Рішення № 126759680, 15.04.2025, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/40/25

Провадження № 2/376/489/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря судових засідань Гіптенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (кредитна лінія),

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача КС «Центр фінансових послуг» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (кредитна лінія).

В обґрунтування позову зазначив, що 13.12.2021 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №В28/049/21/190/10 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 20 000 грн..

13.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою в якій просив надати в межах ліміту відкритої йому за кредитним договором кредитної лінії транш у сумі 20 000,00 грн..

13.12.2021 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір про транш № 1 Кредитного договору кредитної лінії відповідно до п. 1 якого її сторони погодили, що позивач надає транш у розмірі 20 000, 00 грн., за наслідком видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення Додаткового договору про транш № 1 складає 20 000,00 грн..

30.03.2021 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № В28/049/21/190/10 відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується солідарно з відповідачем відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань відповідачем за договором.

Відповідно до п.2.1 Договору поруки, поручитель відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і відповідач за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Таким чином, за не виконання відповідачем його зобов`язань за договором, поручителі несуть солідарну відповідальність з відповідачем перед позивачем щодо зобов`язань відповідача за договором.

30.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просив розглянути можливість реструктуризації зобов?язань за кредитним договором кредитної лінії.

30.03.2023 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до Кредитного договору кредитної лінії відповідно до умов якого сторони погодили, що плата за користування кредитом становить 60 (шістдесят) процентів річних, окрім того нараховані проценти згідно кредитного договору кредитної лінії станом на 30.03.2023 року та прострочена частина тіла кредиту (за наявності такої станом на 30 березня 2023 р.) реструктуризуються та підлягають сплаті та поверненню згідно нового графіку платежів. Даний договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 13.12.2024 р. (строк дії договору - 36 місяців).

Проте, відповідач, ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконав належним чином, кредитні кошти не повернув, тому станом на 13.12.2024 р. перед позивачем виникла заборгованість у сумі 32 409,57 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 18 937,81 грн., заборгованість за реструктуризованими процентами 10 265,30 грн., заборгованість по сплаті процентів після реструктуризації за період з 31.03.2023 року по 13.12.2024 року 3 206,46 грн..

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи, що відповідачами у добровільному порядку не вчиняються дії, спрямовані на повернення кредитних коштів та процентів за договором, з метою захисту права й охоронюваних законом інтересів кредитної спілки, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмір 32 409,57 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 03.03.2025 р. у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили та не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідачі повторно в судове засідання не з`явилися, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що13 грудня 2021 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №В28/049/21/190/10 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (кредитна лінія) (а.с. 7-9).

Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов?язується надати позичальнику кредит у сумі 20 000,00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, цільового використання та забезпеченості, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.3.1 Кредитного договору кредит мав надаватися відповідачу у національній валюті, після підписання Договору готівкою в касі позивача або шляхом безготівкового перерахування коштів за дорученням відповідача.

13.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся з заявою в якій просив надати в межах ліміту відкритої йому за кредитним договором кредитної лінії транш у сумі 20 000,00 грн. (а.с. 15).

13.12.2021 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір про транш № 1 Кредитного договору кредитної лінії відповідно до п. 1 якого її сторони погодили, що позивач надає транш у розмірі 20 000, 00 грн., за наслідком видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення Додаткового договору про транш № 1 складає 20 000,00 грн. (а.с. 10).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 13.12.2021 року позивач перерахував відповідачу, ОСОБА_1 грошові кошти за договором про споживчий кредит №В28/049/21/190/10 (а.с. 16).

Згідно з п. 3.2 плата за користування кредитом (проценти) становить 78 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Збільшення процентної ставки за договором можливе виключно за письмової згоди позичальника. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок кредиту за кожен день користування кредитом. Кількість днів у році приймається 365 (366 для високосного року). Визначені цим пунктом проценти за користування кредитом нараховується з наступного дня після дня надання кредиту позичальнику (перерахування на рахунок за дорученням позичальника або видачі готівкою) до закінчення строку дії договору включно.

Згідно з п.3.4 сторони домовилися, що строк позовної давності за договором складає 10 (десять) років, у тому числі щодо неустойки.

Відповідно до п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 13 грудня 2023 року.

30.03.2021 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № В28/049/21/190/10 відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується солідарно з відповідачем відповідати перед позивачем за виконання зобов`язань відповідачем за договором (а.с. 11).

Відповідно до п.2.1 Договору поруки, поручитель відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і відповідач за повернення кредиту, сплату відсотків, можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків.

30.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій просив розглянути можливість реструктуризації зобов?язань за кредитним договором кредитної лінії (а.с. 17).

30.03.2023 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до Договору про споживчий кредит №В28/049/21/190/10 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (кредитна лінія) від 13 грудня 2021 р. (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 2 вказаного договору сторони погодили внести зміни до першого речення п. 3.2 Кредитного договору, виклавши його у наступній редакції: «3.2 Плата за користування кредитом (проценти) становить 60 (шістдесят) процентів річних...» Решту абзацу залишити без змін.

Згідно з п. 3 сторони погодили внести зміни в до п. 7.1 Кредитного договору, виклавши його в наступній редакції: «7.1 Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 13 грудня 2024 р. (строк дії Договору - 36 місяців)».

Відповідно до п. 6 нараховані (в тому числі прострочені) проценти згідно кредитного договору станом на 30.03.2023 року та прострочена частина тіла кредиту (за наявності такої станом на 30 березня 2023 р.) реструктуризуються та підлягають сплаті та поверненню згідно нового графіку платежів викладеного в даному пункті. Сторони погоджують наступний графік платежів з врахуванням раніше виданих траншів та сплачених платежів.

Згідно з п. 7 строк дії даного Додаткового договору з 30 березня 2023 р. по 13 грудня 2024 р., що складає 624 дня.

ОСОБА_1 своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості не сплачував, тому позивачем була нарахована заборгованість станом на 13.12.2024 року в сумі 32 409,57 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 18 937,81 грн., заборгованість за реструктуризованими процентами 10 265,30 грн., заборгованість по сплаті процентів після реструктуризації за період з 31.03.2023 року по 13.12.2024 року 3 206,46 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с. 5-6).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Договором поруки субсидіарної відповідальності поручителя не передбачено.

Таким чином, за не виконання відповідачем його зобов`язань за договором, поручителі несуть солідарну відповідальність з відповідачем перед позивачем щодо зобов`язань відповідача за договором.

Позивачем доведено на підставі наданих доказів, що відповідачу були надані кредитні кошти, якими він користувався, однак допустив неналежне виконання своїх обов`язків, порушив умови договору щодо повернення кредитодавцеві суми позики та відсотків за користування нею.

Доказів, які б спростовували правильність наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачами не надано, відтак розрахунок заборгованості є належним доказом.

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України, визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тому, враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів заборгованість у заявленому позивачем розмірі, що виникла внаслідок порушення кредитних зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу надала: копію договору про надання правничої допомоги від 22.10.2024 р., копію акту приймання - передачі наданих послуг від 20.12.2024 р. до договору про надання правничої допомоги від 22.10.2024 р. та копію платіжної інструкції №147 від 23.12.2024 р., відповідно до яких визначено розмір витрат на правничу допомогу, який складає в сукупності 3 500,00 грн. (а.с. 19-21).

Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц, від 26.07.2022 у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Враховуючи вищезазначене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд дійшов висновку, що представник позивача підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у формі погодинної оплати та є визначеним в розмірі 3 500,00 грн., який підлягає розподілу за результатами розгляду справи, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 24 березня 2021 року у справі № 462/2077/17.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 149 від 25.12.2024 р. (а. с. 1).

За таких обставин, з урахуванням повного задоволення позову судовий збір у відповідності вимогам частини 1 статті 141 ЦПК України має бути стягнутий з відповідачів у рівних частках на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 16, 526-530,549, 553, 554, 610-612, 625, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 137,141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит про надання у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (кредитна лінія)- задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33738861 - заборгованість за кредитним договором №В28/049/21/190/10 від 13.12.2021 у розмірі 32 409 грн. (тридцять дві тисячі чотириста дев?ять) 57 коп..

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33738861 - судовий збір у сумі 3 028 ( три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп..

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33738861 - витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп..

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Суддя І.Г.Батовріна