Рішення № 126782678, 22.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22 квітня 2025 року №520/30569/24

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повіодмлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, в якому просить суд: зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління направити до Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він разом зі своєю сім`єю постійно проживає та зареєстрований в службовій квартирі АДРЕСА_2 на підставі службового ордера №000063 від 23.02.2024, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради, у зв`язку з проходженням позивачем військової служби. Зважаючи на те, що службовий статус квартири, значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством прав позивача на отримання постійного житла шляхом зняття статусу "службове" з вказаної квартири, він звертався до Харківського КЕУ, у віданні якого знаходиться фонд службового житла Харківського гарнізону, з проханням щодо організації підготовки і направлення документів для виключення квартири з числі службових. Поряд з тим, відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, мотивуючи свою відмову тим, що питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення із числа службових розглядається для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти. Позивач, вважаючи, що відмова відповідача від підготовки та направлення до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових є безпідставною, необґрунтованою та такою, що порушує його конституційні права, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 відкрито спрощене провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання.

Представник відповідача - Харківського квартирно-експлуатаційного управління, надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що дійсно позивач перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні у загальній черзі з 19.03.2004 за №934, в першочерговій з 05.09.2016 за №399. Однак, обов`язковою передумовою для отримання житла є настання черги на отримання житла. За доводами відповідача, сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Крім того, згода на виключення житла з числа службового це право а не обов`язок виключно Міністерства оборони України, при умові, якщо відпала потреба в такому житлі, а інших підстав для виключення житла з числа службового чинне законодавство не передбачає. Таким чином, позовні вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані, у зв`язку з чим відповідач просить відмовити у їх задоволенні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , проходить військову службу у званні полковник на посаді заступника командира частини з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу з послужного списку позивач має календарну вислугу понад 27 років.

Позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 18.08.2016 департаментом кадрової політики Міністерства оборони України.

Згідно довідки Квартирно-експлуатаційного управління від 30.09.2024 №583/4955, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні в загальній черзі з 19.06.2004 за №934, в першочерговій - з 05.09.2016 за №399. Склад родини 2 особа: він - 1980 року народження, син - 2008 року народження. Проживає в службовій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 (1 кімн., 16,5 кв.м).

Виконавчим комітетом Харківської міської ради, на підставі рішення від 21.02.2024 №70 позивачу видано ордер на жиле приміщення від 23.02.2024 №000063 на право зайняття жилого приміщення жилою плоею 16,5 кв.м, яке складається з однієї кімнати в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням об`єднаної житлової комісії Військових частини НОМЕР_1 та НОМЕР_3 надано полковнику ОСОБА_1 на склад сім`ї 2 особи (він, син - ОСОБА_2 , 2008 року народження) постійну житлову площу шляхом виключення її з числа службової за адресою: АДРЕСА_3 , однокімнатну квартиру (загальною площею - 35,6 м2, житловою площею - 16,5 м2) зі зняттям з квартирного обліку, що підтверджується витягом з протоколу №7 від 20.09.2024.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.09.2024 №291 затверджено рішення об`єднаної житлової комісії Військових частини НОМЕР_1 та НОМЕР_3 від 20.09.2024 №7 щодо надання полковнику ОСОБА_1 на склад сім`ї 2 особи (він, син - ОСОБА_2 , 2008 року народження) постійну житлову площу шляхом виключення її з числа службової за адресою: АДРЕСА_3 , однокімнатну квартиру (загальною площею - 35,6 м2, житловою площею - 16,5 м2) зі зняттям з квартирного обліку згідно п.10 глави VII Наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями".

Позивач звернувся до Харківського квартирно-експлуатаційного управління з заявою щодо виключення вищевказаної квартири з числа службового житла Міністерства оборони України.

Листом від 30.09.2024 №583/4963 за підписом начальника Харківського квартирно-експлуатаційного управління позивача повідомлено, що рішенням заступника Міністра оборони України від 04.11.2022 № 2551/з/5 та рішенням Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ України та членів їх сімей жилими приміщеннями, протокол від 16.11.2022 №142 питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових розглядається для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі за текстом - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 2 цього Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законами України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

На виконання приписів ст.12 Закону №2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі за текстом - Порядок №1081), яким визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Так, п.3 Порядку №1081 установлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Отже, Порядком №1081 на даний момент визначено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а саме: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

Реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов`язується законодавством з квартирною чергою особи, яка обрала такий спосіб забезпечення житлом.

Питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (п. 6 Порядку №1081).

У пункті 11 Порядку №1081 встановлено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Згідно з п.22 Порядку №1081, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).

Цією Інструкцією визначено зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Згідно з п.10 Інструкція №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку з скороченням штатів, інваліди першої чи другої групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями, незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на квартирному обліку. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району встановленим порядком.

Згідно зі ст.ст.5, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів Збройних Сил України, як в воєнний так і в мирний час. Учасникам бойових дій надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №636/1514/19

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач є діючим військовослужбовцем, має календарну вислугу років більше 20 років, має статус учасника бойових дій (підтверджується відповідним посвідченням), перебуває на квартирному обліку з 19.03.2004 за №934 в загальній черзі, та з 05.09.2016 за №399 в першочерговій черзі, проживає в службовій квартирі разом з сином, отже має усі умови, визначені п.10 Інструкції, для реалізації права на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Доводи відповідача про те, що питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових розглядається виключно для членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісті є безпідставними, оскільки відповідно до п.10 розділу VІІ Інструкції №380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Інших підстав для відмови позивачу в здійсненні заходів для виключення займаного позивачем житла з числа службових у листі Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.09.2024 №583/4963 не зазначено.

Суд зазначає, що внаслідок таких дій відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічні правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі №640/10473/19, від 03 лютого 2021 року у справі №636/1480/19, від 04 березня 2020 року у справі №636/1514/19, від 16 червня 2021 року у справі №636/5008/19, від 04 листопада 2021 року по справі №636/2897/19, від 23 лютого 2022 року у справі №953/17339/20 та від 17.09.2024 у справі № 520/14989/23, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В рішенні ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі "Кривіцька та Кривіцький проти України", яке набуло статусу остаточного 02 березня 2011 року, ЄСПЛ констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників, останніх було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту справі позивача визнати неправомірною відмову Харківського квартирно-експлуатаційного управління, яка викладена в листі від 30.09.2024 за вих.№583/4963 в реалізації у встановленому розділом 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України №380 від 31.07.2018 права позивача на виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_3 (1-кімнатна).

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог п.п.5-7 розділу VII Інструкції №380 КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району лише готує список надання житлової площі для постійного проживання, а питання щодо надання житла для постійного проживання шляхом виключення квартири з числа службової має вирішуватися Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, що утворюється наказом Міністерства оборони України.

Таким чином, судове рішення має на меті ефективний захист прав позивача та не вплине на черговість надання житлової площі для постійного проживання.

Суд зазначає, що органом, уповноваженим приймати рішення про виключення житлових приміщень з числа службових, є виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради. (ч.2 п.11 Порядку №1081).

Так, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим розглянути питання про виключення житла, яке займає позивач, зі складу службових, є Виконавчий комітет Харківської міської ради, як її виконавчий орган.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати до Виконавчого комітету Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_2 , в порядку, передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03 серпня 2006 року.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вул.Григорія Сковороди, буд.61, м.Харків, 61024, код ЄДРПОУ 07923280) про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправною відмову, оформлену листом Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.09.2024 №583/4963, в реалізації у встановленому розділом 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра Оборони України №380 від 31.07.2018 права ОСОБА_1 на виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_3 (1-кімнатна).

Зобов`язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати до Виконавчого комітету Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_3 (1-кімнатна), в порядку, передбаченому Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 та Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 3 серпня 2006 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 22 квітня 2025 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО