Рішення № 126830622, 31.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39597/24-ц

пр. 2-3518/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань - Колесник А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу № 757/39597/24-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЩОРСА,32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» (далі - Позивач, ТОВ «ЖЕП «Щорса 32») звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - Відповідач, ОСОБА_1 ) 37 963,62 грн. - основного боргу, 736,11 грн. - втрат від інфляційних процесів, 295, 44 грн. - 3 % річних, а всього - 38 995,17 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9 600,00 грн.

У обґрунтування позову, позивач вказує, що предметом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово - експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» є надання житлово-комунальних послуг фізичним та юридичним особам з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виробництво та постачання теплової енергії у житловому будинку у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери за адресою: АДРЕСА_1 .

Одна з квартир даного житлового комплексу, за № 208, загальною площею 144,60 кв. м., на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності від 31 травня 2007 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), на підставі Наказу від 14 травня 2007 р. №822-С/КІ.

01 липня 2007 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово- експлуатаційним підприємством «Щорса, 32» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено Договір №208-Б «Про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території».

Незважаючи на те, що ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» свої обов`язки, направлені на здійснення обслуговування та поточний ремонт житлового будинку, приміщень будинку, забезпечення роботи технічного обладнання та інженерних мереж, комунікацій відповідно до технічних вимог законодавства, відповідних підзаконних актів, забезпечення надання належної якості комунальних та інших послуг власникам житлових, нежитлових та інших споруд будинку, в тім числі й ОСОБА_1 виконувало та виконує своєчасно та в повному обсязі, ОСОБА_1 свої обов`язки щодо не пізніше 15 числа наступного місяця вносити оплату на рахунок Житлово- експлуатаційного підприємства не виконує в повному обсязі.

Тобто, користуючись усіма зручностями-наявними комунальними послугами, відповідач по справі відмовлялась приймати участь в утриманні будинку, його приміщень, прибудинкової території, оплати отриманих комунальних послуг.

Тому станом на 01 серпня 2024 року Відповідач має загальну заборгованість основного боргу за отримані послуги перед позивачем на загальну суму 37 963,62 грн., за період з 01 травня 2023 р. по 01 серпня 2024 року, що підтверджується залученими до матеріалів справи документами.

Також позивач звернув увагу, що відповідно до змін, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.05.2016 року, ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» перейменоване в ТОВ «Об`єднання мешканців «Прозоро» (ТОВ «ОМ «ПРОЗОРО». В подальшому, 19.06. 2017 р. Наказом Міністерства юстиції України №1965/5 реєстраційні дії по перейменуванню визнанні незаконними та були скасовані, назву ТОВ «ОМ «ПРОЗОРО». (ЄДРПОУ 32492922) змінено на попередню назву - ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» (ЄДРПОУ 32492922).

Відтак, оскільки Відповідач в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань Позивач був змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2024 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, судові документи відповідачу не були врученні та конверт було повернуто за зворотною адресою з відміткою за закінченням терміну зберігання, то в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПКУкраїни, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з пунктами 5, 12 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується позивачем щомісячно на підставі затверджених у встановленому порядку цін/тарифів з урахуванням показників приладів обліку або по затвердженим нормам споживання. Складові нарахованих платежів зазначені в повідомлені на оплату окремими рядками.

Матеріалами справи встановлено, що одна з квартир житлового комплексу, за АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва про право власності від 31 травня 2007 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), на підставі Наказу від 14 травня 2007 р. №822-С/КІ.

Предметом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово- експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» є надання житлово-комунальних послуг фізичним та юридичним особам з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виробництво та постачання теплової енергії у житловому будинку у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери за адресою: АДРЕСА_1 .

01 липня 2007 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово- експлуатаційним підприємством «Щорса, 32» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено Договір № 208-Б «Про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання житлового будинку та прибудинкової території».

Пунктом 2.3.2 вказаного договору передбачено, що не пізніше 15 числа наступного місяця вносити плату на рахунок виконавця за санітарне та технічне обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальні та інші послуги, передбачені цим договором.

Договір укладено на 1 рік і в разі відсутності письмового звернення сторони з пропозицією переглянути окремі положення договору за один місяць до звершення строку дії договору, останній продовжується на той же термін і на тих же умовах (п.8.3. Договору).

Так, матеріали справи не містять жодних Актів-претензій на адресу ТОВ «ЖЕП «Щорса, 32» щодо ненадання чи неналежного надання вказаних послуг від відповідача.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901 та частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Аналіз вимог даного Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Як видно з вищевикладеного, ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» з 21.08.2003 року по теперішній час надає фізичним та юридичним особам житлово-комунальні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виробництво та постачання теплової енергії у житловому будинку у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, Позивачем до матеріалів справи долучено копію з Витягу з Реєстру суб`єктів господарювання, які проваджують господарську діяльність у сфері теплопостачання та у сфері централізованого водопостачання й водовідведення, діяльність яких, регулюється Київською міською державною адміністрацією, де зроблено запис № 15 Код ЄДРПОУ 32492922 про те, що ТОВ «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса, 32» має право на вид господарської діяльності -Виробництво теплової енергії та постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до вимог пункту 5 частини третьої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно вимог пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Загальними умовами виконання зобов`язання, що встановлені статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження доводів про те, що Відповідач має заборгованість за житлово-комунальні послуги, позивачем до суду було надано: довідку від 13 серпня 2024 року № 204 та розрахунок заборгованості, з яких встановлено, що станом на 01 серпня 2024 року Відповідач має заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 37 963,62 грн.

Доказів відсутності заборгованості (сплати комунальних послуг) стороною відповідача не надано.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач має заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 37 963,62 грн., будь яких доказів погашення наявної заборгованості Відповідачем не надано, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в цій частині та про наявність визначених законом підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 37 963,62 грн.

Щодо вимог про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції слід зазначити наступне.

Позивачем нараховано на вказану суму боргу за період з травня 2023 року до 31 липня 2024 року - 3% річних в сумі 295,44 грн. та індекс інфляції за порушення грошового зобов`язання в сумі 736,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 - в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Оплата комунальних послуг відбувається за умовами відповідних договорів про надання таких послуг за виключенням вищезазначеного.

Тобто, нарахування пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги у період з лютого 2022 є порушенням законодавства, що підлягає застосуванню в умовах воєнного стану.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції задоволенню не підлягають.

Ураховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні та додаткові послуги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову про стягнення заборгованості зі сплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що становить 97, 46% від заявлених вимог позивача, судові витрати, які підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог у вигляді судового збору становлять 2 951,08 грн. покладаються на відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9600,00 грн. на відповідача.

До позовної заяви представник позивача додав договір про надання правничої допомоги від 01 червня 2024 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову допомогу на суму 9600,00 грн. В той же час у зазначеному орієнтовному розрахунку представник позивача зазначив про те, що остаточна сума, підтверджена необхідними документами буде надана суду відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання юридичних послуг від 01 червня 2024 року № б/н, укладений між позивачем та АО «Міжнародна адвокатська група», акт про обсяг наданої правової допомоги від 11 червня 2024 року, відповідно до якого розмір витрат становить 9 600,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.526, 530, 611, 625 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 273, 274,279, 354,355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЩОРСА,32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32» 37 963 (тридцять сім тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн. 62 коп. - основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 951 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 08 коп., а також 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне підприємство «Щорса 32»: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32а, прим. 96, код ЄДРПОУ 32492922.

Відповідач - ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 31 березня 2025 року.

Суддя О.М.Соколов