Ухвала суду № 12681319, 03.12.2010, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

3 грудня 2010 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі: Черепановій В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Томашпільському районі Вінницької області на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 31.08.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Томашпільському районі про визнання протиправною відмову провести перерахунок та виплату призначених державної та додаткової пенсії, -

встановила:

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов’язання проведення перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом третьої групи. Крім того, його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В зв’язку з цим, йому призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну його здоров’ю. Вказував, що статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі – Закон) встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне перерахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому він звернувся до відповідача щодо проведення відповідного перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову.

Просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01 червня 2008 року та здійснювати виплати в подальшому..

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від

31 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду у Томашпільському районі Вінницької області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1, як особі яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області з 1 червня 2008 року по 31 серпня 2010 року провести перерахунок державної та додаткової пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеному до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Томашпільському районі Вінницької області просить рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального і матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачу виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами, що позивач є постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом третьої групи. Положеннями ст.14 Закону його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Нормами ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ч. 1 ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі статей 50 та 54 Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з наведеного, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Питання про нарахування, здійснення перерахунку пенсії відноситься до компетенції управління Пенсійного фонду.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсії позивачу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303, 304,304№, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Томашпільському районі Вінницької області відхилити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 31.08.2010 року залишити без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Томашпільському районі Вінницької області на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. за наступними реквізитами одержувач : Держбюджет м. Вінниці 22050002; Код ЄДРПОУ : 34701167; Р/р : 31214263700002; Банк : ГУДК у Вінницькій обл. ; МФО : 802015; ККД 22050002.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: