Рішення № 126752695, 16.04.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/4406/24

Провадження № 2/610/455/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2025 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Феленка Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Турку-Романюк Аліну Сергіївну звернулася до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ", у якій просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 16.05.2014 у розмірі 22905,20 гривень; розірвати договір оренди земельної ділянки від 16.05.2014, площею 6,1128 га, кадастровий номер 6320288000:03:000:0068.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Голуб В.М. 07.04.2014, позивач є власником земельної ділянки, площею 6,1128 га, кадастровий номер 6320288000:03:000:00068, розташованої на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

16.05.2014 між ОСОБА_1 і ТОВ "ІАК „БАЛІНВЕСТ" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідачу надано в строкове платне користування на 20 років земельну ділянку загальною площею 6,1128 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Грошова нормативна оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації 3,200 та 1,756 за 2014 рік становить 126190,99 грн. Договором обумовлено внесення орендної плати до 20 грудня того року, за який здійснюється орендна плата, у розмірі 5% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що становить 6309,55 грн на рік у грошовій, натуральній та/або відробітковій формі, у тому числі з поєднанням різних форм плати за домовленістю між суб`єктами договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Договором передбачено припинення його дії шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

На виконання вищевикладених умов договору оренди з урахуванням додаткової угоди відповідач повинен був сплатити позивачу до 20 грудня 2022 року орендну плату за 2022 рік у сумі 11972,25 грн, за 2023 рік до 20 грудня 2023 року 10932,99 грн.

Оскільки відповідачем у порушення умов договору оренди не сплачено позивачу орендну плату за 2022 та 2023 роки у визначені договором строки, договір оренди підлягає розірванню за рішенням суду.

26.12.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій вона просить стягнути з ТОВ "Інвестиційна аграрна компанія "БАЛІНВЕСТ" заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 16.05.2014 зі сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 року у розмірі 34975,18 грн. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 16.05.2014 площею 6,1128 га, кадастровий номер 6320288000:03:000:0068.

В обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог зазначила, що станом на дату подання цієї заяви, настав строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди зі сплати орендної плати за 2024 рік. Однак, відповідачем не сплачено у строки встановлені договором оренди оренду плату за 2024 рік. Таким чином, на дату подання цієї заяви, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором оренди зі сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки. Вищезазначене зумовило збільшення кількісних показників за майновою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві та, відповідно, збільшення позовних вимог.

Разом із цим представник позивача долучила до заяви про збільшення позовних вимог від 26.12.2024 позовну заяву у новій редакції, яка містить детальний розрахунок заборгованості за сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

27.12.2024 через особистий кабінет у системі "Електронний суд" представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди та зменшити розмір стягнення суми заборгованості зі сплати орендної плати.

На обґрунтування своїх пояснень зазначив, що розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим, відповідати тяжкості правопорушення й застосовується у випадку систематичного порушення договору оренди земельної ділянки. Так, не можна застосовувати розірвання договору як наслідок порушення зобов`язання з огляду на неможливість використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням у 2022 році у зв`язку з тимчасовою окупацією с.Яковенкове (місце розташування земельної ділянки), яке перебувало під тимчасовою окупацією з 28.02.2022 по 11.09.2022, наслідками такої окупації та сезонним характером господарювання; відсутність вини відповідача у порушенні зобов`язання через наявність загальновідомих обставин непереборної сили. Також зазначив, що позивачем було проведено неправильний розрахунок розміру заборгованості відповідача за договором оренди в частині проведення одночасної індексації орендної плати та нормативно-грошової оцінки землі.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що наслідком активних бойових дій та окупації є забруднення полів та інших територій вибухонебезпечними предметами. Оскільки земельна ділянка, що орендується, знаходиться на території с.Яковенкове, яке з 28.02.2022 було окупованим, а з 11.09.2022 є територією можливих бойових дій, вона не могла використовуватися одразу після деокупації у зв`язку із її можливим забрудненням вибухонебезпечними предметами, а тому відповідач не мав вільного безпечного доступу до об`єкту оренди.

До того ж зазначив, що 29.12.2024 на його електронну пошту був надісланий лист від ГУ ДСНС у Харківській області, до якого долучена відповідь про надання інформації (вих. №65020-1064/65122 від 29.01.2025). Із змісту вказаної відповіді убачається, що піротехнічними розрахунками заходи з проведення нетехнічного обстеження та розмінування на земельній ділянці не проводилися.

Таким чином, жодних обстежень на спірній земельній ділянці, а отже й розмінування/очищення деокупованої території не проводились.

Аналогічні твердження також містяться у звіті старости Яковенківського старостинського округу від 15.04.2024 (розміщеного за посиланням https://balakleyamer.gov.ua/?p=20017), в якому було зазначено, що після деокупації території старостату розмінування сільськогосподарських земель не проводилось.

При цьому, відсутність безпечного доступу до земельної ділянки (яка потребувала обстежень на предмет забруднення вибухонебезпечними предметами) необхідно розглядати у сукупності із стислими термінами проведення осінньої сівби (яка починається у середині вересня) та неможливістю підготуватися до неї. У зв`язку з сезонним характером використання земельної ділянки, орендар не міг одразу з 11.09.2022 повернутися до цільового використання об`єкту оренди (здійснення сівби), адже обстеження на предмет наявності вибухонебезпечних предметів на земельній ділянці не були проведені, а с.Яковенкове з дати деокупації є територією можливих бойових дій.

Не проведення сівби у визначені терміни унеможливлює подальше використання земельної ділянки за цільовим призначенням до наступної посівної кампанії та отримання орендарем доходів, які є джерелом сплати орендної плати. Певні роботи з використання земельної ділянки проводяться виключно у визначені місяці. Не проведення таких робіт у відведені для цього строки матиме наслідком повне зупинення сільськогосподарського циклу, можливість розпочати який настане тільки в наступному році. Так, період тимчасової окупації с. Яковенкове, на території якого розміщена спірна земельна ділянка, з 24.02.2024 до 11.09.2024 повністю виключає можливість у відповідача здійснити весняну посівну кампанію. Зокрема, у відео зверненні від 31 березня 2022 року прем`єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що у 20 областях України вже почалася посівна (https://www.kmu.gov.ua/news/ukrayinska-harchova-promislovist-rozgortatime-novi potuzhnosti - premyer-ministr), а із публікації Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17 червня 2022 (розміщеного на офіційному веб-сайті міністерства за посиланням https://minagro.gov.ua/news/v-ukraini-zavershena-posivna- kampaniia-2022) вбачається, що весняна посівна кампанія в Україні завершилася 16 червня 2022 року. Осіння сівба, під час якої сіють озимі культури, проводиться в середині вересня, а збирання врожаю відбувається з середини літа, тобто також у період, коли місцерозташування об`єкту оренди перебувало під тимчасовою окупацією.

Більш того, саме по собі проведення посівної кампанії потребує здійснення відповідних підготовчих дій: закупівлі добрив, насіння, палива, оброблення земельної ділянки та підготовки сівалок. При цьому, с.Яковенкове було звільнено з під окупації лише 11.09.2022 та з цього моменту є територією можливих бойових дій, а наслідками такої окупації є відсутність безпечного доступу аграріїв до земельних ділянок, що потребувало б час для обстеження їх на предмет ймовірного забруднення вибухонебезпечними предметами.

Вказані заходи з підготовки до проведення осінньої посівної кампанії, а також безпосереднє здійснення сівби, не могли бути вжиті орендарем у зв`язку із: 1)періодом окупації с.Яковенкове; 2)наслідками такої окупації у вигляді відсутності безпечного доступу до земельних ділянок, які потребували обстеження на предмет забруднення вибухонебезпечними предметами; 3)неможливість передбачити дату деокупації с.Яковенкове та, відповідно, підготуватися до проведення сівби.

Таким чином, у зв`язку із стислими термінами проведення осінньої посівної кампанії, орендар не міг здійснити сівбу, що призвело до повного зупинення сільськогосподарського циклу. Отже, не маючи об`єктивної можливості провести весняну чи осінню посівну кампанію у 2022 році, орендар фактично залишився без доходу та не міг використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням протягом всього періоду до наступної (в 2023-му році) посівної кампанії.

Не маючи об`єктивної можливості провести весняну чи осінню посівну кампанію у 2022 році, орендар фактично залишився без доходу та не міг використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням протягом всього періоду до наступної (в 2023-му році) посівної кампанії.

Окрім цього, оброблення спірної земельної ділянки з метою захисту посівів є способом її використання, що цілком відповідає її цільовому призначенню та можливість проведення якого очікується орендарем. Хоча саме по собі не оброблення земельної ділянки, що призвело до втрати її родючості, не можна вважати підставою для звільнення відповідача від відповідальності, проте об`єктивна неможливість (зумовлена перебуванням земельної ділянки на тимчасово окупованій території та забрудненням вибухонебезпечними предметами) використання об`єкту оренди за його цільовим призначенням (здійснення посівів, догляд та обробка врожаю) дійсно виключає вину орендаря та звільняє його від сплати орендної плати.

У своєму відзиві відповідач посилається на ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає. Таким чином, орендар як сторона спірного договору оренди не допустив порушення умов договору, суб`єктивна сторона яких знаходилася б у сфері його впливу або контролю. За вказаних обставин, при відсутності вини орендаря у простроченні сплати орендної плати за 2022 рік, не можна вважати порушення строків сплати орендної плати систематичними, що виключає у даному випадку наявність умов для розірвання договору із заявленої позивачем підстави.

Відповідно до рішення Харківської обласної ради від 14.02.2023 №502-VIII "Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили", обставини, що склалися на території Харківської області у зв`язку з російською військовою агресією проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, були визнані обставинами непереборної сили з 24 лютого 2022 року до дня припинення чи скасування воєнного стану. Рішенням було затверджено перелік суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, до якого віднесено ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ".

У пояснювальній записці до проекту зазначеного рішення вказується, що підставою його прийняття стала значна кількість звернень агропромислових підприємств, що здійснюють господарську діяльність на території Харківської області, з повідомленням про те, що належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення, інше рухоме та нерухоме майно знаходилися на тимчасово окупованих територіях Харківської області, а також в районах проведення воєнних (бойових) дій.

Таким чином, прострочення сплати орендної плати не можна вважати порушенням зобов`язання, що мало місце з вини орендаря, а тому до такого орендаря не можна застосовувати заходи відповідальності, передбачені ст.611 ЦК України, серед яких і припинення зобов`язання внаслідок його розірвання.

Віднесення відповідача до переліку суб`єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, вказує на наявність форс-мажорних обставин (події на території Харківської області у зв`язку з російською військовою агресією та їх вплив на господарську діяльність відповідача) саме для цього суб`єкта.

За вказаних обставин, враховуючи неможливість відповідача використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням протягом 2022 року (у зв`язку із сезонним характером господарювання, тимчасовою окупацією та відсутністю безпечного доступу до об`єкту оренди за її наслідком), а також підтверджену рішенням Харківської обласної ради від 14 лютого 2023 року №502-VIII наявність обставин непереборної сили щодо ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" (відповідно до переліку), не можна застосовувати розірвання договору як наслідок порушення зобов`язання при відсутності вини орендаря та систематичності у простроченні сплати орендної плати.

Крім того, представник відповідача не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості зі сплати орендної плати, оскільки вважає, що відсутні підстави для здійснення одночасної індексації орендної плати та нормативно грошової оцінки землі із таких підстав, оскільки відповідно до умов договору оренди землі, орендна плата визначається у розмірі 5% (п`ять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, уточненої на коефіцієнт індексації за звітний рік, якій визначається відповідно до Постанови КМУ від 12.05.2000 "Про проведення індексації грошової оцінки земель". Отже, враховуючи, що сторони у зазначених положенням Договору оренди дійшли згоди щодо індексації саме нормативно-грошової оцінки землі, індексація орендної плати на підставі ст.21 ЗУ "Про оренду землі" не здійснюється.

30.12.2024 представник позивача подала через систему "Електронний суд" відповідь на відзив, де зазначила, що договором оренди передбачено право орендодавця на своєчасну виплату орендної плати, в свою чергу орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату. Вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості використання земельної ділянки у період з 28.02.2022 до 11.09.2022, оскільки сільськогосподарське виробництво (вирощування зернових, зернобобових та олійних культур) є сезонним видом господарювання і використання спірної ділянки відбувається не постійно, кожного дня, а лише з певною періодичністю, тобто навіть тоді, коли фактично відповідач нею не користувався. Зазначає, що відповідачем не надано доказів, що спірна ділянка в 2021 році не була засіяна озимою пшеницею або у 2022 ярими культурами та після 11.09.2022 не відбувалося збирання врожаю внаслідок цієї сівби. Також нічим не підтверджено, що відповідач фактично залишився без доходу на весь період до збору врожаю після наступної посівної кампанії у 2023 році. Наданий Відповідачем лист ГУ ДСНС України у Харківській області від 29.12.2024 не підтверджує забруднення орендованої земельної ділянки вибухонебезпечними предметами. Наведені вище документи, які б могли це підтверджувати, відповідачем не надавалися. Відповідачем не надано відповідні заяви подані ним до відповідних суб`єктів владних повноважень в яких би він просив визнати непридатною для використання орендовану земельну ділянку у зв`язку з потенційним її забрудненням вибухонебезпечними предметами, також не надано відповідних рішень військової адміністрації про це, зокрема, за 2022 рік, не надано доказів, які б підтверджували забруднення орендованої земельної ділянки вибухонебезпечними предметами та неможливість відповідача користуватися цієї земельною ділянкою у зв`язку з цим.

З рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2024, яке набрало законної сили, встановлено, що 01.05.2023 між ТОВ ДП "Степове" та ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" укладено договір суборенди землі №01/05-СЗ-23 від 01.05.2023, за умовами якого орендар ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" передає, а суборендар ТОВ ДП "Степове" приймає земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, розташовані на території Харківської області, загальною площею 3354,2665 га у строкове платне користування без змін цільового призначення. Строк дії договору до 01.02.2024, суборендна плата виплачується шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря у такому порядку: 100% суборендної плати у строк до 16.02.2024 включно. Розмір суборендної плати складав 2347986,55 грн.

Таким чином, відповідачу було достеменно відомо, що після деокупації території Яковенківської сільської ради тобто з 11.09.2024 орендовані ним земельні ділянки загальною площею в 3354,2665 га, не були забруднені вибухонебезпечними предметами. Вищезазначеними судовими рішеннями також спростовуються твердження відповідача, що він залишився без доходу, оскільки розмір суборендної плати за договором суборенди укладеним між відповідачем та ТОВ ДП "Степове" становить 2347986,55 грн.

Стосовно тверджень відповідача щодо неправильності розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати позивач зазначає, що під час здійснення вказаного вище розрахунку позивач керувався ст.21 Закону України "Про оренду землі", де зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У договорі відсутні умови, які б передбачали, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Отже, обчислення розміру орендної плати за договором оренди здійснюється і з урахуванням індексів інфляції. Щодо посилання Позивача на Постанову Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19[14] на підтвердження своїх аргументів та заперечень стосовно того, що одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація НГО землі не повинна застосовуватися позивач вважає такі міркування, аргументи та заперечення відповідача також безпідставними з огляду на не подібність цієї справи та справи №922/1658/19.

31.12.2024 представником відповідача через систему "Електронний суд" подані заперечення, в яких він наполягає на своїх раніше наведених доводах та зауважує на тому, що з 28.02.2022 до 11.09.2022 с.Яковенкове перебувало під тимчасовою окупацією, а тому відповідач був позбавлений можливості провести весняну посівну кампанію ярих зернових, бобових і олійних культур, а також не мав можливості здійснювати догляд та обробку врожаю зимових культур з метою попередження їхньої загибелі. Щодо посилання позивача на рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №400/5939/24, відповідач зазначив, що із встановлених судом у зазначеній справі обставин вбачається, що передача відповідачем орендованих земельних ділянок загальною площею в 3354,2665 га в суборенду відбулася у 2023 році. Жодних доказів того що у суборенду була передана саме спірна земельна ділянка позивач не надає, із встановлених судом у даній справі обставин відома лише загальна площа переданих у суборенду земельних ділянок, а також їх місцерозташування, але не конкретні земельні ділянки з кадастровими номерами. Вказані обставини аж ніяк не спростовують доводи відповідача щодо неможливості використовувати земельні ділянки у 2022 році, а навпаки, підтверджує його твердження, що відновлення циклу сільськогосподарського виробництва можливе було лише під час наступної весняної посівної кампанії, тобто навесні 2023 року, коли й був укладений договір суборенди земельних ділянок. При цьому, відповідач не заперечує проти його обов`язку зі сплати орендної плати за 2023 рік, а лише вказує на неможливість використати об`єкт оренди за його цільовим призначенням у 2022 році внаслідок повномасштабної військової агресії та сезонного характеру використання, який потребує здійснення послідовного комплексу робіт у визначені терміни. В цілому заперечення відповідача кореспондуються з викладеними ним запереченнями у відзиві на позовну заяву.

15.04.2025 представник позивача через електронний кабінет в системі "Електронний суд" подала додаткові пояснення у справі, які в цілому дублюють обставини та доводи позивача, наведені у позові та відповіді на відзив, а також містять пункт 2.2. "Щодо виявлення додаткового істотного порушення договору оренди", що по своїй суті є зміною підстав позовних вимог.

При цьому ст.49 ЦПК України визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Враховуючи, що додаткові пояснення, якими представник позивача фактично намагається змінити предмет позову, були подані нею 15.04.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку, суд не приймає їх до розгляду та повертає представнику позивача.

Представник позивача адвокат Турка-Романюк А.С. у судове засідання не прибула, через систему "Електронний суд" подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Волторніст С.І. у судове засідання не прибув, через систему "Електронний суд" подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позицію, викладену у відзиві та інших заявах по суті справи підтримав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 11.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.59).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Голуб В.М. 07.04.2014, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 6,1128 га, кадастровий номер 6320288000:03:000:00068, розташованої на території Яковенківської сільської ради Балаклійського району Харківської області (а.с.34).

16.05.2014 між ОСОБА_1 і ТОВ "ІАК „БАЛІНВЕСТ" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідачу надано в строкове платне користування на 20 років земельну ділянку загальною площею 6,1128 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Грошова нормативна оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації 3,200 та 1,756 за 2014 рік становить 126190,99 грн. Договором обумовлено внесення орендної плати до 20 грудня того року, за який здійснюється орендна плата, у розмірі 5% від грошової нормативної оцінки земельної ділянки, що становить 6309,55 грн на рік у грошовій, натуральній та/або відробітковій формі, у тому числі з поєднанням різних форм плати за домовленістю між суб`єктами договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Договором передбачено припинення його дії шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (а.с.36-44).

07.04.2014 здійснено державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 6,1128 га, кадастровий номер 6320288000:03:000:0068 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12231926 від 07.04.2014 державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області ГолубВ.М.) та 12.05.2015 державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки (а.с.35, 45).

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 28.06.2024 убачається, що ОСОБА_1 отримувала від ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" орендну плату у 4 кварталі 2020 року у сумі 11792,78 грн, у грудні 2021 року у сумі 13861,06 грн. У 2022 та 2023 роках орендної плати чи будь-яких виплаті від ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" ОСОБА_1 не отримувала (а.с.47).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення (п.7 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно доположень статті3ЦК України,загальними засадамицивільного законодавстває,крім іншого свобода договору ;судовий захистцивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ізч.1ст.373ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексомУкраїни законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як передбачено ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.792ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач).

Статтею 409 ЦК України визначені права та обов`язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Отже власник земельної ділянки має право, зокрема, вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі ,має правона одержанняплати закористування нею.Розмір плати,її форма,умови,порядок тастроки їївиплати встановлюютьсядоговором.

Землекористувач маєправо володітита користуватисяземельною ділянкоюв повномуобсязі відповіднодо умовдоговору. Землекористувачзобов`язанийвносити платуза користуванняземельною ділянкою,а такожінші платежі,встановлені законом (ст.410 ЦК України).

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом (ч.2 ст.412 ЦК України).

Положеннями ст.141Земельного кодексуУкраїни передбачено припинення права користування землею у разі систематичної несплати земельного податку або орендної плати.

Крім того,за змістомстатей 525та 526ЦК України,зобов`язаннямає виконуватисяналежним чиномвідповідно доумов договорута вимогцього Кодексу,інших актівцивільного законодавства,а завідсутності такихумов тавимог відповідно дозвичаїв діловогообороту абоінших вимог,що звичайноставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно доч.1ст.530ЦК України, якщоу зобов`язаннівстановлений строк(термін)його виконання,то вонопідлягає виконаннюу цейстрок (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разіпорушення зобов`язання,згідно зіст.611ЦК України,настають правовінаслідки,встановлені договоромабо законом,зокрема: припиненнязобов`язаннявнаслідок односторонньоївідмови відзобов`язання,якщо цевстановлено договоромабо законом,або розірваннядоговору; змінаумов зобов`язання; сплатанеустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ізст.629ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно доч.2статті 651ЦК України, договірможе бутизмінено аборозірвано зарішенням судуна вимогуоднієї ізсторін уразі істотногопорушення договорудругою стороноюта вінших випадках,встановлених договоромабо законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зчастинами 2,3ст.653ЦК України, уразі розірваннядоговору зобов`язаннясторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 3 ст.762 ЦК України визначено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

У відповідності до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначено право орендодавця, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати.

За змістом положень ст.32 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Таким чином, закон пов`язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду у зв`язку з невиконанням сторонами обов`язків, передбачених укладеним між сторонами договором.

Мотиви суду.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" земельну ділянку площею 6,1128 га, у тому числі ріллі 6,1128 га, кадастровий номер 6320288000:03:000:0068, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Сторони не заперечують договірних відносин між ними. До того ж представник відповідача не заперечує факт несплати позивачу орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки. Мотивує це неможливістю використовувати земельну ділянку під час окупації с.Яковенкове, на території якого розташована земельна ділянка, з 28.02.2022 до 11.09.2022, а також неотриманням прибутку від користування земельною ділянкою після деокупації, оскільки село і дотепер відноситься до територій можливих бойових дій, що істотно зменшує можливість відповідача використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням: проводити посівну кампанію, збирати врожай.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 №309 (актуальним на момент виникнення правовідносин), с.Яковенкове Ізюмського району Харківської області у період з 28.02.2022 по 11.09.2023 було включено до територій України тимчасово окупованих РФ.

Тому суд погоджується з доводами представника відповідача щодо неможливості використання ним земельної ділянки з 28.02.2022 до 11.09.2022 через окупацію с.Яковенкове Ізюмського району Харківської області, що у відповідності до ч.6 ст.762 ЦК України звільняє відповідача від сплати орендної плати за весь час, протягом якого земельна ділянка не могла бути використана через обставини, за які він не відповідає.

Представником позивача надано детальний розрахунок заборгованості по орендній платі, який становить за 2022 рік 11972,25 грн, за 2023 рік 10932,95 грн, за 2024 рік 12069,98 грн, а всього 34975,18 грн.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №922/1658/19 зазначено, що нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. Поряд з цим у вказаній постанові Верховний Суд акцентував, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати і обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Нормами статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України "Про оренду землі" та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що, оскільки встановлено порушення ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати, а саме за 2022-2024 роки, тому наявні підстави стягнення такої заборгованості, однак за вирахуванням часу, протягом якого майно не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідає, а саме за період з 28 лютого 2022 року до 11 вересня 2022 року.

За умовами договору оренди землі від 16.05.2014 на земельну ділянку, площею 6,1128 га, кадастровий номер 6320288000:03:000:0068, нормативно грошова оцінки земельної ділянки становить 126190,99 грн, а орендна плата становить 5% від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість зі сплати орендної плати за 2022 рік, а саме 169 днів, у сумі 2492,91 грн, виходячи із такого розрахунку:

126190,99х1,249х1,2х1,0х1,0х1,0х1,0х1,0х1,0х5%/365х169=4378,61

(грн), де 1,249; 1,2; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки відповідно,

169 кількість днів у 2022 році, за які підлягає стягненню заборгованість зі сплати орендної плати (періоди з 01.01.2022 до 28.02.2022 та з 11.09.2022 до 31.12.2022).

За 2023 рік підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 10402,43 грн:

126190,99х1,249х1,2х1,0х1,0х1,0х1,0х1,0х1,0х1,1х5%=10402,43 грн,

де 1,249; 1,2; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,1 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки відповідно,

За 2024 рік підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 10932,95 грн:

126190,99х1,249х1,2х1,0х1,0х1,0х1,0х1,0х1,0х1,1х1,051х5%=

=10932,95 (грн),

де 1,249; 1,2; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,0; 1,1; 1,051 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки відповідно,

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору". Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі").

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

В зв`язку із запровадженням на території України Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов`язань, або ж виконання договірних зобов`язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України "Про оренду землі" не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №399/935/16-ц (провадження №61-304св17)).

Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №910/7495/16 (провадження №12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Актуальний перелік таких територій затверджений наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року №309, який діяв на момент виникнення правовідносин, згідно з якою с.Яковенкове Балаклійської міської територіальної громади Харківської області, на території якої розташована спірна земельна ділянка, з 28 лютого 2022 року до 11 вересня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією, а наразі належить до територій можливих бойових дій.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про доведення ним неможливості використання об`єкту оренди з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території с.Яковенкове Балаклійської міської територіальної громади, в період з 28 лютого 2022 року до 11 вересня 2022 року перебувало під тимчасовою окупацією та в цей період орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, в 2022 році орендар не провів посівну компанію.

Проте, враховуючи, що відповідачем у порушення умов договору оренди земельної ділянки, орендна плата не сплачувалася повністю за 2023 та 2024 роки, в його діях убачається систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, що є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

Виходячи із визначення основної мети підприємницької діяльності отримання прибутку та визначення суті договору оренди, слідує, що смислом оренди є отримання орендарем у користування певного, відсутнього в його власності майна для використання цього майна в своїй підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, а для орендодавця отримання плати за надання такого майна в користування.

Неотримання орендодавцем орендної плати протягом більше ніж двох років, безумовно, свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Несплата відповідачем 2022 (частково), 2023 та 2024 роках орендної плати позивачу за договором оренди землі від 16.05.2014 є істотним порушенням умов договору, отже наявні юридичні підстави для розірвання спірного договору оренди.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що діями відповідача, які полягали у несплаті позивачу орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки у передбачені договором оренди строки, було порушено цивільні права позивача, що свідчить про наявність, передбаченого ст.651 ЦК України, істотного порушення відповідачем договору оренди і як наслідок підстав для його розірвання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, підлягають задоволенню; позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати підлягають частковому задоволенню: за 2022 рік в сумі 4378,61 гривень, за 2023 рік в сумі 10402,43 гривень, за 2024 рік 10932,95 грн, а всього 25713,99 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", №63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено за дві позовні вимоги 2422,40 грн судового збору, по 1211,20 грн за кожну вимогу, одна з яких вимога немайнового характеру (а.с.1).

Оскільки позовну вимогу майнового характеру про стягнення орендної плати задоволено частково, а позовну вимогу немайнового характеру задоволено повністю, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у сумі 2101,68 гривень (25713,99х1211,20/34975,18+1211,20=

=2101,68).

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підставі п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Положеннями ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

17.09.2024 між АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ПРАВА" і ОСОБА_1 укладено договір №123/24 про надання правової допомоги, і угоду №1 про встановлення гонорару від 17.09.2024, відповідно до яких вартість наданих послуг (складання позовної заяви, її подання до суду, участь у судових засіданнях та підготовка інших судових документів під час розгляді справи в суді першої інстанції) становить: 8000 грн (а.с.51-54, 55).

З квитанцій до платіжних інструкцій про переказ готівки №0202610089 від 03.10.2024 і №0202610062 від 04.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила АО "УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ ПРАВА" грошові кошти у загальній сумі 8000 гривень за надання правової допомоги за договором №123/24 від 17.09.2024 і угодою №1 про встановлення гонорару від 17.09.2024 (а.с.56).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає співмірним наданий адвокатом обсяг послуг з їх вартістю 8000 грн, враховуючи фактичний вид правової допомоги, складність справи, затрачений час на надання таких послуг.

Внаслідок часткового задоволення позову витрати на професійну правничу допомогу на підставі п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають витрати на правову допомогу в сумі 6940,83 гривень (25713,99х4000/34975,18+4000=6940,83).

Враховуючи викладене,керуючись ст.19Конституції України,статтями 3,11,15,16,373,407,409,410,412,525,526,530,610,611,629,651,653,762ЦК України,статтями 93,141ЗК України,1,2,13,24,25,32 Закону України "Про оренду землі", статтями 12, 13, 77, 81, 82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки б/н від 16 травня 2014 року за 2022, 2023 та 2024 роки в загальній сумі 25713 (двадцять п`ять тисяч сімсот тринадцять) гривень 99 копійок.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6,1128га, кадастровий номер 6320288000:03:000:0068, укладений між ОСОБА_1 і ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" 16 травня 2014 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 2101,68 гривень.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6940,83 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНВЕСТИЦІЙНА АГРАРНА КОМПАНІЯ „БАЛІНВЕСТ", місцезнаходження: 64225, Харківська область, Ізюмський район, с.Яковенкове, вул.Миру, буд.27, код ЄДРПОУ 32934058.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2025 року

СуддяЮ.А. Феленко