Рішення № 126779456, 21.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2025 року (09:50)Справа № 280/1178/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправним рішення відповідача №262140014440 від 15.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, невраховані періоди трудової діяльності: за 1994 рік - з 18.11.1994 по 31.12.1994; за 1997 рік - з 02.04.1997 по 22.04.1997; з 24.05.1997 по 28.05.1997; 30.06.1997; з 02.08.1997 по 06.08.1997; з 08.09.1997 по 30.09.1997; за 1998 рік - з 02.05.1998 по 16.07.1998; за 2000 рік -з 01.01.2000 по 30.06.2000; за 2008 рік - з 01.01.2008 по 01.09.2008; з 01.10.2008 по 31.12.2008; за 2009 рік - з 01.01.2009 по 14.01.2009; за 2021 рік - з 01.10.2021 по 29.10.2021;

зобов`язати відповідача призначити позивачу з 25.09.2024 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наявного на день досягнення 60-річного віку страхового стажу більше 31 року, який дає право на призначення пенсії за віком.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у встановленому порядку звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №262140014440 від 15.01.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки вважає, що ним були надані відповідні документи, які достовірно підтверджують наявність у позивача страхового стажу більше 31 року. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

06.03.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№10564), в якому останній зазначає, що позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 08.01.2025. Страховий стаж особи становить 29 років 05 місяців 05 днів, для визначення права з урахуванням підприємницької діяльності - 29 років 05 місяців 29 днів. В результаті розгляду заяви, не зараховано: період здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 18.11.1994 по 31.12.1994 рік, з 01.01.2000 року по 30.06.2000 рік згідно довідки №1136-03-20-24-06 від 27.11.2024, оскільки до 01.01.2004 відсутні документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. З урахуванням наведеного, відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік). Виходячи з вищезазначеного, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

08.01.2025 позивач звернувся до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №262140014440 від 15.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 років (а.с.8).

У рішенні зазначено, що вік заявника 60 років 3 місяці 14 днів. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, за наявності страхового стажу 31 рік. Страховий стаж особи складає 29 років 5 місяців 5 днів, для визначення права з урахуванням підприємницької діяльності 29 років 5 місяців 29 днів. В результаті розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано: період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 18.11.1994 по 31.12.1994, з 01.01.2000 по 30.06.2000 згідно довідки №1136/03-20-24-06 від 27.11.2024, оскільки до 01.01.2004 відсутні документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Таким чином, підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте, зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить, зокрема, від того, яку систему оподаткування використовував підприємець до виходу на пенсію, а також від факту підтвердження сплати страхових внесків.

Разом з тим, звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1).

Згідно з пунктом 1.1. Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

За змістом пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

За змістом підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

В свою чергу, пунктом 4 Порядку №637 передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Поряд із тим, з 01.05.1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01.07.2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01.07.2000 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Так, зі спірного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано період здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 18.11.1994 по 31.12.1994, з 01.01.2000 по 30.06.2000 згідно довідки №1136/03-20-24-06 від 27.11.2024, оскільки до 01.01.2004 відсутні документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Так, у Довідці від №1136/03-20-24-06 від 27.11.2024 ГУДПС у Волинській області зазначено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно поданої звітності:

з 18.11.1994 по 31.12.1994 перебував на загальній системі оподаткування, сума чистого доходу становить 0;

з 01.01.1995 по 31.12.1995 перебував на фіксованій сплаті прибуткового податку. Патент №041940 з 01.01.1995 по 31.03.1995, Патент №046741 з 01.04.1995 по 30.06.1995, продовжено до 30.09.1995, продовжено до 31.10.1995, продовжено до 30.11.1995, продовжено до 31.12.1995, продовжено до 31.01.1996, що підтверджується копіями патентів;

з 01.01.1996 по 31.12.1996 перебував на фіксованій сплаті прибуткового податку. Патент № 000442 з 01.02.1996 по 29.02.1996, продовжено з 29.02.1996 по 29.03.1996, продовжено з 01.04.1996 по 30.09.1996, продовжено з 01.10.1996 по 01.11.1996, продовжено з 02.11.1996 по 02.12.1996, продовжено з 03.12.1996 по 31.12.1996, що підтверджується копіями патенту;

з 01.01.1997 по 31.12.1997 перебував на фіксованій сплаті прибуткового податку. Патент №041627 з 01.01.1997 по 31.01.1997, продовжено з 01.02.1997 по 03.03.1997, продовжено з 01.03.1997 по 01.04.1997, продовжено з 23.04.1997 по 23.05.1997, продовжено з 29.05.1997 по 29.06.1997. Патент №034109 з 01.07.1997 по 01.08.1997, продовжено з 07.08.1997 по 07.09.1997, продовжено з 01.10.1997 по 01.11.1997, продовжено з 02.11.1997 по 31.12.1997, що підтверджується копіями патентів;

з 01.01.1998 по 31.12.1998 перебував на фіксованій сплаті прибуткового податку. Патент № 034109 продовжено з 01.01.1998 по 01.02.1998. Патент №034301 з 01.02.1998 по 01.03.1998, продовжено з 01.03.1998 по 01.05.1998. Патент №028186 з 17.07.1998 по 16.08.1998, що підтверджуємо копією патентів;

з 01.01.1999 по 31.12.1999 перебував на загальній системі оподаткування, сума чистого доходу становить 79 грн 92 коп.;

з 01.01.2000 по 30.06.2000 - перебував на загальній системі оподаткування, сума чистого доходу становить 94 грн. 45 коп.

Суд зазначає, жодних доказів, що позивач сплачував страхові внески, суду не надано. Отже, спірні періоди здійснення підприємницької діяльності з 18.11.1994 по 31.12.1994 та з 01.01.2000 по 30.06.2000 зарахуванню до страхового стажу не підлягають.

Разом з цим, з долученої до матеріалів справи копії довідки за формою ОК-5 випливає, що за період з 01.01.2000 по 30.06.2000, який не зарахований відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , відсутня інформація про сплату страхових внесків (а.с.55).

Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

З огляду на відсутність відповідних відомостей та документів, передбачених п. 2.1 Порядку №22-1 та п. 4 Порядку №637, які б підтверджували факт такої сплати, суд вважає, що відсутні підстави для зарахування спірних періодів здійснення підприємницької діяльності з 18.11.1994 по 31.12.1994 та з 01.01.2000 по 30.06.2000 до страхового стажу позивача.

Разом з цим, позивач у своїй позовній заяві просить зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоди: з 02.04.1997 по 22.04.1997; з 24.05.1997 по 28.05.1997; 30.06.1997; з 02.08.1997 по 06.08.1997; з 08.09.1997 по 30.09.1997; з 02.05.1998 по 16.07.1998; з 01.01.2008 по 01.09.2008; з 01.10.2008 по 31.12.2008; з 01.01.2009 по 14.01.2009; з 01.10.2021 по 29.10.2021.

Так, з розрахунку стажу позивача за формою РС-право, номер ПС: 26214001440, дата звернення 08.01.2025, вбачається, що відповідачем не зараховано до загального страхового стажу позивача наступні періоди (а.с.60): з 02.04.1997 по 22.04.1997; з 24.05.1997 по 28.05.1997; 30.06.1997; з 02.08.1997 по 06.08.1997; з 08.09.1997 по 30.09.1997; з 02.05.1998 по 16.07.1998; з 01.01.2008 по 01.09.2008; з 01.10.2008 по 31.12.2008; з 01.01.2009 по 14.01.2009; з 01.10.2021 по 29.10.2021.

Однак, оскаржуваним рішенням №262140014440 від 15.01.2025 надано оцінку лише щодо незарахування позивачу до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 18.11.1994 по 31.12.1994 та з 01.01.2000 по 30.06.2000.

При цьому, оскаржуваним рішенням не було надано оцінки щодо зарахування чи відмови у зарахуванні періодів з 02.04.1997 по 22.04.1997; з 24.05.1997 по 28.05.1997; 30.06.1997; з 02.08.1997 по 06.08.1997; з 08.09.1997 по 30.09.1997; з 02.05.1998 по 16.07.1998; з 01.01.2008 по 01.09.2008; з 01.10.2008 по 31.12.2008; з 01.01.2009 по 14.01.2009; з 01.10.2021 по 29.10.2021 з відповідним обґрунтуванням підстав такого не зарахування.

Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні взагалі не висловлював своєї позиції та аргументів щодо зарахування чи не зарахування до страхового стажу тих періодів, на які вказує позивач у позовній заяві.

Також у рішенні відсутні будь-які висновки відповідача щодо періодів, на які вказує позивач.

Суд звертає увагу, що частиною другою ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та розсудливо.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, суб`єкт владних повноважень, у даному випадку орган пенсійного фонду, зобов`язаний обґрунтовувати рішення, які він приймає, зобов`язаний навести/вказати його належне обґрунтування. Таке рішення має бути належно визначеним та зрозумілим, а його мотивування (обґрунтування) у письмовій формі повинно давати можливість особі правильно його зрозуміти та реалізувати право на оскарження.

Втім, орган пенсійного фонду в оскаржуваному рішенні не визначив періоди, які не зараховуються до страхового стажу позивача (окрім періодів 18.11.1994 по 31.12.1994 та з 01.01.2000 по 30.06.2000), не зазначив жодної підстави не зарахування періодів з 02.04.1997 по 22.04.1997; з 24.05.1997 по 28.05.1997; 30.06.1997; з 02.08.1997 по 06.08.1997; з 08.09.1997 по 30.09.1997; з 02.05.1998 по 16.07.1998; з 01.01.2008 по 01.09.2008; з 01.10.2008 по 31.12.2008; з 01.01.2009 по 14.01.2009; з 01.10.2021 по 29.10.2021, які відповідно до з розрахунку стажу позивача за формою РС-право, номер ПС: 26214001440 не зараховані відповідачем до страхового стажу.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є немотивованим, належним чином не обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Водночас, суд не є органом пенсійного фонду і не повинен перебирати на себе його функції, зокрема на власний розсуд визначати які періоди роботи зараховувати до стажу особи, а які не зараховувати, визначати документи, які необхідні для зарахування конкретних періодів роботи до страхового стажу, вказувати підстави зарахування чи не зарахування конкретних періодів роботи позивача до страхового стажу.

Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати рішення неправомірним та скасувати його, а також зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду повторно розглянути відповідне питання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване та обґрунтоване нормами законодавства рішення, при цьому суд не може перебирати на себе функцію органу пенсійного фонду, яка не покладена на суд законом.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, невраховані періоди трудової діяльності: з 02.04.1997 по 22.04.1997; з 24.05.1997 по 28.05.1997; 30.06.1997; з 02.08.1997 по 06.08.1997; з 08.09.1997 по 30.09.1997; з 02.05.1998 по 16.07.1998; з 01.01.2008 по 01.09.2008; з 01.10.2008 по 31.12.2008; з 01.01.2009 по 14.01.2009; з 01.10.2021 по 29.10.2021, а також зобов`язання відповідача призначити позивачу з 25.09.2024 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наявного на день досягнення 60-річного віку страхового стажу більше 31 року, який дає право на призначення пенсії за віком є передчасними та не підлягають задоволенню.

За таких обставин належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.01.2025 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи часткове задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначення пенсії №262140014440 від 15.01.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 08.01.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.04.2025.

Суддя Ю.В. Калашник