Рішення № 126829949, 16.04.2025, Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 704/1327/23

16 квітня 2025 р. м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі суду:

головуючого судді Дьяченка Д.О.

за участю секретаря судового засідання Табачківської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Українськапожежно-страховакомпанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо суду зпозовом до відповідачів про відшкодування шкоди в порядку регресу. На підставу своїх вимог спирається на те, що 28.01.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежнострахова компанія» (ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-9078459. У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. 25.08.2021 року приблизно о 15 год. 30 хв. на автодорозі Н-16169, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_3 .. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «RENAULT», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля матеріального збитку. Відповідно до Постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 17.11.2021 року по справі №704/736/21, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, та відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власник пошкодженого внаслідок дорожньотранспортної пригоди автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » ОСОБА_3 - звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АР-9078459 від 28.01.2021 року. Так, на підставі страхових актів: №049/037/014940/21/1 від 05.01.2022 року та № 049/037/019904/22/1 від 11.02.2022 року потерпілому внаслідок дорожньотранспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 86 279 (вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн. 98 коп. Відповідач не має права власності на забезпечений транспортний засіб, що суперечить умовам договору, тому відповідно до положень ст.38-1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач має право на відшкодування 50 % виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 43 139 (сорок три тисячі сто тридцять дев`ять) грн. 99 коп., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

До початку судового засідання представник позивача позов підтримав та просив суд слухати справу без його участі.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 28 січня 2021 року відповідачу ОСОБА_1 зателефонував представник ПАТ «Українська пожежно страхова компанія» і запропонував укласти договір страхування автоцивілки на автомобіль «DAEWOO LANOS», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », але відповідач відмовився від пропозиції через високу суму страхового платежу, на що представник страховика запевнив його, що він як пенсіонер має право на пільгові умови страхування, для цього треба надати додатково копію пенсійного посвідчення. Коли відповідач надав копію пенсійного посвідчення, йому надали рахунок який він сплатив страховий платіж і одержав страховий Поліс АР/9078459. Таким чином саме страховик надав відповідачу пільгові умови страхування, не зважаючи на те, що він не є власником транспортного засобу, це видно з наданих копій документів. При цьому Страховиком порушені вимоги пункту 13.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», згідно з яким пільга надається пенсіонеру, якщо транспортний засіб належить йому на правах власності. Крім того при складанні договору страховиком порушені вимоги пункту 17.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», згідно з яким страховик зобов`язаний укладати договори обов`язкового страхування відповідно до вимог цього Закону. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (далі Закон), розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб. Відповідно до п. 13.2 cт. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. На думку представника відповідача у самого відповідача на правовому підґрунті умов укладеного договору виникли легітимні очікування у зв`язку із укладенням договору із позивачем, який втім за законом не мав права встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований у спосіб інший ніж встановлений Законом та укладати договір обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності у супереч Закону та чинного законодавства України, ставлячи страхувальника у вразливе становище, а страховика у більш вигідне положення ніж обумовлене договором у разі настання страхового випадку з вини страхувальника. Таким чином він вважає, що у даному випадку не може бути застосовано положення cт. 38-1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оскільки формальні умови застосування цього положення Закону виникли безальтернативно для страхувальника з вини страховика ще підчас укладення договору у наслідок порушення страховиком вимог Закону, а не у зв`язку із керуванням транспортним засобом іншою особою ніж страхувальник якому було надано пільгу. На підставі вищевикладеного, вважає, що позов задоволенню не підлягає, а тому просить суд відмовити у задоволені даного позову у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази надані по справі, вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до Постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 17.11.2021 року по справі №704/736/21, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, та відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Як доказ цього, позивач надав копію постанови суду, в якій не вказано прізвища, ім`я та по батькові особи, що притягується до адміністративної відповідальності (зазначено Особа_1), а також не вказано номерних знаків автомобілів, які отримали механічні ушкодження (зазначено Номер,1 та Номер_2).

На думку суду, надана позивачем постанова не може бути прийнята судом як доказ вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, що стала предметом позову. Інших доказів вчинення ОСОБА_1 ДТП суду не надано.

Крім того, суд також зазначає, що уклавши договір з ОСОБА_1 , який не був власником транспортного засобу, про що було достовірно відомо представнику страховика, страховик надав відповідачу пільгові умови страхування. При цьому страховиком були порушені вимоги пункту 13.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», згідно з яким пільга надається пенсіонеру, якщо транспортний засіб належить йому на правах власності.

Крім того, при складанні договору страховиком порушені вимоги пункту 17.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», згідно з яким страховик зобов`язаний укладати договори обов`язкового страхування відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (далі Закон), розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.

Відповідно до п. 13.2 cт. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- Документ сформований в системі «Електронний суд» 16.04.2025 4 правової відповідальності власників транспортних засобів», розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до п.17.1 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України. Відповідно до розділу ІІІ Положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.10.2011 № 673, для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на вебсайті (веб-сторінці) МТСБУ. Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано. Перелік відомостей, які повинні міститися у пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування, затверджується МТСБУ та оприлюднюється на вебсайті (веб-сторінці) МТСБУ. Згідно Переліку відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 25.05.17 № 401/2017, який міститься на офіційному веб-сайті МТСБУ для укладання внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик повинен мати наступні відомості: 1) відомості про страхувальника; 2) відомості про транспортний засіб (ТЗ), щодо якого укладається договір страхування: - тип ТЗ; - державний номерний знак; - марка, модель; - рік випуску; - ідентифікаційний номер VIN (сімнадцятизначний) ТЗ або у разі відсутності в технічному паспорті відомостей про ідентифікаційний номер VIN, номер кузова (шасі, рами) транспортного засобу - відображається б/н. - номер кузова (шасі, рами); - населений пункт місця реєстрації ТЗ; 3) особливі умови використання забезпеченого ТЗ; 4) інші відомості, необхідні страховику для оцінки ризику. Відомості, зазначені в п.п.1-4 страховик повинен отримати від страхувальника, але має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.

Наведене свідчить про те, що страховику забороняється укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") в супереч положенням Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та чинного законодавства України. Розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Законом забороняється страховику встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб. При цьому отримуючи відомості від страхувальника страховик має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.

Таким чином укладаючи договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із застосуванням пільг передбачених пунктом 13.2 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за законом зобов`язаний вжити дій для перевірки наявності підстав надання таких пільг перед ухваленням рішення про їх надання.

Суд вважає, що у випадку, який є предметом розгляду у даній справі, страховик проявив при таких обставинах недбалість або навмисно запропонував відповідачу укладення договору страхування на умовах, що не відповідають вимогам закону та уклав договір на таких умовах і таким чином, поставив страхувальника у вразливе становище у разі настання страхового випадку з вини страхувальника, а страховика у більш вигідне положення, ніж обумовлене договором.

Згідно з п.52 Закону України «Про страхування» страхова послуга - вид фінансової послуги, що надається страховиком для забезпечення потреби потенційного страхувальника у страховому захисті на підставі договору страхування. Згідно преамбули та статті 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, а зокрема будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації зокрема про: спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг, небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально. Забороняються як такі дії, що вводять в оману, зокрема пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. При цьому прошу суд врахувати, що відповідач належить до вразливої соціальної групи пенсіонерів, є особою похилого віку і погодився на укладення договору на умовах запропонованих позивачем керуючись запропонованою позивачем пільгою яка завідомо для позивача не мала законних підстав, що поставило його у вразливе становище.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 січня 2023року (справа №580/1300/22) стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Суд погоджується з думкою представника відповідача та самого відповідача щодо того, що на правовому підґрунті умов укладеного договору виникли легітимні очікування у зв`язку із укладенням договору із позивачем, який втім за законом не мав права встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований у спосіб інший ніж встановлений Законом та укладати договір обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності у супереч Закону та чинного законодавства України, ставлячи страхувальника у вразливе становище, а страховика у більш вигідне положення ніж обумовлене договором у разі настання страхового випадку з вини страхувальника.

Таким чином суд приходить до висновку, що у даному випадку не може бути застосовано положення cт. 38-1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оскільки формальні умови застосування цього положення Закону виникли безальтернативно для страхувальника з вини страховика ще підчас укладення договору у наслідок порушення страховиком вимог Закону, а не у зв`язку із керуванням транспортним засобом іншою особою ніж страхувальник якому було надано пільгу.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно доч.5,6,7ст.81ЦПК України доказиподаються сторонамита іншимиучасниками справи. Доказуванняне можеґрунтуватися наприпущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258,259 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українськапожежно-страховакомпанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Д.О. Дьяченко