Рішення № 126825040, 14.04.2025, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2149/24

2/579/17/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2025 року Кролевецький районний суд Сумської області

у складі головуючого судді - Моргуна О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сергієнко Ж.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кролевець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Шосткинської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася , за змістом поданої заяви просить справу розглядати без її участі , позов підтримала повністю(а.с. 42)

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явилися , за змістом поданої заяви позов не визнали повністю , просить відмовити в задоволенні позову (а.с.43, 69).

Третя особа служба у справах дітей Шосткинської міської ради в судове засідання не з`явилася, за змістом поданої заяви позов підтримала повністю (а.с. 65).

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 12 березня 2016 року було розірвано (а.с.7).

Сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 5).

Шлюб між сторонам розірвано рішенням Кролевецького районного суду від 12 березня 2016 року (а.с.7)

Відповідач змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 (а.с.15).

ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6) за місцем проживання позивача (а.с. 4).

Відповідач проживає за адресою АДРЕСА_2 , що вбачається з матеріалів справи (а.с. 1, 20).

За змістом позову відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, ніякої участі у житті дитини не приймає, вихованням не займається, не приймає участі у його розвитку та не піклується про дитину взагалі.

За змістом довідки Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Россомаха А.С. отримує аліменти на її користь, станом на 1 серпня 2024 року ОСОБА_2 заборгованості по аліментах не має (а.с.11).

Згідно довідки класного керівника Воронізької ЗОШ І-ІІІ ступенів мати приділяє увагу вихованню та навчанню сина ОСОБА_3 , батька в школі за три навчальні роки не бачили жодного разу (а.с.16).

Питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_3 розглядалось органом опіки та піклування в виконавчого комітету Шосткинської міської ради. Зі змісту висновку органу опіки та піклування вбачається, що батько ОСОБА_2 самоусунувся від виховання сина , стосунків з дитиною не підтримує , участі в житті дитини не приймає , не цікавиться долею та станом здоров`я. На засіданні комісії батько запевняв що бажає спілкуватися з сином , зв`язок з дитиною було втрачено через його роботу за кордоном. На даний час через стислий графік роботи у нього не має часу на спілкування та зустрічі з дитиною.

За висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 26 березня 2025 року було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 68).

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі.

Позивач, за змістом позову, зазначила , що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, ніякої участі у житті дитини не приймає, вихованням не займається, не приймає участі у його розвитку та не піклується про дитину взагалі.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Позивачем та органом опіки та піклування всупереч ст. 81 ЦПК України не надано доказів, які б підтверджували, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З наданих позивачем доказів судом не встановлено, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

За змістом висновку органу опіки та піклування вбачається, що батько ОСОБА_2 бажає спілкуватися з сином . На даний час через стислий графік роботи у нього не має часу на спілкування та зустрічі з дитиною.

Згідно довідки Кролевецького відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області ОСОБА_2 заборгованості по аліментах не має (а.с.11).

З зазначеного слід дійти висновку, що батько працює для того, щоб забезпечувати свою дитину.

Суд не приймає до уваги довідку класного керівника Воронізької ЗОШ І-ІІІ ступенів, за змістом якої батька ОСОБА_2 в школі за три навчальні роки не бачили, оскільки в суду виникають сумніви у відвідуванні дитиною школи , та не надано доказів того, що протягом трьох останніх років дитина ОСОБА_3 стаціонарно відвідував Воронізьку ЗОШ І-ІІІ.

Суд враховує і те що відповідач та дитина проживають в різних населених пунктах.

Інших доказів, які б підтверджували, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини позивачем не надано.

Відповідно до ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд вважає, що висновок органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дитини є недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки судом встановлено, що відповідач бажає приймати участь у вихованні дитини , працює , сплачує аліменти на утримання дитини , позивач створила нову сім?ю, з якою проживає в іншому населеному пункті .

Керуючись ст.19 СК України суд не погоджується з вищевказаним висновком щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин даної справи не доведено; належних та допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, позивачем не надано.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, встановивши відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батько бажає займатись вихованням дитини, суд прийшов до висновку, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Шосткинської міської ради Сумської області, про позбавлення батьківських прав необхідно відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Інші доводи позивача, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача у розмірі, який нею понесено.

Відповідно до ст.ст.150, 155, 164, 167 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,-

у х в а л и в:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , третя особа служба у справах дітей Шосткинської міської ради Сумської області, місцезнаходження: 41100, Сумська область, м.Шостка, вул. Садовий бульвар, 14, про позбавлення батьківських прав.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 24 квітня 2025 року.

Суддя О. В. Моргун