Рішення № 126814310, 22.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 рокусправа № 380/25072/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

за участі секретаря судового засідання Клочко Н.С.

представників сторін

позивача Ладанівська Н.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області, з участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №51174/13-01-07-09 від 27 листопада 2024 року, винесене на підставі акта перевірки №3100/04-36-07-14/PPO/ НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками податкового органу не надано жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів податковим органом встановлено невідповідність діяльності підприємця вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. Розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Стверджує, що основним актом, що регулює порядок укладення і виконання договору комісії є Цивільний кодекс України. В свою чергу слід враховувати, що усі договори комісії позивачем були укладені і виконані відповідно до норм ЦК України, а відтак, застосування його положень у діяльності Товариства є законним і обґрунтованим. Зазначає, що при укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством. З огляду на вищевикладене, у ФОП ОСОБА_2 відсутній обов`язок із надання квитанції, товарних ярликів та цінників. Вказує, що платник податків має можливість надавати документи протягом проведення перевірки, що й було зроблено в спірному випадку. Зокрема були надані первинні документи, які є актуальними на момент завершення перевірки. Зауважує, що облік товарних запасів ФОП ОСОБА_2 здійснюється за адресою ведення господарської діяльності в порядку встановленому законом в електронному вигляді. У спірному випадку платником податків були надані належні документи, в тому числі, але не виключно, форми ведення обліку товарних запасів, договір комісії, акти приймання-передачі до нього (які долучаємо до заперечення), які беззаперечно підтверджують факт ведення обліку товарних запасів та їх походження, відтак, спростовують висновки податкового органу щодо реалізації необлікованих в установленому законом порядку товарів. До того ж у разі їх недостатності/неправильності інспектори не вказали, які прихідні документи, на їх переконання, є належними. Будь-яких зауважень щодо здійснення обліку товарів за місцем продажу та/або щодо відсутності за місцем продажу документів, які стосуються їх обліку, контролюючий орган до платника податків не висував. Підсумовуючи викладені у позові аргументи, позивач зазначає, що оскільки контролюючому органу як в день перевірки так і в подальшому надано (надіслано) форми ведення обліку товарних запасів, договір комісії, акт приймання передачі товару, та відсутні інші докази невідповідності саме тим товарам, які знаходяться на місці реалізації, висновки про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є недоведеними.

Відповідач у відзиві зазначив, що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Отже, зазначений лист ДПС України від 12.02.2024 № 3638/7/99-00-07-04-03-07 щодо дотримання норм порядку проведення розрахункових операцій, в розумінні п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України є інформацією, яка давала підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача. При цьому, покликаючись на правовий висновок Верховного Суду у п.50 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, вважає, що перевірка призначена у відповідності до норм чинного законодавства. Вказує, що відомості з СОД РРО є по суті електронними копіями розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті РРО або в пам`яті модемів, які до них приєднані та надійшли виключно з РРО, що зареєстровані за суб`єктами господарювання, шляхом передачі до органу Державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв`язку зі збереженням їх цілісності та незмінності та відповідно належними доказами дотримання/недотримання платником податків вимог законодавства щодо видачі в паперовому вигляді (електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. Надані позивачем копії витягів із форми ведення обліку товарних запасів, де відсутні відомості про конкретні найменування товарів, наявних у ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. Слід зауважити, що наявність у позивача первинних документів, в тому числі договору комісії, акту приймання-передачі товарів без належного ведення (заповнення) Типової форми, не свідчить про облік товарних запасів як і обставини щодо не ведення позивачем обліку товарно-матеріальних цінностей в Книзі доходів і витрат.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що наказ про проведення перевірки повинен містити належні та достатні обґрунтування, які б дозволяли встановити фактичні підстави проведення перевірки, а не формальне цитування норм Податкового кодексу. Працівниками податкового органу не надано жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів податковим органом встановлено невідповідність діяльності підприємця вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. ФОП ОСОБА_2 виконав вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зазначає, що працівники ДПС не взяли до уваги надані первинні документи, припустили вчинення відповідних порушень, і як наслідок, порушуючи права платника податків і норми податкового законодавства, склали податкове повідомлення-рішення. ПК України, як і будь-який інший нормативно-правовий акт, не встановлює обов`язку та не надає повноваження податківцям оцінювати правочини, укладені між контрагентами, встановлювати порядок їхньої взаємодії, розрахунків і комунікації між ними. Товар був переданий і був отриманий, первинні документи є та були надані. У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо придбання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами; відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем ведення обліку товарних запасів.

Також, позивач у додаткових поясненнях від 30.01.2025 року посилається на постанову Верховного Суду віл 28.05.2024 року у справі №280/1431/23, у підтвердження процедурних порушень призначення перевірки.

Відповідач у додаткових поясненнях від 14.02.2025 року зазначає, що перевірка проведена на підставі листа Державної податкової служби України від 19.09.2024 року за №26176/7/99-00-07-03-03-07.

У своїх поясненнях третя особа зазначила, що запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки є саме обов`язком суб`єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/ витребування таких документів контролюючим органом. Під час проведення перевірки в торгівельній точці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , де провадить свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 , посадовим (службовим особам) ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було надано документів, що пов`язані з предметом перевірки. Письмову вимогу перевіряючи №1 від 11.10.2024 року про надання документів, а також копію наказу №4912-п від 10.10.2024 та направлень №8925 та №8924 від 10.10.2024 на проведення фактичної перевірки було вручено ФОП ОСОБА_3 - представнику ФОП ОСОБА_2 . Порядком №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 23.12.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 03.02.2025 року залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 17.02.2025 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 19.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за №4912-п від 10.10.2024 року, на підставі ст.19-1, ст.20, підп..69.2-2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ, підп..75.1.3 п.75.1 ст.75, на підставі підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі ПК України) призначено фактичну перевірку суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м.Кривий Ріг, проспект Гагаріна, 1, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На виконання даного наказу оформлено направлення на перевірку від 10.10.2024 року за №8925 та за №8924, номера та дати яких відображені в акті перевірки.

За результатами проведення фактичної перевірки позивача з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2020 року №1775-ІІІ, «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, Положення про ведення касових операцій у національній валюті України та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці відповідачем складено акт №3100/04-36-07-14/РРО/3497908714 від 21.10.2024 року.

Як вбачається зі змісту вказаного акта, перевіряючими встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України; постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 року №894 «Про встановлення строків, до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».

Листом від 26.11.2024 року у відповідь на заперечення позивача від 07.11.2024 року третьою особою повідомлено його, що перевірку було проведено з дотриманням норм законодавства, порушення, встановлені в ході перевірки, зафіксовано правомірно та обґрунтовано.

На підставі згаданого акта перевірки у відповідності до підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №51174/13-01-07-09 від 27.11.2024 року, відповідно до якого на підставі виявлених порушень загальна сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, яку позивач повинен сплатити за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки» (21080900) складає 645598 грн. 50 коп.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність податкового повідомлення-рішення від №51174/13-01-07-09 від 27 листопада 2024 року критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахувавши наявні у справі докази та норми чинного законодавства, суд виходив з наступних мотивів.

У відповідності до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №265/95-ВР).

Як передбачено ч.1 ст.15 Закону України №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Щодо процедурних порушень, на які звертає увагу позивач (неналежне оформлення наказу на проведення перевірки; встановлення порушень не у спосіб визначений чинним законодавством).

Абзацом першим п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Зміст наказу на проведення перевірки вказує на те, що відповідачем проведено фактичну перевірку на підставі підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Згідно із положеннями п.80.1. ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп.80.2.2).

Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Так, у відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

В силу положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд, застосовуючи пункту 81.1 статті 81 ПК України, у п.50 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 дійшов до таких висновків: «Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.».

Більше того, у пунктах 58 та 59 цієї ж постанови Верховний Суд дійшов до наступних висновків:

«Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

... Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».

Перевіряючи питання наявності обґрунтованих підстав, наявності обставин, для призначення перевірки, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, суд врахував таке.

В матеріалах справи містяться листи Державної податкової служби України №3638/7/99-00-07-04-03-07 від 12.02.2024 року та №26176/7/99-00-07-03-03-07 від 18.09.2024 року (зареєстровано третьою особою за №5657/8 18.09.2024 року), в яких, у зв`язку з надходженням інформації на чат-бот ДПС «Stop Violation Bot», зроблено висновок про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи.

За наслідками розгляду такого листа було сформовано доповідну записку без номера та дати на ім`я В.о. начальника третьої особи з метою призначення фактичної перевірки.

Крім того, в матеріалах справи наявні накази третьої особи про проведення фактичних перевірок від 18.09.2024 року за №4333-п (підстава підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України), від 02.10.2024 року за №4666-п (підстава підп.80.2.6 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України), від 10.10.2024 року за №4912-п (підстава підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України).

Також, у відзиві на позов відповідач фактичною підставою призначення перевірки вказує лист від 12.02.2024 № 3638/7/99-00-07-04-03-07, а у додаткових поясненнях від 14.02.2025 року лист №26176/7/99-00-07-03-03-07 від 18.09.2024 року.

У свою чергу, третя особа у своїх поясненнях взагалі не називає документу, який є фактичною підставою для проведення перевірки.

Оцінюючи наведені докази у своїй сукупності, суд уважає, що фактичними підставами призначення перевірки за наказом від 18.09.2024 року за №4333-п на підставі підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України були листи Державної податкової служби України №3638/7/99-00-07-04-03-07 від 12.02.2024 року та №26176/7/99-00-07-03-03-07 від 18.09.2024 року (зареєстровано третьою особою за №5657/8 18.09.2024 року).

Як наслідок зазначені листи Державної податкової служби України, як фактичні підстави для призначення фактичної перевірки, були реалізовані наказом від 18.09.2024 року за №4333-п.

В силу положень ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем не подано доказів у підтвердження існування фактичних обставин для призначення перевірки наказом від 10.10.2024 року за №4912-п у проміжку з 18.09.2024 року до дати прийняття цього наказу.

Більше того, відповідачем не доведено належними та достовірними доказами призначення фактичної перевірки наказом від 10.10.2024 року за №4912-п на підставі листа Державної податкової служби України від 18.09.2024 року, зареєстрованого третьою особою за №5657/8 18.09.2024 року.

З урахуванням викладеного, можна прийти до висновку, що матеріалами справи не підтверджується наявність фактичних обставин (наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) для призначення фактичної перевірки наказом від 10.10.2024 року за №4912-п на підставі підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

Розглядаючи питання наслідків порушення законодавства при призначенні фактичної перевірки судом враховано таке.

У постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд зазначив:

« 54. Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

55. Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі №560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.

56. Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.».

На переконання суду фактична перевірка, на підставі якої було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, призначена за відсутності законних підстав, а тому таке порушення є істотним та має наслідок скасування зазначеного акта індивідуальної дії.

Більше того, акт перевірки, яким підтверджуються порушення законодавства, та на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, в силу положень ч.1 ст.74 КАС України, не є допустимим доказом, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, в процесі проведеної фактичної перевірки без законних підстав.

Як наслідок, такий акт не доказує обставин наявності в діях позивача порушень закону, за які до нього застосовано штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

При цьому, суд не надає оцінку аргументам учасників справи щодо суті порушення, з урахуванням наведеного.

За викладених обставин, суд уважає, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності, передбачених п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому позов підлягає задоволенню.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий належить присудити на користь позивача.

Питання витрат на правову допомогу будуть вирішуватись після подання позивачем доказів їх понесення.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення №51174/13-01-07-09 від 27 листопада 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 5164 (п`ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 79 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 23 квітня 2025 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович