Рішення № 126755037, 22.04.2025, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р. Справа138/564/25

Провадження2/153/140/25-ц

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №138/564/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

24 березня 2025 року за вхід.№1805 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла цивільна справа №138/564/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі, розгляд призначено на 22 квітня 2025 року з повідомленням, однак без виклику сторін.

ТОВ «Сіроко Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №72799621 в сумі 28000 грн. та 3028,00 грн. сплаченого судового збору. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05 січня 2023 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено Договір факторингу №031-050123 за умовами якого Клієнт відступив Фактору право вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги. Згідно з Реєстром прав вимоги №01/03/2 від 01.03.2023 Клієнт відступив Факторові у тому числі право вимоги за Договором позики №72799621, укладеним 19.08.2022 між позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги. Договір позики, право вимоги, за яким набуте ТОВ «Сіроко Фінанс», укладений відповідачем із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Позивач вказує, що зазначений Договір позики укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого, відповідно з положень п.п.1, 5, 7 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", у сторін цього Договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Отже, за умовами зазначеного Договору позики позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути суму позики, та сплатити плату від суми позики за весь час користування коштами позики, в порядку і на умовах, що визначені Договором позики. На виконання умов Договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 19.08.2022 перерахував на вказаний відповідачем рахунок, грошову позику за умовами Договору в сумі 7000,00 грн. виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов`язання. Натомість ОСОБА_1 у встановлені умовами Договору строки суму позики не повернула, проценти не сплатила, в зв`язку з чим за час користування коштами позики, на суму позики були нараховані проценти відповідно до умов Договору (відповідно до доданого розрахунку), загальний борг склав 28000,00 грн. Таким чином, розмір боргу відповідача перед ТОВ «Сіроко Фінанс» розрахований первісним кредитором відповідно до умов укладеного Договору позики, та набутий ТОВ «Сіроко Фінанс» в результаті відступлення права вимоги, склав 28000,00 грн. Також, 24.12.2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» на адресу ОСОБА_1 направлялася письмова вимога про погашення заборгованості, яка було боржником проігнорована. Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Сіроко Фінанс» за Договором позики №72799621 на дату звернення до суду складає 28000,00 грн., з яких: тіло позики складає 7000.00 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів 21000,00 грн. Отже, вказані обставини позивача змушують звернутися до суду з цим позовом.

25 березня 2025 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження у цій справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 22 квітня 2025 року.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися. Про дату та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала, хоча про день розгляду справи повідомлялася належним чином рекомендованим повідомленням вих..№0610241882520 в якому стоїть відмітка «вручено 08.04.2025» (а.с.103) та рекомендованим повідомленням вих..№0610241886177, в якому стоїть відмітка про отримання 08.04.2025 (а.с.104).

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони (а.с.2 зворотній бік позовної заяви).

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.97-99), про що постановлено ухвалу окремим процесуальним документом.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із копії договору позики №72799621 від 19.08.2022, таблиці обчислення загальної вартості кредиту та графіку платежів за договором (а.с.76-80) судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №72799621. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. П.2.1. договору передбачена сума кредиту складає 7000,00 грн., п.2.2 кредит надається строком 30 днів, термін повернення кредиту 18.09.2022 (п.2.3). Проценти за користування кредитом: 5250,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. П.2.2 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий НОМЕР_1 . Пролонгація на стандартних (базових) умовах п.6. Відсотки нараховувалися з 19.08.2022 по 18.09.2022, з 19.09.2022 по 17.12.2022.

Із копії Договору факторингу №031-050123 від 05.01.2023 (а.с.81-87) судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу, з якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ "Сіроко Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Із копії витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №031-050123 від 05.01.2023 (а.с.88) судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Сіроко Фінанс» боржника ОСОБА_1 , яка має заборгованість у сумі 28000 грн. за договором позики №72799621.

Із копії довідки №КД-000004663/ТНПП від 19.12.2024 (а.с.89) судом встановлено, що 19.08.2022 на картку № НОМЕР_2 здійснено переказ коштів у сумі 7000,00 грн.

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачеві надано грошові кошти (кредити) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов`язався повернути кредити та проценти за користування кредитами, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконала.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що договір позики укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що після підписання договору позики №72799621 від 19.08.2022 за допомогою одноразового пароля, відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно тарифів, а також сплатити нараховані відсотки та тіло кредиту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами в установленому законом порядку був укладений договір позики про надання банківських послуг в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Що стосується нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, то суд зазначає наступне:

Частиною першоюстатті 1048 ЦК Українивизначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1ст.1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (пункти 53,54), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункти 6.22-6.25), від 19 травня 2020 року у справі №910/23028/17 (пункт 6.28) та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц та ряді інших.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору позики № 72799621 від 19 серпня 2022 року, кредит надається строком на 30 днів (пункт 2.2), дата надання коштів - 19.08.2022, дата повернення кредиту 18.09.2022 (пункти 2.3). Можливість пролонгації строку позики передбачена розділом 6 Договору.

Відповідно до пункту Стандартна (базова) процентна ставка 2.5 % на день, відповідно до пункту 2.3., у випадку користування позикою понад строк, встановлений п.2.3 Договору, нарахування процентів за процентною ставкою в розмір 2.70 % на день. Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього строку позики та можуть бути зміненні виключно на підставі укладеної між позикодавцем та позичальником додаткової угоди до Договору, отже сторони погодили, що застосування Стандартної процентної ставки відбувається автоматично в разі невиконання обов`язку по поверненню коштів, отриманих в кредит та процентів, нарахованих за базовою процентною ставкою.

Така умова Договору не суперечить нормам чинного законодавства та є застосовною (Постанова ВП ВС від 18.01.2022 р. в справі № 910/17048/17, пункти 132-145).

Отже, з урахуванням досягнутої домовленості між кредитором та позичальником, позивач вправі був нараховувати проценти, обумовлені Договором, а саме з: 19.08.2022 по 18.09.2022 в розмірі 2.5%, надалі включається механізм захисту прав кредитора, закріплений вст. 625 ЦК України.

Натомість позивач здійснив нарахування процентів, зазначених в умовах Договору, по 17 грудня 2022 року включно, про що зазначено ним у Відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.79-80).

Таким чином, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає 5250,00 грн. - процентів за користування кредитними коштами та 7000,00 грн. - тіла кредиту, а всього 12250,00 грн.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050ЦКУкраїни право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, право ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося з закінченням строку дії договору 18.09.2022, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.

За таких обставин, суд вважає, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» має право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом по 18.09.2022 включно, у зв`язку з чим слід стягнути суму заборгованості по процентах у сумі 5250,00 грн.

Що стосується договору позики №72799621 від 19.08.2022, то судом встановлено, що після підписання договору позики, відповідач взяла на себе зобов`язання оплачувати послуги Банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно Тарифів. Окрім того, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взагалі не вносила суму коштів на погашення заборгованості за наданим кредитом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даному договору в установленому законом порядку були наданні банківські послуги в електронній формі, на підставі яких між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Отже, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12ЦПКУкраїни доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно дост. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за договором позики, в якому зазначено про те, що заборгованість за договором позики від 01.03.2023 складає 28000,00 грн. (а.с.79-80).

Оцінюючи докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає не доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 12250,00 грн. за договором позики №72799621 від 19 серпня 2022 року .

Отже, оцінивши всі докази, що є у справі, суд вважає не у повній мірі доведеними обставини, на які ТОВ «Сіроко Фінанс» посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для часткового задоволення позовних вимог. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту №72799621 від 19.08.2022 в сумі 12250,00 грн. з яких 5250,00 грн. процентів за користування кредитними коштами, - 7000.00 грн. тіло кредиту. В іншій частині заявлених вимог суд вважає за необхідне відмовити у зв`язку із недоведеністю.

Проте, так як позов задоволено частково, тому суд приходить до висновку про розподіл судових витрат відповідно до п.3 ч.2ст.141 ЦПК України, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору, виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог у сумі 1328,07 грн.

Частиною другою статті 141ЦПКУкраїни визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,247,258,259,263,264, 265,268,274, 275,279 ЦПК Україниі на підставі ст.ст.15,16,526,527,530,533,610,612,623,625,631,1048-1050, 1051, 1052,1054,1055,1056,1056-1 ЦК України,ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» (код ЄДРПОУ 42827134 адреса: 03035, вулиця Митрополита Василя Липківського,45 офіс 510А місто Київ) заборгованість за договором позики №72799621 від 19.08.2022 у сумі 12250,00 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1328,07 грн. а всього13578(тринадцятьтисяч п`ятсотсімдесят вісім)гривень 07копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк