Рішення № 126760195, 08.04.2025, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1488/23

Провадження № 2/536/169/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позов зокрема обґрунтовано тим, що 19 січня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 256449149.

Відповідно до Реєстру боржників №126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ' З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛЮН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 256449149.

20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ' «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах права вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 42 684,00 гри., з яких:

- 12000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 30684 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

На підставі викладеного позивач просив суд ухвалити рішення, яким:

1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за Кредитним договором № 256449149 в розмірі 42684 грн., з яких:

- 12 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 30684 грн. - сума заборгованості за відсотками.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" понесені судові витрати.

06 вересня 2024 року представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, який обґрунтований зокрема тим, що Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 січня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 256449149.

Відповідно до Реєстру боржників №126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ' З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛЮН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 256449149.

20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ' «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах права вимоги.

Так, на підтвердження обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року, позивачем надано кредитний договір № 256449149, укладений відповідачем з ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", копію витягу з Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, укладеного між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", у відповідності до умов якого ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАГІБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" приймає належні ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, Витяг з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року від 21.10.2022 року, де боржником зазначено ОСОБА_1 , Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021, складений Позивачем.

Жодних документів про набуття ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" права вимоги до ОСОБА_1 до позовної заяви не додано, у тому числі і реєстр боржників № 126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 укладено між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", на який позивач посилається у позовній заяві, та сам договір факторингу № 28/1118-01, а відтак позивачем не доведено, що до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року, та у свою чергу, що ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" мало таке право вимоги для його подальшого передання позивачу за договором факторингу № 20102022 від 20.10.2022, у зв`язку з чим не доведено наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року.

У позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які він не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до матеріалів позовної заяви не було надано Реєстру боржників № 126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 укладено між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", на який позивач посилається у позовній заяві, та сам договір факторингу № 28/1118-01, а відтак позивачем не доведено, що до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року, та у свою чергу, що ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" мало таке право вимоги для його подальшого передання позивачу за договором факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, а тому вимоги про стягнення заборгованості за № 256449149 від 19.01.2021 року є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Крім цього, позивача вказує, що 19 січня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 256449149.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до

Відповідача в сумі 42 684,00 гри., з яких:

- 12000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 30684 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Згідно Кредитного договору № 256449149 від 19.01.2021 року, розмір кредиту становить 12000,00 грн., строк кредиту 30 днів, процентна ставка за кредитом 620,50 відсотків річних (1,70% - щоденно).

Позивач посилається на Розрахунок заборгованості, який складений працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», натомість, жодних відомостей про нарахування заборгованості первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомого» - НЕ надано.

Крім цього, відсутня сама Виписка за Кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року, яка відображає порядок нарахування заборгованості за відсотками по кредиту та суми внесених коштів Позичальником.

Згідно Кредитного договору № 256449149 від 19.01.2021 року, розмір кредиту становить 12000,00 грн., строк кредиту 30 днів, процентна ставка за кредитом 620,50 відсотків річних (1,70% - щоденно).

Отже, з врахуванням викладеного слід дійти висновку, що за Кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором з врахуванням умов договорів щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 6120,00 грн. (12000* 1,70% * 30).

Крім цього, до матеріалів справи не було надано жодного доказу, який підтверджує отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 12000,00 грн.

Крім того, Позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме відповідачем було застосовано електронний підпис, зокрема, відсутні докази того, який саме електронний підпис використовував відповідач при підписанні кредитного договору, а також відсутні докази реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Так, будь-яких доказів того, що суми позики або фінансового кредиту були зараховані на поточний рахунок ОСОБА_1 , не було надано.

Належних, допустимих та достатніх доказів у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин не надано. Розрахунки заборгованості за Договорами про надання фінансового кредиту не є доказами наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Крім цього, всі розрахунки заборгованості, які містяться у матеріалах справи складені ТОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», а не первісними кредиторами, що не дає можливості встановити реальну суму заборгованості, яка була у Відповідача на момент передачі прав вимоги за Кредитними договорами.

За таких обставин, Позивачем не доведено факту укладення Кредитного договору та отримання відповідачем від позивача будь-яким чином коштів.

У зв`язку з наведеним, можна дійти висновку про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, ТОВ ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів згідно вищевказаних кредитних договорів та договору позики.

На підставі вищевикладеного, просив суд ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

11.09.2024 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позов, який зокрема дублює обґрунтування позовних вимог.

13.09.2024 року представник відповідача надіслав до суду заперечення на вказану відповідь, яка зокрема дублює позицію викладену і відзиві.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися. На адресу суду надіслали заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач просить долучити до справи наступні докази:

- Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 підготовлений первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

- Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 підготовлений первісним кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

- Платіжне доручення про перерахування кредитних коштів за договором позики № 256449149 від 19.01.2021.

- Платіжну інструкцію № 18921 від 25.10.2022 про оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022.

- Завірену копію Договору Факторингу № 20102022 від 20.10.2022 (повний текст);

- Виксерекопіювання з Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022.

Так, що Позивачем не було зазначено при зверненні до суду з позовною заявою про неможливість подати вказані документи до суду.

Крім цього, Позивач не подав Клопотання про долучення доказів та необгрунтував неможливість подання вказаних доказів разом з позовною заявою, тому вищезазначені докази подані з порушенням процесуального права та не можуть бути долучені у вказану справу.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ч. 5 ст. 83 ЦПК України, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які Позивач не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Таким чином, вимога про витребування доказів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», подана з порушенням норм ЦПК України та не можуть бути взяті до розгляду судом.

Крім цього, Позивачем НЕ було подане вказане Клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ч. 5 ст. 83 ЦПК України, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Так, у самій Позовній заяві не було зазначено про неможливість подання вказаних документів, тому долучення доказів Позивачем було з порушенням процесуального права.

Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Позивачем не вказано, чим саме відповідач порушив його права. Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, норми процесуального права визначають часові межі подання доказів до суду, а також правові наслідки їх недотримання, що полягають у неприйнятті судом таких доказів, за винятком, якщо особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Аналогічний Висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року по справі № 753/9240/18.

Так, зазначаю, що Позивач повинен подати всі докази разом з позовною заявою, а при неможливості подання вказаних доказів, зазначити про це.

Натомість, жодного посилання у тексті Позовної заяви про неможливість надання всіх доказів Позивачем не зазначено.

Лише після того, як Відповідач у Відзиві звернув увагу на відсутність вказаних доказів, Позивачем було здійснено дії з витребування та долучення вказаних доказів, що порушує принцип змагальності.

ЩОДО ДОКАЗІВ ЯКІ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ НАДАННЯ КОШТІВ ТА ПЕРВИННИХ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ

У Відповіді на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає: «ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних коштів за укладеними з Первісними кредиторами кредитних договорів, щодо яких виник спір, з тих причин, що Позивач не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 ПОЛОЖЕННЯ Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку».

Так, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з Відповідача без первинних бухгалтерських документів. Так, за вказаного факту неможливо взагалі встановити достовірність видачі кредиту Відповідачу, розмір заборгованості за Кредитним договором та розмір внесених Відповідачем платежів за кредитними договорами.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредита та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року по справі № 161/16891/15-ц (посилання на постанову в ЄДРСР: «…суди дійшли висновку, що копія Генеральної угоди від 9 серпня 2012 року та виконаний банком розрахунок заборгованості не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З урахуванням того, що на вимогу суду банк не надав оригіналів кредитних договорів за 2006, 2009 роки, оригіналу Генеральної угоди від 9 серпня 2012 року, виписки з особового рахунку відповідача; заперечень законного представника відповідача щодо підписання Генеральної угоди відповідачем та не здійснення позичальником платежів за договором, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.

Касаційний суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін»

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивачем не надано достатніх доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Позивачем на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу до суду надано інформаційну довідку про успішні транзакції типу видача кредиту, при цьому вказана довідка не містить відомостей, щодо особи, якій належить вказана картка, та відповідно до умов якого договору здійснювався такий переказ і ким.

Не підтверджують обставин надання кредитних коштів відповідачу і надані суду розрахунки заборгованості за кредитними договорами первісних кредиторів, оскільки вони достовірно не підтверджують перерахування коштів саме на банківський рахунок відповідача. Вказані розрахунки заборгованості за договорами є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, на підтвердження передачі позичальнику коштів в кредит.

Отже, ТОВ ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів згідно вищевказаних кредитних договорів та договору позики.

Крім цього, позовні вимоги мотивовані тим, що 19 січня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 256449149.

Відповідно до Реєстру боржників №126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ' З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛЮН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 256449149.

20.10.2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ' «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах права вимоги.

Так, на підтвердження обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року, позивачем надано кредитний договір № 256449149, укладений відповідачем з ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", копію витягу з Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, укладеного між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", у відповідності до умов якого ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАГІБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" приймає належні ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, Витяг з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року від 21.10.2022 року, де боржником зазначено ОСОБА_1 , Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021, складений Позивачем.

Жодних документів про набуття ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" права вимоги до ОСОБА_1 до позовної заяви не додано, у тому числі і реєстр боржників № 126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 укладено між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", на який позивач посилається у позовній заяві, та сам договір факторингу № 28/1118-01, а відтак позивачем

не доведено, що до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року, та у свою чергу, що ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" мало таке право вимоги для його подальшого передання позивачу за договором факторингу № 20102022 від 20.10.2022, у зв`язку з чим не доведено наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором

№ 256449149 від 19.01.2021 року.

Згідно з ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ч. 5 ст. 83 ЦПК України, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які Позивач не може

подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з змісту позовної заяви, вищезазначений Кредитний договір укладено в 2021 році, а Договір факторингу, на підставі якого за кредитом було передано право вимоги в 2018 році.

Тобто, як могло бути передано право вимоги за кредитом, якого ще не існувало.

У позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які він не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до матеріалів позовної заяви не було надано Реєстру боржників № 126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 укладено між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", на який позивач посилається у позовній заяві, та сам договір факторингу № 28/1118-01, а відтак позивачем не доведено, що до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року, та у свою чергу, що ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" мало таке право вимоги для його подальшого передання позивачу за договором факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, а тому вимоги про стягнення заборгованості за № 256449149 від 19.01.2021 року є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ч. 5 ст. 83 ЦПК України, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У позовній заяві позивачем не зазначено про наявність доказів, які він не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов`язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які

підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до матеріалів позовної заяви не було надано Реєстру боржників № 126 від 23.03.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 укладено між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", на який позивач посилається у позовній заяві, та сам договір факторингу № 28/1118-01, а відтак позивачем не доведено, що до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 256449149 від 19.01.2021 року, та у свою чергу, що ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" мало таке право вимоги для його подальшого передання позивачу за договором факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, а тому вимоги про стягнення заборгованості за № 256449149 від 19.01.2021 року є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Разом з тим, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

Крім цього, як і зазначалось у Відзиві на позовну заяву, в матеріалах справи Витяг з Реєстрів боржників до Договорів факторингу. Вказаний Витяг містить лише підпис представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТІВ», а підпис представника первісного кредитора - відсутній.

Договір факторингу належить до цивільно-правових договорів.

Оскільки в цьому договорі фінансування здійснюється із залученням механізму передачі права вимоги кредитора, до цих відносин можуть субсидіарно застосовуватися норми гл. 47 ЦК, що містять загальні положення про заміну кредитора.

Поняття договору факторингу закріплено у ст. 1077 ЦК.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріальний предмет договору факторингу становлять грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають з надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу, так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше.

Юридичним предметом договору факторингу є дії сторін - надання фінансування під відступлення грошової вимоги.

Відповідно до норм діючого законодавства, які регулюють право вимоги, позивач повинен надати належні та допустимі докази на підтвердження, що він набув право вимоги по виконанню відповідачем боргових зобов`язань по за Кредитними договорами.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу - перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Позивач надав на підтвердження позову копії витягів з Реєстру боржників до договорів факторингу.

Проте, витяг з реєстру боржників, на який посилається позивач як на належний та допустимий доказ, не може бути визнаний судом таким в розумінні глави 5 ЦПК України.

Зазначений витяг не містить реквізитів, які повинні бути відображені в оригіналі документу, зокрема відсутні підписи Клієнта та відтиски печаток.

Встановлені обставини свідчать, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

Всі інші доводи представника відповідача про не укладання відповідачем договору, не заповнення його та про відсутність доказів перерахунку кредитних коштів є слушними, заслуговують на увагу та ґрунтуються на вимогах Закону.

Таким чином, укладення кредитного договору і надання позичальнику кредитних коштів за обставин викладених в позові перед судом не доведено.

Отже позовні вимоги на основі належних, допустимих та достатніх доказів позивачем не доведено, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 76, 82, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 287, 352 ЦПК України, Закон України «Про електронну комерцію» -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський