Ухвала суду № 126747731, 17.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про передачу справи до іншого суду

17 квітня 2025 року Справа № 640/19099/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., вирішуючи у письмовому провадженні питання про подальший розгляд адміністративної справи за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,

встановив:

Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, позивач, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» з вимогами надати дозвіл на реалізацію майна Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському», яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

14 березня 2025 року проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/19099/22 передана на розгляд судді Молочній І. С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/19099/22 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна. Вирішено ряд процесуальних питань.

Вирішуючи питання про подальший розгляд цієї справи, суд керувався наступним.

Згідно з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року №2597-VIII (зі змінами) (далі - КУзПБ) цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України «Про страхування» або Закону України «Про кредитні спілки».

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.

За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

Пункт 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що положення ГПК України визначають компетенцію господарських судів на розгляд справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

При цьому, до категорії спорів, які розглядаються господарським судом в межах справи про банкрутство, частиною другою статті 7 КУзПБ віднесено:

всі майнові спори, стороною в яких є боржник;

спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна;

спори про визнання недійсними результатів аукціону;

спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником;

спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно;

спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику;

спори про стягнення заробітної плати;

спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;

спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2024 року у справі №640/14829/21, аналізуючи зміст наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами статті 20 ГПК України (у відповідній редакції), дійшов висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

У постанові від 11 липня 2024 року №810/1842/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що правила визначення юрисдикції суду визначає насамперед процесуальне законодавство, зокрема ГПК України, Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.

Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку про те, що провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто, якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 1 листопада 2023 року у справі №908/129/22, вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому такі спори віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Разом із цим, суд констатує, що 01 січня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» від 19 вересня 2024 року № 3985-IX (далі - Закон № 3985-IX), яким абзац перший частини другої статті 7 викладено в такій редакції:

«2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».

Одночасно з цим, Законом № 3985-IX пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України викладено в такій редакції:

«8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника».

Порівняльний аналіз внесених законодавцем змін дозволяє дійти висновку, що, починаючи з 01 січня 2025 року, виключено заборону на розгляд господарськими судами в межах справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Крім того, суд зауважує, що у редакції з 01 січня 2025 року, таку категорію спорів, що розглядаються господарським судом в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність), як «спори щодо інших вимог до боржника», розширено шляхом уточнення про те, що у межах такої категорії спорів можуть розглядатись «у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».

Суд зазначає, що вказані зміни не призвели до іншого тлумачення норм КУзПБ у співвідношенні з нормами процесуальних законів у спірному питанні, ніж застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2023 року у справі №908/129/22 та послідовно в інших постановах Верховного Суду (для прикладу, від 05.09.2024 у справі №580/3719/22, від 11.12.2024 у справі № 640/14829/21 тощо), оскільки за наведеного в законі визначення компетенція господарського суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) щодо спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, поширюється виключно на випадки, коли заявлені у спорі вимоги звернуті до боржника.

Так, судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/13240/22 за заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» щодо банкрутства останнього.

Водночас, у справі №640/19099/22 судом розглядається спір щодо надання дозволу на реалізацію майна Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському», яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника, що прямо пов`язано із провадженням у справі про банкрутство.

Отже, зазначені позовні вимоги стосуються насамперед реалізації майна боржника з метою погашення його податкового боргу, тобто, є майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами господарського судочинства.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про необхідність передати справу №640/19099/22 на розгляд до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи про банкрутство №910/13240/22.

Керуючись частиною третьою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

1. Матеріали справи №640/19099/22 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, передати на розгляд до Господарського суду міста Києва, в провадженні якого перебуває справа №910/13240/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському».

2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.С. Молочна