Ухвала суду № 126760044, 21.04.2025, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1100/24

Провадження № 1-кп/529/62/25

УХВАЛА

21 квітня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про заміну захисника у кримінальному провадженні № 12024170440000947 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,

встановив:

В провадженні Диканського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.

Від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про відмову від захисника - адвоката ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що адвокат не зацікавлена у його справі, не виконує свої обов`язки, позиція адвоката щодо захисту не співпадає з його позицією, тому обвинувачений просить замінити захисника.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання та зазначив, що адвокат жодного разу не приходила до нього в СІЗО, не приймала активної участі у допиті потерпілого, тому він просить замінити адвоката ОСОБА_5 .

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо доводів обвинуваченого про неналежне виконання своїх обов`язків заперечила та зазначила, що належним чином виконує покладені на неї обовязки щодо захисту обвинуваченого.

Прокурор заперечив проти заміни обвинуваченому захисника, вказав, що клопотання обвинуваченого необґрунтоване та безпідставне.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що у прийнятті відмови від захисника адвоката ОСОБА_5 та призначенні іншого захисника слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право, зокрема, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.

За приписами ч. 1 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Водночас вимогами ч. 3 цієї статті передбачено, що відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.

Отже, на всіх стадіях кримінального провадження закон забезпечує особу, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, можливістю мати захисника як обраного нею, так і призначеного їй. Забезпечена така особа й можливістю відмовитися від захисника або замінити його відповідно до вимог процесуального закону.

Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.

Згідно положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу до правосуддя.

Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК України захисник призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини особа має право обрати собі адвоката у разі, якщо є можливість оплатити його послуги. Особа, якій надається безоплатна юридична допомога, не має права обирати захисника.

Клопотання обвинуваченого по суті мотивоване особистою впевненістю обвинуваченого у професійній некомпетентності та недобросовісності захисника.

Водночас обвинуваченим не наведено будь-яких підтверджених об`єктивних даних, які б свідчили про неналежне виконання захисником ОСОБА_5 професійних обов`язків, що могло би призвести до обмеження чи ускладнення реалізації прав підозрюваного, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97ВР від 17.07.1997, ст. 59 Конституції України, ст.ст. 20, 42 КПК України. Обставин, які б свідчили про невиконання захисником своїх обов`язків судом не встановлено.

Крім того, у вказаному кримінальному провадженні брав участь адвокат ОСОБА_6 , від якого на початковій стадії підготовчого судового засідання ОСОБА_4 відмовився. Ухвалою суду від 06.12.2024 прийнято відмову обвинуваченого від захисника ОСОБА_6 та на підставі вказаної ухвали суду Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_4 призначено іншого захисника адвоката ОСОБА_5 .

До того ж під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 заявляв клопотання про відмову від захисника ОСОБА_5 , яке було розглянуто та ухвалою від 27.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання у зв`язку з тим, що обвинуваченим не наведено обставин неналежного виконання захисником покладених на нього обов`язків.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97ВР від 17.07.1997.

Разом з тим, у рішеннях Європейського суду неодноразово наголошувалося, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

В правовому висновку, викладеному ККС ВС в ухвалі від 30.05.2018 у справі №676/7346/15-к, суд зазначив, що заборона зловживання процесуальними правами є загально правовим принципом і поширюється на всі галузі права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.

Відтак, з урахуванням всіх обставин, враховуючи, що обставин неналежного виконання захисником покладених на нього обов`язків, як і розходжень у поглядах щодо захисту, не встановлено, суд вважає, що клопотання обумовлено не відсутністю ефективного захисту, а намаганням затягнути розгляд справи та розцінює таку поведінку, як зловживання процесуальними правами, зокрема правом на захист.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про заміну захисника адвоката ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 49, 54, 350 КПК України -

постановив:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 22.04.2025.

Головуючий ОСОБА_1