Вирок № 126766162, 21.04.2025, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1576/24

1-кп/189/129/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024041540000330 від 18.06.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маломихайлівка Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню - технічну освіту, неодружений, групи інвалідності не має, депутатом не являється, державних нагород не має, який має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку з 09.06.2011 року.

11.06.2024 року ОСОБА_5 отримав під підпис повістку для проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №972 від 11.06.2024 року КНП «Покровська лікарня» ДОР, виданої головою військово-лікарської комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був визнаний придатним до військової служби.

11.06.2024 року (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованому по АДРЕСА_2 , отримав під підпис повістку, згідно з якою останній повинен був 14.06.2024 року, о 07:00 годині, з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до навчальної частини НОМЕР_1 .

На вказану в повістці дату та час - 14.06.2024 року, о 07:00 годині, ОСОБА_5 на пункт відправки не з`явився, про причини неявки не повідомив. За даним фактом 14.06.2024 року старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_9 був складений рапорт, в якому зазначено, що 14.06.2024 року, о 07:00 годині, ОСОБА_5 не з`явився на пункт відправки, про причини неявки не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав.

У подальшому зібрані матеріали за даним фактом у порядку ст. 214 КПК України були направлені до ВП № 5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області для вирішення питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 336 КК України.

Після чого, 18.06.2024 року ОСОБА_5 , прибув до каб. 307 слідчого відділення ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, що розташоване за адресою: вул. Дмитра Яворницького, буд. 134-А, с-ще Покровське Покровської ТГ Синельниківського району Дніпропетровської області, будучи заздалегідь попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 336 КК України за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, будучи військовозобов`язаним і придатним до військової служби, не маючи законних підстав на відстрочку від призову за мобілізацією, у категоричній формі і відкрито відмовився від проходження служби та вибуття у військову частину, після чого власноруч написав відповідну заяву, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК, посилаючись на те, що обвинувачений є військовозобов`язаним, визнаний повністю придатним до військової служби, права на відстрочку не має, ухилився від явки до військкомату для відправки для подальшого проходження служби і ухиляється по теперішній час. Зазначив, що винні дії ОСОБА_5 виражаються в його бездіяльності, а саме в ухиленні від явки до військкомату. Прокурор вважає його вину повністю доведеною і підтвердженою письмовими матеріалами, висновком експерта та показаннями свідків. Також зазначив, що ОСОБА_5 свою вину не визнав, окрім того, на думку прокурора, намагався ввести суд в оману, клопочучи через сторону захисту про призначення почеркознавчої експертизи, завідомо знаючи, що саме він розписувався у повістці, а також через сторону захисту наводив інші завідомо безпідставні аргументи щодо відсутності права у відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 видавати повістки та здійснювати заходи щодо мобілізації, а також безпідставно не погоджуючись з висновком ВЛК. Просив обрати до обвинуваченого міру покарання у виді позбавлення волі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину не визнав, надавати показання в якості обвинуваченого відмовився.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 просив суд визнати докази сторони обвинувачення недопустимими та застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» на тій підставі, що згідно рапорта старшого офіцера відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 ОСОБА_5 було доставлено працівниками поліції до військкомату, однак у справі відсутні протокол про адміністративне затримання, чим порушені права обвинуваченого. Також стверджував, що відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 неправомочний видавати повістки та здійснювати заходи, направлені на мобілізацію, посилаючись на ту обставину, що дана особа не зареєстрована в Єдиному реєстрі юридичних осіб. Також просив у разі визнання винним ОСОБА_5 застосувати до нього покарання з випробуванням, врахувавши, що він раніше не судимий і має на утриманні малолітню доньку.

В судовому засіданні були досліджені письмові матеріали та допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_7 показав суду, що працює лікарем-терапевтом в Покровській ЦРЛ ДОР та за сумісництвом є головою ВЛК. Пояснив суду, що ОСОБА_5 за результатами ВЛК був визнаний придатним до військової служби, у тому числі пояснив, що медична документація щодо наявного хірургічного втручання в 2011 році була прийнята до уваги, однак не є підставою для визнання ОСОБА_5 непридатним для проходження військової служби.

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що обіймає посаду старшого офіцера відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 . Пояснив, що 11.06.2024 року ОСОБА_5 пройшов ВЛК, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби. Цього ж дня ОСОБА_5 був закомплектований в команду на відправку до військової частини, попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від військової служби та отримав повістку на явку 14.06.2024 року, о 07:00 годині, до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки до військової частини. Однак, 14.06.2024 року ОСОБА_5 не з`явився до ТЦК, про причини неявки не повідомив, будь які пояснення не надавав, на дзвінки не відповідав, у подальшому до військкомату також не з`явився.

Покази свідків є логічними, послідовними, будь-яких даних про те, що свідки зацікавлені у розгляді кримінального провадження на користь органів досудового розслідування або з будь-яких підстав залежні від них, або мали б підстави обмовити обвинуваченого, судом не встановлені.

Вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041540000330 від 18.06.2024 року, з якого вбачається, що до ЄРДР були внесені відомості про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ст. 336 КК України;

- повідомленням від начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 до ВП №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 15.06.2024 року, в якому був викладений факт ухилення ОСОБА_5 від призову на військову службу;

- карткою обстеження та медичного огляду від 11.06.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_5 на підставі статті 78в графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби;

- довідкою військово-лікарської комісії №972 від 11.06.2024 року, відповідно до якої на підставі статті 78в графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_5 є придатним до військової служби;

- розпискою від 11.06.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_5 особисто під підпис отримав повістку про явку о 07:00 год. 14.06.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправлення у військову частину, у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації;

- пам`яткою від 11.06.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_5 особисто під підпис ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від військової служби, передбачену ст. 336 КК України;

- списком військовозобов`заних, які призвані і відправлені у складі команди, відповідно до якого ОСОБА_5 повинен був з`явитися на відправку до в/ч НОМЕР_1 ;

- письмовою заявою гр. ОСОБА_5 від 18.06.2024 року, відповідно до якої останній письмово відмовився від призову за мобілізацією до лав ЗСУ у зв`язку з тим, що він побоюється за власне життя та життя своєї малолітньої дитини.

Ухвалою суду від 01.10.2024 року судом призначена почеркознавча експертиза.

Висновком експерта від 07.01.2025 року визначено, що підписи від імені ОСОБА_5 в розписці від 11.06.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_5 особисто під підпис отримав повістку про явку о 07:00 год. 14.06.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправлення у військову частину, у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації та у пам`ятці від 11.06.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_5 особисто під підпис ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від військової служби, передбачену ст. 336 КК України виконані ОСОБА_5 .

Аналізуючи в сукупності показання свідків, письмові матеріали, оцінюючи зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що інкриміноване ОСОБА_5 діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане органом досудового розслідування за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно зі ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.336КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини або у відмові отримати повістку. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця або вчинення інших дій, які б свідчили про ухилення від проходження служби.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Статтею 336 Кримінального кодексу України, передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Злочин, передбачений вказаною статтею, має формальний склад та не є триваючим за своєю суттю. Факт вчинення суспільно небезпечного діяння (яке складає об`єктивну сторону злочину) утворює закінчений злочин. Об`єктивна сторона злочину в диспозиції ст.336КК визначена із застосуванням терміну «ухилення». Ухилятися - означає намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось. Таким чином зміст ухилення як діяння (дія чи бездіяльність) визначається змістом того, від чого ухиляється особа, в даному випадку - змістом понять «мобілізація» і «призов за мобілізацією». У статті 336КК ці поняття не розкриваються, що свідчить про те, що її диспозиція є бланкетною.

Однак, згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України«Про військовийобов`язокта військовуслужбу» передбачає, що чоловіки віком від 18 до 60 років зобов`язані за викликом з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Відповідно виклик здійснюється шляхом вручення повісток.

Згідно з Законом України«Про оборонуУкраїни» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до визначень наданих у Законі України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» №3543-ХІІвід 21жовтня 1993року під мобілізацією розуміється комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного вище Закону під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.

24 лютого 2022 року Президентом України виданий Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022 та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 17.05.2022 року №343/2022 на території України оголошено загальну мобілізацію.

Ухилення громадян від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану вкрай негативно впливає на укомплектованість військових частин і підриває обороноздатність країни в умовах відсічі збройній агресії російської федерації, яка загрожує життю, здоров`ю, безпеці всіх громадян і самому існуванню нашої держави.

Відповідно до п. 56 Постанови КМУ«Про затвердженняПоложення пропідготовку іпроведення призовугромадян Українина строковувійськову службута прийняттяпризовників навійськову службуза контрактом»від 21березня 2002р.№352 оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Мобілізаційне розпорядження - це документ, який вручається військовозобов`язаному громадянину після проходження ним медичної комісії та визнання його придатним до військової служби для подальшої мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2. глави 1 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних. Військово-лікарська експертиза це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей, військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом.

Пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення передбачає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Відповідно до п. п. 2.6.3 пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення, до складу ВЛК, що створюється у військовому комісаріаті, територіальному центрі комплектування, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням із головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Відповідно до пункту 1.1. Розділу ІІ Положення, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Відповідно до додатку 14 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, на військовозобов`язаних що проходять медичний огляд складається картка обстеження та медичного огляду військово-лікарської комісії.

Згідно з п. 23.5 глави 23 розділу II Положення після закінчення огляду кожний лікар записує в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо ступеня придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного обстеження ВЛК приймає остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби.

Судом досліджено копії медичних документів, наданих стороною захисту, щодо захворювання та хірургічного втручання, яке ОСОБА_5 переніс у підлітковому віці; після досягнення 18 років група інвалідності не встановлювалася; у картці обстеження та висновку ВЛК такі дані («інородне тіло правої плечевої кістки іплантованого с/п. Операції. 2011 рік») зазначені і зроблений висновок про придатність особи до військової служби.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що був порушений порядок проведення ВЛК, встановлений невірний діагноз тощо; висновок ВЛК обвинуваченим не оскаржувався

Суд також відхиляє твердження сторони захисту, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є уповноваженою особою для вручення повісток і проведення заходів мобілізації, оскільки такі повноваження цього органу визначені законом і жодних підтверджень зворотнього суду не надано.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив нетяжкий злочин.

Обставини, які згідно зі ст.66КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Обставини, які згідно зі ст.67КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлені.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, з місця проживання характеризується нейтрально, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує наступне.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

В той же час згідно зі ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений хоча і скоїв умисний нетяжкий злочин, але його поведінка створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи обвинуваченого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим призначення судом покарання із застосуванням ст.75 КК України не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, що повністю узгоджується з Постановою колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 05.02.2024 року у справі №625/67/23 (провадження № 51-4983 км 23).

Аналогічна позиція також викладена у Постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.11.2023 року у справі № 641/1067/23 (провадження № 51-5308км23), у якій зазначено, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні зі збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений військовозобов`язаним умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Суд також враховує ту обставину, що ОСОБА_5 вину не визнав і не розкаявся у вчиненому, той факт що обвинувачений усвідомлює, що ухиляється від служби, не бажає виконувати свій конституційний обов`язок, перекладаючи такий обов`язок на інших громадян України, які зі зброєю в руках боронять у тому числі, його життя, здоров`я, майно, права і свободи як характеризуючу особистість обвинуваченого обставину, яка повинна бути взята до уваги суду при визначенні терміну покарання.

Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, адже в такому разі буде досягнута мета злочину, якою прагне досягнути особа, що ухиляється від призову.

Зазначені вище обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої статтею 336 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Згідно з ч. 2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішуються судом під час ухвалення судового рішення.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не обиралися.

Керуючись ст. ст. 100, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Оригінали документів щодо мобілізації на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зберігати в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи №8380/12566 від 07.01.2025 року в сумі 18932,00 грн. (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 00 коп.).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1