Рішення № 126807725, 23.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22485/24

Провадження № 2/752/2968/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Юніт Капітал», через систему «Електронний суд» (представник Тараненко А.І., свідоцтво, довіреність, а.с. 86,87), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у прохальній частині якого просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року у розмірі 38 953,42 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 804892166 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 29 900,00 грн, які були перераховані на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021року.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 20 грудня 2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38 953,42 грн.

У подальшому, 04 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 0409/24, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 38 953,42 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху (а.с.99,100).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.112,113).

Згідно відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 865382 від 24 жовтня 2024 року, інформації щодо реєстрації місця проживання особи відповідача не знайдено (а.с.97).

Згідно інформації з ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва» № 121324670 від 24 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 98).

Відповідач про судовий розгляд повідомлявся шляхом надіслання повістки за адресою місця проживання, повідомленою позивачем. До суду двічі повернувся поштовий конверт з рекомендованим повідомленням без вручення з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч.5 ст. 279 ЦПК

На підставі положень ст.274-279 ЦПК України та відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 804892166 у формі електронного документу з використанням електронного одноразового ідентифікатора MNV9К45Z, відправленого 30.12.2021 о 15:29:44, введеного о 15:32:30 30.12.2021 (а.с.23-31).

Відповідно до умов п.п.1.1, 1.7 договору, встановлено кредитний ліміт на суму 29 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 29 січня 2022 року.

Згідно п. 1.3. кредитного договору, Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 29 900,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 29 січня 2022 року.

Відповідно до копії платіжного доручення № 5216у654-7с16-4219-фв70-455с8785116а від 30 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало через АТ «Таскомбанк» для зарахування ОСОБА_1 29 900,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 ; призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 804892166 від 30 грудня 2021року, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с.42).

Також, як вбачається з наданого суду листа АТ «Таскомбанк» № 3980/47.1.-БТ від 08 серпня 2024 року, в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам № 48 від 18 липня 2019 року банком 30.12.2021 було здійснено переказ 29 900,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 43).

Пунктом 1.8 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальник в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Пунктом 1.9 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку визначеного в пункті 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 76,65 % річних, що становить 0,21% від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 383,25 % річних, що становить 1,05 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що позичальник інформується в особистому кабінеті;

1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на зазначене вище та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8. цього договору.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2,10 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

У пункті 1.14.1 договору встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в пункті 1.3. договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою складає 31 783,70 грн, та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 883,70 грн та суму кредиту у розмірі 29 900,00 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 110,29 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 106,30% від суми першого траншу.

Пунктом 1.14.2 передбачено, що у разі настання передбаченої пунктом 1.9.3. договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов`язань по оплаті процентів, за встановлений в пункті 1.2. договору строк у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складає 48 737,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 18 837,00 та суму кредиту у розмірі 29 900,00 грн (а.с. 24-29).

Згідно з пунктом 5.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладання Договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.

Відповідно до п. 5.4. кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Отже, встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 29 900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту («Дисконтний період»), а саме до 29 січня 2022 року (п. 1.1, 1.3,1.7).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Отже, судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав згідно платіжного доручення відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Також за матеріалами справи встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с.45-48).

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п. 4.1. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Пункт 8.2. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначає, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до змісту якої Сторони дійшли згоди викласти п.8.2. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в наступній редакції: «8.2. строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.» (а.с.51).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до змісту якої сторони узгодили продовжити строк дії Договору факторингу № 28/1118-01 до 31 грудня 2022 року (а.с.57).

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року (а.с. 60-61).

В подальшому, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (факор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) було укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 2 від 20 жовтня 2023 року (а.с. 62-64, 67-68).

04 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) було укладено Договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 0409/24 від 04 вересня 2024 року (а.с. 69-72, 74-75).

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненим ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідача за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року, склала 38 953,42 грн, з яких 29 899,70 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, прострочені відсотки за кредитом - 9053,72 грн, що також підображено і у виписці з особового рахунку за кредитним договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року за період з 04 вересня 2024 року до 20 вересня 2024 (а.с.79-80).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані суду вищенаведені копії договорів факторингу та додаткових угод, які містять підписи сторін, підтверджують укладення договорів та перехід права вимоги від клієнта до фактора.

Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, та відсутність доказів повернення отриманого кредиту, суд приходить до висновку про 38 953,42 грн, з яких 29 899,70 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 9 053,72 грн - сума заборгованості за несплачені відсотки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,20 грн, які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Крім іншого, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

У справі інтереси позивача представляє адвокат Тараненко А.І., який дії на підставі довіреності, виданої адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (а.с. 87); надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.86).

Із матеріалів справи вбачається, що 09 вересня 2024 року між позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 (ас.81-82).

Відповідно до додаткової угоди № 11 договору про надання правничої допомоги № 09-09/24-02 6 від 09 вересня 2024 року, надається правнича допомога у справах щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за договором № 804892166 від 30 грудня 2021 року, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 (п.21 а.с.83-84).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Сторонами за договором №09-09/24-02 від 09.09.2024 адвокатом Тараненком А.І. та клієнтом ТОВ «Юніт Капітал» в особі директора Хлопкової М.С., було підписано акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого сторони погодили надання наступних правничих послуг: надання усної консультації стосовно складання позовної заяви - 500 грн, вивчення матеріалів - 1 година - вартість 500,00 грн; складання позову - 2 години - вартість 5 000,00 грн. Разом вартість послуг становить 6000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним судових витрат встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.

Така послуга, як надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, за своєю суттю є послугою організаційного характеру. Немає також підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором від 30 грудня 2021 року № 804892166 у розмірі 38 953 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 20 коп, а також витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. № 4-А, офіс 10; код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений 23 квітня 2025 року.

Суддя А.В.Слободянюк