Рішення № 126798499, 22.04.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2025м. ДніпроСправа № 904/1275/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Державного підприємства "Реінтеграція та відновлення" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № ВТ6 від 05.06.2023 у розмірі 27 900 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Реінтеграція та відновлення" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № ВТ6 від 05.06.2023 у розмірі 27 900 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ВТ6 від 05.06.2023 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача), внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення здійснення попередньої оплати в сумі 27 900 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 21.03.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №16948/25 від 22.04.2025), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію від 07.06.2023.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Враховуючи вказане, ухвала суду від 21.03.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.03.2025 вважається врученою відповідачу 21.03.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.51).

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 21.03.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126018836) надіслано судом 21.03.2025, зареєстровано в реєстрі 21.03.2025 та забезпечено надання загального доступу 24.03.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 21.03.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (21.03.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 07.04.2025.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані два тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 22.04.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 21.04.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 20.05.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати у заявленій до стягнення сумі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 05.06.2023 між Державним підприємством "Реінтеграція та відновлення" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № ВТ6 (далі - договір, а.с. 7-10), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію за кодом національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" "09130000-0 Нафта і дистиляти (нафтопродукти)" (далі - товар). Товар передається покупцю у вигляді бланків-дозволів (далі - талони) для заправки автомобілів в межах міста Києва, у всіх обласних та районних центрах України, окрім тимчасово окупованих територій. Термін дії талонів - безстроковий, талони дійсні до повного їх використання.

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині взятих на себе зобов`язань - до їх повного виконання.

У розділі 13 договору сторони погодили, що додатками договору - невід`ємною частиною договору є:

- додаток 1 - Специфікація (а.с.10 на звороті);

- додаток 2 - Технічна специфікація (а.с.11-12);

- додаток 3 - Перелік АЗС (а.с.12 на звороті - 19.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору загальна кількість, асортимент (номенклатура), одиниця виміру та ціна товару визначаються сторонами у Специфікації (додаток 1), що додається до договору і є його невід`ємною частиною. Технічні та додаткові вимоги до товару визначаються відповідно до Технічної специфікації (додаток 2), що додається до договору і є його невід`ємною частиною.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вказаних умов сторонами була підписана Специфікація (додаток № 1 до договору), в якій сторонами були погоджені умови щодо:

- найменування товару - дизельне паливо ПАТ "Укртатнафта", Україна;

- одиниці виміру - літр;

- загальної кількості - 9 900;

- ціни за одиницю - 45 грн. 00 коп. з ПДВ;

- загальної вартості товару - 445 500 грн. 00 коп. (а.с.10 на звороті).

Також сторонами був укладений додаток № 3 до договору - Перелік АЗС (а.с.12 на звороті-19).

За умовами пунктів 2.1., 2.2. договору загальна ціна договору становить 445 500 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 29 144 грн. 86 коп. Ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. До ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб покупця без відшкодування будь-яких можливих збитків постачальника та сплати йому неустойки, пов`язаних із таким зменшенням.

Відповідно до пункту 1.5. договору поставка товару здійснюється в межах обсягів кошторисних призначень та відповідних асигнувань на 2023 бюджетний рік, бюджетна програма КПКВК 3901090, КЕКВ 2610. Джерело фінансування - кошти Державного бюджету України.

Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).

Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити передачу покупцю талонів на товар в порядку та у строки, встановлені договором (пункт 9.3.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем та відповідачем була підписана видаткова накладна № 0029/0000938 від 05.06.2023 на суму 445 500 грн. 00 коп.

Також з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції відповідачем були передані позивачу талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови розрахунків, зокрема:

- розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 4.1. договору);

- розрахунки за товар (партію товару) покупець зобов`язується здійснити впродовж строку, що не перевищує 15-ти банківських днів з дати підписання сторонами відповідних видаткових накладних, шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника згідно з його реквізитами, вказаними в договорі, але в будь-якому разі після надходження коштів з Державного бюджету України на зазначені цілі (пункт 4.2. договору);

- розрахунки за прийнятий товар здійснюються у відповідності до частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки надходжень бюджетних коштів розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати їх отримання. У такому випадку штрафні санкції не нараховуються (пункт 4.3. договору).

У відповідності до вказаних умов договору, позивач здійснив оплату на суму 445 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 215 від 07.06.2023 (а.с.54).

Отже, позивач свої зобов`язання щодо оплати у встановлені договором порядку, строк та розмірі виконав належним чином.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо якості, строків та умов поставки товару, зокрема:

- постачальник зобов`язаний поставити покупцю товар, якість якого повинна відповідати діючим державним стандартам і нормам, що підтверджується сертифікатом відповідності заводу-виробника та паспортом якості товару, що надаються при укладенні договору (пункт 3.1. договору);

- відпуск товару здійснюється за талонами постачальника, безпосередньо на автомобільних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують талони постачальника, окремими партіями згідно з потребами покупця, шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті, зазначених в талоні. Перелік таких АЗС визначено в додатку 3 до договору (пункт 3.2. договору);

- у разі виникнення у покупця сумніву щодо якості поставленого товару, покупець формує претензію до постачальника і проводить лабораторне дослідження зразків, відібраних у визначеному порядку, відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121 "Про затвердження Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за № 762/14029 (далі - Інструкція). В разі підтвердження того, що отриманий товар не відповідає визначеним у сертифікаті та паспорті якості показникам, постачальник протягом 2-х календарних днів здійснює заміну поставленого товару у повному обсязі (пункт 3.3. договору);

- в термін, що не перевищує 10 днів з дати підписання договору, постачальник надає за видатковою накладною покупцю талони на паливо відповідного номіналу та єдиного зразку по всій Україні. Передача покупцю талонів на паливо здійснюється по місцезнаходженню офісу покупця. Уповноважена особа покупця зобов`язана надати постачальнику довіреність на отримання товару (партії товару) (пункт 3.4. договору);

- талони на паливо повинні бути виготовлені на глянцевому паперовому носії. Містити емблему торгової марки, вказівку на вид (марку) товару та номінал. На талоні повинно бути нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Талон на паливо є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Талон на паливо не є розрахунковим чи платіжним засобом (пункт 3.5. договору);

- приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до первинних документів: видаткової накладної. Приймання-передача товару по якості проводиться відповідно до документів, які підтверджують його якість. Товар вважається поставленим: по кількості - відповідно до видаткової накладної; по якості - відповідно до паспорту та по факту обслуговування всіх талонів (пункт 3.7. договору);

- строк поставки товару з дати підписання договору сторонами - до 10-ти робочих днів (пункт 3.9. договору);

- перехід права власності на товар відбувається в момент передачі талонів на товар представнику покупця (пункт 3.11. договору);

- зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження покупцю всієї партії товару на АЗС (пункт 3.12. договору);

- постачальник бере на себе зобов`язання безкоштовного зберігання на АЗС паливо, що належить покупцю, після підписання видаткових накладних до повного використання талонів. Вартість оплаченого палива, яке знаходиться на зберіганні у постачальника, залишається незмінною до повного його використання (пункт 3.13. договору).

У розділі 5 договору сторонами були визначені умови приймання товару, зокрема:

- остаточне приймання товару покупцем здійснюється в момент заправлення автомобільного транспорту покупця (пункт 5.1. договору);

- постачання товару за талонами здійснюється на АЗС партіями, у асортименті та кількості, які зазначені в талонах постачальника. Відвантаження товару покупцю здійснюється за умови пред`явлення талону працівнику на АЗС. Для отримання товару (заправки паливом транспортного засобу на АЗС) представник покупця пред`являє працівнику АЗС талон на паливо. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону на паливо, і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, талон на паливо залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості, водій отримує фіскальний чек (пункт 5.2. договору);

- відвантаження товару на АЗС здійснюється цілодобово в робочі та у вихідні дні по талонам постачальника (за виключенням тривалості комендантської години в умовах воєнного стану) (пункт 5.3. договору);

- автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами на АЗС через паливо-роздавальні колонки в порядку черги (пункт 5.4. договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві та що не було спростовано відповідачем, постачальник (відповідач) не виконав у повному обсязі умови договору, у зв`язку з чим позивач 06.12.2024 направив на адресу відповідача лист за вихідним № 870/2024 "Щодо неможливості використання талонів на дизельне пальне" з проханням надати роз`яснення, коли і на яких АЗС підприємство зможе отримати дизельне пальне, а у разі неможливості отримати дизельне пальне до 25.12.2024 - повернути кошти за невикористані талони. Відповіді на вказаний лист позивач не отримав. У подальшому, 08.01.2025 позивач направив повторного листа на адресу відповідача за вихідним № 13/2025 з вимогою надати роз`яснення щодо затримки у відвантаженні палива, відповідно до умов договору та вимогою невідкладно здійснити усі необхідні дії для виконання умов договору, а саме: надання можливості здійснити заправлення автомобілів підприємства у найкоротший час. Також 05.02.2025 позивач направив на адресу відповідача лист за вихідним № 80/2025 з проханням забезпечити надання пального за наявними у підприємства талонами, яке має знаходитись на зберіганні відповідача згідно з умовами договору, повідомити про місцезнаходження АЗС, на якому підприємство може здійснити заправку транспортних засобів, або здійснити повернення коштів за невикористані талони. Додатково підприємство, з метою вирішення ситуації, пропонувало провести 06.02.2025 о 12:00 год. онлайн зустріч за вказаним у листі посиланням. Як зазначає позивач, відповіді на зазначені листи він не отримав, вимоги позивача задоволені відповідачем також не були. Як зазначено у позовній заяві, позивач надіслав лист-вимогу на адресу відповідача від 06.02.2025 за вихідним №84/2025 щодо невиконання умов договору та повернення грошових коштів за невикористані талони на суму 27 900 грн. 00 коп., що становить 620 літрів дизельного палива та додатково надав перелік невикористаних талонів. Як зазначає позивач, вказаний лист також був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначає позивач у позовній заяві та що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи судом, кількість недопоставленого товару складає 620 літрів на загальну суму 27 900 грн. 00 коп., відповідно до такого розрахунку:

620 л * 45 грн. 00 коп. = 27 900 грн. 00 коп., де

620 л - кількість недопоставленого пального;

45 грн. 00 коп. - вартість одного літру пального.

Отже, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № ВТ6 від 05.06.2023 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача), внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення здійснення попередньої оплати в сумі 27 900 грн. 00 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Як було зазначено вище, в силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).

Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).

Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.

Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив оплату на суму 445 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 215 від 07.06.2023 (а.с.54). В свою чергу, відповідач не спростував доводи позивача щодо недопоставки товару на суму 27 900 грн. 00 коп.; доказів поставки товару на суму здійснено позивачем оплати в залишковому розмірі 27 900 грн. 00 коп. відповідач також суду не надав.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У даному випадку позивач посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 27 900 грн. 00 коп. відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.

У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, на залишкову суму 27 900 грн. 00 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати. Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 27 900 грн. 00 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу 27 900 грн. 00 коп. суму попередньої оплати.

Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 27 900 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2 422 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (605 грн. 60 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Реінтеграція та відновлення" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" про стягнення заборгованості за договором поставки № ВТ6 від 05.06.2023 у розмірі 27 900 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Інвест" (вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600; ідентифікаційний код 39821153) на користь Державного підприємства "Реінтеграція та відновлення" (б. Лесі Українки, будинок 26, літ. "А", м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 43600078) - 27 900 грн. 00 коп. - основного боргу та 2 422 грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене та підписане 22.04.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко