Ухвала суду № 126822457, 22.04.2025, Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/2641/25

Номер провадження 2/462/1325/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22 квітня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про скасування арешту з майна,

встановив:

І. Рух справи.

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 адвокат Булат Н. О., 15.04.2025 року (вх. № 8309) звернулась у Залізничний районний суд м. Львова (документ сформований у системі «Електронний суд» 14.04.2024 року) з позовною заявою до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про скасування арешту з майна, у якій просить суд:

-скасувати арешт нерухомого майна: квартири під номером чотири (№ 4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 під номер два (№ 2), зареєстрований Першою Львівською державною нотаріальною конторою 10.11.2003 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі ухвали Шевченківського суду м. Львова від 30.10.2003 року, реєстраційний номер обтяження 4797066.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Галайко Н. М.

ІІ. Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

ІІІ. Щодо недоліків заяви.

Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заяваповинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Суд звертає увагу на те, що в порушення зазначених вимог, у позовній заяві не вказано адреси електронної пошти (у позивача).

Окрім цього, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, відповідачем у справі вказано Першу Львівську державну нотаріальну контору Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України.

Однак із змісту позовної заяви вбачається, що відповіддю нотаріальної контори від 04.04.2025 року № 240/01-16 було встановлено зокрема, що у зв`язку зі вступом в дію 01.01.2013 року Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до компетенції нотаріальної контори зняття, внесення змін та виправлення заборони не входить.

Відповідно питання зняття арешту з майна унеможливить виконання останнім рішення суду у разі ймовірного задоволення позовних вимог.

Також суд вважає необхідним окремо зазначити, що за матеріалами справи, позивач станом на час постановлення даної ухвали, не є стороною справи, в межах якої накладено арешт на майно спадкодавця, вимоги про визнання за ним права власності на майно не ставить, а лише хоче звільнити таке майно з-під арешту (зняти арешт), вказуючи про звернення до нотаріуса, який допустив помилку (яка виникла при реєстрації обтяження), а відтак, вирішення вказаного питання може мати ознаки вимог, які віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

ІV. Щодо суб`єктного складу спору.

Суд звертає увагу позивача не те, що у позовній заяві відповідачем вказано Першу Львівську державну нотаріальну контору Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України, проте підстав залучення такого матеріали справи не містять, відтак не зрозумілим залишається відповідна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Так, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення позивачем у позові складу сторіну справі (позивача та відповідача)має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинахта має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і тойналежний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, п. 70), від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, п. 66), від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, п. 27), від 09.02.2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, п. 33.2).

Отже належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (п. 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 910/15792/20).

За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 910/7122/17).

Суд звертає увагу на те, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Таким чином, нотаріус не є відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин, пов`язаних з нотаріальною дією.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Враховуючи наведене суд пропонує позивачеві в порядку усунення недоліків позову визначитись з суб`єктним складом спору та у разі врахування зазначеного, викласти позов у новій редакції, надавши суду відповідну кількість примірників виходячи з кількості учасників спору.

V. Щодо доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач звертаючись до суду зазначає про роз`яснення п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року, згідно якого позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Однак жодних підтверджень про те, що позивач є власником, або особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно) матеріали справи не містять.

VІ. Щодо змісту позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви міститься покликання про «скасування арешту нерухомого майна: квартири під номером чотири (№ 4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), зареєстрований Першою Львівською державною нотаріальною конторою 10.11.2003 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі Ухвали Шевченківського суду м. Львова від 30.10.2003 року, реєстраційний номер обтяження 4797066».

Однак із змісту долученої до справи ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 30.10.2003 року вбачається, що суд постановив: «накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 ».

Відповідно вказаною ухвалою суду арешт на квартиру вказану у позовних вимогам накладено не було.

VІІ. Підсумки.

За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.

При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.

З огляду на викладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про скасування арешту з майна залишити без руху.

Роз`яснення суду.

Позивачу надається п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України про скасування арешту з майна вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко