Рішення № 126782534, 21.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 р. № 520/33075/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа - Вiйськова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу грошової компенсації за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 16 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

2. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 16 календарних днів, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

3. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу грошової компенсації за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2023 рік тривалістю 30 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

4. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2023 рік тривалістю 30 календарних днів, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

5. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу грошової компенсації за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2024 рік тривалістю 30 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

6. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані Позивачем дні щорічної основної відпустки за 2024 рік тривалістю 30 календарних днів з урахуванням вже призначеної компенсації за 28 днів, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

7. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу грошової компенсації за невикористані Позивачем дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тривалістю 14 календарних днів за 2023 рік на день виключення зі списків особового складу військової частини.

8. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані Позивачем дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тривалістю 14 календарних днів за 2023 рік, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

9. Визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у непризначенні та невиплаті Позивачу при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2022 та 2023 рік тривалістю 5 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

10. Зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за 2022 та 2023 рік сукупною тривалістю 5 календарних днів, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

11. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати витрати, пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) за попереднім обрахунком 10 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Ухвалою суду від 05.12.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Від відповідача, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи правом на надання пояснень не скористався.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, дійшов наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей військового квитка, обліково-послужної картки та витягів з наказів, позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу у наступних військових частинах:

з 24.06.2022 по 11.10.2022 у військовій частині НОМЕР_3 (відповідно директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.07.2022 №Д-168/ДСК розформована, правонаступник військова частина НОМЕР_4 );

з 12.10.2022 по 24.10.2022 у військовій частині НОМЕР_5 ;

з 25.10.2022 по 30.06.2023 у військовій частині НОМЕР_6 ;

з 05.07.2023 по 12.07.2023 у військовій частині НОМЕР_7 ;

з 13.07.2023 по 05.09.2023 у військовій частині НОМЕР_8 ;

з 16.09.2023 по 05.09.2024 у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2024 №249 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків частини.

В позовній заяві позивачем зазначено, що за весь час проходження ним військової служби з 2022 року йому жодного разу не надавалась щорічна основна відпустка та додаткові відпустки.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Також судом встановлено, що з 24.06.2022 року по 11.10.2022 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 24.06.2022 №121 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , на всі види забезпечення та призначено на посаду «старший оператор - вогнеметник відділення №2 групи спеціального призначення №5 роти спеціального призначення №l загону спеціальних операцій №10 військової частини НОМЕР_3 » з 24.06.2022.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 11.10.2022 №231 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , та всіх видів забезпечення з 11.10.2022 як такого що вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_6 , у зв`язку із призначенням наказом командира військової частини НОМЕР_9 від 30.09.2022 №67-РС на посаду «кулеметник відділення спеціальних дій взводу спеціальних заходів роти спеціальних дій (спеціального призначення) загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_10 ». За час проходження військової службу у військовій частині НОМЕР_3 у проміжок часу з 24.06.2022 по 11.10.2022 щорічна основна відпустка позивачу не надавалась.

Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 11.11.2024 №179/11431, у якій наведено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 11.10.2022 №231, 11.10.2022 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась.

З 12.10.2022 року по 24.10.2022 року позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 .

Як встановлено із відповіді військової частини НОМЕР_5 від 29.11.2024 №633/5291, позивач проходячи військову службу у військовій частина НОМЕР_6 перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_5 , однак до списків особового складу не зараховувався. Вказані обставини підтверджуються копією листа військової частини НОМЕР_9 від 22.09.2022 №331/4208 та від 03.01.2023 №331/45, згідно з якими військова частина НОМЕР_6 у період з 30.09.2022 до 01.01.2023 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_5 . Копії листів військової частини НОМЕР_9 було отримано з відзиву військової частини НОМЕР_5 у рамках адміністративної справи №520/31174/24.

З 25.10.2022 року по 30.06.2023 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 25.10.2022 №25 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_6 , на всі види забезпечення та призначено на посаду «Кулеметник відділення спеціальних дій взводу спеціальних заходів роти спеціальних дій (спеціального призначення) загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_10 ».

Наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 30.06.2022 №182 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 та зі всіх видів забезпечення з 01.07.2023 як такого, що буває для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7 у зв`язку із призначенням на посаду «Солдат резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_7 » відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №779-РС від 21.06.2023.

За час проходження військової службу у військовій частині НОМЕР_6 у проміжок часу з 25.10.2022 по 01.07.2023 щорічна основна відпустка позивачу не надавалась.

З 05.07.2023 року по 12.07.2023 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_7 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_7 від 05.07.2023 №787-СЧ позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_7 , на всі види забезпечення та призначено на посаду «Солдат резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_7 ».

Наказом командира військової частини НОМЕР_7 від 10.07.2023 №799-СЧ позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_7 та зі всіх видів забезпечення з 12.07.2023 як такого, що буває для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_8 у зв`язку із призначенням на посаду «солдат резерву 47 запасної роти військової частини НОМЕР_8 » відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.07.2023 №357-PС.

За час проходження військової службу у військовій частині НОМЕР_7 у проміжок часу з 05.07.2023 по 12.07.2023 щорічна основна відпустка позивачу не надавалась.

З 13.07.2023 року по 05.09.2023 року позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_8 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_8 від 13.07.2023 №194 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_8 , на всі види забезпечення та призначено на посаду «солдат резерву 47 запасної роти військової частини НОМЕР_8 ».

Наказом командира військової частини НОМЕР_8 від 05.09.2023 №252 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_8 та зі всіх видів забезпечення з 05.09.2023 як такого, що буває для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із призначенням на посаду «Навідник кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 » відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.07.2023 №382-РС.

За час проходження військової службу у військовій частині НОМЕР_7 у проміжок часу з 13.07.2023 по 05.09.2023 щорічна основна відпустка позивачу не надавалась.

З 16.09.2023 року по 04.03.2024 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2023 №259 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та призначено на посаду «навідник кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 ».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2024 №249 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зі всіх видів забезпечення з 05.09.2024 як такого, що звільнено з військової служби за станом здоров`я.

За час проходження військової службу у військовій частині НОМЕР_1 у проміжок часу з 16.09.2023 по 04.03.2024 щорічна основна відпустка позивачу не надавалась.

Згідно з витягом з протоколу №9 від 27.10.2023 засідання комісії військової частини НОМЕР_9 з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій позивачу у 2023 році надано статус учасника бойових дій.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток:

основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно з абзацом 2 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Згідно з пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Отже, військовослужбовці, які не використали щорічну основну та додаткові відпустки, мають право отримати грошову компенсацію за всі їх невикористані дні при звільненні, при цьому, якщо військовослужбовець набув право на декілька додаткових відпусток, компенсація здійснюється за одну додаткову відпустку, на вибір військовослужбовця.

Абзацом 2 пункту 8.13 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, за віком та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні відпустки у рік звільнення надаються повної тривалості.

Системний аналіз зазначеної норми у взаємозв`язку із положеннями абзацу 3 пункту 14 статті 10-1, абзацу 2 пункту 14 статті 10-1, пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави дійти висновку, що у зв?язку із тим, що Позивач звільнений з військової служби за станом здоров?я, у 2024 році він набув право на щорічну основну відпустку повної тривалості 30 календарних днів.

Пунктом 3 розділу XXXI Порядку №260 визначено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється тим, які мають вислугу до 10 календарних років, 2,5 календарних дня (прим.: за календарний місяць служби, 12 місяців *2,5 = 30 днів).

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивач набув право на наступну кількість днів щорічної основної відпустки та відповідно її грошової компенсації: за 2022 рік: 16 днів (за правилами округлення в більшу сторону). Розрахунок: 31.12.2022-24.06.2022=190 днів служби. 190/30 = 6,33 міс. служби. 6,33*2,5=15,83 днів відпустки; за 2023 рік: 30 днів. за 2024 рік: 30 днів. Всього: 76 днів щорічної основної відпустки.

Також суд зазначає, що згідно з відомостями військового квитка, позивач проходив військову службу на наступних посадах, що входять до Переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, наведеному у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702:

24.06.2022 11.10.2022 (109 днів): старший оператор вогнеметник відділення №2 групи спеціального призначення №5 роти спеціального призначення №l загону спеціальних операцій №10 військової частини НОМЕР_3 (додаток 11). Відповідно до пункту 96 додатку 2 до постанови №702, максимальна тривалість додаткової відпустки 10 днів. Для здобуття права на один день такої відпустки необхідно перебувати 37 днів (365/10) на посаді. Отже, Позивач набув право на 2 дні такої додаткової відпустки (109/37).

25.10.2022 30.03.2023 (156 днів): кулеметник. Відповідно до пункту 351 додатку 2 до постанови №702, максимальна тривалість додаткової відпустки 5 днів. Для здобуття права на один день такої відпустки необхідно перебувати 73 днів (365/5) на посаді. Отже, Позивач набув право на 2 дні такої додаткової відпустки (156/73).

16.09.2023 28.03.2024: навідник кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 (додаток 17). Відповідно до пункту 347 додатку 2 до постанови №702, максимальна тривалість додаткової відпустки 10 днів. Для здобуття права на один день такої відпустки необхідно перебувати 37 днів (365/10) на посаді.

За період 16.09.2023 27.10.2023 (41 день) Позивач набув право на 1 день такої додаткової відпустки (41/37).

27.10.2023 Позивачу видано посвідчення учасника бойових дій (додаток 5), отже він набув право на іншу додаткову відпустку, яка передбачена пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач набув право на 5 днів додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадами з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Згідно з абзацом 5 підпункту пункту 180 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язано з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я.

З аналізу витягу з наказу Відповідача від 05.09.2024 №249 вбачається відсутність інформації про використання Позивачем додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язане з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я чи виплати її компенсації.

17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, у зв`язку із чим надання додаткових відпусток припинено.

Норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, у разі, якщо військовослужбовець набув право на отримання такої відпустки під час особливого періоду, він має право (1) скористатися цією відпусткою після закінчення особливого періоду, або (2) отримати грошову компенсацію за невикористані дні такої відпустки.

Зазначені вище спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного суду України у постанові від 12.04.2021 по справі №1.380.2019.006595 та постанові від 21.04.2021 по справі №380/2427/20.

До спірних правовідносин з виплати компенсації за невикористану під час проходження військової служби вказану вище додаткову відпустку також можуть бути застосовані за аналогією права висновки щодо застосування норм матеріального права викладені Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 по справі №620/4218/18, залишеної без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.

Таким чином, Відповідачем допущено неправомірну бездіяльність, яка полягає у непризначені та невиплаті Позивачу компенсації невикористаної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадами з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, чим порушено право Позивача на соціальний захист, передбачене частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того суд зазначає, що 27.10.2023 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій (додаток 5), отже він набув право на додаткову відпустку, яка передбачена пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» тривалістю 14 календарних днів.

Згідно з витягом з наказу Відповідача від 05.09.2024 №249, позивачу призначено компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів тільки за 2024 рік, однак не призначено за 2023 рік.

Отже, оскільки позивачу не призначено та не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2023 рік, відповідачем порушено право позивача на додаткову відпустку у 2023 році, яка передбачена пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАСУ).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 139 КАСУ витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судові витрати це витрати, які, згідно з КАСУ, повинні здійснити сторони для розгляду та вирішення адміністративної справи у суді. Після вирішення справи в суді судові витрати, що здійснила сторона, яка виграла справу, як правило, компен суються їй стороною, яка програла справу.

Норми права, що регулюють процесуальні відносини, пов`язані із визначенням розміру, сплатою та розподілом судових витрат, у своїй сукупності становлять інсти тут судових витрат.

Інститут судових витрат в адміністративному судочинстві має щонайменше такі функції: стриму ючу, стимулюючу та компенсаційну.

Механізм дії стримуючої (або інакше запобіжної, превентивної) функції поля гає у тому, що особа, перш ніж звертатися до суду, повинна дуже добре зважити свої шанси виграти справу, оскільки в разі програшу справи вона несе ризик втратити не лише кошти, понесені нею у зв`язку з розглядом справи, а й кошти, витрачені відпо відачем. Цими самими мотивами повинен керуватися відповідач, оскільки у багатьох випадках йому невигідно буде заперечувати проти адміністративного позову, тому що це може призвести до ще більших втрат у разі програшу справи. Таким чином, інститут судових витрат сприяє зменшенню кількості безпідставних адміністратив них позовів та запобігає використанню судів не для вирішення спору, а для тиску на суб`єктів правовідносин шляхом створення судової тяганини.

З таких міркувань можна вивести й розуміння стимулюючої функції судових ви трат, яка полягає у тому, що сторонам у багатьох випадках вигідніше примиритися, не доводячи справу до судового розгляду, оскільки у разі продовження спору судові витрати лише зростуть. Тож інститут судових витрат стимулює сторони до швидко го і мирного врегулювання спору без судового розгляду справи по суті.

Компенсаційна функція судових витрат проявляється у тому, що інститут судових витрат передбачає за результатами розгляду справи відшкодування стороною, яка програла справу, витрат, що понесла сторона, яка виграла справу, а за допомогою судового збору державі частково компенсуються витрати на суди та здійснення су дочинства.

Отже, у разі вирішення спору не на користь відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу не компенсуються.

Крім того, відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.

Судом встановлено, на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу, під час розгляду справи позивачем надані наступні докази, а саме: копія договору про надання правової допомоги; копія додаткової угоди №1 від 23.10.2024 до договору про надання правової допомоги; копія акту приймання наданих послуг; копія ордеру на надання правової допомоги; копія рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 №13/1/7.

Проте суд аналізуючи складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на складання процесуальних документів, враховуючи те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7500,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа - Вiйськова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 16 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 16 календарних днів, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік тривалістю 30 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік тривалістю 30 календарних днів, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік тривалістю 30 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік тривалістю 30 календарних днів з урахуванням вже призначеної компенсації за 28 днів, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тривалістю 14 календарних днів за 2023 рік на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані Позивачем дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тривалістю 14 календарних днів за 2023 рік, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність Військову частину НОМЕР_1 , яка полягає у непризначенні та невиплаті ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за 2022 та 2023 рік тривалістю 5 календарних днів на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби за посадою з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, передбаченої частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, за 2022 та 2023 рік сукупною тривалістю 5 календарних днів, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.