Ухвала суду № 126830603, 13.02.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5484/25-к

пр. 1-кс-7086/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024000000002348 від 15.11.2024,-

В С Т А Н О В И В:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024000000002348 від 15.11.20244. Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась. Прокурор в судове засідання не з`явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити. Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів. Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку. З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000002348 від 15.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора. Досудовим розслідуванням встановлено, що на території одного з регіонів України діє організована група осіб, які мають намір вчинити викрадення громадянина ОСОБА_4 із застосуванням фізичної сили та вогнепальної зброї з метою вимагання грошових коштів в особливо великих розмірах за його звільнення. 31.01.2025 року в період часу з 15:00 год. по 15:40 хв слідчим у кримінальному провадженні було проведено огляд у відповідності до вимог статті 223, 237 КПК України, на підставі заяви про дозвіл працівникам поліції вилучити мобільний телефон від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . Далі проведеним оглядом встановлено: Мобільний телефон марки REDMI модель 2201117ТУ IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , синього кольору без пошкоджень. В подальшому мобільний телефон було поміщено до спеціального пакету ICR0035240 та вилучено. 31.01.2025 року в період часу з 16:00 год. по 16:30 хв. слідчим було проведено огляд у відповідності до вимог статті 223, 237 КПК України, за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборності, поблизу буд. 186А на ділянці місцевості на підставі заяви про дозвіл працівникам поліції проведення грошових коштів від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проведеним оглядом встановлено, що ОСОБА_5 добровільно у присутності понятих надав добровільно згорток з паперу А4 білого кольору без написів, всередині якого знаходились грошові кошти номіналом по 100 доларів США, у кількості 30 штук, серійні номери купюр: KB 34164910 I, KL 89070630 D, HC 36830339 B, KL 890706290 D, KK 76263390 A, HB 08734462 J , KL 04696945 E, HB 9892657 M, HB 85703674 A, FH 35989141 A, HE 44975399 B, KL 44554730 B, HB 12005514 C, KB 70612157 E, HF 4809262O С, HB 71255798 I, KB 17723519 K, KB 14372933 M, KB 30507811 L, HE 55606962 D, KG 29968010 B, FE 66490263 A, HK 03804814 B, KF 29065693 C, HJ 11773383 A, CB 19005711 B, HB 43127259 R, FB 95986649 C, KB 43282881 R, KK 73756696 A Допитаний 31.01.2025 в якості свідка ОСОБА_5 , в своїх показах зазначив детальні обставини які відомі останньому, грошові кошти отримані ОСОБА_5 були передані поблизу парка «Маяковського» за адресою: м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 186а, приблизно об 11 год., від громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , також в показах ОСОБА_5 зазначено процес підготовки вчинення кримінального правопорушення щодо викрадення громадянина із застосуванням фізичної сили та вогнепальної зброї з метою вимагання грошових коштів в особливо великих розмірах за його звільнення з використанням власного мобільного телефону та грошових коштів які були вилучені в ході проведення огляду. Відповідно ч. 1 ст. 64-КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Також відповідно ч. 2 ст. 64-2 КПК України, права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Так, відповідно до частини 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребує у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину. З огляду на вказане, майно, яке відповідає визначеним у ч. 3 ст. 170 КПК України критеріям, повинно вилучатись та арештовуватись незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна з підстав передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою недопущення, в подальшому, можливого відчуження або використання зазначеного майна, запобігання можливості його подальшого пошкодження, псування, знищення, перетворення, сторона обвинувачення вважає, що є достатні підстави для накладення арешту. При цьому, слідчий суддя роз`яснює, що згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Враховуючи викладене, керуючись ст. 107, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12024000000002348 від 15.11.2024 - задовольнити. Накласти арешт на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- мобільний телефон марки REDMI модель 2201117ТУ IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , синього кольору без пошкоджень;

- Грошові кошти номіналом по 100 доларів США, у кількості 30 штук: серійні номери купюр: KB 34164910 I, KL 89070630 D, HC 36830339 B, KL 890706290 D, KK 76263390 A, HB 08734462 J , KL 04696945 E, HB 9892657 M, HB 85703674 A, FH 35989141 A, HE 44975399 B, KL 44554730 B, HB 12005514 C, KB 70612157 E, HF 4809262O С, HB 71255798 I, KB 17723519 K, KB 14372933 M, KB 30507811 L, HE 55606962 D, KG 29968010 B, FE 66490263 A, HK 03804814 B, KF 29065693 C, HJ 11773383 A, CB 19005711 B, HB 43127259 R, FB 95986649 C, KB 43282881 R, KK 73756696 A. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню. Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт. Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляціної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1