Рішення № 126771034, 22.04.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10542/23

Провадження №2/367/2760/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Тараненко О.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5581517. 19.06.2023 між ТОВ «Авентус України» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» було укладено Договір факторингу №19062023, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги. Згідно п. 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клінт зобов?язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у Додатку до цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників від 19.06.2023 до Договору факторингу №19062023 від 19.06.2023, ТОВ ««Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» набуло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 5581517 в сумі 79739,60 грн., з яких: 22000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 57739,60 грн. сума заборгованості за відсотками.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати кошти.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Зазначають, що з моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 19.06.2023 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Просять стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №5581517 в розмірі 79739,60 грн., з яких: 22000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 57739,60 грн. сума заборгованості за відсотками та понесені судові витрати.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14.01.2025 скасовано заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20.02.2024 року по справі № 367/10542/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Протоколом раніше визначеного складу суду від 14.01.2025 справу передано на розгляд судді Мерзлому Л.В.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14.01.2025 справу прийнято до провадження судді Мерзлого Л.В. та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

22.04.2025 до суду від відповідача надходив відзив на позовну заяву, в якому зазначає про те, що жодних кредитів не отримував та договорів з фінансовими установами не укладав. В матеріалах справи відсутні будь які докази отримання відповідачем коштів, зокрема, відсутні оригінали меморіальних ордерів, квитанцій, відсутні також докази на підтвердження передачі (перехування на рахунок) грошових коштів, обумовлених договором на користь відповідача та третіх осіб, за дорученням позичальника. Розрахунок заборгованості не є підтвердженням факту передачі грошових коштів та не містить також повних відомостей, які б дозволили перевірити нарахування відсотків позивачем, строки виникнення заборгованості за кожним платежем, розміру процентної ставки. Розмір заборгованості, який був переданий від первісних кредиторів до позивача, також не доведений. Укладаючи договори факторингу, позивач не був позбавлений права вимагати первинні бухгалтерські документи у первісних кредиторів. Щодо договорів факторингу вказує про те, що немає підстав вважати, що за договорами факторингу відбулася передача права вимоги до відповідача, оскільки, в наданих позивачем витягах з договорів факторингу, додаткових угодах, в актах прийому-передачі боржників відсутні будь які відомості про відповідача, а витяги з реєстру боржників сформовані самим позивачем. Надані суду акти прийому-передачі не містять відповідної інформації про реєстр боржників, зокрема, суми заборгованості прав вимоги. Щодо нарахованих відсотків по договору №5581517 від 19.06.2023, зазначає про те, що оскільки, відповідач є військовослужбовцем, то позивач не мав права нараховувати відсотки на підставі положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Враховуючи наведене, відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи належним чином повідомлений. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, разом з відзивом відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, в задоволенні позову просить відмовити за наведених у відзиві підстав.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ізст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22.02.2022 ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 уклали договір № 5581517 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» надає клієнту кредит в розмірі 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1,99% в день. Знижена процентна ставка, яка становить 0,597 % в день застосовується за певних умов. Кредит надається клієнту в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті creditplus.ua.

Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, розраховано розмір реальної річної процентної ставки, який становить 10169,67 грн за 12 місяців.

19.06.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу № 19062023, відповідно до якого останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників. Витяг з даного договору (окрема сторінка) знаходиться на а.с. 18. Згідно п. 1.2 договору, підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На а.с. 17 знаходиться копія Акту прийому-передачі Реєстру боржників №2 за договором факторингу № 19062023 від 19.06.2023 року, підписаного ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», частина інформації в якому прихована за допомогою технічних засобів, а саме загальна сума заборгованості боржників.

У непідписаному та не завіреному печатками обох сторін витязі з реєстру боржників до договору факторингу № 19062023 від 19.06.2023 року зазначено як таке, що відступається, право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 19062023, заборгованість за основною сумою боргу 22000 грн., заборгованість за відсотками 57739,60 грн., всього 79739,60 грн. (а.с. 18).

Відповідно до складеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 22.02.2022 року № 5581517 за період з 19.06.2023 року по 31.10.2023 року, заборгованість відповідача становить 79739,60 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 22000 грн., а борг по відсоткам 57739,60 грн. (а.с. 19).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.634,638 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію»визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Устатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3ст. 11 цього Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вказувало на те, що кредитний договір було укладено первісним кредитором з ОСОБА_1 з використанням підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно було укладено кредитний договір з ТОВ «Авентус Україна» про надання кредитних коштів.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина першастатті 95 ЦПК України).

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК Українипередбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 95 ЦПК Україниписьмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд зазначає про те, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно дост. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Так, надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором не містять даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

З урахуванням того, що надані позивачем розрахунки суми боргу за кредитним договором не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках.

Розрахунки заборгованості, на які посилався позивач у позові і які досліджені судом, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Доводи позивача, що перерахування коштів на платіжну картку позичальника за укладеним електронним договором було здійснено безпосередньо операторам онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який здійснює перекази коштів у безготівковій формі, тому випадкові касові ордери на суму переказу не складаються, а виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим, а також що позивач не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеними договорами, не спростовують відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Так, матеріали справи взагалі не містять доказів фактичного отримання відповідачем коштів, тобто, перерахування на картковий рахунок позичальника кредитних коштів у розмірі 22000,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення відсотків, нарахованих після закінчення терміну дії кредитного договору, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року в справі № 14-154цс18 та законодавства України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що «за змістом статті526, частини першої статті530, статті610та частини першої статті612 ЦК Українидля належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті1048та частини першої статті1054 ЦК Україникредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 707/206/22 (провадження № 61-9369св22).

Дійсно, позивачем надано розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 22.02.2022 року № 5581517 за період з 19.06.2023 року по 31.10.2023 року, де заборгованість відповідача становить 79739,60 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 22000 грн., а борг по відсоткам 57739,60 грн.

Водночас, відповідно до п. 1.4 договору, кредит надається строком на 360 днів, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1,99 % на добу, тип процентної ставки - фіксована. Отже, наведене дає підстави для висновку, що за договором № 5581517 від 22.02.2022 року проценти можуть бути нараховані лише протягом 360 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, що узгоджується з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та паспортом споживчого кредиту (а.с. 11-14).

Твердження у позовній заяві про те, що позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача, а всі нарахування за порушення кредитних зобов`язань здійснювались виключно первісним позикодавцем, даних обставин не спростовують, не виправдовують нарахування процентів за користування коштів поза строком користування кредитом, що є неправомірним.

Крім того, у відповідності до вимог ст.512,514,517 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переуступки прав вимоги, а відтак, і права вимоги позивача до відповідача, оскільки, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 в якості доказів надало лише окремі аркуші договору факторингу № 19062023 від 19.06.2023 року, укладеного ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Авентус Україна».

Копії окремих аркушів договорів факторингу не є належним чином засвідченими копіями документів та не є засвідченими витягами з них, тому ці докази не є належними, допустимими та достовірними у розумінніст. 77 - 79 ЦПК України.

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 19062023 від 19.06.2023 року не підписано та не завірено печатками другої сторони. Фактично, доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його керівником, що не є ідентичним копії оригінального документа.

Відтак, жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові щодо отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру, а також переходу прав вимоги до відповідача, матеріали справи не містять, а відтак позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є недоведеним та необґрунтованим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в позові в повному обсязі.

Відповідно дост. 141 ЦПК України,судовий збір у разі відмови в задоволенні позову покладається на позивача.

На підставі ст. ст. 526, 530, 549, 553, 554, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4,12,81,263-268 ЦПК Українисуд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнямhttp://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Л.В. Мерзлий