Рішення № 126776867, 10.02.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 рокуСправа №160/21975/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Дніпровської митниці про скасування рішень,-

УСТАНОВИВ:

10.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості:

№UA110130/2024/000209/1 від 17.05.2024 року;

№UA110130/2024/000217/1 від 26.05.2024 року;

№UA110130/2024/000222/1 від 31.05.2024 року;

№UA110130/2024/000223/1 від 02.06.2024 року;

№UA110130/2024/000224/1 від 02.06.2024 року;

- визнати протиправними та скасувати винесені Дніпровською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

№UA110130/2024/00048;

№UA110130/2024/000466;

№UA110130/2024/000483;

№UA110130/2024/000484;

№UA110130/2024/000485.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказав наступне. ТОВ «КДВ ПЛЮС» з метою митного оформлення товарів подало до митниці митні декларації. Під час декларування товару Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Так, позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою від 16.08.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/21975/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Дніпровської митниці про скасування рішень та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

09.09.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог. Так, за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

24.09.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на позов, в якій викладені заперечення проти аргументів митного органу, зазначених у відзиві на позовну заяву. Представник позивача зауважив, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. При цьому, відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи.

01.10.2024 року судом вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44008454) зареєстровано юридичною особою 22.22.2020 року, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - номер запису: 1 002 241 0200 00096422, перебуває на обліку як платник податків та зборів в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ.

Види економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС»:

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

Між ТОВ «КДВ ПЛЮС» (Покупець) та компанією «AВВАS FRUITS TARIM SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI»(Туреччина, Продавець) укладено Контракт №10/24-U від 03.04.2024 року, згідно п. 1. якого продавець зобов`язується продати, а покупець - купити товар, в асортименті, за цінами, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно п. 2.1 Контракту, всі ціни на товар обумовлюються в інвойсах Продавця та зазначаються в доларах США. Продавець має право змінювати ціни за умови оповіщення Покупця про майбутню зміну не менше ніж за два тижні.

Відповідно до пунктів 3.1, 3,2 Контракту, товар поставляється на умовах СРТ або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до оплати та є невід`ємною частиною цього контракту. Постачання товару здійснюється партіями, сформованими на підставі замовлень Покупця в усній формі та наявності Товару на складі Продавця.

Умови оплати 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах, сума оплати також вказується в інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту. (п. 4.1. Контракту).

Відповідно п. 5.2 Контракту, документи, що постачаються з товаром: інвойс, накладна, фітосертифікат, інші документи необхідні для проходження митного контролю та розмитнення товару.

1. На виконання Контракту №10/24-U від 03 квітня 2024 року, на підставі рахунку-проформи (інвойсу) №18 від 29.06.2024 та рахунку е-FATURA №АВВ2024000000030 від 10.05.2024 року ТОВ «КДВ ПЛЮС» придбав та ввіз на митну територію України товар «буряк» в кількості 20000,00 кг, загальною вартістю 7600 USD за ціною 0,38 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС», через уповноважену на митне декларування особу, 17.05.2024 року подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130011362U1. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту). Умови поставки: СРТ м. Дніпро/Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №10/24 - U від 03.04.2024 р.; додаткова угода №1 від 13.05.2024 до зовнішньоекономічного контракту №10/24 - U від 03.04.2024 р.; рахунок е - FATURA №АВВ2024000000030 від 10.05.2024 р.; рахунок - проформа (інвойс) №2 від 12.05.2024 р; платіжна інструкція №2726-003983 від 14.05.2024 року; митна декларація країни відправлення №243353300ЕХ0000947 від 12.05.2024 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 12.05.2024 р.; сертифікат якості №А1528809 від 11.05.2024 р.; сертифікат ЕС/TR А 5046067 від 12.05.2024 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) до ЕМД надано банківський платіжний документ від 14.05.2024 року №б/н на суму 7600дол. США, що мав би підтверджувати факт оплати за оцінюваний товар, але в графі «Отримувач» цього платіжного доручення вказано Банк Південний (Одеса), що не відповідає відомостям, зазначеним у розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 03.04.2024 року №10/24-U.

2) документи, які підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем не надані.

3) відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 12.05.2024 року №243353300ЕХ0000947 митна вартість товару зазначено 7600дол. США, статистична 4600дол. США. Таким чином, різниця у сумі 3000лод. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження Manisa (Туреччина) до місця призначення в Україні.

4) інвойс від 10.05.2024 року №АВВ2024000000030 не містить посилання на контракт в рамках якого він виставлений.

5) п. 5 контракту від 03.04.2024 року №10/24-U передбачена наявність упаковки. Відомостей щодо включення вартості упаковки, яка є складовою митної вартості товарів, не надано;

6) в копії митної декларації країни відправлення від 12.05.2024 року №243353300ЕХ0000947 міститься посилання на Е-Fatura від 10.05.2024 року №24243160110886035660085/1, яка до митного оформлення не подана. Надана Е-Fatura від 10.05.2024 року №АВВВ2024000000030. Роз`яснення з цього приводу відсутні.

7) в гр. 31 МД в описі товарів зазначено, що товари відносяться до врожаю 2024 року. Вказана інформація відсутня в поданих до оформлення документах, які перетинали митний кордон України разом з товаром. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; переклад товаросупровідних документів, викладених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5 розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Листом №17/05-1 від 17.05.2024 року декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

17.05.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000209/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000448,

2. На виконання Контракту №10/24-U від 03 квітня 2024 року, на підставі рахунку-проформи (інвойсу) №18 від 29.06.2024 та рахунку е-FATURA №АВВ2024000000039 від 18.05.2024 року ТОВ «КДВ ПЛЮС» придбав та ввіз на митну територію України товар «томати» в кількості 20500,00 кг, загальною вартістю 12300 USD за ціною 0,60 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС», через уповноважену на митне декларування особу, 26.05.2024 року подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130012074U1. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту). Умови поставки: СРТ м. Дніпро/Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №10/24 - U від 03.04.2024 р.; додаткова угода №1 від 13.05.2024 до зовнішньоекономічного контракту №10/24 - U від 03.04.2024 р.; рахунок-проформа (інвойс) №АВВ2024000000039 від 18.05.2024 р.; платіжна інструкція №б/н від 20.05.2024 року; митна декларація країни відправлення №24070100ЕХ00012848 від 19.05.2024 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 19.05.2024 р.; сертифікат якості №А1639019 від 19.05.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5654900 від 19.05.2024 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) до ЕМД надано банківський платіжний документ від 20.05.2024 року №б/н на суму 12300дол. США, що мав би підтверджувати факт оплати за оцінюваний товар, але в графі «Отримувач» цього платіжного доручення вказано Банк Південний (Одеса), що не відповідає відомостям, зазначеним у розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 03.04.2024 року №10/24-U.

2) документи, які підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем не надані.

3) відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 19.05.2024 року №24070ЕХ00012848 митна вартість товару зазначено 12300дол. США, статистична 8300дол. США. Таким чином, різниця у сумі 4000лод. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження Antalya (Туреччина) до місця призначення в Україні.

4) інвойс від 18.05.2024 року №АВВ2024000000039 не містить посилання на контракт в рамках якого він виставлений.

5) п. 5 контракту від 03.04.2024 року №10/24-U передбачена наявність упаковки. Відомостей щодо включення вартості упаковки, яка є складовою митної вартості товарів, не надано;

6) в копії митної декларації країни відправлення від 19.05.2024 року №24070100ЕХ00012848 міститься посилання на Е-Fatura від 18.05.2024 року №24243160110886035811917/1, яка до митного оформлення не подана. Надана Е-Fatura від 18.05.2024 року №АВВВ2024000000039. Роз`яснення з цього приводу відсутні.

7) в гр. 31 МД в описі товарів зазначено, що товари відносяться до врожаю 2024 року. Вказана інформація відсутня в поданих до оформлення документах, які перетинали митний кордон України разом з товаром. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3. виписку з бухгалтерської документації; 4. каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 5. висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На підставі ст. 254 МКУ необхідно надати переклад товаросупровідних документів, викладених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5 розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Листом №26/05-1 від 26.05.2024 року декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

26.05.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000217/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000466,

3. На виконання Контракту №10/24-U від 03 квітня 2024 року, на підставі рахунку е-FATURA №АВВ2024000000044 від 24.05.2024 року ТОВ «КДВ ПЛЮС» придбав та ввіз на митну територію України товар «томати» в кількості 20000,00 кг, загальною вартістю 12000 USD за ціною 0,60 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС», через уповноважену на митне декларування особу, 31.05.2024 року подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130012622U9. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту). Умови поставки: СРТ м. Дніпро/Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №10/24 - U від 03.04.2024 р.; додаткова угода №1 від 13.05.2024 до зовнішньоекономічного контракту №10/24 - U від 03.04.2024 р.; е-FATURA №АВВ2024000000044 від 24.05.2024 року; платіжна інструкція №б/н від 24.05.2024 року; митна декларація країни відправлення №24070100ЕХ00013462 від 255.05.2024 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 25.05.2024 р.; сертифікат якості №А1639023 від 25.05.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5716133 від 25.05.2024 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) декларантом заявлено контракт з «AВВАS FRUITS TARIM SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина, Продавець) №10/24-U від 03.04.2024 року, заявлено угоду з виробником (код документу 4104). При цьому товаросупровідні документи не містять відомості про торгівельну марку, а також у електронному інвойсі відсутні дані про торгівельну марку. Декларантом у електронному інвойсі митної декларації у графі «торгівельна марка» зазначено «немає даних». Згідно з контрактом компанія «AВВАS FRUITS TARIM SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» є продавцем товару. Зазначено, що для підтвердження виробників товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно з графою 44 ЕМД. Документального підтвердження, що компанія «AВВАS FRUITS TARIM SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина) є виробником товару не надано.

2) п. 5 контракту від 03.04.2024 року №10/24-U передбачена наявність упаковки. Відомостей щодо включення вартості упаковки, яка є складовою митної вартості товарів, не надано;

3) згідно з п. 4.1 контракту умови оплати товару 100% передплата за товар, якщо інше не вказується в інвойсах. До митного оформлення декларантом надано платіжний документ в іноземній валюті від 24.05.2024 року №б/н на суму 23200 дол США. У гр. 70 «деталі платежу» посилання на інвойси 4,5 від 23.05.2024 року. До митного оформлення надана проформа-інвойс №4 від 23.05.2024 року загальною сумою 11600 дол.США та інвойс №АВВ202400000044 від 24.05.2024 року загальною сумою 12000 дол США, що складає загальну суму 23600 дол.США. Сума проформи-інвойса №4 від 23.05.2024 року та інвойс №АВВ202400000044 від 24.05.2024 року більша ніж сплачена, а інформація про сплачену суму у платіжному документі від 24.05.2024 року №б/н більша ніж виставлена у інвойсі та заявлена до митного оформлення. Зазначене унеможливлює перевірку наявності всіх складових митної вартості. Інвойс №5 від 23.05.2024 року декларантом до митного оформлення не надавався. У графі «Отримувач» цього платіжного документу вказано Банк Південний (Одеса), що не відповідає відомостям, зазначеним у розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 03.04.2024 року №10/24-U. Даний документ засвідчено печаткою АТ «Полтава-Банк», в якій відсутні відомості щодо підписання даного документу керівником та головним бухгалтером імпортера (електронні підписи) відсутні.

4) у наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар, зокрема: у сертифікаті якості від 24.05.2024 року №б/н зазначено «томат (Tomatos)», який не містить посилання на реквізити товаросупровідних документів на дану партію товару, у Е-фактурі (рахунок) від 24.05.2024 року №АВВ202400000044 зазначено FRESH TOMATOS (salkim domatos), у сертифікаті походження товару від 24.05.2024 року №А1639023 зазначено «FRESH TOMATO / SOLANUM LYCOPERSICUM L.». Сорт та вид оцінюваного товару впливає на числові значення митної вартості товару. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

5) у наданому до митного оформлення інвойсі (е-фактурі) від 24.05.2024 року №АВВ2024000000044 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір згідно з яким постачається оцінювана партія товару.

7) відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 25.05.2024 року №24070100ЕХ00013462 митна вартість товару зазначено 12000дол. США, статистична 8500дол. США. Таким чином, різниця у сумі 3500лод. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження Manisa (Туреччина) до місця призначення в Україні. У наданій копії митної декларації країни відправлення від 25.05.2024 року №24070100ЕХ00013462 міститься посилання на E-Fatura від 24.05.2024 року №24243160110886035914541/1, яка до митно оформлення не подана. Надана E-Fatura від 24.05.2024 року №АВВ2024000000044.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3. виписку з бухгалтерської документації; 4. каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 5. висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом №31/05-1 від 31.05.2024 року декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

31.05.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000222/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000483.

4. На виконання Контракту №10/24-U від 03 квітня 2024 року, на підставі рахунку е-FATURA №АВВ2024000000048 від 26.05.2024 року ТОВ «КДВ ПЛЮС» придбав та ввіз на митну територію України товар «буряк столовий свіжий» в кількості 20000,00 кг, загальною вартістю 11000 USD за ціною 0,55 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС», через уповноважену на митне декларування особу, 02.06.2024 року подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130012716U8. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту). Умови поставки: СРТ м. Дніпро/Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №10/24 - U від 03.04.2024 р.; додаткова угода №1 від 13.05.2024 до зовнішньоекономічного контракту №10/24 - U від 03.04.2024 р.; рахунок-проформа (інвойс) №7 від 27.05.2024 року; платіжна інструкція №б/н від 28.05.2024 року; митна декларація країни відправлення №243353300ЕХ0001067 від 26.05.2024 р.; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 26.05.2024 р.; сертифікат якості №А1528820 від 26.05.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5023603 від 26.05.2024 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) до ЕМД надано банківський платіжний документ від 28.05.2024 року №б/н на суму 22600дол. США, що мав би підтверджувати факт оплати за оцінюваний товар, але в графі «Отримувач» цього платіжного доручення вказано Банк Південний (Одеса), що не відповідає відомостям, зазначеним у розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 03.04.2024 року №10/24-U.

2) документи, які підтверджують договірні відносини між перевізником та продавцем не надані.

3) відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 26.05.2024 року №243353300ЕХ0001067 митна вартість товару зазначено 11000дол. США, статистична 8000дол. США. Таким чином, різниця у сумі 3000лод. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження Manisa (Туреччина) до місця призначення в Україні.

4) у наданому до митного оформлення транзитному документі від 27.05.2024 №24TR35330000007562 зазначено, що оцінюваний товар на а/м № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 перевезено через наступні країни - Туреччина, Болгарія, Румунія, Україна. Разом з тим, імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера. Інвойс від 26.05.2024 року №АВВ2024000000048 не містить посилання на контракт в рамках якого він виставлений.

5) п. 5 контракту від 03.04.2024 року №10/24-U передбачена наявність упаковки. Відомостей щодо включення вартості упаковки, яка є складовою митної вартості товарів, не надано;

6) в копії митної декларації країни відправлення від 26.05.2024 року №243353300ЕХ0001067 міститься посилання на Е-Fatura від 26.05.2024 року №24243160110886035950159/1, яка до митного оформлення не подана. Надана Е-Fatura від 26.05.2024 року №АВВВ2024000000048. Роз`яснення з цього приводу відсутні.

7) в гр. 31 МД в описі товарів зазначено, що товари відносяться до врожаю 2024 року. Вказана інформація відсутня в поданих до оформлення документах, які перетинали митний кордон України разом з товаром. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3. виписку з бухгалтерської документації; 4. каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 5. висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На підставі ст. 254 МКУ необхідно надати переклад товаросупровідних документів, викладених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5 розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Листом №02/06-1 від 02.06.2024 року декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

02.06.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000223/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000484.

5. На виконання Контракту №10/24-U від 03 квітня 2024 року, на підставі рахунку е-FATURA №АВВ2024000000046 від 26.05.2024 року ТОВ «КДВ ПЛЮС» придбав та ввіз на митну територію України товар «томати свіжі» в кількості 20000,00 кг, загальною вартістю 11000 USD за ціною 0,60 USD за один кілограм.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів, декларантом ТОВ «КДВ ПЛЮС», через уповноважену на митне декларування особу, 02.06.2024 року подано до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130012718U8. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту). Умови поставки: СРТ м. Дніпро/Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №10/24 - U від 03.04.2024 р.; додаткова угода №1 від 13.05.2024 до зовнішньоекономічного контракту №10/24 - U від 03.04.2024 р.; рахунку е-FATURA №АВВ2024000000046 від 26.05.2024 року; платіжна інструкція №б/н від 24.05.2024 року; митна декларація країни відправлення №24070100ЕХ00013477 від 26.05.2024 р.; вантажна митна декларація №24TR07010000092800 від 26.05.2024 року; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 26.05.2024 р.; сертифікат якості №А1639024 від 26.05.2024 р.; фітосанітарний сертифікат ЕС/TR А 5652863 від 26.05.2024 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) п. 5 контракту від 03.04.2024 року №10/24-U передбачена наявність упаковки. Відомостей щодо включення вартості упаковки, яка є складовою митної вартості товарів, не надано

2) згідно з п. 4.1 контракту умови оплати товару 100% передплата за товар, якщо інше не вказується в інвойсах. До митного оформлення декларантом надано платіжний документ в іноземній валюті від 24.05.2024 року №б/н на суму 23200 дол США. У графі «Отримувач» цього платіжного документу вказано Банк Південний (Одеса), що не відповідає відомостям, зазначеним у розділі 13 зовнішньоекономічного договору від 03.04.2024 року №10/24-U. Даний документ засвідчено печаткою АТ «Полтава-Банк», в якій відсутні відомості щодо підписання даного документу керівником та головним бухгалтером імпортера (електронні підписи) відсутні.

3) в гр. 31 МД в описі товарів зазначено, що товари відносяться до врожаю 2024 року. Вказана інформація відсутня в поданих до оформлення документах, які перетинали митний кордон України разом з товаром. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

4) у наданих товаросупровідних документах зазначено різну інформацію про оцінюваний товар, зокрема: у сертифікаті якості від 26.05.2024 року №б/н зазначено «томат (Tomatos)», який не містить посилання на реквізити товаросупровідних документів на дану партію товару, у Е-фактурі (рахунок) від 26.05.2024 року №АВВ2024000000046 зазначено FRESH TOMATOS (salkim domatos), у сертифікаті походження товару від 26.05.2024 року №А1639024 зазначено «FRESH TOMATO (Salkim domates)», у фітосанітарному сертифікаті від 26.05.204 року №EC/TR A 5652863 - FRESH TOMATO / SOLANUM LYCOPERSICUM L. Сорт та вид оцінюваного товару впливає на числові значення митної вартості товару. Враховуючи відсутність перекладів вищезазначених документів, якісні характеристики не підтверджено документально.

5) у наданому до митного оформлення інвойсі (е-фактурі) від 26.05.2024 року №АВВ2024000000046 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір згідно з яким постачається оцінювана партія товару.

7) відповідно до інформації митної декларації країни експорту від 26.05.2024 року №24070ЕХ00013477 митна вартість товару зазначено 12000дол. США, статистична 8000дол. США. Таким чином, різниця у сумі 400лод. США свідчить про розмір витрат на транспортування товару від місця завантаження Mersin (Туреччина) до місця призначення в Україні. У наданій копії митної декларації країни відправлення від 26.05.2024 року №24070100ЕХ00013477 міститься посилання на E-Fatura від 26.05.2024 року №24243160110886035950029/1, яка до митно оформлення не подана. Надана E-Fatura від 26.05.2024 року №АВВ2024000000046.

З огляду на вищевикладене, а також з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3. виписку з бухгалтерської документації; 4. каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 5. висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом №02/06-2 від 02.06.2024 року декларантом було повідомлено, щодо неможливості надати у десятиденний термін додаткові документи для підтвердження митної вартості до ЕМД.

02.06.2024 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000224/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000485.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000209/1 від 17.05.2024 року; №UA110130/2024/000217/1 від 26.05.2024 року; №UA110130/2024/000222/1 від 31.05.2024 року; №UA110130/2024/000223/1 від 02.06.2024 року; №UA110130/2024/000224/1 від 02.06.2024 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110130/2024/00048; №UA110130/2024/000466; №UA110130/2024/000483; №UA110130/2024/000484; №UA110130/2024/000485.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 року в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо тверджень відповідача відносно ненадання платіжних документів, що надані позивачем, суд зазначає наступне.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Крім того, суд вказує на те, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Узагальнене визначення інвойсу - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність.

Згідно із загальносвітовою практикою інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати.

Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо.

На підставі викладеного суд вважає, що надані до митного оформлення інвойси дозволяють ідентифікувати поставку товару та містять відомості про вартість товару.

Щодо підтвердження оплати товару та розміру сплаченої суми, до кожної митної декларації позивачем були надані платіжні доручення, що підтверджують факт сплати грошових коштів за товар. За поясненнями позивача він не має фінансової можливості сплачувати грошові кошти за кожний інвойс (рахунок) окремо, оскільки за кожне перерахування коштів компанії нерезиденту банк утримує комісію. До ого ж чинним законодавством не заборонено здійснювати перерахунок коштів нерезиденту однією транзакцією за декілька інвойсів.

Графа 70 платіжних доручень містить посилання на інвойс (рахунок) і товар, за який було сплачено грошові кошти.

Слід також зазначити, що грошовий переказ здійснюється через банк, з наданням контракту, інвойсу, супровідних листів, а платіж перевіряється службою безпеки банку і відділом фінансового моніторингу.

Відділ валютного контролю банку перевіряє призначення коштів, розмитнення товару, за який сплачено кошти і має доступ до реєстру митних декларацій.

Що ж до суперечностей в назвах банку суд враховує пояснення позивача, що АТ «ПОЛТАВА БАНК» здійснює відправку грошових коштів в іноземній валюті (долар США) через банк посередник АТ «БАНК ПІВДЕННИЙ».

Щодо доводів відповідача про те, що у митниці відсутня можливість здійснити перевірку числового значення суми, що має бути сплачена за транспортні послуги (перевезення товару), суд зазначає про таке.

Згідно з документами митного оформлення, що знаходяться у матеріалах справи, за наведеним Контрактом на адресу позивача надійшли товари, на умовах поставки СРТ- Дніпро.

Відповідно до Інкотермс-2010 СРТ ("Фрахт/перевезення оплачене до") означає, що Продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінованому продавцем, в узгодженому місці (якщо таке місце погоджено сторонами) і що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення і нести витрати з перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.

Таким чином, поставка товару на умовах СРТ зобов`язує продавця укласти договір та сплатити фрахт/перевезення, необхідний для доставки товару до названого місця призначення, витрати на забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару та транспортні витрати.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах СРТ передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість товару та фрахт або транспортні витрати.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару Товариство не понесло.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №160/1329/19, №813/1229/16, №814/4204/15 та №1.380.2019.001344.

Також слід відмітити, що, виходячи з умов зовнішньоекономічного Контракту, Постачальник не вимагав у Покупця обов`язку відшкодування витрат по застосованим Сторонами умовам поставки (зокрема, транспортних витрат тощо). Відсутність такої вимоги, на думку суду, свідчить про те, що відповідні витрати були враховані Постачальником у ціні товару.

На думку суду, відповідачем також не враховано норми Митного кодексу України, якими визначена необхідність надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, для підтвердження витрат на транспортування, які повинні надаватись за певних умов, зокрема якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування умов постави СРТ та інших доказів, що свідчили б про те, що позивач поніс додаткові витрати з транспортування товару до місця призначення.

Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки СРТ (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари, упаковки та маркування. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Крім того, суд окремо зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо тверджень митниці про те, що позивачем не забезпечено відповідно до статті 254 Митного кодексу України переклад документів, поданих до митного оформлення, та необхідності забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

При цьому, подані до митного оформлення документи потребують перекладу на українську мову тільки у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.

Однак, у оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товару відповідач не повідомив, які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтував необхідність здійснення такого перекладу.

Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту ст. 254 Митного кодексу України видно, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим ця стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відповідачем під час проведення консультацій у процесі митного оформлення товару не надано пояснень стосовно того, чому мова, якою були складені та надані позивачем документи, не були розцінені в якості іноземної мови міжнародного спілкування.

При цьому, ст.254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.

Обов`язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Щодо тверджень відповідача відносно відомостей у копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає про таке.

Суд звертає увагу на те, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Щодо посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що п.5.1 контракту від 11.01.2024 року №03/24-U передбачена наявність упаковки, відомостей щодо включення вартості упаковки, яка є складовою митної вартості товарів, не надано, суд вказує наступне.

Відповідно до підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто, такі витрати як вартість упаковки, включаються до ціни товару при визначені митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка оцінюваного товару здійснена на підставі зовнішньоекономічного контракту №10/24-U від 03.04.2024 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець - купити товари, в асортиментів, за цінами, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід`ємною частиною цього контракту. Всі ціни на товар обумовлюються в інвойсах продавця та зазначаються в доларах США (п.1, п. 2.1.). Товари повинні бути упаковані відповідно до вимог кожного виду товару. Товар повинен бути упакований таким чином, щоб унеможливити його пошкодження при транспортуванні (п. 5.1).

Отже, Контрактом передбачено, що товар продається в асортименті та за цінами, вказаними в інвойсі, при цьому він має бути упакований відповідно до вимог кожного виду товару. При цьому, Контрактом не передбачено виокремлення вартості пакування від загальної вартості предмету контракту.

Суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі. Якщо митниця стверджує, що вартість пакування товару не включена до вартості товару (а значить дані витрати включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що вартість пакування товару не включена до вартості товару.

Враховуючи наведені умови Контракту, зауваження митного органу щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах даних щодо складової митної вартості товару (вартості упаковки) є безпідставними.

Посилання митного органу в обґрунтування підстав для витребування додаткових документів та наявності розбіжностей у поданих документах на те, що в описі товарів зазначено, що товари відносяться до врожаю 2024 року, але ця інформація відсутня в поданих до оформлення документах, які перетинали митний кордон України разом з товаром, суд вважає цілком безпідставними, оскільки такі зауваження не говорять про розбіжності у документах, наданих на підтвердження заявленої митної вартості.

Разом з тим, сертифікат якості, сертифікат походження не є документами, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваних рішеннях обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.

Суд доходить висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Суд зауважує, що по суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

З наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України(у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

З таких обставин, спірні рішення відповідача про коригування митної вартості товару прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом скасовані спірні рішення про коригування митної вартості товарів через їх протиправність, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/00048; №UA110130/2024/000466; №UA110130/2024/000483; №UA110130/2024/000484; №UA110130/2024/000485, також підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (просп. Гагаріна, буд. 74, оф. 316, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 44008454) до Дніпровської митниці (місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості:

№UA110130/2024/000209/1 від 17.05.2024 року;

№UA110130/2024/000217/1 від 26.05.2024 року;

№UA110130/2024/000222/1 від 31.05.2024 року;

№UA110130/2024/000223/1 від 02.06.2024 року;

№UA110130/2024/000224/1 від 02.06.2024 року.

Визнати протиправними та скасувати винесені Дніпровською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

№UA110130/2024/00048;

№UA110130/2024/000466;

№UA110130/2024/000483;

№UA110130/2024/000484;

№UA110130/2024/000485.

Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12139,22 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко