Рішення № 126782470, 22.04.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/466/25

22 квітня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа Державне підприємство "Інфоресурс", в якому просить:

визнати протиправним рішення Міністерства освіти і науки України щодо відображення в довідці ЄДЕБО № 19915 інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеній ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 ;

зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО і виготовити нову довідку з відображенням в довідці інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 124 (ДП) від 11 серпня 2022 року був поновлений на навчання з 15 серпня 2022 року у Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського в числі студентів ІІІ курсу (V семестр) 2022-2023 група ММ-371 медичного факультету, спеціальності "Медицина" (222) другий (магістерський) рівень (зі скороченим терміном навчання).

Позивач отримав довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 19915 у якій вказується, що поточне здобуття освіти порушує послідовність освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".

Не погоджуючись із інформацією, що викладена в Довідці ЄДЕБО, позивач звернувся із заявою від 11 грудня 2024 року до Міністерства освіти та науки України, а також до Державного підприємства "Інфоресурс" з проханням внести зміни до даних, щодо зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення черговості здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділ "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

У відповідь на заяву ДП "Інфоресурс" листом від 26.12.2024 повідомило, що внесення до ЄДЕБО змін стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, не відноситься до компетенції підприємства.

Відповідач у своїй відповіді від 07.01.2025 повідомив що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 17.08.2018 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавр до Рівненського державного гуманітарного університету, відрахований 04.04.2019. В подальшому 14.09.2020 ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 "Медицина" до Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, відрахований 24.12.2021 року 11.08.2022 поновлений на навчання. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі вказується "Ні, порушує". Підстави для внесення змін до ЄДЕБО відсутні.

Проте позивач не погоджується із таким твердженням відповідача та вважає, що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту", що слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26.02.2025 до суду від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про вищу освіту" (далі - Закон-1556) підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень;

другий (магістерський) рівень;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Зазначає, що відповідно до частини другої статті 5 вказаного Закону-1556 здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:

1) молодший бакалавр;

2) бакалавр;

3) магістр;

4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Вказує, що згідно з частиною другою статті 6 Закону-1556 заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Таким чином присудженням певного ступеня вищої освіти завершується здобуття вищої освіти за цим ступенем. Виходячи із системного тлумачення Закону, факт присудження особі ступеня вищої освіти не в повній мірі відповідає вимогам пункту першого частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", в яких законодавець визначив здобуття освіти на рівні, що є вищим ніж раніше здобутий рівень (не ступінь) освіти.

Зазначає, що згідно із пунктом 5 частини першої статті 1 Закону, вища освіта, це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально- етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Відповідно частини першої статті 47 Закону-1556, освітній процес, це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у закладі вищої освіти (науковій установі) через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.

Вказує, що згідно з частиною першою статті 50 Закону, освітній процес у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами:

1) навчальні заняття;

2) самостійна робота;

3) практична підготовка;

4) контрольні заходи.

Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону України "Про освіту" визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Таким чином, виходячи із системного тлумачення норм Закону-1556, Закону-2145 та Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку", за результатами та по факту завершення долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь- якому обсязі (етапу освіти), у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти. Як наслідок, особа яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти незалежно від форми та обсягів такого долучення.

Вказує, що для здобуття освіти, на рівні вищому ніж раніше здобутий та збереження послідовності здобуття освіти визначеною частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", відрахована із закладу освіти особа, має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої (фахової-передвищої) освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття освіти на тому самому рівні національної рамки кваліфікацій.

Зазначає, що повторне зарахування на тому самому рівні національної рамки кваліфікації означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні освіти.

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти ОСОБА_1 17.08.2018 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Рівненського державного гуманітарного університету, відрахований 04.04.2019.

14.09.2020 ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 "Медицина" до Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, відрахований 24.12.2021, 11.08.2022 поновлений на навчання.

Вказує, що ключовою особливістю вищої медичної освіти є безперервна підготовка, тобто здобуття окремо освіти бакалавра і магістра не передбачено. Вступ на медичні спеціальності відбувається одразу на магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування (раніше - спеціаліста медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування).

Навчання для здобуття ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань на основі повної загальної середньої освіти або освітньо- кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра, освітнього ступеня молодшого бакалавра вважається навчанням одночасно для здобуття ступенів бакалавра та магістра.

Здобуття освіти на тому ж освітньому рівні, що і рівень попереднього навчання, не вважається послідовним.

Таким чином, на переконання представника, ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено "Ні, порушує", що відповідає дійсності.

03.03.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до Наказу ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського №124 від 11 серпня 2022 року, ОСОБА_1 було поновлено на навчання з 15 серпня 2022 року в числі студентів ІІІ курсу (V) семестр 2022-2023 н.р. група ММ-371 медичного факультету, спеціальності "Медицина" (222) другий (магістерський) рівень (зі скороченим терміном навчання). Тобто позивач на даний час навчається на другому (магістерському) рівні та після успішного завершення навчання буде отримано диплом магістра.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Як слідує із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідно до наказу № 124 (ДП) від 11 серпня 2022 року ОСОБА_1 поновлений на навчання у Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського в числі студентів ІІІ курсу (V семестр) 2022-2023 група ММ-371 медичного факультету, спеціальності "Медицина" (222) другий (магістерський) рівень (зі скороченим терміном навчання) з 15 серпня 2022 року.

У довідці сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти від 05.06.2024 №19915, у відповідному полі зазначено "Ні, порушує", тобто вказано, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, визначену статтею 10 Закону України "Про освіту".

Не погоджуючись із інформацією, що викладена в Довідці ЄДЕБО, позивач звериався із заявами відповідача та третьої особи з проханням внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення черговості здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділ "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Листом від 26.12.2024 ДП "Інфоресурс" повідомило позивача, що внесення до ЄДЕБО змін стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, не відноситься до компетенції підприємства.

У відповіді від 07.01.2025 Міністерство освіти та науки України повідомило, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти позивач 17.08.2018 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавр до Рівненського державного гуманітарного університету, відрахований 04.04.2019. В подальшому 14.09.2020 ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 "Медицина" до Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, відрахований 24.12.2021 року 11.08.2022 поновлений на навчання. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі вказується "Ні, порушує", а підстави для внесення змін до ЄДЕБО відсутні.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях регулює Закон України "Про освіту" №2145-VIII від 05.09.2017 (далі - Закон №2145-VIII).

Згідно з частинами першою-третьої статті 3 Закону №2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

З метою реалізації пункту 62 Порядку №560 Міністр освіти і науки України дорученням від 31.05.2024 №1/34-Д-24 доручив директорату фахової передвищої, вищої освіти, директорату професійної освіти, департаменту атестації кадрів вищої освіти Міністерства освіти і науки України та робочій групі, утвореній відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 13.09.2023 №1122, здійснити розроблення технічного опису та забезпечити доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення ЄДЕБО з метою забезпечення закладам освіти можливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку №560.

Додатком 2 до доручення визначено послідовність освітніх рівнів:

кваліфікований робітник - диплом кваліфікованого робітника (НРК 4);

фаховий молодший бакалавр - диплом фахового молодшого бакалавра (НРК 5);

молодший спеціаліст - диплом молодшого спеціаліста (НРК 5.1);

молодший бакалавр - диплом молодшого бакалавра (НРК 5.1);

бакалавр - диплом бакалавра (НРК 6);

спеціаліст - диплом спеціаліста (НРК 7);

магістр - диплом магістра (НРК 8);

доктор філософії - диплом доктора філософії (НРК 8);

доктор філософії - диплом кандидата наук (НРК 8);

доктор мистецтва - диплом доктора мистецтва (НРК 8);

доктор наук - диплом доктора наук (НРК 8.1).

Частиною другою статті 17 Закону №2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Згідно частин першої-третьої статті 40 Закону №2145-VIII, після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України "Про вищу освіту" №1556-VII від 01.07.2014 (далі - Закон №1556-VII).

Згідно частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Пунктом 23 ч.1 ст.1 Закону України "Про освіту" визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Приписами пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Таким чином, даною нормою Закону визначено, що особа має право на відстрочку, якщо здобуває рівень освіти вищий за раніше здобутий.

Суд зауважує, що законодавцем граматична конструкція норм Закону України №3543-XII викладено, як така, що вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти.

Ключовим є розуміння терміну "здобутий" означає "вже завершений", у свою чергу "здобуває" вказує на процес, який триває. Законодавство України про освіту, зокрема Закон України "Про освіту" чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується успішним виконанням особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти та отриманням диплома. На переконання суду, законодавець однозначно використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти.

Так, незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Це положення закріплене в статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий.

Відповідно до п. 3 розділу І "Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки", затвердженого Наказом МОН України від 09.05.2024 року відрахування зі складу здобувачів освіти - це втрата особою статусу здобувача вищої освіти в порядку, визначеному цим Положенням, що має наслідком припинення прав та обов`язків здобувача вищої освіти.

Суд повторно наголошує, що згідно частин першої-третьої статті 40 Закону №2145-VIII, після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Таким чином, лише після успішного завершення навчання за освітньою програмою та отримання відповідного документу про освіту, рівень освіти буде вважатись "здобутим".

При цьому суд наголошує на тому, що в жодному із зазначених вище нормативних актів не встановлено будь-яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу без завершення навчання та здобуття відповідного рівня освіти.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що позивач 17.08.2018 був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Рівненського державного гуманітарного університету, відрахований 04.04.2019.

14.09.2020 ОСОБА_1 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра за спеціальністю 222 "Медицина" до Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, відрахований 24.12.2021, 11.08.2022 поновлений на навчання.

Отже, з урахуванням того, що позивач був відрахований із закладу вищої освіти при здобутті другого (магістерського) рівня вищої освіти, та відповідно не здобув другий (магістерський) рівень вищої освіти, не пройшов атестацію на здобуття магістра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував документу про освіту, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати що процес здобуття позивачем освіти є непослідовним у розумінні п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що інформація в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №19915 від 05.06.2024 в Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, ("Магістр", форма здобуття освіти "Денна"), в частині порушення послідовності навчання ("Ні, порушує"), визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", - не відповідає дійсності.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зважає на таке.

Статтею 74 Закону №2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Інформація, що міститься в Електронній базі, крім інформації з обмеженим доступом, є відкритою, у тому числі у форматі відкритих даних, та з урахуванням потреб осіб з порушенням зору. Особа має повний безоплатний доступ до всіх відомостей про себе, що містяться в Електронній базі.

Доступ осіб до інформації, що міститься в Електронній базі, здійснюється через: офіційні веб-сайти держателя Електронної бази та адміністратора Електронної бази; Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази:

здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;

проводить навчання для роботи з Електронною базою;

здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про авторське право і суміжні права" та "Про публічні електронні реєстри".

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення, зокрема, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Отже, саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "Інфоресурс" (яке підпорядковане Міністерству) мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.

За таких обставин вказана позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації щодо позивача про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".

Таким чином з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Тому слід визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 та зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", щодо поточного здобуття ОСОБА_1 освіти в Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України (наказ про поновлення на навчання №124 (ДМ) від 11.08.2024).

Обраний спосіб захисту є належним та достатнім для ефективного відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір сплачений згідно квитанції від 22.01.2025.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду копію акт приймання-передачі наданих послуг №332 згідно якого загальна вартість робіт (наданих послуг) згідно з договором про надання правничої допомоги №108-ЮП від 23.01.2025 становить 4000,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи та суті виконаних послуг.

З урахуванням викладених обставин справи та положень законодавства, суд дійшов висновку, що підготовка та подання позову до суду у цій справі, яка за даних правовідносин віднесена до категорії справ незначної складності та розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, справедливим розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 2000,00 грн.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", щодо поточного здобуття ОСОБА_1 освіти в Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я.Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України (наказ про поновлення на навчання №124 (ДМ) від 11.08.2024).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп сплаченого судового збору.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Міністерство освіти і науки України (місцезнаходження/місце проживання: просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185);

третя особа:

- Державне підприємство "Інфоресурс" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Довженка Олександра, 3, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37533381) .

Головуючий суддяБаб`юк П.М.