Вирок № 126790630, 22.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/46120/20-к

Провадження №: 1-кп/752/1374/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2025 рокум. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014100060005507 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, має середню освіту, одружений, має інвалідність І групи у зв`язку з проходженням військової служби, є учасником бойових дій, має дві нагороди Золотий Залізний хрест, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України чинного на момент інкримінованого кримінального правопорушення),

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , який був підключений за допомогою ВКЗ,

захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

ОСОБА_3 17.01.2015 року приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи у Київському міському центрі нерухомості, що розташований за адресою: м. Київ, вул.Володимирська, 69, умисно, протиправно, з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, вчинив шахрайські дії під час вчинення, яких за допомогою завідомо підробленого паспорту серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 намагався здійснити відчуження квартири АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .

Для реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_3 представився ріелтору ОСОБА_7 та потенційному покупцю ОСОБА_8 як власник квартири АДРЕСА_2 , тобто як особа, що має право розпоряджатись вказаною квартирою. Після цього, ОСОБА_3 на підтвердження своїх слів надав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завідомо підроблений документ паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , до якого було вклеєна його фотокартка та документи, що посвідчують право власності на вказану квартиру, як особа, що має право розпоряджатись вказаною квартирою. Після цього ОСОБА_8 надав аванс за купівлю вказаної квартири у розмірі 31 600 грн. 00 коп. (за курсом Національного банку України 2000 доларів США). Після цього був укладений попередній договір між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 від 17.01.2015 року, згідно якого сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основний договір не пізніше 03.02.2015 року за ціною 1 185 000 грн.

Однак ОСОБА_3 не вчинив всіх дій, які він уважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки не зміг продати квартиру АДРЕСА_2 , так як був виявлений та затриманий 17.01.2015 року працівниками правоохоронних органів після отримання завдатку за намір продати в подальшому квартиру належну ОСОБА_6 і підписання попереднього договору від 17.01.2015 року.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст.190 КК України (в редакції Закону України чинного на момент інкримінованого кримінального правопорушення), а саме незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за вказаних в обвинувальному акті обставин та вироку суду визнав повністю та підтвердив, що дійсно 17.01.2015 року в приміщенні Київського міського центру нерухомості, представився ріелтору та покупцю ОСОБА_8 як власник квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після чого надав їм підроблений документ паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_6 , до якого було вклеєна його фотокартка та документи, що посвідчують право власності на вказану квартиру. Вказав, що потім ОСОБА_8 надав аванс за купівлю вказаної квартири у розмірі приблизно 2000 доларів США. Після цього уклали договір, однак після цього його затримала поліція. Шкодує про вчинене, був на війні, має дві державні нагороди, втратив здоров"я та працездатність на 90%, просить суворо не карати. Потерпілий ніколи не мав до нього претензій.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового слідства злочині при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів (в редакції Закону України чинного на момент інкримінованого кримінального правопорушення), обставини вчинення злочину, зокрема, і той факт, що обвинувачений не довів свої дії до кінця, у зв`язку з тим, що його затримала поліція, потерпілий жодних претензій ніколи не пред"являв, дані про особу обвинуваченого, який є учасником бойових дій, проходив військову службу з метою захисту України з перших днів повномасштабного вторгнення країни-агресора, внаслідок чого отримав поранення та втратив здоров`я і наразі має інвалідність І групи, має державні нагороди ОСОБА_9 (зі слів), раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, до адміністративної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце реєстрації та проживання, обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття у вчиненому, визнання вини, те, що останній є учасником бойових дій та має інвалідність і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України чинного на момент інкримінованого кримінального правопорушення).

Разом з тим, враховуючи обставини вчинення злочину, зокрема, факт відсутності майнової шкоди від вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він, раніше не судимий, раніше не притягався до адміністративної відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, стан його здоров`я, наявність ряду обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки винного, а саме: щире каяття, яке проявилось у прийнятті рішення більше не вчиняти кримінальні правопорушення, визнанні вини, що проявилось в осуді вчиненого, наявність статуту учасника бойових дій, наявність інвалідності та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Також суд зазначає, що покарання має на меті не тільки кару, і, крім вказаних вище даних щодо обставин вчиненого злочину та особи обвинуваченого, зокрема, ряду обставин, що пом`якшують покарання особи, суд взяв до уваги той факт, що держава Україна опинилась в найбільш складних умовах через повномасштабне вторгнення країни-агресора та потребувала захисту з боку військовослужбовців, і вважає за недоцільне призначати ОСОБА_3 , який є учасником бойових дій та втратив більшу частину здоров`я захищаючи Україну від вторгнення країни-агресора, покарання у виді реального відбування позбавлення волі.

У зв`язку із застосуванням судом вимог ст. 75 КК України обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна судом згідно вимог ст. 77 КК України не застосовується.

На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових проступків та злочинів.

Долю процесуальних витрат вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України чинного на момент інкримінованого кримінального правопорушення), і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у сумі 491,04 грн. та 393,12 грн.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1