Рішення № 126780525, 22.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року № 320/59160/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участі секретаря судового засідання Карнафель О. О., представника позивача Висіцької І. В., представника відповідача Василевської А. В., розглянув у відкритому судовому засіаднні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 30.05.2024 №№46588240203, 46603240203, 46595240203.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що станом на 19.04.2018 вона володіла часткою 100% статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 25 000 000,00 грн, внесених грошовими коштами у розмірі 1 000,00 грн та нерухомим майном (нежитловим приміщенням загальною площею 627,2 кв. м) у розмірі 24 999 000,00 грн. 19.04.2018 між позивачкою та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договори купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», якими передано у власність означеним покупцям частки у статутному капіталі у розмірах 8 332 500,00 грн, 8 335 000,00 грн та 8 332 500,00 грн відповідно. На Загальних зборах учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» 19.04.2018 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішено вважати учасниками товариства з частками у статутному капіталі 33,33%, 33,34% та 33,33% відповідно, а також виключено позивачку зі складу учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг». Позивачка пояснила, що таким чином нею відчужено належну їй частку у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 100% статутного капіталу у сумі 25 000 000,00 грн означеним вище особам за 25 000 000,00 грн та подано декларацію про доходи за 2018 рік до ГУ ДПС у м. Києві, відобразивши свої доходи у розмірі 0,00 грн у 2018 році.

Позивачка повідомила, що 12.02.2020 нею отримано від відповідача лист, яким її повідомлено, що за результатами розгляду поданої податкової декларації за 2018 рік запропоновано підтвердити необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у ній та повідомлено, що ненадання означеної інформації є підставою для проведення документальної позапланової перевірки. У відповідь на означений лист представником позивачки подано пояснення та докази, після надання яких податкова перевірка не проводилась, будь-яких інших листів позивачка не отримувала.

Позивачка стверджує, що про наявність спірних податкових повідомлень-рішень вона дізналась у 2024 році, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з огляду на відсутність у неї інвестиційного прибутку у 2018 року як позитивної різниці між доходом та витратами від придбання таких активів, оскільки частку у статутному капіталі 100% у розмірі 25 000 000,00 грн нею було продано за ціною 25 000 000,00 грн, тобто розмір отриманого прибутку дорівнює витратам на придбання цього ж інвестиційного активу. На переконання позивачки, в даному випадку відсутній об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що має наслідком відсутність підстав для донарахування їй податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Щодо ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, позивачка зазначила про відсутність з боку контролюючого органу вимоги про її надання.

Крім того, позивачка вважає незаконною проведену документальну позапланову невиїзну перевірку відносно неї, оскільки напередодні її проведення позивачка не отримувала ані наказу про її призначення, ані запитів з вимогою надати інформацію та її документальне підтвердження. Єдиний запит до позивачки надходив 24.01.2020, на який нею було надано пояснення та докази. Проте, після їх надання контролюючим органом перевірка не проводилась, будь-яких інших листів не надходило. За вказаних обставин, на переконання ОСОБА_1 , відсутні підстави для призначення позапланової документальної перевірки на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ «ХШ-Консалтинг» ОСОБА_1 у 2018 році складено акт перевірки від 26.04.2024, в якому зафіксовано ненадання позивачкою книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, заниження інвестиційного прибутку за 2018 рік на 25 000 000,00 грн та несплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 4 500 000,00 грн з отриманого доходу, несплату військового збору у сумі 375 000,00 грн, що мало наслідком винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач стверджує, що позивачкою до перевірки не надано звіт про оцінку (акт оцінки) внесеного майна, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку, які б підтверджували понесені позивачкою інвестиційні витрати, розрахункові документи, що підтверджують понесені витрати на придбання (формування) частки у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» у сумі 25 000 000,00 грн. Як наслідок, відповідач дійшов висновку про завищення позивачкою інвестиційних витрат в податковій декларації за 2018 рік на суму 25 000 000,00 грн.

Відповідач наголошує на правомірності проведення перевірки у зв`язку з ненаданням позивачкою у 2020 році документів, які б підтверджували інвестиційні витрати платника, документів, які б підтверджували понесені ОСОБА_1 інвестиційні витрати. При цьому письмове повідомлення про проведення перевірки разом з наказом про її призначення були направлені на адресу позивачки та повернуті без вручення з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Усною ухвалою суду від 06.03.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 22.04.2025 представник позивачки підтримала поданий позов та просила суд його задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

10 січня 2020 року ОСОБА_1 було подано до ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, в якій відображено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, у розмірі 0,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у м. Києві направлено позивачці запит про надання документів від 24.01.2020 №2878/Г/26-15-33-10-20, в якому зазначено про розгляд її декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік та запропоновано на підставі підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 та пункту 73.3 статті 73 ПК України підтвердити необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації за наслідками звітного 2018 року. Додатково повідомлено, що ненадання вищевказаної інформації є підставою для проведення документальної позапланової перевірки відповідно до статті 78 ПК України.

Супровідним листом від 17.02.2020, отриманим відповідачем 19.02.2020 відповідно до наявної на ньому відмітки, позивачкою надано пояснення щодо декларування у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік лише доходів та витрат від операцій з інвестиційними активами, а також зазначено, що дохід від продажу частки (інвестиційного активу) склав 25 000 000,00 грн, витрати від придбання частки (інвестиційного активу) склали також 25 000 000,00 грн, що підтверджується договорами купівлі-продажу, актами приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», протоколом загальних зборів від 19.04.2018, актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 18.04.2018, свідоцтвом про повну частку у статутному капіталі від 19.04.2018. Оскільки отримані доходи від продажу інвестиційного активу (частки) дорівнюють витратам на його придбання, позитивної різниці (інвестиційного прибутку) від операцій із означеним інвестиційним активом не виникло.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 15.03.2024 №1524-п на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 ПК України, у зв`язку з виявленою недостовірністю даних, що містяться у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, поданій платником податків фізичною особою, стосовно отриманого інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав, призначено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. Підставою зазначено доповідну записку управління податкового аудиту фізичних осіб від 11.03.2024 №1237/26-15-24-02-03-10.

У період з 17.04.2024 по 23.04.2024 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративного права ТОВ «ХШ-Консалтинг» платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за результатами якого складено акт від 26.04.2024 №35912/Ж5/26-15-24-02-03/2374700720 (далі по тексту також акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 :

- підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, що полягає у ненаданні до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, в результаті чого занижено інвестиційний прибуток за 2018 рік на суму 25 000 000,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 4 500 000,00 грн з отриманого доходу;

- підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2018 рік у сумі 375 000,00 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 за даними податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік та наданих документів отримала інвестиційний прибуток у сумі 25 000 000,00 грн від продажу частки (100%) статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг». В додатку Ф1 до податкової декларації позивачкою задекларовано інвестиційний дохід від продажу частки статутного капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» в сумі 25 000 000,00 грн, інвестиційні витрати у сумі 25 000 000,00 грн та фінансовий результат з інвестиційними активами з нульовими показниками.

На підтвердження отримання інвестиційного доходу позивачкою подано контролюючому органу договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018, акти приймання-передачі часток у статутному капіталі від 19.04.2018, протокол загальних зборів учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 №3.

На підтвердження здійснення інвестиційних витрат представником позивачки надано акт приймання-передачі майна в статутний капітал від 18.04.2018 на загальну суму 24 999 000,00 грн, свідоцтво про повну сплату частки в статутному капіталі від 19.04.2018, в якому зазначено про здійснення ОСОБА_1 у повному обсязі внеску до статутного капіталу у розмірі 25 000 000,00 грн, яка внесена наступним чином: 1 000,00 грн грошовими коштами, 24 999 000,00 грн нерухомим майном. Проте, свідоцтво ТОВ «ХШ- Консалтинг» від 19.04.2019 не є розрахунковим документом, що підтверджує внесок фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 1 000,00 грн до статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг». Також відповідач в акті перевірки виснував, що надане позивачкою свідоцтво від 19.04.2018 не є документом, що підтверджує оціночну вартість внесеного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено не підтвердження документально задекларовані інвестиційні витрати на придбання (формування) частки у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», від продажу якої у 2018 році фізичною особою ОСОБА_1 отримано інвестиційний дохід у сумі 25 000 000,00 грн. Як наслідок, відповідач виснував про завищення позивачкою інвестиційного прибутку та завищення інвестиційних витрат в поданій податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік на суму 25 000 000,00 грн, що мало наслідком заниження ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету, за 2021 рік у розмірі 4 500 000,00 грн (18%) та військового збору у розмірі 375 000,00 грн (1,5%).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.05.2024 №46595240203 за порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України (ненадання посадовим особам контролюючого органу до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу з 01.01.2018 по 31.12.2018 до ОСОБА_1 ) застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.05.2024 №46603240203 за порушення підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України позивачці збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 468 750,0 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 375 000,00 грн та за штрафними санкціями на суму 93750,00 грн за 2018 рік.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.05.2024 №46588240203 за порушення підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 625 000,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 4 500 000,00 грн та за штрафними санкціями на 1 125 000,00 грн за 2018 рік.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих податкових повідомлень-рішень, позивачка звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Однією з підстав позову є недотримання відповідачем процедури проведення перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Подібні питання, що постали перед судом для цілей вирішення цього спору, в правому їх аспекті були вже предметом неодноразового аналізу при ухваленні Верховним Судом постанов не лише у складі колегій суддів, а й у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, за результатами якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення, суд звертає увагу на наступне правове регулювання в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Право контролюючих органів проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, визначено пунктом 75.1 статті 75 ПК України.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Перелік підстав, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, встановлений пунктом 78.1 статті 78 ПК України, як вичерпний.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено можливість проведення перевірки, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується нормами статті 73 ПК України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (далі по тексту також - Порядок №1245).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;

4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту;

7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов`язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 393.6 статті 393 цього Кодексу;

8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу;

9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

За приписами підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Кодексу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Згідно з положеннями підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом пункту 10 Порядку №1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (його заступником або уповноваженою посадовою особою) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Системний аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що запит контролюючого органу про надання платником податків інформації та підтверджуючих документів повинен містити вказівку на чітко визначені обставини, які згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України є умовою звернення з таким запитом. Без зазначення в запиті конкретних фактів, які стали підставою для його направлення, платник податків об`єктивно позбавлений можливості надати відповідні пояснення та їх документальне підтвердження.

Вимоги, які висуваються до змісту запиту, як нормативно визначені, не підлягають розширеному тлумаченню. Однак, ці вимоги не стосуються дискреційних повноважень контролюючого органу щодо змісту та форми викладення у запиті підстав для витребування інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у справі №280/4441/19.

Відповідно до підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Враховуючи наведені правові норми, у суду наявні підстави вважати, що використання податкової інформації як привід для направлення письмового запиту платнику податків є правомірним. Повноваження контролюючого органу щодо направлення платнику податків письмового запиту щодо обставин, які стосуються його податкового обліку, кореспондується з його обов`язком дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо підстав, форми та змісту відповідного запиту.

У постанові від 23.04.2019 у справі № 813/1757/18 Верховний Суд виснував, що формою реалізації повноважень контролюючого органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про правопорушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування інформації, яка є у контролюючого органу, при цьому достовірність такої інформації про правопорушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу після отримання запитуваної інформації. Згідно з висновком Верховного Суду в цій постанові окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит. Разом з тим, запити контролюючого органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання контролюючий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2024 у справі №420/5252/19.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві направило на адресу позивача запит від 24.01.2020 №2878/Г/26-15-33-10-20 про надання документів, в якому з посиланням на положення пункту 176.1 статті 176, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73 ПК України пропонувало підтвердити необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації за наслідками звітного 2018 року. Повідомлено, що ненадання означеної інформації є підставою для проведення документальної позапланової перевірки відповідно до статті 78 ПК України.

У відповідь на запит представник позивача супровідним листом від 17.02.2020 проінформував контролюючий орган, що у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, що була подана до ГУ ДПС у м. Києві 10.01.2020, задекларовано лише доходи та витрати від операцій з інвестиційними активами. Під інвестиційними активами, доходи та витрати щодо яких відображені в означеній декларації, розуміється частка у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 100%. Дохід від продажу інвестиційного активу склав 25 000 000,00 грн, що підтверджується договорами купівлі-продажу частини інвестиційного активу від 19.04.2018 та актами приймання-передачі частин інвестиційного активу від 19.04.2018. Витрати від придбання інвестиційного активу склали також 25 000 000,00 грн, що підтверджується протоколом загальних зборів ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018, актом приймання-передачі майна у статутний капітал від 18.04.2018, свідоцтвом про повну сплату частки у статутному капіталі від 19.04.2018.

Отже, оскільки доходи, отримані ОСОБА_1 , від продажу інвестиційного активу, дорівнюють витратам на придбання цього ж інвестиційного активу, позитивної різниці (тобто, інвестиційного прибутку) від операцій із зазначеним інвестиційним активом не виникло.

Додатками до означеної заяви вказано копії протоколу загальних зборів ТОВ «ХШ-Консалтинг» №3 від 19.04.2018, акта приймання-передачі майна у статутний капітал від 18.04.2018, свідоцтва про повну сплату частки у статутному капіталі від 19.04.2018, договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі від 19.04.2018, актів приймання-передачі часток у статутному капіталі від 19.04.2018, довіреності від 27.12.2019.

Метою направлення запиту слід визнати перевірку цих фактів та забезпечення позивачу можливості їх спростувати шляхом надання запитуваної інформації. Зміст запиту свідчить, що в ньому зазначено, що саме запропоновано підтвердити позивачу необхідними документами з посиланням на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 ПК України. Також позивачку повідомлено, що ненадання інформації є підставою для проведення документальної позапланової перевірки відповідно до статті 78 ПК України.

У доповідній записці Управління податкового аудиту фізичних осіб від 11.03.2024 №1237/26-15-24-02-03-10 зазначено, що у зв`язку з виявленою невідповідністю даних, що містяться у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, поданій ОСОБА_1 стосовно отриманого інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ «ХШ-Консалтинг» та з метою здійснення дієвих заходів щодо контролю за своєчасністю та повнотою сплати податків до бюджету держави, виникла необхідність у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним Управління податкового аудиту фізичних осіб просить дозволу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з 17.04.2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ» ХШ-Консалтинг» за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 ПК України зі змінами, внесеними Законом України від 09.11.2023 №3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок».

На підставі означеної доповідної записки відповідачем винесено наказ від 15.03.2024 №1524-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з метою дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ «ХШ-Консалтинг» за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Тобто, право контролюючого органу прийняти наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникло після направлення контролюючим органом запиту про надання інформації ОСОБА_1 з дотриманням вимог, встановлених нормами пункту 73.3 статті 73 ПК України, та надання нею запропонованої до надання інформації.

При цьому, враховуючи дати формування запиту про надання інформації (24.01.2020) та отримання відповіді на нього (19.02.2020), посилання відповідача на положення Закону України від 09.11.2023 №3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» свідчить про нездійснення означеної перевірки у зв`язку із встановленням мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який тривав до набрання чинності Законом №3453-ІХ від 09.11.2023.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що доводи позивачки про відсутність запиту про надання інформації перед призначенням перевірки спростовується наявними в матеріалах справи запитом від 24.01.2020 про надання документів.

Суд вважає за доцільне наголосити на відсутності законодавчо визначених строків призначення перевірки після отримання відповіді на запит.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що доводи позивачки про порушення порядку призначення перевірки не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час розгляду справи.

Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень, суд зазначає таке.

Особливості оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначені розділом IV ПК України.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з положеннями пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Нормами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 ПК, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК.

За приписами підпункту 14.1.81-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України інвестиційний прибуток для цілей розділу IV цього Кодексу - дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України в редакції, чинній у 2018 році, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються, зокрема, операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України визначено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм пункту 170.2 статті 170 ПК України у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 12.11.2020 у справі №826/16334/15, від 27.05.2022 у справі № 640/6721/20.

При цьому суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 16 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Отже, вклад учасника товариства у вигляді майна (нежитлові приміщення), що збільшує розмір статутного фонду, слід розглядати як операцію з внесення платником податку коштів (майна) до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

У свою чергу, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані ним корпоративні права є операцією з придбання інвестиційного активу, тобто є витратами платника податку на придбання такого активу - частки у статутному капіталі.

При цьому, виходячи з вимог статті 13 Закону України «Про господарські товариства», грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства.

Таким чином, у випадку придбання інвестиційного активу - частки у статутному капіталі господарського товариства за рахунок внесення до статутного капіталу нежитлового приміщення, витратами на придбання такого активу є вартість такого нежитлового приміщення, визначена за згодою учасників товариства.

При цьому, чинними на момент виникнення спірних відносин положеннями законодавства не вимагалося здійснення оцінки нерухомого майна, що вноситься учасником товариства до його статутного капіталу в якості вкладу, саме суб`єктом оціночної діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка є власником нежилого приміщення (в літ. А) загальною площею 627,2 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 2А. Означене нежитлове приміщення було придбано нею на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.03.2007 за 288 000,00 грн.

Відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 17.04.2018 збільшено розмір статутного капіталу товариства до 25 000 000,00 грн за рахунок внесення до статутного капіталу наступного нерухомого майна: нежитлового приміщення загальною площею 627,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 2-А, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 14.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим В.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №Г-2017, про що підписати відповідний акт прийому-передачі.

Також затверджено склад, кількість голосів та розміри часток учасників у статному капіталі товариства наступним чином: розмір внеску ОСОБА_1 25 000 000,00 грн, відсоток у статутному капіталі 100%, кількість голосів 100.

У зв`язку з означеним вирішено затвердити нову редакцію статуту.

В означеному протоколі зафіксовано, що ОСОБА_1 на початку загальних зборів володіла часткою у розмірі 1 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Актом приймання-передачі майна в статутний капітал від 18.04.2018 ОСОБА_1 передано, а ТОВ «ГШ-Консалтинг» прийнято на виконання протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 17.04.2018 наступне майно: нежитлове приміщення загальною площею 627,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 2-А, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 14.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарбузовим В.Г. та зареєстрованого в реєстрі за №Г-2017. ОСОБА_1 володіє часткою 100% статутного капіталу ТОВ «ГШ-Консалтинг», внесеної майном на загальну суму 24 999 000,00 грн.

Свідоцтвом про повну сплату частки у статутному капіталі від 19.04.2018 №1С засвідчено факт внесення станом на 19.04.2018 у повному обсязі учасником ТОВ «ГШ-Консалтинг» ОСОБА_1 частки у статутному капіталі у розмірі 25 000 000,00 грн, яка внесена наступним чином: 1 000,00 грн грошовими коштами; 24 999 000,00 грн нерухомим майном, а саме, нежитловим приміщенням загальною площею 627,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 2-А.

З означених доказів судом встановлено, що інвестиційні активи (корпоративні права) в ТОВ «ХШ-Консалтинг» позивачка набула (придбала) в обмін на належне їй на праві власності нерухоме майно за ціною (вартістю цього майна) у розмірі 24 999 000,00 грн 17.04.2018 та внесення 1 000,00 грн грошовими коштами до означеної дати, а також, що ТОВ «ХШ-Консалтинг» дійшло згоди при визначенні розміру внеску позивачки до статутного капіталу та її частки в статутному капіталі.

Тобто, вартість статутного капіталу і факт формування його позивачкою станом на 19.04.2018 підтверджується означеними вище доказами.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 ОСОБА_1 (продавець) передає у власність, а ОСОБА_2 (покупець) приймає у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», що становить 8 332 500,00 грн. Продавцю належить частка у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 25 000 000,00 грн статутного капіталу товариства. Частка відчужується частково.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 означеного договору частка, що становить 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг», продається покупцю за ціною 8 332 500,00 грн.

Оплата здійснюється шляхом передачі готівкових коштів у день підписання цього договору. Факт отримання коштів підтверджується розпискою продавця.

Відповідно до пункту 4.3 договору перехід права власності на частку, що становить 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент укладення цього договору. Перехід корпоративних прав учасника ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ «ХШ-Консалтинг» та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування.

Актом приймання-передачі від 19.04.2018 підтверджується передача від ОСОБА_1 на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 до ОСОБА_2 у розмірі 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Розпискою від 19.04.2018 ОСОБА_1 підтвердила отримання грошей у розмірі 8 332 500,00 грн від ОСОБА_2 , що передаються на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 в якості оплати за частку у розмірі 8 332 500,00 грн у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Відповідно до договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 ОСОБА_1 (продавець) передає у власність, а ОСОБА_3 (покупець) приймає у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», що становить 8 335 000,00 грн. Продавцю належить частка у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 25 000 000,00 грн статутного капіталу товариства. Частка відчужується частково.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 означеного договору частка, що становить 8 335 000,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг», продається покупцю за ціною 8 335 000,00 грн.

Оплата здійснюється шляхом передачі готівкових коштів у день підписання цього договору. Факт отримання коштів підтверджується розпискою продавця.

Відповідно до пункту 4.3 договору перехід права власності на частку, що становить 8 335 000,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент укладення цього договору. Перехід корпоративних прав учасника ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ «ХШ-Консалтинг» та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування.

Актом приймання-передачі від 19.04.2018 підтверджується передача від ОСОБА_1 на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 до ОСОБА_3 у розмірі 8 335 000,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Розпискою від 19.04.2018 ОСОБА_1 підтвердила отримання грошей у розмірі 8 335 000,00 грн від ОСОБА_3 , що передаються на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 в якості оплати за частку у розмірі 8 335 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Відповідно до договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 ОСОБА_1 (продавець) передає у власність, а ОСОБА_4 (покупець) приймає у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг», що становить 8 332 500,00 грн. Продавцю належить частка у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 25 000 000,00 грн статутного капіталу товариства. Частка відчужується частково.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 означеного договору частка, що становить 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг», продається покупцю за ціною 8 332 500,00 грн.

Оплата здійснюється шляхом передачі готівкових коштів у день підписання цього договору. Факт отримання коштів підтверджується розпискою продавця.

Відповідно до пункту 4.3 договору перехід права власності на частку, що становить 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент укладення цього договору. Перехід корпоративних прав учасника ТОВ «ХШ-Консалтинг» від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ «ХШ-Консалтинг» та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування.

Актом приймання-передачі від 19.04.2018 підтверджується передача від ОСОБА_1 на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 до ОСОБА_4 у розмірі 8 332 500,00 грн статутного капіталу ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Розпискою від 19.04.2018 ОСОБА_1 підтвердила отримання грошей у розмірі 8 332 500,00 грн від ОСОБА_4 , що передаються на виконання умов договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 в якості оплати за частку у розмірі 8 332 500,00 грн у статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Протоколом №3 загальних зборів учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» від 19.04.2018 проведено перерозподіл часток у статутному капіталі між ОСОБА_3 (розмір внеску 8 335 000,00 грн, частка у статутному капіталі 33,34%), ОСОБА_4 (розмір внеску 8 332 500,00 грн, частка у статутному капіталі 33,33%) та ОСОБА_2 (розмір внеску 8 332 500,00 грн, частка у статутному капіталі 33,33%), ОСОБА_1 виключено зі складу учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2024 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є засновниками та КБВ ТОВ «ХШ-Консалтинг».

Відповідно до довідки ТОВ «Валкол» від 24.01.2025 про аналітичне дослідження на підставі запиту договору №КВ-23-01/2025/1, укладеного з ОСОБА_1 , було проведено аналітичне дослідження ринку нерухомості з метою визначення орієнтовної вартості для подальшого прийняття управлінських рішень. За результатами дослідження станом на квітень 2018 року орієнтовна величина вартості нерухомого майна (нежиле приміщення (в літ. А), загальна площа (кв.м) 627,2, що розташоване за адресою м. Київ, Харківське шосе, 2А) знаходилась в діапазоні 25 000 000,00 26 000 000,00 грн.

Означена довідка підписана директором ТОВ «Валкол», внесеним до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності.

Відповідно до довідки від 31.01.2025 №0131, виданої ФОП ОСОБА_5 , основним видом діяльності якого за КВЕД є 68.11 Агентство нерухомості, на усний запит позивачки повідомлено, що ринкова вартість 1 кв.м нежитлового приміщення у Дніпровському та Дарницькому районах м. Києва (зокрема по вулиці Харківське шосе) у січні квітні 2018 року варіювалась в межах 39 500,00 42 000,00 грн, а тому вартість нежитлового приміщення загальною площею 627,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 2А, визначена у квітні 2018 року в розмірі 24 999 000,00 грн відповідає ринковій вартості аналогічного нерухомого майна у м. Києві у січні квітні 2018 року.

10 січня 2020 року позивачкою було подано до ГУ ДПС у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, в якій відображено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу 0,00 грн, у тому числі інвестиційний прибуток 0,00 грн.

Тобто, витрати позивачки на придбання частки в статутному капіталі ТОВ «ХШ-Консалтинг» дорівнюють вартості її майнового внеску, яка визначена у протоколі №2 загальних зборів учасників ТОВ «ХШ-Консалтинг» у розмірі 25 000 000,00 грн і яка відповідає ринковій вартості об`єктів нерухомого майна, в обмін на які позивачка придбала корпоративні права щодо означеного товариства.

Разом з тим, саме за вищевказаною вартістю придбання інвестиційних активів (корпоративних прав) у ТОВ «ХШ-Консалтинг» позивачкою в подальшому здійснено їх продаж в еквіваленті до відсотка реалізованої частки у статутному капіталі.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що жодною нормою чинного законодавства, зокрема, ПК України, не передбачено необхідності підтвердження інвестиційних витрат особи на придбання корпоративних прав шляхом внесення належного їй нерухомого майна, договорами купівлі-продажу чи розрахунковими документами, на підставі яких особа придбала таке майно, як і не визначено відповідного виключного переліку документів, якими такі витрати повинні підтверджуватися.

При цьому, суд приймає до уваги висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 по справі «Вєренцов проти України», про те, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

Не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (рішення у справах «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia), «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії»).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95).

Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачці спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.05.2024 №№ 46603240203 та 46588240203 податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Щодо винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 30.05.2024 №46595240203, яким за порушення підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.1, 44.3 статті 44 ПК України (ненадання посадовим особам контролюючого органу до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу з 01.01.2018 по 31.12.2018) до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за №800/27245 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення», затверджено форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість; форму книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.

Суд зауважує, що чинним податковим законодавством установлено порядок обліку доходів і витрат та ведення книги обліку доходів та витрат для платників податків - суб`єктів підприємницької діяльності, однак не установлено такого порядку для платників податків - фізичних осіб, доходи яких підлягають оподаткуванню безвідносно до здійснення підприємницької діяльності.

Відтак застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій за не надання книги обліку доходів і витрат спірним податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2024 №46595240203 є протиправним, наслідком чого є наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 15 140,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.12.2024 №156.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 15 140,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.05.2024 №№46588240203, 46603240203, 46595240203.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 15140,00 грн (п`ятнадцять тисяч сто сорок грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

У судовому засіданні 22.04.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 22.04.2025.

Суддя Дудін С.О.