Ухвала суду № 126780785, 21.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 квітня 2025 рокусправа № 380/7324/25

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп`як Оксана Орестівна, перевіривши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (м. Дрогобич, Львівська область, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. 22 Січня, 43, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; РНОКПП 35019539) з вимогами:

Визнати дії державного виконавця Ступницької Соломії Степанівни, яка діє від імені Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо викладення у відзиві, поданому до Дрогобицького міськрайонного суду у справі №442/5699/21, тверджень про нібито намір ОСОБА_1 ухилитися від виконання рішення суду та залишити територію України назавжди, а також дискримінаційної оцінки прав боржника на лікування протиправними.

Зобов`язати державного виконавця ОСОБА_2 утриматися в подальшому від подібних суб`єктивних та оціночних тверджень, які виходять за межі її повноважень, містять дискредитаційні висловлювання та можуть призводити до порушення прав і репутації позивача.

Визнати твердження, викладені у відзиві державного виконавця, зокрема: - «Про ухилення ОСОБА_1 та бажання покинути межі України, ….,

свідчить вже друга, і впевнена, не остання, спроба скасувати ухвалу»;

- «відсутні офіційні медичні документи, що підтверджують діагноз»;

- «повторне звернення без суттєвих нових доказів можна розцінювати як

зловживання процесуальними правами.»;

- « ОСОБА_1 має намір виїхати за межі України не лише для

лікування, а й з метою ухилення»;

- «з більшою ймовірністю в Україну більше не повернеться.»;

- «боржник, який не виконує судове рішення та має намір залишити територію

України»;

- «доказом того, що боржник може покинути територію України назавжди, не

виконуючи рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

№442/5699/21 від 27.06.2022, є:

1) Наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон …;

2) Чергове оскарження тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.» -

такими, що не ґрунтуються на належних доказах, є дискредитуючими,

упередженими та такими, що порушують права позивача на честь, гідність, ділову

репутацію, свободу пересування, лікування та доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви в тому числі з`ясовує, чи:

- належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіряючи наявність передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав для відкриття провадження у справі, суд виходить з такого.

Відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України закріплено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто, для наявності такого спору є обов`язковим наявність зв`язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Надаючи тлумачення наведеним нормам Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, за якою публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте лише участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 справа № 820/1015/17, постанова Верховного Суду від 06.06.2020 справа №810/4931/18).

У позові позивачем вказано, що відповідачем 28.03.25 року у справі №442/5699/21 державним виконавцем Ступницькою С., було подано відзив на заяву позивача, у якому на думку позивача державним виконавцем Ступницькою С., поширила відомості, що не відповідають дійсності, не ґрунтуються на належних доказах, є дискредитуючими, упередженими та такими, що порушують права позивача на честь, гідність, ділову репутацію, свободу пересування, лікування та доступ до правосуддя. Зокрема, нібито державний виконавець порушила етичні норми державної служби.

Мотивація позову зводиться до того, що на переконання позивача, відповідач вчинила протиправні дії що викладенні у відзиві, поданому до Дрогобицького міськрайонного суду у справі №442/5699/21, що стосуються наміру позивача ухилитися від виконання рішення суду та залишити територію України назавжди, а також дискримінаційної оцінки прав боржника на лікування.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту порушеного права особи як спростування недостовірної інформації особою, яку цю інформацію поширила, про що просить в адміністративного суду позивач у вищевказаній позовній вимозі

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Крім того, згідно з приписами пунктів 3, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 Цивільного кодексу України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (статті 278 Цивільного кодексу України) тощо.

Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб`єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Окрім цього, відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» з урахуванням положень статті 15 Цивільного процесуального кодексу України та положень статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України справи про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, незалежно від суб`єктного складу, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються у порядку господарського судочинства. Справи про захист гідності, честі та ділової репутації розглядаються в порядку цивільного судочинства і в тому випадку, коли стороною є органи державної влади та/або органи місцевого самоврядування (суб`єкт владних повноважень).

Беручи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку, що правовідносини, що виникли між відповідачем та позивачем виникли із цивільних відносин та мають приватно-правовий характер. Відтак, ці правовідносини не можуть бути предметом розгляду адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції, навіть якщо стороною в ньому виступає суб`єкт владних повноважень.

Суд зазначає, що перевірка правомірності обставин, які є предметом спору та пов`язані з порушенням на думку позивача її прав, з огляду на положення ст.19 КАС України, знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже, їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до п. .1 ч. 1 ст. 170 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розгляди у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства з підстав порушення права на честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій державного протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить до юрисдикції місцевого загального суду та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна