Ухвала суду № 126778731, 21.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

21 квітня 2025 року Справа №320/62591/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в адміністративній справі № 320/62591/24 за позовом Державної судової адміністрації України (адреса: 00020, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795)

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622)

про скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Державна судова адміністрація України звернулася до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 03.12.2024 року ВП 74873281.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року адміністративний позов Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови державного виконавця (справа № 320/62591/24) передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

Адміністративна справа № 320/62591/24 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду 25 березня 2025 року. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25 березня 2025 року справу № 320/62591/24 передано на розгляд судді Смагар С.В.

Станом на час надходження справи № 320/62591/24 до Донецького окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито не було.

Ухвалою суду від 27 березня 2025 року позовну заяву Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови державного виконавця, залишено без руху. Позивачу встановлений строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання суду копії постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 грудня 2024 року про накладення штрафу у ВП № 74873281, або клопотання про її витребування, а також відомостей щодо ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження № 74873281, в межах якого державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову (за наявності).

Станом на 28 березня 2025 року недоліки позовної заяви позивачем були усунені.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В. від 31 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови державного виконавця та відкрито провадження в адміністративній справі № 320/62591/24. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та з урахуванням приписів статті 287 КАС України, протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У відповідача витребувано копії матеріалів виконавчого провадження № 74873281 у повному обсязі.

08 квітня 2025 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, серед іншого, просить залишити без розгляду позовну заяву Державної судової адміністрації України у справі № 320/62591/24.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначив, що 29.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74873281, копію даної постанови надіслано сторонам. Вказаною постановою від 29.04.2024 про відкриття виконавчого провадження зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі інтернет, зазначено відповідну адресу та спеціальний ідентифікатор для доступу до виконавчого провадження. Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи той факт, що позивач був обізнаний про відкриття виконавчого провадження та за ідентифікатором доступу мав можливість дізнатись про всі прийняті державним виконавцем подальші рішення та винесені постанови в рамках конкретного виконавчого провадження, в тому числі і про винесення постанови про накладення штрафу від 03.12.2024 відповідач вважає, що останнім днем для оскарження є 14.12.2024. Проте, позовну заяву про скасування постанови державного виконавця датовано 26.12.2024. Таким чином, позивач пропустив строк для звернення до суду з вимогами про скасування постанови державного виконавця, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Розглянувши клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 03.12.2024 року у виконавчому провадженні № 74873281. При цьому, позов був сформований в системі «Електронний суд» 26 грудня 2024 року та надійшов до суду 27 грудня 2024 року.

Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що в позовній заяві позивач просив поновити строк звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування такої заяви зазначив, що про прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови він дізнався 18 грудня 2024 року з листа Державної казначейської служби України від 17 грудня 2024 року № 12-06-06/29070 (вихідний № 1-46264/24 від 18.12.2024). Вказаний лист разом із додатком був долучений позивачем до позову.

Під час відкриття провадження у справі № 320/62591/24 суд зазначив про відсутність підстав для вирішення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, оскільки з огляду на наявні в матеріалах справи докази дійшов висновку, що строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущений.

Водночас суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі Положення № 2432/5).

Пунктом 2 Розділу І Положення № 2432/5 визначено, що автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Згідно з пунктом 4 Розділу І Положення № 2432/5 користувачами системи є, в тому числі, сторони виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Положення № 2432/5 доступ до Системи реєстраторів та користувачів (крім сторін виконавчого провадження) здійснюється з використанням ідентифікаторів доступу, що надаються адміністратором Системи на підставі відповідних договорів, а також з використанням кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання, що є сумісними з програмним забезпеченням Системи. Отримання кваліфікованого електронного підпису у кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг здійснюється самостійно.

Пунктом 2 розділу VІI Положення № 2432/5 визначено, що доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням: 2) ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.

Таким чином, сторони виконавчого провадження (боржник, стягувач) мають право і можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, прийнятими рішеннями та винесеними постановами через мережу Інтернет з використанням ідентифікатору доступу до виконавчого провадження, а отже, у разі отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідно можуть бути обізнані про всі прийняті державним виконавцем подальші рішення та винесені постанови в рамках конкретного виконавчого провадження.

З наведеного вбачається, що за ідентифікатором доступу позивач мав можливість дізнатись про всі прийняті державним виконавцем рішення та постанови в рамках виконавчого провадження № 74873281, в тому числі і про прийняття спірної постанови про накладення штрафу від 03.12.2024.

Отже, суд погоджується з твердженням відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Проте, з огляду на наявність у позові заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, та враховуючи позицію відповідача з цього питання, суд вважає за можливе вирішити питання щодо поновлення строку звернення позивача до суду з позовом про скасування постанови державного виконавця на стадії розгляду адміністративної справи.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вже було зазначено судом, відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Водночас, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві;щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа Белле проти Франції [4]); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа Мушта проти України); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа Станьо проти Бельгії).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Суд зазначає, що теоретично позивач міг дізнатися про прийняття спірної постанови з Автоматизованої системи виконавчого провадження з використанням ідентифікатора доступу до виконавчого провадження. Проте суд зважає на значну кількість виконавчих проваджень, боржником, у яких є Державна судова адміністрація України. Водночас, законодавством не передбачено обов`язку боржника щодня здійснювати моніторинг Автоматизованої системи виконавчого провадження на предмет прийняття постанов у виконавчих провадженнях. Тобто, за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження сторони виконавчого провадження мають можливість дізнатися про прийняття певних постанов, а не обов`язок.

Разом із цим суд зазначає, що абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (абзац 2 частини 1 статті 28 Закону України про виконавче провадження»).

Документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі (абзац 1 частини 2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 5 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Згідно з частиною 6 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів надсилання позивачу копії спірної постанови у спосіб, визначений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження.

Разом із цим позивач вказує, що про прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови він дізнався 18 грудня 2024 року з листа Державної казначейської служби України від 17 грудня 2024 року № 12-06-06/29070 (вихідний № 1-46264/24 від 18.12.2024). Вказаний лист долучений позивачем до матеріалів справи разом із додатком до нього.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини справи та враховуючи те, що пропуск строку звернення до суду з цим позовом є незначним, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити позивачу такий строк.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частинами 3 та 4 статті 123 КАС України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом, клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 121, 123, 240, 243, 248, 256, 287, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Державної судової адміністрації України про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі № 320/62591/24 задовольнити.

2.Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновити пропущений строк.

3.У задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду в адміністративній справі відмовити.

4.Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання.

5.Повний текст складений та підписаний 21 квітня 2025 року.

Суддя С.В. Смагар