Рішення № 126779968, 21.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2025 року м.Київ №640/35171/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Системи» до Антимонопольного комітету України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Відділ освіти культури, молоді, спорту та туризму Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ «ОБЛПАЛИВО» про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Системи» (надалі позивач), адреса: 90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Сливова, будинок 48 до Антимонопольного комітету України (надалі відповідач) адреса: 03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Відділ освіти культури, молоді, спорту та туризму Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області (надалі третя особа 1), адреса: 67021, Одеська область, Миколаївський район, село Андрієво-Іванівка, вулиця Центральна, будинок 89, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «ТОГІВЕЛЬНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ «ОБЛПАЛИВО» (надалі - третя особа 2), адреса: 65003, Одеська область, місто Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, будинок 115, офіс 204.

Позовні вимоги ТОВ "Енерго Системи" обґрунтовані тим, що позивач приймав участь у публічній закупівлі №UA-2021-03-11-012811-b. Тендерна пропозиція позивача повністю відповідача вимогам тендерної документації замовника та кваліфікаційним критеріям, визначеними замовником та протоколом розкриття тендерних пропозицій від 26.08.2021 позивача визнано переможцем та замовником на веб-порталі "Прозорро" розміщено оголошення про намір укласти з ним договір про закупівлю. Проте, іншим учасником закупівлі, ТОВ «Торгівельна паливна компанія "Облпаливо", було оскаржено рішення замовника з посиланнями на невідповідність тендерної пропозиції позивача тендерній документації замовника, зокрема, у частині невідповідності проекту договору позивача проекту договору згідно Додатку 3 тендерної документації замовника; не зазначення фракції (розмирів кусків в мм) у формі згідно Додатку 1 тендерної документації; не відповідності запропонованого позивачем вугілля марки Б вимогам ДСТУ 3472:2015 та не відповідності Додатку 2 тендерної документації замовника. Розглянувши скаргу ТОВ «Облпаливо», відповідач дійшов висновку про невідповідність пропозиції позивача умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації замовника та частково задовольнив цю скаргу. Позивач стверджує, що рішення відповідача про зобов`язання Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області скасувати рішення про визначення ТОВ "ЕНЕРГО СИСТЕМИ" переможцем процедури закупівлі - "Вугілля камяне для потреб навчальних закладів Андрієво-Іванівської сільської ради", є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству України, яке має застосовуватись до даних правовідносин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

11.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.05.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 17.05.2023 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ТОВ "Енерго Системи", надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що дійсно за наслідком розгляду скарги ТОВ "Торгівельна паливна компанія "Облпаливо", відповідачем було встановлено, що пропозиція переможця (позивача) не відповідала умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, а тому замовник протиправно не відхилив тендерну пропозицію переможця на підставі абз.2 п.2 ч.1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі". На підставі наведеного, відповідач правомірно прийняв спірне рішення.

Також, відповідач надіслав клопотання про заперечення проти розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки дана справа становить значний суспільний інтерес та вагоме значення для сторін у справі.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження без виклику сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом частин другої, третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд ураховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

За нормами частини п`ятої вказаної статті суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

За приписами частини четвертої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема типові справи та інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У силу вимог частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цьому випадку предмет позову не стосується оскарження нормативно-правових актів, рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності та рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Про необхідність розгляду справи у порядку загального позовного провадження представник відповідача зазначив, що предметом спору у цій справі є рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а очікувана вартість закупівлі становить 923 128,00 грн.

У зв`язку із цим зазначено, що ця справа становить значний суспільний інтерес, а також є справою значної складності.

Разом із тим, у цій заяві не зазначено, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

До того ж, позивач, який звернувся за захистом свого порушеного права, - клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження або у спрощеному провадженні з викликом сторін до суду не подавав. Натомість, відповідач, який подав заяву, - є суб`єктом владних повноважень, процесуальна діяльність якого направлена на доведення правомірності оскаржуваного рішення, винесеного в порядку реалізації відповідачем владних управлінських повноважень. Така діяльність відповідача полягає в подачі до суду всіх наявних належних документів (їх копій), які стосуються предмету позову. Саме такі документи відповідач може подати до суду, як належні і допустимі докази.

Також суд враховує, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі її учасникам надається можливість скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, надати відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справ; кожен з таких осіб має право безпосередньо знайомитися з матеріалами справи. У той же час, бажання учасника справи викласти свою позицію у судовому засіданні, яка міститься в письмових поясненнях, не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Враховуючи предмет і характер спірних відносин у цій справі, незазначення будь-яких вагомих підстав для її розгляду в загальному позовному провадженні відповідачем, беручи до уваги, що за правилами спрощеного провадження може бути розглянута будь-яка справа, окрім перерахованих у частині четвертій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на навантаження у Київському окружному адміністративному суді, суд доходить висновку про відсутність підстав для розгляду названої справи у порядку загального позовного провадження.

Треті особи не скористались своїм правом надання письмових пояснень щодо предмета спору.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відділом освіти, культури, молоді, спорту та туризму Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області було розпочато проведення процедури відкритих торгів щодо закупівлі за предметом «Код ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник - 09110000-3 Тверде паливо» за ідентифікатором закупівлі UA- 2021-03-11-012811-Ь.

Згідно з інформацією, розміщеною на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, свої пропозиції для участі в Процедурі закупівлі подали наступні учасники: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Миколаїв"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна паливна компанія «Облпаливо»; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Системи".

26.08.2021 відбулось розкриття тендерних пропозицій та позивача, ТОВ «Енерго- Системи» було визнано переможцем.

Повідомлення про намір укласти договір з ТОВ "Енерго-Системи" оприлюднене 29.09.2021.

09.10.2021 іншим учасником електронних торгів, ТОВ «Торгівельна паливна компанія «Облпаливо» було подано скаргу №UA-2021-03-11-012811-Ь.Ь8 щодо порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі та скасування рішення про визначення переможця ТОВ «Енерго-Системи».

Рішенням №23919-р/пк-пз від 21.10.2021 постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель зобов`язано Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Андрієво-Іванівської сільської ради Миколаївського району Одеської області скасувати рішення про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Системи» переможцем процедури закупівлі - «Вугілля кам`яне для потреб навчальних закладів Андрієво-Іванівської сільської ради», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2021-03-11-012811-Ь.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Частиною першою статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема передбачено, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Згідно частини вісімнадцятої - двадцятої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: 1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; 2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; 3) підстави та обґрунтування прийняття рішення; 4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

Рішення органу оскарження містить таку інформацію:

1) найменування органу оскарження;

2) короткий зміст скарги;

3) мотивувальну частину рішення;

4) резолютивну частину рішення;

5) строк оскарження рішення.

Системний аналіз вищевикладених положень дає підстави для висновку про те, що рішення за результатами розгляду скарги повинно бути обґрунтованим та включати в себе висновок органу оскарження, зокрема, про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення від 05 січня 2021 року №116-р/пк-пз, керуючись статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" та статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" позивачу відмовлено у задоволенні його скарги від 29 грудня 2020 року, оскільки скарга не відповідає вимогам частини першої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", зокрема, вимогам щодо строків подання скарги.

Тобто, підставою для відмови у задоволенні скарги позивача є невідповідність вимогам частини першої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" щодо строків подання скарги.

Особливості здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення операції об`єднаних сил, антитерористичної операції, у період введення воєнного чи надзвичайного стану визначаються Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Частинами першою та другою статті Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" визначено, що цей Закон застосовується Міністерством оборони України та його розвідувальним органом, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національною гвардією України, Національною поліцією України, Державною прикордонною службою України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони України та іншими військовими формуваннями та/або частинами (далі - замовники), які здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг (далі - товари, роботи і послуги) для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення операції об`єднаних сил, антитерористичної операції, у період введення воєнного чи надзвичайного стану, якщо вартість товарів і послуг дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Закупівля товарів, робіт і послуг замовниками, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" (надалі - Закон про особливості) скарги, що стосуються технічних, кількісних та якісних характеристик предмета закупівлі та/або кваліфікаційних критеріїв до учасників відбору, прийнятих рішень, а також дій та/або бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення періоду, установленого для подання цінових пропозицій, можуть подаватися до органу оскарження з моменту оприлюднення оголошення про проведення відбору, але не пізніш як за два робочі дні до закінчення встановленого замовником періоду подання цінових пропозицій.

З наведеного вбачається, що законодавчо встановлений строк для оскарження дій та/або бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення періоду, установленого для подання цінових пропозицій, який обмежується двома робочими днями до закінчення встановленого замовником періоду подання цінових пропозицій.

Проте, порядок оскарження рішень замовника не врегульовано Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", з урахуванням чого у даному випадку відповідачем повинні бути застосовані положення Закону України "Про публічні закупівлі", про що також є посилання в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини другої, шостої, сьомої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. За подання скарги до органу оскарження справляється плата через електронну систему закупівель в день подання скарги, після чого скарга автоматично вноситься до реєстру скарг і формується її реєстраційна картка, яка разом зі скаргою автоматично оприлюднюється в електронній системі закупівель.

У разі якщо орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає рішення про задоволення або часткове задоволення такої скарги, залишає її без розгляду у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі, або приймає рішення про припинення розгляду скарги у випадку, якщо замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі, плата за подання скарги повертається суб`єкту оскарження, а в інших випадках - перераховується до Державного бюджету України.

Розмір плати, порядок здійснення плати та її повернення суб`єкту оскарження у випадках, передбачених цією статтею, визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач мотивує свою позицію, посилаючись на те, що згідно пункту 6 частини восьмої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі порушення строків, визначених в абзацах першому - третьому цієї частини скарги автоматично не приймаються електронною системою закупівель.

Водночас, як встановлюється з матеріалів справи, позивачем, як особливим суб`єктом державної закупівлі, порушено строки, встановлені частиною другою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а отже в межах спірних відносин не застосовуються положення пункту 6 частини восьмої статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини 12 статті 18 Закону України "Про публічні закупівлі", орган оскарження залишає скаргу без розгляду в разі якщо:

1) суб`єкт оскарження подає скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, що вже були предметом розгляду органу оскарження і щодо яких органом оскарження було прийнято відповідне рішення;

2) скарга не відповідає вимогам частин другої - п`ятої та дев`ятої цієї статті;

3) замовником відповідно до цього Закону усунено порушення, зазначені в скарзі;

4) до дня подання скарги замовником прийнято рішення про відміну тендеру чи визнання його таким, що не відбувся, відміну переговорної процедури закупівлі, крім випадку оскарження будь-якого з цих рішень.

Відповідно до частини двадцять третьої статті 18 Закону №922-VIII рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель.

Аналізуючи вказані норми законодавства убачається, що право на оскарження рішення органу оскарження мають виключно замовник та суб`єкт оскарження.

Отже, правом на оскарження рішень органу оскарження наділені лише суб`єкти, які беруть участь у його прийнятті в порядку, передбаченому законом. Інші учасники закупівлі, які не є суб`єктами оскарження, не мають права оскаржувати таке рішення органу оскарження за результатами розгляду скарги.

З матеріалів справи встановлено, що замовником у спірних правовідносинах є ДП Відділ освіти, культури, молоді, спорту та туризму Андрієво-Іванівської сільської ради (третя особа у цій справі), а суб`єктом оскарження (особа, яка подала скаргу, за результатом розгляду якої прийнято оскаржуване у цій справі рішення) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна паливна компанія "Облпаливо" (третя особи у цій справі).

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Системи", хоча і є учасником вказаної вище процедури закупівлі, але не має у спірних правовідносинах статусу замовника або суб`єкта оскарження, а отже не має право на оскарження рішення відповідача.

Варто наголосити, що Верховний Суд у постанові від 12.07.2022 у справі №640/9046/21 висловив правову позицію, згідно з якою визначив, що інші учасники тендера, окрім замовника та суб`єкта оскарження, не мають права оскаржувати рішення органу оскарження за результатами розгляду скарги, незалежно від стадії, на якій перебуває публічна закупівля.

Таким чином, суд звертає увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Також суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19 зазначив, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19, суд вважає відсутніми правові підстави для надання оцінки суду по суті правомірності оспорюваного рішення, адже відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Резюмуючи викладене, суд вважає, що відсутність порушеного права позивача є підставою для відмови у позові без надання оцінок правової оцінки аргументам позивача щодо неправомірності оспорюваного у даній справі рішення.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Враховуючи зазначене, в межах розгляду даної адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.

При цьому, реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.

Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Однак, в цьому випадку оскаржуване рішення не є юридично значимим для позивача, оскільки жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, а прийняте як результат правозастосування повноважень відповідача у сфері публічних закупівель та адресоване виключно замовнику закупівлі та суб`єкту оскарження та жодним чином не встановлює прав та обов`язків для позивача.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення фактично не порушує жодних прав, свобод та інтересів позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог без дослідження встановлених в оскаржуваному рішенні порушень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Як наслідок, відсутні підстави розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.