Рішення № 126801314, 22.04.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4799/24

Провадження № 2/344/417/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Польської М.В.,

секретаря Мациборка С.Я.,Соляник Т.І.,

за участю

представника позивача Михайлюк А.Р.,

представника відповідача Шиманської Н.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Михайлюк Анжела Романівна, до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплачені аліменти,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач в інтересах, якої діє адвокат, звернулася в березні 2024 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дітей в розмірі 27528.62грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що в зареєстрованому шлюбі між сторонами народилися двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим рішенням від 04.02.2019р. шлюб між сторонами було розірвано, а рішенням від 23.01.2019р. стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дітей по 1000грн. на кожну дитину щомісячно. Згідно довідки-розрахунку старшого державного виконавця від 05.03.2024р. відповідач не регулярно сплачував аліменти, у зв`язку з чим позивач просить стягнути 100% заборгованості за ст.196 СК України.

08.05.2024р. до суду представник відповідача подала відзив, в якому вимоги заперечила повністю. Окрім оплати аліментів на рахунок ДВС, де заборгованості немає, відповідач купляв все дітям і більше ніж по аліментах. Коли позивач була у Франції відправляв посилки дітям. З розрахунку долученого позивачем заборгованості станом на 15.01.2024р. немає, а ВП №59233625 закінчене без заборгованості, позивач отримала нове судове рішення про стягнення аліментів у частці доходу 1/3 і по даному судовому рішенні у ВП №74022995 у відповідача теж відсутній борг. До відзиву долучено інший розрахунок по стягненню аліментів станом на 30.10.2023р., який відрізняється від долученого позивачем до позову, отже є всі підстави для відмови за недоведеністю вимог.

28.05.2024р. надійшла відповідь на відзив.

26.02.2025р. представник позивача подала клопотання про зменшення вимог на суму 8465.15грн. (останній платіж відповідача 19.02.2024р., який не було враховано при подачі позову та отриманих під час розгляду справи нових доказів) та стягнення відповідно суми 18563.47грн. та витрат на правову допомогу 4500грн., однак в підсумку отриманих пояснень і досліджених доказів, представник позивача підтримала вимоги до зменшення таких.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів викладених у позові (за первісною вимогою).

Представник відповідача заперечила позовні вимоги повністю, просила відмовити повністю. Відповідач в судовому засіданні 14.04.2025р. надав пояснення по суті спору та зазначив, що колишня дружина безпідставно подає позови, він з дітьми постійно підтримує зв`язок та зустрічається, не сплата аліментів могла бути на деякий період (є нова сім`я та дитина), однак заборгованість на кінець розрахункового період відсутня.

Відповідач заперечив позовні вимоги.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

В зареєстрованому шлюбі між сторонами народилися двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15,16).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.02.2019р. шлюб між сторонами було розірвано.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.01.2019р. було стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дітей по 1000грн. на кожну дитину щомісячно. На підставі даного рішення видано виконавчий лист №344/1209/19 від 17.05.2019р., а було 03.06.2019р. відкрито ВП №59233625 (а.с.17-22).

Згідно довідки-розрахунку старшого державного виконавця Івано-Франківського ВДВС Керницького А., який долучено позивачем до позову, станом на 15.01.2024р. заборгованість за період з 23.01.2019р. по січень 2024р. у платника ОСОБА_1 відсутня (а.с.23-24).

Виконавче провадження №59233625 по виконавчому листу №344/1209/19 щодо стягнення аліментів у сумі по 1000грн. щомісячно на кожну дитину починаючи з 23.01.2019р., було закінчене 28.02.2024р., заборгованість станом на 18.01.2024р. - відсутня (а.с.85). Однак, 08.02.2024р. було відкрите нове виконавче провадження №74022995 по виконавчому листу 3344/17668/23 виданого Івано-Франківським міським судом 24.01.2024р. на підставі рішення від 13.12.2023р., яке набрало законної сили 18.01.2024р. (щодо зміненого розміру аліментів та стягнення з батька дітей на користь матері 1/3 частки заробітку платника), заборгованість відсутня по новому провадженні (а.с.88).

Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначила, що згідно даної довідки-розрахунку у ВП №59233625 відповідач за даний період не регулярно сплачував аліменти, а тому є підстави про стягнення пені, яка розрахована автоматично через програму «Прецедент2» починаючи січня 2019р. по січень 2024 року, за ті місяці в яких була неповна сплата або несплата таких взагалі (а.с.28-49).

Натомість, заперечуючи і саму довідку-розрахунок, як невірне визначення заборгованості та неврахування певних оплат аліментів органом ДВС, сторона відповідача надала довідку-розрахунок старшого державного виконавця Івано-Франківського ВДВС Керницького А. (саме даний виконавець видав і попередню довідку-розрахунок стороні позивача), який долучено відповідачем до відзиву, станом на 30.10.2023р. заборгованість за період з 23.01.2019р. по жовтень 2023 року у ОСОБА_1 відсутня (а.с.93).

При цьому у двох розрахунках, виданих одним і тим же старшим державним виконавцем Івано-Франківського ВДВС Керницьким А., різняться суми оплати боржником аліментів.

Оскільки, як зазначила сторона відповідача, батько періодично надсилав посилки за кордон дітям у Францію, де перебуває позивач з дітьми, на прохання дітей та позивача (а.с.110-142), а також не враховано частину платежів у сплаті аліментів на картку позивача не через орган ДВС (а.с.89-92, 174-181), розрахунок державного виконавця є неповним та невірним. Відповідач не тільки допускав борг, а й подекуди переплачував позивачу як коштами так і придбанням необхідних речей (а.с.138-142, 110-134).

В період з жовтня 2021р. по травень 2023р. відповідачем було відправлено у Францію 26 посилок (а.с.135).

Разом з тим, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що надсилання посилок та дорогих як зазначено речей придбаних батьком для дітей, повинні враховуватись при вирішенні даного спору, оскільки відсутні докази, що придбання речей було узгоджено між сторонами саме у рахунок платежів по аліментах, щодо такої узгодженості доказів матеріали справи не містять.

Однак, отримавши розбіжності по платежах платника отримувачу аліментів, судом у листопаді 2024р. було зобов`язано обох сторін провести звірку з органом ДВС по всіх наданих квитанціях, оскільки була відсутня від сторін інформація щодо зарахування тих чи інших платежів при видачі довідки-розрахунку державним виконавцем.

Так, як представником позивача отримано третю довідку-розрахунок органом примусового стягнення (а.с.169-170), при звірці кожного додатково зазначеного представником відповідача платежу (а.с.174-181), судом перевірено, що такі платежі були враховані, як оплату аліментів за вказаний спірний період, а ті які не враховані, стороною позивача самостійно враховані при наданні суду повторного розрахунку пені за прострочення (несвоєчасності) сплати аліментів станом на 19.02.2025р., починаючи з 23.01.2019р. по січень 2024р. (а.с.203-226).

З наданого стороною позивача 24.01.2025р. розрахунку через програму Прецедент2 заборгованість за несвоєчасну сплату аліментів за період з січня 2019р. по лютий 2024р. складає 18563.47грн (а.с.191-226)

Так, положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

У СК України не передбачено, як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням, тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме ст. 534 ЦК України. Отже, при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Якщо, застосовуючи формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», яке міститься в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто тією, яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період, коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.

Верховний Суд, враховуючи принцип розумності, вважає, що оскільки пеня змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову).

Судовим рішення, яким стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , визначено, що аліменти стягуються з 23.01.2019 року, тобто з дня пред`явлення ОСОБА_2 позову до суду.

Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

А тому до оголошення рішення 25.03.2019р. без участі відповідача, повний текст якого складено 04.04.2019р., яке не встановлено судом коли отримане відповідачем ОСОБА_1 , однак набрало законної сили таке рішення 06.05.2019р., вини відповідача у несплаті аліментних платежів за період з січня 2019р по квітень 2019 року який не був ознайомлений із рішенням суду у справі №344/1209/19, судом не встановлено, відповідно і відповідальність за ст.196 СК України не настала і в цій частині даного періоду вимоги не є обґрунтовані.

Водночас, суд не в повній мірі погоджується з даним розрахунком, оскільки рішення суду від 25.03.2019р. набрало законної сили 06.05.2019р. (а.с.19), а до набрання законної сили рішення суду обов`язок по сплаті аліментів у відповідача для нарахування пені не настав. Тому, за період з 23.01.2019р. по 06.05.2019р., при добровільному початку оплати відповідачем починаючи з березня 2019р., пеня не нараховується. Слід також врахувати і те, що обов`язок наприклад по стягненню аліментів з нарахованої заробітної плати виникає у роботодавця протягом 3-х днів з часу виплати, натомість у особи-платника, який не працює, а самостійно вносить платіж на рахунок отримувача з повідомленням органу ДВС або через рахунок ДВС, з врахуванням відсутності чіткого числа місяця на оплату, виникає обов`язок по оплаті саме з 01 числа місяця по останнє число місяця, та не може вважатися на переконання суду несвоєчасність оплати, якщо платіж внесено в останні числа місця.

Звідси, за несвоєчасно оплачені аліменти за травень - серпень 2019 року (з вересня по грудень заборгованість відсутня), пеня складає 1823.64грн., то враховуючи засади розумності та справедливості відповідно за підсумком 2019р. пеня за цей рік складатиме 1823.64грн., з нарахованих за цей рік органом ДВС - 2284.45грн. За 2020 рік заборгованість по сплаті аліментів 509.55грн., однак пеня не нараховувалась позивачем взагалі у межах позовних вимог та поданого розрахунку на підтвердження позовних вимог. За 2021р. нарахована позивачем пеня у сумі 32863грн., однак заборгованість за рік складала 12871.45грн., а отже підлягатиме б до стягнення пеня за цей рік не більше суми 12871.45грн. По аналогії враховано період з 2022р. (нарахування пені не більше 17225.00грн.). Однак за 2023р. переплата склала за даний рік - 21712.14грн., а враховуючи борг за попередні роки вказані у розрахунку, борг складав би з врахуванням всіх років з врахуванням на кінець 2023 року всього 10207.95грн. (2284.45+509.55+12871.45+17225-21712.14), а з врахуванням січня 2024р. заборгованість залишалась за останнім поданим розрахунком ДВС (а.с.169-170) у розмірі 4568.90грн. (11178.31+1855.74-8465.15). Отже, саме ця сума заборгованості може бути врахована при визначенні пені не більше 100% боргу.

Позивач (з уточненим поданим останній розрахунком), як вже зазначено вище просила стягнути пеню у розмірі не більше 100% заборгованості - 18563.47грн, а перед виходом судом для ухвалення рішення представник позивача просила стягнути пеню у розмірі первісної вимоги 27528.62грн.

Однак, зважаючи, що станом на завершення виконавчого провадження та подання позову заборгованість по сплаті аліментів складала за вказаним виконавчим листом - 4568.90грн., то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 4568.90грн.

Відповідно до вимог ч.1,3,4,8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі як надходження виконавчого документа на виконання від стягувача, так і подання заяви стягувачем або боржником. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно вимог ст.196 СК України (зі змінами) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вимогами ст.141 ЦПК України суд також вирішує стягнення понесених позивачем витрат на сплату судового збору за вимогу стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на користь державного бюджету.

Щодо правової допомоги, то позовні вимоги задоволено із суми 27528.62 грн на суму 4568.90 грн, що становить пропорційно розміру задоволених вимог, які складають 16.6% тобто 747 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.196 Сімейного кодексу України, ст.13 ,81, 141, 209, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , пеню за прострочення сплати аліментів на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4568.90грн. (чотири тисячі п`ятсот шістдесят вісім гривень 90 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 747 (сімсот сорок сім гивень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2025 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА