може свідчити про наявність виключного випадку при порушенні відповідачем строку поставки за Договором..

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення пені та штрафу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таланлегпром" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77; ідентифікаційний код: 31862978) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 11; ідентифікаційний код: 23311317) пеню у розмірі 599 760 (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп., штраф у розмірі 1 234 800 (один мільйон двісті тридцять чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 014 (двадцять дві тисячі чотирнадцять) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.04.2025

Суддя О.А. Грєхова