Рішення № 126807333, 14.04.2025, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2668/23

Провадження № 2/697/61/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Штреккер В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Федини О.В.,

представника відповідача адвоката Васяновича В.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Канівська міська рада Черкаської області про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого гаражу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2 , відповідач), третя особа: Канівська міська рада про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого гаражу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником домоволодіння (будівель, споруд та земельної ділянки на якій вони розташовані) АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 868198 (земельна ділянка 7110300000:01:003:0104).

По-сусідству з домоволодінням позивачки, на суміжній земельній ділянці розташоване домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить чи-то відповідачу, чи іншим особам, спільно з якими відповідач створив ОСББ «Варшавка» і яка межує з земельною ділянкою позивача. Звертає увагу, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна жодних відомостей за адресою відповідача не містить.

Вже тривалий час між сторонами з вини відповідача виник та тривав спір через порушення відповідачем прав позивача, у зв`язку з чим, позивач неодноразово зверталася і до відповідача, і до органів державної влади і місцевого самоврядування, однак відповідач категорично відмовляється добровільно усунути порушення прав позивача, а державні органи не мали можливості вплинути на відповідача та рекомендували звертатися до суду.

Так, відповідач приблизно у 2008 році самовільно, без будь-яких документів та при цьому з порушенням будівельних норм на межі з земельною ділянкою позивача побудував гараж, розмірами приблизно 4 х 7 м, причому не лише не відступивши на належну відстань від межі суміжної земельної ділянки позивача та обладнавши будівлю належним чином, аби на земельну ділянку позивача не стікали опади тощо, а навіть зайнявши частину земельної ділянки позивача розміром близько 3 кв.м.

Рішенням від 14.12.2021, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10.05.2022 у справі № 697/1534/21, Канівський міськрайонний суд Черкаської області задовольнив позов ОСОБА_1 про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та вирішив усунути порушення прав ОСОБА_1 як власника земельної ділянки та домоволодіння … шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок перемістити самовільно побудований гараж на відстань не менше 1 метра від найбільш виступаючої частини гаража до межі з земельною ділянкою ОСОБА_1 із забезпеченням виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі на територію суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 (згідно з вимогами державних будівельних норм (п.6.1.41 «ДБН Б.2.2-12:2019»).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд встановив факт правопорушення самовільного будівництва відповідачем будівлі на частині земельної ділянки та дійшов висновку про необхідність поновити права позивача перенесенням будівлі з землі останньої.

При цьому, застосовуючи передбачений Законом спосіб захисту прав позивача, суди виходили з суті порушення прав та способу, який мав призвести до їх поновлення, а саме: припинити порушення права власника земельної ділянки шляхом звільнення захопленої її частини порушником від незаконної забудови, причому за власний рахунок та з додержанням необхідних інженерно-технічних заходів.

Таким чином, спосіб захисту прав ОСОБА_1 цілком відповідав ст. 16 ЦК України та полягав у звільненні самовільно забудованої частини землі позивача, а порядок зобов`язанням відповідача вчинити такі дії за власний рахунок (тобто особисто чи із залученням третіх осіб).

Будучи обізнаним зі змістом судового рішення, боржник добровільно і добросовісно його не виконав, проігнорував та став ухилятися від його виконання свідомо і тривалий час. Саме ж порушення прав позивачки, як констатували суди, триває ще з 2008 року.

Крім цього, внаслідок забудови гаражем та тривалого часу (протягом багатьох років, починаючи з 2008 року) земельної ділянки позивача, в результаті винних та неправомірних дій відповідача, було завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні права власності позивача. Зокрема внаслідок протиправних дій відповідача позивачка зазнала багато переживань та душевних страждань, змушена була роками відстоювати свої права та неодноразово звертатись до органів державної влади та місцевого самоврядування, брати участь у судових процесах тощо. Хвилювання та думки про те, як відновити позивачу своє право власності на земельну ділянку тримали позивачку в постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини з оточуючими людьми, роками створювало для позивачки душевний дискомфорт і нервове напруження. Позивачка витратила немало часу та сил на відвідування органів державної влади та місцевого самоврядування, проектних установ із землеустрою тощо для отримання необхідних документів для підтвердження власної позиції, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений позивачкою належним чином.

Враховуючи те, що суб`єктом відповідальності згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України є відповідач, який самовільно збудував гараж та роками відмовляється добровільно усунути порушення прав позивачки, тому саме він зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду.

Виходячи з вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить усунути порушення її прав, як власника земельної ділянки кадастровий номер 7110300000:01:003:0104 та домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованого з порушенням чинного законодавства відповідачем ОСОБА_2 частково на земельній ділянці позивача, а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 150 000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди та просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Також з позовною заявою позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі у зв`язку з скрутним матеріальним становищем (т.1 а.с.4).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки до позовної заяви позивачем не додано документ, що підтверджує сплату судового збору та відсутні належні докази на підтвердження річного доходу позивача за попередній рік. Тому для вирішення клопотання про відстрочення сплати судового збору позивачу запропоновано надати довідку про доходи за попередній календарний рік (т.1 а.с.56-57).

На виконання вимог ухвали суду від 29.12.2023 ОСОБА_1 подано довідку про доходи за період з січня 2022 року по грудень 2022 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року станом на 04.01.2024 (т.1 а.с.61-64).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.01.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі задоволено; відстрочено позивачу ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (т.1 а.с.66-68).

26.01.2024 до суду від представника третьої особи Канівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Канівським міськрайонним судом прийнято рішення у справі № 697/1534/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яким встановлено, що ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 95, ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 116, ч. 3 ст. 125, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 23, 29 Закону України «Про архітектурну діяльність», п. 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 № 273, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю та її державної реєстрації самовільно зайняв земельну ділянку поруч із будинком АДРЕСА_1 та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, самовільно здійснив будівництво капітальної споруди гаражу, розміром 4 х 7 метри (т.1 а.с.73-74).

18.03.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Федини О.В. надійшла відповідь на відзив в якій, з посиланням на невиконання відповідачем рішення Канівського міськрайонного суду від 14.12.2021, залишеного без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10.05.2022 у справі № 697/1534/21, представником зазначено, що позивач не має іншої можливості захистити свої права інакше, аніж звернення до суду з позовом про знесення самочинно побудованого гаражу (т.1 а.с.98-99).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т.1 а.с.151-152).

Судові засідання неодноразово відкладалися та в судових засіданнях оголошувалися перерви.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та пояснила, що вона приватизувала свою земельну ділянку. Деякий період у 2008 році, близько місяця, вона перебувала за межами України. Коли ж приїхала, побачила вже побудований ОСОБА_2 гараж, який виступав на її земельну ділянку, межові знаки та межа були зруйновані. Вона зверталася до прокуратури та ДАБІ для проведення перевірки законності побудови гаража. Було встановлено порушення та зобов`язано ОСОБА_2 знести гараж. Спеціаліст Канівського міськрайонного відділу ЧРФ ДП «ЦДЗК» здійснював виїзд на суміжну земельну ділянку для встановлення меж земельних ділянок та розміщення гаража. Так як вона була не згідна з результатами обстеження земельних ділянок цим спеціалістом, у 2014 році звернулася до ДП «Черкаський інститут землеустрою». Спеціалістами було встановлено, що гараж виступає на її земельну ділянку на 3 кв. м. Просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Федина О.В. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що ОСОБА_1 зверталася в різні установи щодо порушення її прав. Відповідач побудував гараж, захопивши кілька метрів суміжної земельної ділянки позивача, не маючи дозволів та без передачі земельної ділянки. Позивач є власником цієї ділянки на підставі державного акту. Вона залучила спеціалістів для проведення геодезичних робіт, за результатами яких було встановлено накладення приміщення гаражу на земельну ділянку позивача. Також контролюючими органами виносилися безліч приписів про усунення порушень відповідачем, які ним не виконуються. Рішенням суду від 17.08.2017 було встановлено незаконність будівництва гаражу. Порушення прав позивача доведено поза розумним сумнівом. Відповідач також не заперечує про те, що в нього відсутні дозволи на забудову земельної ділянки.

Представник відповідача адвокат Васянович В.В. у судовому засіданні щодо позовних вимог ОСОБА_1 заперечував та просив у задоволенні її позову відмовити в зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що побудований ОСОБА_2 гараж дійсно займає 3 м.кв. земельної ділянки ОСОБА_1 та сторона позивача не заявляла клопотання про призначення судової експертизи для визначення місця розміщення гаража відносно суміжних земельних ділянок.

Представник третьої особи Канівської міської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов ОСОБА_1 підтримує (т.1 а.с.161-163).

Заслухавши в судових засіданнях доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 є також власником земельної ділянки, площею 768 кв.м. по АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 868198 від 21.12.2005 (а.с.10).

Відповідно до витягу з протоколу № 69 виїзного засідання комісії по вирішенню земельних спорів від 21.01.2014 за участю голови ОСББ «Варшавка» Гавриша В.Л., ОСОБА_1 щодо непогодження ОСОБА_1 меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 вирішила: виконавчий комітет Канівської міської ради не може погодити межі земельної ділянки ОСББ «Варшавка» за суміжного користувача гр. ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що межа земельних ділянок між будинковолодіннями АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 ) та № НОМЕР_1 (ОСББ «Варшавка») є предметом спору щодо самочинного будівництва гаража ОСОБА_2 (т.1 а.с.11).

Як вбачається із зведеного кадастрового плану ДП «Черкаського інституту землеустрою» земельних ділянок гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будівля, позначена на плані літерами «КН» розміщена на земельних ділянках обох землекористувачів з накладенням частини будівлі розміром 0,0003 м.кв. на земельну ділянку ОСОБА_1 (т.1 а.с.13).

Згідно з протоколом № 82 засідання комісії по вирішенню земельних спорів від 26.08.2014, на порядку денному комісії була постанова Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.08.2014 щодо визнання незаконним та скасування протоколу комісії по вирішенню земельних спорів від 21.01.2014, затвердженого рішенням виконавчого комітету Канівської міської ради від 19.02.2014 № 31 (в частині розгляду заяви голови ОСББ «Варшавка»). На засіданні комісії гр. ОСОБА_1 було надано зведений кадастровий план земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , виготовлений спеціалістами ДП «Черкаський інститут землеустрою». Відповідно до вказаного плану виявлено, що земельна ділянка площею 3 кв.м. будинковолодіння АДРЕСА_2 накладається на земельну ділянку будинковолодіння АДРЕСА_1 , яка знаходиться у приватній власності гр. ОСОБА_1 на підставі державного акту. Враховуючи вищенаведене, комісія не може погодити акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.14).

У відповідності до довідки виконавчого комітету Канівської міської ради від 21.10.2020 № 01-01-12/1802, гараж в АДРЕСА_1 , побудований гр. ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці загальною площею 31 кв.м., з них 3 кв. м. землі приватної власності гр. ОСОБА_1 та 28 кв. м. землі комунальної власності територіальної громади міста Канева (т.1 а.с.17).

Також, 10.10.2016 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області винесено припис № 185 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил зі змісту якого вбачається, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на будівництві гаража за адресою: АДРЕСА_4 встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4 (не приватизованій) з письмового пояснення гр. ОСОБА_2 , ним у 2008 році здійснено будівництво цегляного гаража розміром орієнтовно 4 х 7 м. без оформлення належних дозвільних документів, а тому необхідно привести будівництво до вимог чинного законодавства до 10.04.2017 (т.1 а.с.18-19).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.08.2017 у справі № 697/703/17, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22.11.2017, у задоволенні позовних вимог голови правління ОСББ «Варшавка» Гавриша В.Л. до ОСОБА_1 , Канівської міської ради, ЧРФ ДП «Центр ДЗК» про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним користувачем відмовлено (т.1 а.с.24-29, 30-34).

Крім того, рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2021 у справі № 697/1534/21, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Канівська міська рада Черкаської області про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, залишеному без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10.05.2022, позов ОСОБА_1 задоволено та ухвалено усунути порушення прав ОСОБА_1 як власника земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок перемістити самовільно побудований гараж на відстань не менше 1 метра від найбільш виступаючої частини гаража до межі з земельною ділянкою ОСОБА_1 із забезпеченням виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівлі на територію суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 (згідно з вимогами державних будівельних норм (п.6.1.41 «ДБН Б.2.2-12:2019») (т.1 а.с.35-38, 39-41).

На виконання рішення суду, 20.06.2022 судом видано виконавчий лист (т.1 а.с.42).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 09.09.2022 зареєстроване кримінальне провадження за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки 08.09.2022 до ВП № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, що ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_1 не виконує рішення Канівського міськрайонного суду про перенесення самовільно побудованого гаража (т.1 а.с.46).

15.09.2022 головним державним виконавцем Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладковою Т.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та зазначено, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Рішення суду боржником не виконано (т.1 а.с.44-45).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 14.12.2021, оскільки вимоги позивача фактично зводилися не до зміни способу виконання рішення суду, а до зміни його суті (т.1 а.с.47-48).

Виходячи з вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 зазначає про відсутність іншої можливості захистити свої права, тому звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статтею 78 ЗК України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 79 ЗК України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 91, частини першої статті 96 ЗК України, власники земельних ділянок землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з частинами першою-другою статті 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей (див. постанову Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року у справі № 307/3239/16-ц).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає право людини на приватне і сімейне життя, житло і кореспонденції. У випадку, коли особа серйозно стурбована незручностями, спричиненими іншими особами (зокрема поведінка сусідів), може виникнути питання щодо порушення статті 8 Конвенції. Серйозне порушення може призвести до порушення права людини на повагу до житла, якщо це заважає користуватися комфортом свого житла. З метою оцінки факту порушення права особи на повагу до житла потрібно визначити, чи досягли незручності того мінімального рівня, необхідного для встановлення втручання у права особи на повагу до житла та приватного життя. Необхідно враховувати всі обставини справи, зокрема інтенсивність та тривалість незручностей, їх фізичні чи психічні наслідки. Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 350/652/17 та від 14 грудня 2021 року у справі № 149/736/20.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Отже, передумовами захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтверджених належними доказами права особи щодо земельної ділянки (власності або користування) та факту порушення такого права, зокрема, у земельних відносинах добросусідства діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу, або яка не дозволяє власникам (землекористувачам) сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 125/1018/22.

Судом встановлено, що позивач і відповідач є сусідами та власниками суміжних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , між якими склались неприязні відносини щодо користування зазначеними земельними ділянками.

Звернувшись до суду з вищевказаним позовом, позивачем зазначено, що на межі належної їй земельної ділянки та суміжної земельної ділянки відповідач розмістив самочинно збудований гараж без будь-яких дозволів, захопивши частину її земельної ділянки, що порушує її права як власника суміжної земельної ділянки. Зазначений гараж був збудований відповідачем ОСОБА_2 без будь-яких дозвільних документів, на земельній ділянці комунальної власності, яка не відведена для цієї мети та є самочинним будівництвом, що визнається сторонами та встановлено рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2021 у справі № 697/1534/21.

В матеріалах справи відсутні докази, що посвідчують право ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Згідно наявної в матеріалах справи довідки виконавчого комітету Канівської міської ради від 21.10.2020 № 01-01-12/1802, гараж в АДРЕСА_1 , побудований гр. ОСОБА_2 , знаходиться на земельній ділянці загальною площею 31 кв.м., з них 3 кв. м. землі приватної власності гр. ОСОБА_1 та 28 кв. м. землі комунальної власності територіальної громади міста Канева (т.1 а.с.17).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2024 у справі № 697/2753/23 (т.1 а.с.194-198), залишеного без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 20.03.2025 (т.2 а.с.11-20) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Канівська міська рада Черкаської області про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, встановлено що ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Гараж по АДРЕСА_1 побудований гр. ОСОБА_2 , знаходиться на земельній ділянці загальною площею 31 кв.м., з них 3 кв. м. землі приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та 28 кв. м. ( АДРЕСА_1 ) землі комунальної власності.

Крім того, рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.08.2017 у справі № 697/703/17, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду, у задоволенні позовних вимог голови правління ОСББ «Варшавка» Гавриша В.Л. до ОСОБА_1 , Канівської міської ради, ЧРФ ДП «Центр ДЗК» про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним користувачем відмовлено (т.1 а.с.24-29, 30-34).

Водночас, приписом головного інженера будівельного нагляду ОСОБА_3 №185 від 10.10.2016 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, зобов`язано ОСОБА_2 привести будівництво цегляного гаража, розміром орієнтовно 4 х 7 м, до вимог чинного законодавства до 10.04.2017 (т.1 а.с.18-19).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності контролюючими органами за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, цивільної відповідальності за порушення правил добросусідства, кримінальної відповідальності за самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці і даний факт підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

З встановлених судом обставин справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права користування земельною ділянкою, яка належать їй на праві власності, тому виходячи з вищевикладених обставин, для захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунення порушення її прав, як власника земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно побудований гараж частково на земельній ділянці ОСОБА_1 (кадастровий номер 7110300000:01:003:0104).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., розмір якої вона уточнила в судовому засіданні, суд виходить з наступних мотивів.

За змістом статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (стаття 1168 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз`ясненнями пункту 9 Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що своїми протиправними діями відповідач ОСОБА_2 створював позивачу ОСОБА_1 перешкоди у належному користуванні земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1 , вчиняв дії, що порушували правила добросусідства, позивач неодноразово зверталася до органів державної влади та місцевого самоврядування, проектних установ із землеустрою для отримання необхідних документів для підтвердження власної позиції. Внаслідок тривалого конфлікту, викликаного неправомірними діями ОСОБА_2 , позивачу заподіяно моральну шкоду, наслідки якого виражені у вигляді душевних страждань позивача, що обумовлені особливостями емоційно-розумового стану позивача з урахуванням його похилого віку та тривалістю конфлікту.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує висновки, викладені у постанові ОП КЦС ВС від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20. Зокрема, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

З огляду на вказане, розмір відшкодування моральної шкоди у даній справі суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Беручи до уваги глибину, характер, ступінь, тривалість моральних страждань позивача, суд вважає необхідним задовольнити вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди частково, визначивши розмір відшкодування в сумі 3 000 грн.

Разом з тим, з точки зору суду, розмір моральної шкоди у вказаній сумі буде достатнім та необхідним для компенсації перенесених моральних страждань позивача, не поставить в край тяжкий матеріальний стан відповідача та не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає про те, що під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський Суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки на переконання суду вирішення спору шляхом усунення порушення прав позивача, як власника земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно побудований гараж частково на земельній ділянці ОСОБА_1 (кадастровий номер 7110300000:01:003:0104) та стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн., буде достатнім способом захисту та відновлює порушене право позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду черкаської області від 18.01.2024 про прийняття до розгляду та відкриття загального позовного провадження у справі, зокрема, було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.

У позовній заяві позивачем заявлено дві позовні вимоги: майнового та немайнового характеру, а тому судовий збір, який підлягав сплаті, повинен становити 2147,20 грн. (1073,60 грн. за немайнову вимогу та 1073,60 грн. за майнову вимогу, оскільки позивачка зменшила суму моральної шкоди, яку просила стягнути з відповідача з 150 000 грн. до 50 000 грн.).

Враховуючи, що судом задоволено позовну вимогу немайнового характеру, тому з відповідача в цій частині підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Крім того, позовну вимогу ОСОБА_1 (стягнення моральної шкоди) задоволено частково на 6% (3 000 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100 / 50 000 грн. (сума моральної шкоди, яку просила стягнути позивач) = 6%), таким чином у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди відмовлено на 94%.

Враховуючи наведене, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України та пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній вимозі майнового характеру в сумі 64,42 грн. Водночас, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 009,18 грн. (1073,60 64,42 = 1009,18).

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в загальній сумі 1 138,02 грн. (1073,60 + 64,42 = 1138,02) та з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1009,18 грн.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Васяновичем В.В. заявлено про намір подати докази сплати правової допомоги протягом 5 днів після проголошення рішення, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відповідачу ОСОБА_2 та його представнику адвокату Васяновичу В.В. необхідно подати докази щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Канівська міська рада Черкаської області про захист права власності, припинення порушень правил добросусідства та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого гаражу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Усунути порушення прав ОСОБА_1 як власника земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) знести самовільно побудований гараж частково на земельній ділянці ОСОБА_1 (кадастровий номер 7110300000:01:003:0104).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень, 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 138,02 грн. (одна тисяча сто тридцять вісім гривень, 02 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 009,18 грн. (одна тисяча дев`ять гривень, 18 копійок).

Відповідачу ОСОБА_2 та його представнику адвокату Васяновичу В`ячеславу Валерійовичу подати докази щодо розміру понесених відповідачем судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.04.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Канівська міська рада Черкаської області, місцезнаходження вул. Захисників України, 3, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область; код ЄДРПОУ 33362991.

Головуючий Б . К . Скирда