Рішення № 126831993, 24.04.2025, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/209/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін

справу за позовом Фермерського господарства "ОСИЧКИ"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІЇВСЬКЕ"

про стягнення 630638,56 грн.

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Фермерське господарство "ОСИЧКИ" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІЇВСЬКЕ" про стягнення 630638,56 грн, з яких 571209,60 грн основного боргу, 40078,59 грн пені, 4402,96 грн 3% річних та 14947,41 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №16/10/2024 від 16.10.2024 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Поряд із цим позивач заявив клопотання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а у разі призначення справи до розгляду - проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача.

Ухвалою суду від 24.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно, клопотання позивача про участь його представника у судових засіданнях в режимі відеоконференції судом не розглядалося, та встановлено сторонам строки для подання передбачених ГПК України заяв по суті спору.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав. Про відкриття провадження у даній справі відповідач повідомлявся належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду від 24.02.2025 за адресою його місцезнаходження: вул. Садова, буд. 4, с. Оліївка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12402 та на адресу електронної пошти: oliivka_agro@ukr.net, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.28-29). Будь-якої іншої адреси відповідача суду невідомо, заяв про зміну його місцезнаходження не надходило.

До суду 14.03.2025 повернулася без вручення копія ухвали від 24.02.2025, надіслана на адресу СТОВ "ОЛІЇВСЬКЕ", з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.42-44). Ухвалу в електронному вигляді доставлено відповідачу до електронної скриньки (а.с.41).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.

Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Суд також враховує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі №906/209/25 від 24.02.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", а також з матеріалами справи через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС (а.с.45).

Суд в межах наданих йому повноважень створив всі належні умови в реалізації учасниками судового процесу прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України). Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).

Приймаючи до уваги те, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у даній справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ч.5 ст.252 ГПК України.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.10.2024 між ФГ "ОСИЧКИ" (далі - орендодавець, позивач) та СТОВ "ОЛІЇВСЬКЕ" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №16/10/2024 (далі - договір) (а.с.20-21).

Згідно з п.1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка або орендоване майно), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцю орендну плату за її використання.

Ознаки, кількість техніки, її характеристики тощо в розрізі кожної одиниці відображаються в додатках до цього договору, що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Орендоване майно передається в оренду разом з екіпажами орендодавця, які забезпечують управління, технічну експлуатацію, обслуговування і ремонт орендованого майна, відповідно до кількості одиниць техніки. Екіпаж техніки не припиняє трудових відносин із орендодавцем та не вступає у трудові відносини з орендарем, витрати на утримання екіпажу несе орендодавець за цим договором. Орендодавець також надає орендареві комплекс послуг для забезпечення нормального використання майна (п.1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар зобов`язується використовувати техніку виключно за її цільовим призначенням з метою провадження сільськогосподарської діяльності та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Згідно з п.3.1 договору, техніка повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем в спосіб та в терміни, які вказані в додатках до цього договору.

Сторони домовилися, що оплата за цим договором здійснюється орендарем в національній валюті України, в порядку, в розмірі та в строки, передбачені в додатках до цього договору. Вартість договору визначається як загальна сума орендної плати, визначена у додатках до цього договору (п.п.4.1, 4.2 договору).

Орендар зобов`язується, зокрема, своєчасно сплачувати орендну плату (пп.5.2.1 п.5.2 договору).

Орендар зобов`язаний в спосіб та в терміни, зазначені в додатках до цього договору, повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі (п.6.1 договору).

Відповідно до розділу 9 договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (далі - порушення договору), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством (п.9.1). Сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (п.9.3). Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору (п.9.4). Орендар несе наступну відповідальність за цим договором - у випадку прострочення по сплаті орендних платежів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (п.9.5).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.10.1, п.10.2 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками їх юридичних осіб.

Відповідно до додатка №1 від 16.10.2024 до договору, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування техніку: комбайн зернозбиральний марки Claas Lexion 580, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 . Також сторони погодили, зокрема:

- номенклатура сільськогосподарських робіт, що буде виконувати орендована техніка: збирання врожаю;

- орендодавець зобов`язується передати орендареві техніку разом із екіпажем в строк до 17.10.2024;

- строки оренди: 17.10.2024 - 16.11.2024;

- передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Техніка передається за адресою; Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Оліївка;

- техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі;

- вартість договору визначається як ціна орендної плати за гектар, що складає 1560,00 грн, в т.ч. ПДВ 260,00 грн;

- виплата орендної плати проводиться протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт. Орендар має право достроково сплатити орендну плату або здійснити попередню орендну плату на користь орендодавця;

- всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній грошовій валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця;

- після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом 10 календарних днів повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі (а.с.21 на звороті).

Так, 17.10.2024 між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове користування техніку у задовільному стані, недоліків не виявлено, яка буде використовуватися орендарем виключно за її цільовим призначенням - з метою провадження сільськогосподарської діяльності та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством, а саме збору сільськогосподарських культур (проса) (а.с.22).

05.11.2024 між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт приймання-передачі (повернення), за яким відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди сільськогосподарську техніку у задовільному стані, недоліків не виявлено (а.с.23).

Також 05.11.2024 сторони підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) №57 від 05.11.2024 на підставі рахунка №57 від 05.11.2024 про те, що позивачем виконані в повному обсязі роботи (надані послуги) згідно договору №16/10/2024 від 16.10.2024 на суму 571209,60 грн з ПДВ (кількість - 366,16 га, ціна - 1300,00 грн за 1 га). Сторони зазначили, що претензій одна до одної не мають (а.с.24).

Попри те відповідач взяті на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків у повному обсязі у визначений п.10 додатку №1 від 16102024 до договору строк не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 571209,60 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№01/2025 від 09.01.2025 щодо сплати вказаної суми заборгованості за виконані роботи протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання цього листа (а.с.26-27).

Однак відповідач вимогу позивача не виконав, жодної відповіді зі свого боку не надав, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 571209,60 грн основного боргу, а також 40078,59 грн пені, згідно з п.9.5 договору, 4402,96 грн 3% річних та 14947,41 грн інфляційних втрат, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №16/10/2024 від 16.10.2024, на підставі якого виникли спірні правовідносини, за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Згідно з ч.1, ч.6 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст.762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено факт використання відповідачем орендованої техніки у період з 17.10.2024 до 05.11.2024.

Згідно з п.10 додатку №1 до договору, відповідач зобов`язаний був перерахувати позивачу орендну плату до 15.11.2024 включно (10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт). Доказів того, що сторонами було додатково погоджено інший порядок виплати орендної плати, аніж зазначений, матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що позивач виконав роботи (надав послуги) на загальну суму 571209,60 га з ПДВ, які прийнято відповідачем без будь-яких претензій та зауважень, однак сплату орендної плати не проведено. Доказів протилежного суду не надано.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем рахунок на оплату №2 від 28.01.2024 (а.с.25), оскільки такий, хоч і містить посилання на спірний договір та інформацію, яка відповідає акту виконаних робіт, але за номером та датою не співпадає з рахунком, про який ідеться в цьому ж акті та претензії позивача. Дата наданого рахунку передує даті укладення спірного договору.

Поряд із цим суд зауважує, що рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19).

Відтак, з огляду на встановлені вище обставини та враховуючи обізнаність відповідача з усіма умовами, визначеними договором та додатком до цього договору, зокрема порядком та строком здійснення розрахунків, відсутність рахунку на оплату як належного доказу у даній справі не свідчить про відсутність грошового зобов`язання відповідача.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які спростовували б порушення ним зобов`язання щодо сплати орендної плати у повному обсязі та в обумовлений сторонами строк та наявність заборгованості перед позивачем.

Доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи та ухвалення даного рішення суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов в частині вимоги про стягнення 571209,60 грн основного боргу є правомірним, обґрунтованим, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена п.9.5 договору.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати встановлено судом вище та підтверджено матеріалами справи. Оскільки відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок до 15.11.2024, відтак прострочення розпочалося з 16.11.2024.

За розрахунком, наведеним у позовній заяві, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 40078,59 грн за період з 16.11.2024 до 17.02.2025 (а.с.5 на звороті - 6, 13 на звороті).

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» здійснив власний перерахунок та встановив, що правомірним і обґрунтованим є нарахування відповідачу пені у розмірі 40026,62 грн, що підлягає стягненню з відповідача; у задоволенні вимоги про стягнення решти суми пені - 51,97 грн слід відмовити як безпідставно нараховані.

Окрім того, положеннями ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 4402,96 грн 3% річних за період з 16.11.2024 до 17.02.2025 та 14947,41 грн інфляційних втрат за грудень 2024 року - січень 2025 року (а.с.6-7, 13 на звороті).

За висновком суду, розрахунок інфляційних втрат є правомірним та арифметично вірним, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 14947,41 грн таких підлягає задоволенню.

Щодо перерахунку 3% річних, то правомірним і обґрунтованим є нарахування відповідачу 4407,28 грн, тобто у розмірі більшому, ніж заявлений позивачем. Оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч.1 ст.14 , ч.2 ст.237 ГПК України), то стягненню з відповідача підлягають 3% річних у заявленому розмірі на суму 4402,96 грн.

Відповідач доказів відсутності правових підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат або власного контррозрахунку суду не надав.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 13.10.2021 №923/1379/20).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

У даному випадку кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі надати пояснення та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати переконливість поданих доказів та позицій у справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Натомість відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 571209,60 грн основного боргу, 40026,62 грн пені, 4402,96 грн 3% річних та 14947,41 грн інфляційних втрат; у задоволенні решти позову відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.ст.123, п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 7566,90 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, позивач не заявляв.

Водночас суд звертає увагу, що позивач при поданні даного позову до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС сплатив судовий збір у розмірі 7568,00 грн, згідно з платіжною інструкцією №23 від 15.02.2025 (а.с.16), у той час коли слід було сплатити 7567,66 грн (630638,56 х 1,5% х 0,8), у зв`язку з чим має місце переплата на суму 0,34 грн, яку позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі подання відповідного клопотання.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІЇВСЬКЕ" (вул. Садова, буд. 4, с. Оліївка, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12402, ідентифікаційний код 44594097) на користь Фермерського господарства "ОСИЧКИ" (вул. 60 років Жовтня, буд. 25, смт. Саврань, Савранський р-н, Одеська обл., 66200, ідентифікаційний код 33802947) 571209,60 грн основного боргу, 40026,62 грн пені, 4402,96 грн 3% річних, 14947,41 грн інфляційних втрат та 7566,90 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу;

- позивачу та його представнику Грищенку О.М. (до ел.каб.);

- відповідачу (до ел.каб.).