Ухвала суду № 126761366, 18.04.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3184/25

Номер провадження 1-кс/711/867/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м. Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

підозрюваного - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

розглянувши в режимі відеоконференцзв`язку у відкритому судовому засіданні в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_4 ,погоджене прокуроромвідділу управлінняЧеркаської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 ,подане врамках кримінальногопровадження № 12025250000000383 від 12.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тетерівка Жашківського району Черкаської області, громадянина України, який не є особою з інвалідністю, одруженого, працюючого головним інженером Черкаської державної сільськогосподарської дослідної станції національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12025250000000383, внесеного до ЄРДР 12.04.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області знаходиться кримінальне провадження № 12025250000000383 від 12.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.04.2025 року близько 07 години 15 хвилин водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем TOYOTA RAV 4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись на території Черкаського району Черкаської області, по автодорозі Р-10 сполученням Канів-Черкаси-Світловодськ-Кременчук, зі сторони села Руська Поляна в напрямку міста Черкаси, в порушення вимог пп. 2.3 б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами та доповненнями, був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, та відповідно не реагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, та проїжджаючи на 33 км + 400 м даної автодороги, на нерегульованому перехресті з вулицею Миру, допустив зіткнення з автомобілем PEUGEOT PARTNER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду, в попутному напрямку руху, та на нерегульованому перехресті з вулицею Миру здійснював маневр повороту ліворуч.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження, від яких помер при наданні медичної допомоги в автомобілі ШМД, а пасажир автомобіля PEUGEOT PARTNER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці пригоди.

Допущені водієм автомобіля TOYOTA RAV 4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог пунктів 2.3 б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення загибелі потерпілих ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 .

Таким чином ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

12.04.2025 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Слідчий вказує, що причетність ОСОБА_6 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.04.2025 з додатками до нього;

- даними протоколу огляду трупа ОСОБА_8 від 12.04.2025;

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.04.2025.

Таким чином, з моменту повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, що є злочином, який відносяться до категорії тяжких, останній набув статусу підозрюваного та на нього покладено ряд обов`язків, передбачених ст. 42 та іншими положеннями КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також встановленими, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, ризиками, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема санкція тяжкого злочину, передбачає покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі, та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати останнього до зміни місця постійного проживання, пов`язаного з виїздом до будь якої країни Європейського Союзу, чи непідконтрольних на даний час територій України;

2) може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування, показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;

3) може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора з метою затягування досудового розслідування.

Такі ризики ґрунтуються і на тому, що отримані відомості в кримінальному провадженні про вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення в повній мірі знайшли своє підтвердження.

Так, ОСОБА_6 нехтуючи Правилами дорожнього руху України та наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що являється джерелом підвищеної небезпеки, скоїв тяжкий злочин, а саме дорожньо-транспортну пригоду, що призвела до непоправних наслідків у вигляді спричинення загибелі кількох осіб.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи викладене, встановлені обставини кримінального провадження, а також тяжкість наслідків, спричинених даним злочином, особи підозрюваного, все це свідчить про недостатність застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов`язання, або домашнього арешту, оскільки такі запобіжні заходи не забезпечать гарантій його належної процесуальної поведінки.

Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до органу досудового розслідування не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.

Також, як вказує слідчий, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 слід врахувати наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;

- кримінальне правопорушення вчинене останнім являється тяжким та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років;

- підозрюваний є особою середнього віку та в ході досудового розслідування не здобуто будь-які дані, які вказували б на наявність у нього хвороби, яка б унеможливлювала застосування відповідного запобіжного заходу.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість призначеного покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

У відповідності до положень ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, з урахуванням наявних ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог Глави 18 КПК України, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на потерпілих, свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує його гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, слідчий вказує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, однак беручи до уваги те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, він може уникати кримінального покарання, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілих, тому обрання відносно нього будь якого іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України, а без його участі, закінчити досудове розслідування у встановлені строки не представлятиметься можливим.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що розгляд клопотання пов`язаний з триманням під вартою, на переконання ініціатора клопотання, необхідності у покладенні на ОСОБА_6 , обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не має.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

На підставі викладеного, слідчий, за погодження з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням та просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 діб без визначення розміру застави, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину, що спричинив загибель кількох осіб.

В судовомузасіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_10 клопотання підтрималита просилийого задовольнити,посилаючись надоводи викладенів ньомута доданідо ньогодокази.Прокурор додатковогозазначила,що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.286КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, а ризики, зазначені у клопотанні є реальними та достатньо обґрунтованими. Зокрема просила суд врахувати те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винним у вчинені вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від слідства та суду. Також існує ризик впливу на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Крім того, перебуваючи на волі підозрюваний зможе зловживати своїми права та не з`являтись до слідчого, прокурора чи суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. При цьому звертала увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_6 відмовився від проходження медичного обстеження на встановлення стану сп`яніння. Останній також, відмовився від надання біологічних зразків для проведення судово-медичної (токсикологічної) експертизи, у зв`язку з чим стороною обвинувачення було отримано ухвалу слідчого судді про примусове відібрання біологічних зразків, яку ОСОБА_6 відмовився виконувати. Зазначене свідчити про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного. Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, який призвів до загибелі двох осіб, сторона обвинувачення просила не застосовувати щодо останнього альтернативний запобіжний захід. При цьому зазначила, що на даний час відсутні будь- які відомості щодо неможливості застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не можливість отримання останнім медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора.

Слідчий ОСОБА_11 додатково зазначив, що на даний час ще не визнано потерпілою та не допитано в цій якості дочку загиблих, оскільки вона перебуває в тяжкому психо-емоційному стані через втрату батька і матері та просила не викликати її до похорону батьків.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість та недоведеність стороною обвинувачення належними доказами наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. На його переконання, зазначені у клопотанні ризики є надуманими та безпідставними. При цьому вказав, що ними не заперечується наявність провини у вчиненій дорожньо-транспортній пригоді, однак у даному випадку суд має врахувати особу підозрюваного та всі обставини справи. Так, ОСОБА_6 на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, однак це не може свідчити про намір його підзахисного переховуватись від органу досудового розслідування чи суду. Просив врахувати, що ОСОБА_6 одружений, має неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований та має постійне місце проживання, за якими характеризується позитивно, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, він вперше притягується до кримінальної відповідальності. Крім того, звертав увагу на те, що у даному кримінальному провадженні на час розгляду клопотання відсутні потерпілі та очевидці дорожньо-транспортної пригоди, а тому відсутні будь-які ризики впливу на свідків та потерпілих. На його думку, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є необґрунтованим та нічим не підтверджений. Сторона захисту немає наміру вчиняти дії, які можуть перешкодити встановленню всіх обставин справи, а готова сприяти органу досудового розслідування. Також вказував, що він спілкувався з потерпілою, оскільки ОСОБА_6 має намір відшкодувати завдану шкоду, що в подальшому буде підставою для застосування до нього ст. 75 КК України, що має враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Крім того, просив врахувати, що на даний час його підзахисний потребує медичного лікування та перебуває на лікуванні в медичній установі у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями в наслідок ДТП. Ця обставина, на його думку, унеможливлює застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За таких обставин, захисник просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, що буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та надасть змогу йому долікуватись в належних умовах. Однак, якщо слідчий суддя прийде до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то в такому разі просив визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрюваний ОСОБА_6 повністю підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, та надані стороною захисту відомості, що характеризують особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025250000000383 від 12.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

12.04.2025 ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_6 підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, в тому числі: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.04.2025; протоколом огляду місцевості від 12.04.2025; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 12.04.2025.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення в судовому засіданні посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства та суду; впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований в провину ОСОБА_6 злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_6 одружений із ОСОБА_12 , має малолітню дитину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійне місце проживання та роботи, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність постійного місця проживання, родини та роботи, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду.

Також, слідчий суддя вважає доведеним ризик можливого впливу підозрюваного ОСОБА_6 на потерпілих з метою уникнення кримінального покарання.

При цьому, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту щодо відсутності вказаного ризику, оскільки на день розгляду даного клопотання у зазначеному кримінальному провадженні статус потерпілого не набуто жодною особою. Відсутність постанови про визнання потерпілим у кримінальному провадженні, зважаючи, що подія сталась 12.04.2025 (у суботу), розгляд даного клопотання здійснюється 14.04.2025 (у понеділок), а також стан найближчих родичів загиблих в результаті ДТП осіб, не може виключати можливості набуття такого статусу після вирішення питання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного.

За таких обставин, ризик можливого впливу підозрюваного на потерпілих у даному кримінальному провадженні не можна виключати на початковій стадії кримінального провадження, досудове розслідування в якому здійснюється лише два дні.

Крім того, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є обґрунтованим, зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_6 відмовився проходити медичне обстеження на стан сп`яніння, надавати біологічні зразки на виконання постанов слідчого та прокурора про призначення судово-медичної (токсикологічної) експертизи від 12.04.2025, а також відмовився виконувати рішення слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.04.2025 (справа №711/3171/25) про примусове відібрання біологічних зразків, що свідчить про неналежну процесуальну поведінку підозрюваного та перешкоджання органу досудового розслідування у здійсненні повного та об`єктивного досудового розслідування та встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.

В той же час, слідчий суддя не приймає доводи прокурора щодо існування ризику впливу підозрюваним на свідків, зважаючи на відсутність очевидців даної дорожньо-транспортної пригоди, а також, що на час розгляду даного клопотання жодну особу не було допитано в якості свідка в даному кримінальному провадженні.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.

Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_6 тяжкого кримінального правопорушення, в результаті якого загинуло двоє осіб, досудове розслідування щодо якого перебуває на початковому етапі. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_6 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання чи домашній арешт, про який клопотала сторона захисту.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, його тяжкість та невідворотність наслідків, що настали (загибель двох осіб), слідчий суддя вважає, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо переховування від органу досудового розслідування та суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Щодо доводів сторони захисту про неможливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я останнього слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до довідки КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 14.04.2025 №01-27/1262: « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.04.2025 р. і по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні в КНП «ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» у нейрохірургічному відділенні.

Звертаємо Вашу увагу, що до моменту завершення стаціонарного лікування хворий не має права покидати територію лікувального закладу. У випадку самовільного залишення ним відділення він буде виписаний за порушення режиму. Проте медичних протипоказань щодо проведення процесуальних дій на території відділення в якому знаходиться хворий на даний момент, немає.

Пацієнт категорично відмовився проходити дообстеження з приводу алкогольного чи іншого виду сп`яніння, про що підписав заяву «про відмову пацієнта (його законного представника)»».

Таким чином, зі змісту вказаної довідки випливає, що на даний час ОСОБА_6 дійсно перебуває на стаціонарному лікуванні в медичній установі, проте вказана довідка не свідчить про неможливість отримання підозрюваним належної медичної допомоги в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», з огляду на перебування останнього під вартою.

Інших доказів на підтвердження неможливості застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час переконливих даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я, слідчому судді не надано.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_6 було затримано 12.04.2025, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.04.2025. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 10.06.2025 включно.

Слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при обранні запобіжного заходу, оскільки останньому повідомлено про підозру за ч.3 ст. 286 КК України, що потягло загибель двох осіб.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025250000000383 від 12.04.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 10.06.2025 включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 12 квітня 2025 року.

Строк дії ухвали визначити до 10 червня 2025 року включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1