Постанова № 126768952, 22.04.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/10629/24

Провадження № 3/487/198/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2025 року місто Миколаїв

Суддя Заводськогорайонного судуміста МиколаєваТемнікова А.О.,розглянувши матеріали,які надійшливід Управління патрульноїполіції в Миколаївськійобласті пропритягнення доадміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, навчається у Вищому професійному училищі №21, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До Заводськогорайонного судуміста Миколаєванадійшли матеріализ Управління патрульноїполіції в Миколаївськійобласті пропритягнення доадміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Згідно протоколу, складеного 18.11.2024 року серії ВАБ №660370, 18.11.2024року о 13:53 годин, громадянин ОСОБА_1 перебуваючи в магазині "Аврора", що знаходиться по вул. Мала Морська, буд. 108/2 в місті Миколаєві, таємно викрав з полиці магазину: ковбаски м`ясні Запорізькі Premium Кабаноси з сиром 100 г 5 штук вартістю 229 гривень 17 копійок; Слайси Курячі сушені РябChik Соєвий соус 30 г 6 штук вартістю 370 гривень 00 копійок на загальну суму 599 гривень 17 копійок без ПДВ, чим вчинив правовпорушення, прередбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до норм статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 51 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Суддею Заводського районного суду міста Миколаєва було неодноразово винесено постанови про привід ОСОБА_1 на 09.01.2025 року, 03.02.2025 року, 24.02.2025 року, 21.03.2025 року, 22.04.2025 року, проте ОСОБА_1 до суду не доставлений, органами поліції його участь в судовому засіданні забезпечена не булла.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у п. 41 рішенні Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Якщо учасник справи надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві, то слід припустити, що учасник бажає, або принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи. Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС.

Направлення смс-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на дійсний номер телефону правопорушника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного повідомлення адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов`язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.

Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов`язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з`явився, привід виконано не було у зв`язку із неможливістю встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 , його поведінка свідчить про свідоме затягування та не бажання брати участь у розгляді справ. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумі строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (ст. 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Європейський суд з прав людини також вказує на те, що право бути присутнім на суді над самим собою не є абсолютним, а тому застосування процедури in absentia є поширеним у країнах членах Ради Європи. Зокрема, у рішеннях у справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року, у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього судове провадження.

Відтак, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає за можливе провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст. 1, 245 КУпАП, та розгляду справ в межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0, 5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Дослідивши матеріали справи, аналізуючи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, що стверджується зібраними у справі доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №660370 від 18.11.2024 року;

- заявою ОСОБА_2 від 18.11.2024 року;

- поясненнями ОСОБА_2 від 18.11.2024 року;

- попереднім переліком товарів від 18.11.2024 року;

- поясненнями ОСОБА_1 від 18.11.2024 року.

Відтак, суд вважає, що вина ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення.

При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер правопорушення, ступінь провини та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме: з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», як цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання КУпАП.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, так суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення нею нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу.

Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, так суд дійшов висновку про доцільність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Визначений видпокарання засвоєю міроювідповідає завданнюта метінакладення адміністративногостягнення іє необхіднимй достатнімдля вихованняособи,яка вчинилаадміністративне правопорушенняв дусідодержання законівУкраїни,поваги доправил співжиття,а такожзапобіганню вчиненнюправопорушень яксамим правопорушником,так ііншими особами.

Згідно ст. 40-1 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2025 року складає 605 грн. 60 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 1, 9, 23, 33, 36, 51, 221, 276-285 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП та призначити стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в дохід держави ((Отримувач Миколаїв.ГУК/Заводськ.р-н/21081100; ЄДРПОУ 37992030; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Номер рахунку (IBAN)UA698999980313030106000014480; Код класифікації доходів бюджету 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок у дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, стягнутий з ______ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).

Постанова може бути оскаржена в Миколаївському апеляційному суді через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Суддя А.О. Темнікова