Ухвала суду № 126783324, 22.04.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/314/25

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2025 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області ТітоваТ.Л., оглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, поліцейського ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Шуваріна Руслана Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та визнання дій неправомірними,

установила:

09.04.2025 до суду надійшла вказана вище позовна заява.

Ухвалою від 11.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків заяви.

На виконання вимог зазначеної ухвали 21.04.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими матеріалами.

Однак, надіслані документи не дають підстав для висновку про виконання позивачем вимог ухвали від 11.04.2025 про залишення позовної заяви без руху.

Так,ч.1ст.118КАС Українивизначає,що процесуальністроки це встановленізаконом абосудом строки,у межахяких вчиняютьсяпроцесуальні дії.Процесуальні строкивстановлюються законом,а якщотакі строкизаконом невизначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 3 ст.122КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст.286КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до частин 1, 6 ст. 121 КАС України суд зазаявою учасникасправи поновлюєпропущений процесуальнийстрок,встановлений законом,якщо визнаєпричини йогопропуску поважними,крім випадків,коли цимкодексом встановленонеможливість такогопоновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

Згідно із ст.289КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст.291КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього кодексу.

Частиною 1 ст.171КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно звимогами частин1,2ст.123КАС Україниу разіподання особоюпозову післязакінчення строків,установлених законом,без заявипро поновленняпропущеного строкузвернення доадміністративного суду,або якщопідстави,вказані неюу заяві,визнані судомнеповажними,позов залишаєтьсябез руху.При цьомупротягом десятиднів здня врученняухвали особамає правозвернутися досуду ззаявою пропоновлення строкузвернення доадміністративного судуабо вказатиінші підставидля поновленнястроку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є:

1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною);

2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 жовтня 2019 року по справі № 140/721/19, від 24 лютого 2021 року по справі №540/2097/18 та від 18 березня 2021 року у справі №200/11827/19-а.

Отже, суддя при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду має з`ясувати дату отримання оскаржуваної постанови.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, підставою для звернення до суду є незгода позивача з постановою серії ББА №263013 від 13.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121,ст.125КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Разом з тим, позивачем до заяви про усунення недоліків від 21.04.2025, як доказ, що про оскаржувану постанову він дізнався саме 27.02.2025, надано цифровий носій DVD-R з відеозаписом з нагрудної відеокамери поліцейського, який є додатком до протоколу серії ААД №325858 від 13.01.2025.

Як зазначає позивач у позовній заяві та у заяві про усунення недоліків позовної заяви про порушення свого права він дізнався 27.02.2025 під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №143/66/25 Погребищенського районного суду, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому позивач наголошує, що оскаржувана постанова 13.01.2025 в його присутності не складалася, а запис про відмову від підпису постанови та відмови від отримання її копії ним не виконувався.

Вказані позивачем обставини, на які він посилається в обґрунтування доводів щодо додержання строків звернення до суду, не знайшли свого підтвердження, так як останнім повторно не надано доказів, що про оскаржувану постанову він дізнався саме 27.02.2025 та доказів на підтвердження підстав пропуску строку звернення до суду, а саме часу (дати) отримання копії постанови.

Також, позивачем не було надано доказів звернення до правоохоронних органів з метою отримання копії постанови для її подальшого оскарження чи звернення за правовою допомогою. Водночас, нереалізація такого права отримати копію оскаржуваної постанови, зумовлено, у тому числі, власною пасивною поведінкою позивача.

Таким чином, суддя дійшла висновку, що причини пропуску строку позивачем не є поважними, так як обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно переборними, залежали від волевиявлення особи, що оскаржує постанову, та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Також, суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При цьому, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду у кожному конкретному випадку встановлюється на підставі фактичних обставин справи, з урахуванням обґрунтувань вимог учасників справи та на підставі наданих ними доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 697/1044/22.

Таким чином, суддя вважає, що обставини, на які посилається позивач на обґрунтування доводів щодо дотримання строків звернення до суду, не мають відношення до його прав або можливостей подати адміністративний позов про оскарження рішення щодо накладення адміністративного стягнення, а причини пропуску встановленого законодавством строку взагалі відсутні.

На підставі статті 17Закону Українивід 23лютого 2006року №3477-IV«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Повернення судом позивачеві його позовної заяви, у зв`язку з невиконанням ухвали про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Судове рішення зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а лише невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви. Такого змісту дії не можуть свідчити про обмеження його права на судовий захист.

Розгляд позовної заяви, яка складена без дотримання передбачених КАС України вимог, не передбачений положеннями процесуального законодавства.

Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений строк звернення до суду з вказаним позовом і ним не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, суддя дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності до вимог ч. 2 ст. 123 КАС України.

Встановлені суддею в ухвалі від 11.04.2025 недоліки вказаної вище позовної заяви не можуть бути розцінені як прояв надмірного формалізму, оскільки є суттєвими та в сукупності перешкоджали вирішенню питання про відкриття провадження за цією позовною заявою. Позивач був повідомлений про наслідки неусунення зазначених недоліків у встановлений судом строк і мав реальну можливість усунути їх у спосіб, визначений в ухвалі.

Згідно із п.1 ч.4 ст.169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений суддею, то позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ч. 2 ст. 123, п.1 ч.4 ст.169, статтями 248, 295 КАС України, суддя

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, поліцейського ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Шуваріна Руслана Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та визнання дій неправомірними повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя