Ухвала суду № 126792232, 22.04.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4361/25

Провадження № 1-кс/204/1178/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Душанбе республіки Таджикістан, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого, востаннє:

- 7 жовтня 2024 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду,

зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2025 року слідча СВ ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що Слідчим відділенням відділу поліції № 3 ДРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042140000241 від 04 березня 2025року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст. 185 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (постройовій частині) від 04 лютого 2025 року № 37 ОСОБА_5 призначено на посаду курсанта 2 навчального взводу 1 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ст. ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому. Відповідно до ст. ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено, востаннє Указом Президента України від 14.01.2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 15.01.2025 року 4220-ІX), строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року на 90 діб. Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді курсанта 2 навчального взводу 1 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», при цьому будучи раніше судимим за вчинення злочину проти власності вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2012 за ч. 1 ст. 187 КК України, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став. ОСОБА_5 достовірно знаючи про Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, яким введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено, востаннє Указом Президента України від 14.01.2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 15.01.2025 року 4220-ІX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб, повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану. Так, солдат ОСОБА_5 , 18 лютого 2025 року, у не встановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 12 години 52 хвилини, більш точний час встановити не вдалось, перебував за адресою: м. Дніпро, вул. Національної Гвардії, буд. 12, поблизу магазину «Фаворит», де зустрів раніше незнайому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за згодою якої в подальшому пройшов до її місця мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 та перебуваючи в одній з кімнат вказаного будинку ОСОБА_5 помітив телевізор марки «Liberton LTV-43F01AT» та в цей час у останнього раптово виник протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, а саме телевізором марки «Liberton LTV-43F01AT», що належить ОСОБА_8 . Далі ОСОБА_5 , 18 лютого 2025 року у період часу з 15:30 години по 16:10 годину, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалось, перебуваючи у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що ОСОБА_8 відпочиває, переконавшись, що його дії залишаються непомітними та таємними для оточуючих, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, достовірно усвідомлюючи, що його дії носять протиправний характер, передбачаючи при цьому суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу таємно викрав, а саме взяв до рук, поклав до коробки та виніс з будинку телевізор марки «Liberton LTV-43F01AT» вартістю 8952,80 грн. (вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 80 коп.)., внаслідок чого заволодів чужим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_8 на вказану суму. Таким чином, солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України. У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Душанбе республіки Таджикістан, таджик, громадянин України, має середню-технічну освіту, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , на посаді курсанта 2 навчального взводу 1 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, неодружений, на утримані нікого не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 03.02.2012 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 13 років. Звільнення 30.06.2023 у зв`язку з відбуттям строку покарання; 07.10.2024 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду. 07.04.2025 року солдату ОСОБА_5 , в порядку ст. ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Підозра відносно солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: рапортом про виявлене кримінальне правопорушення; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення (або таке, що готується); протоколом огляду місця події від 22.02.2025; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.03.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2025 за участю потерпілої ОСОБА_8 ; рапортом за результатами виконання доручення; протоколом зняття показань технічних засобів, що мають функції відеозапису від 06.03.2025; протоколом огляду відеозапису від 06.03.2025; протоколом зняття показань технічних засобів, що мають функції відеозапису від 07.03.2025; протоколом огляду відеозапису від 07.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.03.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 07.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.03.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_10 від 10.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від 10.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.03.2025; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 10.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 від 11.03.2025; протоколом зняття показань технічних засобів, що мають функції відеозапису від 11.03.2025; протоколом огляду відеозапису від 12.03.2025; висновком за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 730/25 від 12.03.2025; іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування в їх сукупності. Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України. Аналізуючи зібрані докази, орган досудового розслідування приходить до висновку про наявність фактів та відомостей, які вказують на те, що саме солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , причетний до скоєння вищевказаного злочину. Також, проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, досудове розслідування приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177КПК України та в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний молодший сержант ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: у ході проведення досудового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років. В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлює невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Слід зазначити, що солдат ОСОБА_5 відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.05.2025 № 55, солдата ОСОБА_5 , курсанта 2 навчального взводу 1 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив військову частину, що є достатньою підставою вважати, що підозрюваний солдат ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, враховуючи той факт, що у місті Дніпро, солдат ОСОБА_5 не має будь якої рухомої/нерухомої власності, офіційного місця роботи, навчання тощо, останній може безперешкодно, покинути територію міста Дніпра, переслідуючи мету не бути притягнутим до кримінальної відповідальності та не бути засудженим у подальшому. Крім того, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо незаконного впливу підозрюваного солдата ОСОБА_5 на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні. Так, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 , має право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, тому є підстави вважати, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, останньому можуть бути відомі анкетні та контактні дані свідків та потерпілої у кримінальному провадженні, тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний солдат ОСОБА_5 раніше судимий за майнові злочини, тому є підстава вважати, що ОСОБА_5 є особою, яка зневажливо ставиться до норм чинного кримінального процесуального законодавства України, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, орган досудового розслідування аргументовано вважає, що солдат ОСОБА_5 набувши статусу підозрюваного у даному провадженні, усвідомлюючи невідворотність покарання, може знову вчинити аналогічні, або інші кримінальні правопорушення, оскільки, як вважає сторона обвинувачення, що особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, наявність процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні може не зупинити вчиняти злочини. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити та зазначив, що він має хвору матір, яка потребує його догляду, тому просив застосувати до нього домашній арешт.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також вчинити нове кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні належним чином було підтверджено наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від слідства та суду, а також вчинення нового кримінального правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України,зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, наявність яких встановлена у судовому засіданні.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, наявність непогашеної судимості, та враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення в якому він підозрюється може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням цього слідчий суддя вважає, що достатньою сумою застави необхідно визначити 100000 гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчогопро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 7 червня 2025 року.

Визначити заставу у розмірі 100000(стотисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разівнесення заставинаступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до СВ ВП № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, та до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу направити до СВ ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1