Рішення № 126822738, 14.04.2025, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/599/24

провадження № 2/598/38/2025

РІШЕННЯ

іменем України

"14" квітня 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого Гудими І.В.

секретаря Кравчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Збаражі справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Іщук Костянтин Валентинович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства,

встановив:

До провадження Збаразького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Іщук К.В., до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона разом із відповідачем познайомилися в березні 2018 року і в подальшому, відчуваючи почуття любові один до одного, почали зустрічатися та проводити разом час. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Оскільки син народився під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, тому відомості про батька було внесено до актового запису про його народження у відповідності до ч.1 ст.135 СК України зі слів позивачки. В даний час відповідач в добровільному порядку відмовляється спілкуватися із сином та надавати йому матеріальну допомогу, тому вона змушена звернутися до суду із позовною заявою про визнання його батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та вирішено розгляд даної цивільної справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2024 року було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, а справу провадженням зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2024 року поновлено провадження у справі.

08 квітня 2024 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки подані докази є недостатніми для встановлення факту батьківства. Відповідач посилається на правові норми Сімейного кодексу України, зокрема статті 130 та 135, а також на правові позиції Верховного Суду та практику ЄСПЛ, згідно з якими встановлення факту батьківства можливе лише у чітко визначених випадках, зокрема за відсутності запису про батька або у разі його смерті. Крім того вказує, що єдиним достовірним методом встановлення батьківства є ДНК-тест, якому надається перевага перед іншими доказами. Відповідач вважає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували його батьківство стосовно ОСОБА_3 , у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Іщук К.В. не з`явилися, однак на адресу суду надійшла заява від останнього, в якій він просить розглядати дану справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кноль П.М. в судове засідання не з`явилися, однак на адресу суду від останнього надійшла заява, в якій він просить розглядати справу у відсутності сторони відповідача, заперечив щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 18300 грн., у зв`язку з недоведеність обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, та просив при розподілі судових витрат стягнути з відповідача на користь позивача 8000 грн. витрат на правничу допомогу.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без участі представника третьої особи.

Дослідивши докази по справі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Збараж Збаразького району Тернопільської області, про що 01 липня 2019 року було у Збаразькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області складено актовий запис за №67. Матір`ю дитини записано ОСОБА_1 , батьком дитини записано ОСОБА_4 . При цьому, відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України. Дані обставини знайшли своє підтвердження витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей по батькові відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00042050341 від 28.10.2023р. (а.с.10), копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).

До матеріалів справи стороною позивача долучено відеозапис, на якому зафіксовано, як відповідач проводить час із дитиною ОСОБА_3 , грається з ним та спілкується у доброзичливій формі. Відеозапис було здійснено позивачем на власний мобільний телефон. Хоча відеозапис не містить інформації про дату та час зйомки, сторона відповідача не заперечувала проти його доручення до справи та не ставила під сумнів його достовірність. Суд вважає цей доказ допустимим та таким, що підтверджує обставини, на які посилається сторона позивача.

Відповідно до висновку експерта сектору біологічних досліджень та обліку Тернопільського НДЕКЦ МВС №СЕ-19/120-24/8685-БД від 24.09.2024 року за результатами проведеної в справі судової молекулярно-генетичної експертизи, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічною матір`ю якого є ОСОБА_1 . Ймовірність походження ДНК-профілів від дитини та біологічних батьків становить не менше ніж 99.9999999981814% (а.с.70-76)

Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Спірні правовідносини стосуються визначення походження дитини від батька за заявою матері, яка не перебуває у шлюбі, та за відсутності спільної заяви батьків при реєстрації народження дитини.

Питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою врегульовано положеннями ст. ст. 125, 126, 135 СК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

В постанові від 16.05.2018 року в справі №91/6441/14-ц Верховний Суд вказав, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ в справі «Калачова проти Росії» від 07.05.2009 року, заява № 3451/05, § 34).

Аналогічний за змістом висновок, викладено в постановах від 31.01.2024 року в справі № 752/13549/22, від 13.09.2023 року в справі № 552/4291/22, в яких Верховний Суд резюмував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено факт походження дитини від відповідача, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи, який має переважну доказову силу порівняно з іншими доказами.

Відповідно до приписів ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Підпунктом 2.13.1 п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 року, передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства).

Зважаючи на задоволення позовних вимог щодо встановлення факту батьківства, в актовий запис №67 від 01 липня 2019 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Збараж Збаразького району Тернопільської області, складеного у Збаразькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, слід внести відповідні зміни, зазначивши: у графі «прізвище, власне ім`я, по батькові дитини» змінити з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 »; у графі «батько» зазначити батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 .

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач проситьстягнути звідповідача вїї користьвитрати напрофесійну правничудопомогу всумі 18300грн.,судовий збірв розмірі1211,20грн.та 26573,58грн. витрат за проведену судову молекулярно-генетичну експертизу.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Розмірсудового збору,порядок йогосплати,повернення ізвільнення відсплати встановлюютьсязаконом. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1, ч.2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1211,20 грн. сплаченого судового збору та 26573,58 грн. витрат за проведену судову молекулярно-генетичну експертизу. При цьому суд бере до уваги платіжну інструкцію №28 від 19.02.2024 року про сплату позивачем судового збору (а.с.6), акта наданих послуг щодо проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи №Т24-1004 від 24.09.2024 року (а.с.68).

Згідно частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частина 4 ст.137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні такі докази: копія договору №10-3567 про надання правничої допомоги від 19.02.2024 року між ОСОБА_1 (клієнт) та Іщук К.В. (адвокат), відповідно до якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в судах різних інстанцій у судовій справі за позовною заявою про визнання (становлення) батьківства (а.с.11-12), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1068306 (а.с.13), копія прибуткового касового ордеру 12/24 від 20.03.2024 року, згідно якого адвокат Іщук К.В. прийняв від ОСОБА_1 18300 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 19.02.2024 року (а.с.119), копія квитанції до прибуткового касового ордера №12/24 від 20.03.2024 року, згідно якого адвокатом Іщуком К.В. прийнято 18300 грн. від ОСОБА_1 на підставі договору №10-3567 (а.с.119).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку загального позовного провадження, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дана позиція суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, суд вважає, що сума витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 18300 грн. є завищеною. Враховуючи складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 9000,00 грн..

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 5, 121, 125, 128, 134, 135 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Збараж Збаразького району Тернопільської області.

Внести зміни в актовий запис за №67 від 01 липня 2019 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Збараж Збаразького району Тернопільської області, складеного у Збаразькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, а саме:

-у графі «прізвище, власне ім`я, по батькові дитини» змінити з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 ».

-у графі «батько» зазначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , батьком дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1211 гривень 20 копійок сплаченого судового збору, 9000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу та 26573 гривні 58 копійок витрат за проведену судову молекулярно-генетичну експертизу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 24 квітня 2025 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА