Рішення № 126802429, 18.04.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/10069/24

Провадження №2/333/1135/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Круглікової А.В.,

при секретарі судового засідання Майсака А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», ЄДРПОУ 42251700, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308

до відповідача 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

до відповідача 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (надалі ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) заборгованості в сумі 56824,47 грн. Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що 21.02.2013 рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 812/8576/12 солідарно стягнуто з відповідачів 1, 2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором від 27.12.2007 № 460-г/37 в сумі 210903,57 грн. Як вказує позивач, вказане рішення суду виконано частково, заборгованість в добровільному порядку повністю не погашено. Право вимоги за кредитним договором від 27.12.2007 № 460-г/37 позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги від 03.02.2021. Враховуючи неналежне виконання відповідачами прийнятих на себе зобов`язань, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовізасідання жодногоразу нез`явились,про судовізасідання повідомлялисьшляхом направлення судових повісток про виклик до суду.

У зв`язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідачів на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Рішенням Комунарськогорайонного судуміста Запоріжжявід 21.02.2013у справі№ 812/8576/12позов ПАТ «Фідобанк» задоволено, солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором від 27.12.2007 № 460-г/37 в сумі 210 903,57 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на норми ч. 4 ст. 82 ЦПК України, встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором від 27.12.2007 № 460-г/37 в сумі 210 903,57 грн. не доказуються при розгляді цієї справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

03.02.2021 між ПАТ «Фідобанк» (Попередній кредитор) та ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № GL1N019277, за умовами якого Попередній кредитор передав Новий кредитор права вимоги за грошовими зобов`язаннями, в т.ч. за кредитним договором від 27.12.2007 № 460-г/37.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідачі 1, 2 свої зобов`язання з оплати суми основного боргу, визначеної за рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 21.02.2013 у справі № 812/8576/12 належним чином не виконали, заборгованість в сумі 89928,86 грн не оплатили.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у т.ч. передбачені ст. 625 ЦК України.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 13215,85 грн. за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 та індекс інфляції в сумі 43608,62 грн. за період з квітня 2017 року по лютий 2022 року у зв`язку з прострочення виконання основного зобов`язання.

Перевіривши доданий позивачем до матеріалів цієї справи розрахунок 3% річних та індексу інфляції за наведений вище період, суд знаходить його обґрунтованим та арифметично правильним, а тому вимоги позивача задовольняються судом повністю.

Крім того, ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.06.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 004873 від 19.09.2022.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі N 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачів 1, 2 на корить ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді в розмірі 2000 грн., які покладається судом на відповідачів 1, 2 порівну, тобто по 1000 грн з кожного.

У задоволенні іншої частини витрат на правничу допомогу судом відмовляється.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 422,40 грн. покладається судом на відповідачів 1, 2 порівну.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279, 280-282 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (ЄДРПОУ 42251700, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) 43608 (сорок три тисячі шістсот вісім) грн. 62 коп індексу інфляції та 13215 (тринадцять тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 85 коп 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (ЄДРПОУ 42251700, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) 1000 (одну тисячу) грн. витрат на правничу допомогу та 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» (ЄДРПОУ 42251700, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) 1000 (одну тисячу) грн. витрат на правничу допомогу та 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова