Рішення № 126771274, 22.04.2025, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/210/25

Провадження № 2/375/492/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Ільїн О.М., звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва (далі приватний виконавець) Шарков О.О., про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позову вказують про те, що 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за №31517, про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі 11266,80 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу виконавчого округу Київської області Канцедала О. О. від 1 липня 2021 року у ВП №65812239 з примусового виконання вказаного виконавчого напису звернено стягнення на доходи боржника, та постановлено здійснювати відрахування у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу.

Вказувала, що під час примусового виконання зазначеного виконавчого напису з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» стягнено 16768,11 грн.

Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від24жовтня 2024 року у справі №375/1594/24 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за зареєстрований за №31517, про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі 11266,80 грн.

На думку позивача, стягнені з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» кошти з огляду на визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є набутими товариством без відповідної правової підстави, тому підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України.

За таких обставин просила :

зобов`язати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повернути їй грошові кошти

у розмірі 12725,48 грн;

стягнути з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на її користь 6000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та 1211 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позову;

з приватного виконавця Шаркова О.О. витрати на проведення виконавчих дій

у розмірі 332 грн.

Разом з тим, до позовної заяви долучено заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій заявник просить 4000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою судді від 30 січня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні 6 березня 2025 року об 11 год.

6 березня 2025 року розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи до 22 квітня 2025 року 15 год.

Позивач у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Ільїн О.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за його відсутності і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков О.О. в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

6 лютого 2025 року представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Зуб А.С. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач не виконала зобов`язання за кредитним договором №1008962, укладеним нею з ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є відповідач, тому відсутні підстав вважати стягнені з боржника на користь кредитора кошти такими, що безпідставно набуті.

Крім того, позивач просить стягнути грошові кошти у розмірі 12275,48 грн, проте на рахунок товариства від приватного виконавця надійшла сума у загальному розмірі 8373,19 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також у відзиві представник відповідача заперечувала проти стягнення з товариства витрат на професійну правничу допомогу зазначаючи, що заявлена до стягнення сума є неспівмірною з складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін. На думку представника відповідача, у даній справі не доведено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за №31517, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №10008962 від 11 березня 2020 року урозмірі11266,80 грн.

Постановою приватного виконавця Канцедала О.О. від 16 червня 2021 року №65812239 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця Канцедала О.О. від 1 липня 2021 року у ВП №65812239 з примусового виконання вказаного виконавчого напису звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 , яка отримує заробітну плату у військовій частині НОМЕР_1 , та постановлено здійснювати відрахування у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу.

Зі змісту довідки командира військової частини НОМЕР_1 суд встановив, що ОСОБА_1 працює у вказаній військовій частині. У межах виконавчого провадження №65812239 від 16 червня 2021 року в період з липня до грудня 2021 року сплачено заборгованість у сумі 12725,18 грн.

Заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від24жовтня 2024 року у справі №375/1594/24, яке набрало законної сили 23 листопада 2023 року, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений18березня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за зареєстрований за №31517, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості у розмірі11266,80грн.

Зі змісту платіжних інструкцій, наданих представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до відзиву на позовну заяву, суд встановив, що на рахунок вказаного товариства від приватного виконавця Кацедала О.О. в період з 2 серпня до 29 грудня 2024 року надійшли грошові кошти з призначенням платежу «ВД№31517; 18.03.2021; ОСОБА_1 ; №65812239; кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача без ПДВ» на загальну суму 8373,19 грн, а саме:

2 серпня 2021 року 1927,47 грн (платіжна інструкція №3427);

1 вересня 2021 року 2229,29 грн (платіжна інструкція №5135);

1 жовтня 2021 року 2562,45 грн (платіжна інструкція №7858);

1 листопада 2021 року 273,70 грн (платіжна інструкція №10878);

2 грудня 2021 року 411,80 грн (платіжна інструкція №14526);

29 грудня 2021 року 419,76 грн (платіжна інструкція №17904);

30 вересня 2024 року 548,72 грн (платіжна інструкція №55604).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»

Відповідно до частин першої, другоїстатті 1212 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змістустатті 1212 ЦК Україниможна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з поверненнябезпідставного збагачення.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню,виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставістатті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

У постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) викладено висновки про те, що судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна,що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від9листопада 2022 року у справі №758/14106/20 (провадження № 61-8338св22), від11березня 2024 року у справі №756/7706/22 (провадження № 61-11079св23).

Враховуючи, що заочним рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року у справі №375/1594/24, яке набрало законної сили 23листопада 2021 року, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18 березня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за зареєстрований за №31517, грошові кошти отримані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на виконання вказаного виконавчого напису підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку доказам, поданим сторонами на підтвердження розміру отриманих ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від ОСОБА_1 грошових коштів, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно

до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, п`ята-шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19).

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (див. пункти 73,

75 постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі №523/7796/19

(провадження №61-5873св24).

У позовній заяві представник ОСОБА_1 адвокат Ільїн О.М. зазначив, що розмір стягнених з позивача на користь відповідача коштів за вказаним виконавчим написом на листопад 2024 року становив 16768,11 грн. Не зважаючи на це у позові заявив про стягнення цієї складової боргу у розмірі 12725,48 грн.

На підтвердження обставин щодо розміру отриманих відповідачем грошових коштів за вказаним виконавчим написом представник відповідача надав довідку командира військової частини НОМЕР_1 зі змісту якої вбачається, що:

ОСОБА_1 працює у вказаній військовій частині;

(Мовою оригіналу) «Відповідно до виконавчого провадження щодо стягнення коштів на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ КАПІТАЛ» від 16.06.2021

ВП №65812239 сума заборгованості станом на 16.06.2021 року складала 12725 грн 48коп. Сплачено кошти по заборгованості за період з липня 2021 року до грудня 2021року в сумі 12725,18 грн. Залишок коштів, який підлягав стягненню станом на 2жовтня 2024 року становить 0 грн 00 коп».

Вказана довідка не містить інформації про отримання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» грошових коштів у розмірі 12725,48 грн на виконання зазначеного виконавчого напису .

Надані до позовної заяви постанови приватного виконавця від 16 червня 2021 року та 3 вересня 2024 року та копія заочного рішення суду у справі №375/1594/24 також не доводять обставини щодо отримання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» грошових коштів у розмірі 12725,48 грн.

При цьому відповідач у відзиві заперечує факт отримання ним коштів, стягнених за виконавчим написом, у розмірі 12725,48 грн, проте визнав обставини щодо перерахування коштів, стягнених з ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП №65812239, в розмірі 8373,19 грн.

На підтвердження зазначених обставин представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надала до суду платіжні інструкції, які підтверджують отримання товариством зазначених коштів, а саме платіжні інструкції.

Надавши оцінку поданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про доведення обставин щодо набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» без достатньої правової підстави грошових коштів ОСОБА_2 у розмірі 8373,19 грн, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України.

У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача іншої частини грошових коштів необхідно відмовити з підстав недоведення належними і допустимими доказами набуття цих коштів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Суд відхиляє посилання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про відсутність підстав для стягнення отриманих грошових коштів у розмірі 8373,19 грн у зв`язку з існуванням у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №1008962, укладеним нею з ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є відповідач, оскільки зазначена сума коштів отримана товариством на виконання виконавчого напису, який рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню. Тому з моменту набрання судовим актом законної сили, відповідач зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно (див. висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21)).

Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця Шаркова О.О.

У справі, яка розглядається, позивач заявила вимогу про стягнення з приватного виконавця Шаркова О.О. витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 332 грн.

Приватного виконавця Шаркова О.О. до участі у справі відповідачем ОСОБА_1 не залучила; він має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі №308/14307/18 (провадження № 61-550св23)вказано, що правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений передусім необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу. Суд не може вирішувати питання про права та обов`язки третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року

у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) вказала, що «підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб» (див. пункти 7.23 7.24 постанови).

З огляду на неможливість покладення на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (в цій справі приватний виконавець Шарков О.О.) будь-які матеріально-правові обов`язків, в тому числі стягнення з неї коштів, у задоволенні позову про стягнення з приватного виконавця Шаркова О.О. витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 332 грн суд відмовляє саме з цих підстав.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4146743193.1 від 20 січня 2025 року.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 8373,19 грн, що становить 64,13% від розміру заборгованості, пред`явленому цим позовом до стягнення (13057,48 грн (12725,48 + 332)).

Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено на 64,13% розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню за рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складає 776,74грн (1211,20грн (судового збору, сплаченого за подання позову) * 64,13%)

Вирішуючи питання щодо відшкодування ОСОБА_1 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції позивач надала:

договір про надання правової допомоги №0201/1 від 2 січня 2025 року, укладеним адвокатом Ільїним О.М. та ОСОБА_1 ;

ордер про надання правничої допомоги серії АЕ 1349310 від 9 січня 2025 року.

акт приймання-передачі виконаних робіт від 23 січня 2025 року, підписаним адвокатом Ільїним О.М. та ОСОБА_1 , згідно з яким позивачу надані послуги вартістю 4000 грн;

платіжну інструкцію №0.0.4112508544.1 від 7 січня 2025 року, згідно з якою

ОСОБА_1 сплатила адвокату Ільїну О.М. 4000 грн.

Заперечуючи у відзиві на позовну заяву розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених Дяденко Л.В., представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказувала, що розмір витрат є неспівмірним.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої

статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт від23січня 2025 року послуги та їх розмір відповідають критеріям реальності наданих адвокатських послуг і розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи та її складності, необхідності певних процесуальних дій сторони, а саме, за вказаним актом адвокат Ільїн О.М. надав позивачу такі послуги:

проведення консультації клієнта 1 год;

збір та аналіз відомостей і доказів 3 год;

складення позовної заяви та направлення її до суду 4 год.

У вказаному акті зазначено, що вартість послуг за договором про надання правової допомоги є фіксованою і згідно з пунктом 2.2.4 договору складає 4000 грн.

Понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомог підтверджується платіжною інструкцію №0.0.4112508544.1 від 7 січня 2025 року, за якою позивач сплатила на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_2 на виконання умов договору про надання правової допомоги грошові кошти урозмірі4000грн.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Ільїним О.М. послуг, їх дійсність та необхідність, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати у сумі 4000 грн (увипадку задоволення позову в повному обсязі).

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідності вчинення певних процесуальних дій.

Отже посилання представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є безпідставними і не вказують про невідповідність розміру понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу критерію співмірності.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено на 64,13% розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складає 2565,20грн (4000 грн * 64,13%)

Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 776,74грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2565,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 8373,19 грн (вісім тисяч триста сімдесят три гривнi 19 копійок).

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 776,74 грн (сімсот сімдесят шість гривень 74 копійки) у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позову, та 2565,20 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 20 копійок) у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу, а всього 3341,94 грн (три тисячі триста сорок одна гривня 94 копійки).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 28, код ЄДРПОУ: 35234236).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович (місцезнаходження: 04025, місто Київ, провулок Глибочицька, 40-у, прим. 502, офіс 1).

Повне рішення суду складено 22 квітня 2025 року.

Суддя Марина СМИК