Рішення № 126780474, 22.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року м. Київ № 320/50513/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (із змінами), компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплаченого за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/2408/22 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (із змінами), компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплаченого за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №320/2408/22 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/2408/22, відповідачем нараховано позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 54 329,12 грн, з якого відраховано 1,5% військового збору в розмірі 814,94 грн та 18 % ПДФО в розмірі 9779,24 грн.

29.05.2024 відповідачем виплачено позивачу лише 43 734,94 грн, без компенсації сум утриманого ПДФО, що передбачено пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44. Не погоджуючись з такими діями відповідача, в частині не здійснення компенсації сум утриманого ПДФО з нарахованого грошового забезпечення позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві зазначає, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» зазначена грошова компенсація здійснюється виключно за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» в частині відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими тощо.

Виплата ж за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/2408/22 проводилася за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за яким згідно вимог Наказу № 333 здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі в частині виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) щодо відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, і здійснення компенсації суми податку з доходів фізичних осіб для таких виплат не передбачена.

З огляду на зазначені обставини, слід визнати правомірною поведінку Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ», за якої, виконавши рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/2408/22 належним чином (відповідно до змісту цього рішення), відповідач не здійснював компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб. Тобто відповідач в даних правовідносинах діяв у відповідності до вимог законодавства України та змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/2408/22. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку дії контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (наказ начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 03.02.2020 №54 ос), виключений зі списків особового складу наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 03.03.2020 №105 ос.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року по справі №320/2408/22 визнано протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні. Стягнуто з Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.03.2020 по 18.01.2022, у розмірі 54329,12 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року залишено без змін.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №320/2408/22, відповідачем нараховано позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 54 329,12 грн, з якого відраховано 1,5% військового збору в розмірі 814,94 грн та 18 % ПДФО в розмірі 9779,24 грн.

29 травня 2024 року відповідачем виплачено позивачу лише 43 734,94 грн, без компенсації сум утриманого ПДФО, що передбачено пунктом 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (із змінами).

30 травня 2024 року представником позивача адвокатом Захарчуком Я.В. на адресу відповідача направлено адвокатський запит щодо розрахунку виплаченої суми.

Листом Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України від 03.06.2024 №09/3921-24-вих повідомлено позивача про виконання рішення суду №320/2408/22.

Не погоджуючись з діями відповідача в частині не здійснення компенсації сум утриманого податку з доходів фізичних осіб з нарахованого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктами 2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення відповідають приписам пункту168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції станом на виникнення спірних правовідносин), в якому зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Визначення розміру податків, внесків та зборів, які справляються з нарахованих сум грошового забезпечення, покладено на відповідний фінансовий орган у складі відповідача, який в свою чергу, повинен виплатити за рішенням суду відповідні кошти позивачу з утриманням з них вказаних податків, внесків та зборів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пункт163.1 статті 163 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Як передбачено підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

В той же час, відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму (частина друга статті 116 КЗпП України).

Згідно з положеннями частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

Як вже встановлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року по справі №320/2408/22 визнано протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України щодо не проведення своєчасного та повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні. Стягнуто з Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.03.2020 по 18.01.2022, у розмірі 54329,12 грн.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду позивачу нараховано 54329,12 грн; утримано 18% податку з доходів фізичних осіб 9 779,24 грн, військовий збір 1,5% - 814,94грн; до видачі 43 734,94грн.

Отже, у даній справі правовідносини стосуються компенсації сум податку з доходів фізичних осіб щодо виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в адміністративній справі № 320/2408/22.

Разом з тим, суд наголошує, що визначений рішенням суду середній заробіток (грошове забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції не відноситься до сум, які роботодавець повинен сплатити працівникові при звільнення в розумінні статей 116,117 КЗпП України.

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд наголошує, що обрахований за рішенням суду середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника і не входить до складу заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, виклала наступну правову позицію: «...середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати».

Отже, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Таким чином, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні виплачена на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №320/2408/22 не підлягає грошовій компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, оскільки є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника і не входить до складу заробітної плати, а тому, відповідачем правомірно було утримано військовий збір та податок з доходів фізичних осіб з суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у задоволенні позову питання щодо розподілу судових витрат, судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.