Ухвала суду № 126795102, 16.04.2025, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/122/23

провадження 1-кп/462/55/25

У Х В А Л А

16 квітня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

заставодавця ОСОБА_6

розглянувши клопотання заставодавця ОСОБА_6 про повернення застави в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

в провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.

Заставодавцем ОСОБА_6 , подано клопотання про повернення застави. Вимоги клопотання мотивовано тим, що в ході досудового розслідування ним було сплачено заставу за обвинуваченого ОСОБА_4 . Наведені обставини та мотиви в сукупності з наявним клопотанням заставодавця, який не являється підозрюваним, вказують на наявність обгрунтованих підстав прийти до висновку, що закінчення строку дії ухвали чи закінчення строку дії обов?язків, можуть бути обґрунтованою підставою для повернення застави особі, яка її внесла. Факт подальшого застосування ухвали по відношенню до заставодавця після закінчення строку її дії, а також фактичного покладення на заставодавця обов?язку продовжувати зберігати на депозитних рахунках держбюджету свої кошти для забезпечення виконання обвинуваченим загального обов?язку, який не покладений відповідним судовим рішенням, - є несправедливим.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні підтримали клопотання заставодавця.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, та повідомив, що положення ч. 11 ст. 182 КПК України, підлягають застосуванню у випадку завершення кримінального провадження, за відсутності підстав для звернення застави в дохід держави. В той же час, кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , не завершено, підстави для заміни запобіжного заходу та повернення застави заставодавцю внесеної ним суми застави на даний час відсутні, а відтак, в задоволенні клопотання слід відмовити.

Оцінюючи доводи, викладені у клопотанні заставодавця ОСОБА_6 про повернення застави, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 182 КПК України встановлено, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Частиною 8 ст. 182 КПК України передбачено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Так, суд вважає зазначити, що дійсно, ОСОБА_6 не є підозрюваним чи обвинуваченим у межах даного кримінального провадження, проте, як вбачається з матеріалів справи, саме він добровільно вніс грошову заставу за обвинуваченого ОСОБА_4 у межах запобіжного заходу, обраного судом відповідно до положень ст. 176, 178 КПК України. Таким чином, ОСОБА_6 , діючи на власний розсуд, прийняв на себе фінансовий ризик, пов`язаний із забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , в ухвалі слідчого судді про застосування запобіжного заходу, продовжує діяти й на момент розгляду клопотання, а тому правові підстави для повернення застави відсутні. Закон не пов`язує повернення застави виключно із фактом спливу визначеного в ухвалі строку дії обов`язків, якщо при цьому запобіжний захід продовжує виконувати свою функцію. Наявність ухвали, яка не скасована та не змінена у встановленому законом порядку, свідчить про те, що грошова застава продовжує діяти як один із засобів забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .

Суд також звертає увагу, що твердження заставодавця щодо нібито несправедливості «фактичного покладення на нього обов`язку продовжувати зберігати кошти на депозитному рахунку», - є необґрунтованими. Зазначене не відповідає правовій природі застави: ухвала суду застосована не до заставодавця, а до обвинуваченого, а внесення застави є добровільною дією, наслідки якої передбачені ст. 182 КПК України. Застава є формою забезпечення процесуальних обов`язків обвинуваченого, а не правовим тягарем заставодавця. Законодавство не передбачає можливості повернення застави лише на підставі зміни матеріального становища заставодавця або на підставі його власної ініціативи у той час, коли триває судовий розгляд і діє запобіжний захід.

Таким чином, суд не знаходить обґрунтованих підстав для повернення грошової застави, внесеної ОСОБА_6 , оскільки строк дії запобіжного заходу не завершився, обвинувачений не звільнений від покладених на нього обов`язків, підстав для зміни чи скасування ухвали про застосування запобіжного заходу немає, застава внесена добровільно, з усвідомленням можливих наслідків.

Крім того, посилання заставодавця на свій пенсійний вік, скрутне матеріальне становище чи незадовільний стан здоров`я не може слугувати належною процесуальною підставою для повернення застави, оскільки такі обставини не передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України як умови для зміни запобіжного заходу або повернення застави. Застава є механізмом забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого, а не засобом соціального захисту заставодавця, і наслідки її внесення є передбачуваними й роз`яснені особі, яка її вносила. Таким чином, незалежно від віку чи стану здоров`я заставодавця, грошова застава підлягає поверненню лише в порядку та на підставах, визначених законом, які в даному випадку відсутні.

У зв`язку з викладеним, у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про повернення застави слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.182, 309 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні клопотання заставодавця ОСОБА_6 про повернення застави в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України, - відмовити за безпідставністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1