Рішення № 126746478, 18.04.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 квітня 2025 р. Справа № 120/15167/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернулася його представниця до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивача зазначила, що наказом Головного управління МВС України у Вінницькій області від 25 червня 2009 року № 106 л/с ОСОБА_1 звільнено з посади начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Вінницького міського управління Головного управління МВС України у Вінницькій області та з 25 червня 2009 року позивачеві призначено пенсію за вислугу років.

Відповідно до особистої заяви про переїзд на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 пенсійну справу позивача вислано до МВС у Республіці САХА (Якутія) з 23 травня 2013 року.

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 повернувся в Україну, у зв`язку із чим з 01 січня 2024 року йому припинено виплату пенсії російською федерацією.

24 липня 2024 року та 18 вересня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив поновити виплату пенсії.

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01 жовтня 2024 року № 264850808050 позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії.

Представниця позивача не погоджується із таким рішенням пенсійного органу, у зв`язку із чим звернулася з цим позовом до суду з вимогою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 24 липня 2024 року поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Ухвалою від 18 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

28 листопада 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та одержує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Законом України № 3674 від 25 квітня 2024 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" визначено, що припинення та поновлення виплати пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та членам їх сімей проводиться в порядку, встановленому Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Представник відповідача стверджує, що відповідно до пункту 14-4 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Також Законом № 3674 зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Наразі відповідні зміни не внесено. На територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують та не здійснюють свою діяльність. У зв`язку із цим, на думку представника відповідача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області правомірно прийнято рішення № 1648508050 від 01 жовтня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в поновлені виплати пенсії за вислугу років.

За наведених обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Із наявного в матеріалах справи повідомлення про призначення пенсії (пенсійна справа № 0203002819), ОСОБА_1 з 29 червня 2009 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пенсія за вислугу років виплачувалася позивачу до квітня 2013 року включно, що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 .

Довідкою Міністерства внутрішніх справ по республіці Саха (Якутія) від 16 лютого 2024 року № 15/1-184 підтверджується те, що ОСОБА_1 в період з 23 травня 2013 року по 31 грудня 2023 року перебував на пенсійному обліку в російській федерації, а з 01 січня 2024 року у зв`язку із виїздом з листопада 2021 року на територію України виплата пенсії позивачу припинена.

24 липня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив поновити виплату пенсії за вислугу років, що була призначена ОСОБА_1 29 червня 2009 року.

Листом від 16 серпня 2024 року відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до пункту 14-4 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

18 вересня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про поновлення виплати пенсії за вислугу років. У такій заяві позивач вказав, що у зв`язку із відсутністю його за місцем проживання на території російської федерації та переїзду в Україну в листопаді 2021 року виплата пенсії на території російської федерації йому припинена з 01 січня 2024 року, що підтверджується довідкою Міністерства внутрішніх справ Республіки Саха (Якутія) від 16 лютого 2024 року № 15/1-184.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01 жовтня 2024 року № 2648508050 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії з тих підстав, що відповідно до пункту 14-4 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Частини перша та друга статті 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

У розумінні статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з нормами статті 52 Закону № 2262-XII особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Верховний Суд в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 243/5451/17 зазначив, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Так, суд установив, що ОСОБА_1 з 29 червня 2009 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

При цьому в період з 23 травня 2013 року по 31 грудня 2023 року ОСОБА_1 припинено виплату пенсії за законодавством України, оскільки в цей час позивач перебував на пенсійному обліку в російській федерації, де отримував пенсію до 01 січня 2024 року.

Водночас спірним у цій справі є питання поновлення виплати позивачу пенсії за вислугу років відповідно до законодавства України після повернення його в Україну.

Визначаючись із тим, чи має позивач право на поновлення виплати пенсії за вислугу років, суд враховує наступне.

За приписами частини 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 49 Закону № 1058-IV у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з вимогами пункту 14-4 розділу XV Закону № 1058-IV громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Аналіз наведених вище приписів слідує, що у разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації підставою для поновлення виплати пенсії є відповідна заява пенсіонера, у якій останній зазначає про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Повертаючись до обставин цієї справи, варто зауважити, що 24 липня 2024 року та 18 вересня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявами, у яких просив поновити виплату пенсії за вислугу років, що була призначена 29 червня 2009 року.

Зі змісту таких заяв слідує, що виплата пенсії на території російської федерації ОСОБА_1 припинена з 01 січня 2024 року у зв`язку із відсутністю його за місцем проживання на території російської федерації та виїзду в Україну в листопаді 2021 року.

Більше того, в підтвердження неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації позивачем до заяв долучалася довідка Міністерства внутрішніх справ Республіки Саха (Якутія) від 16 лютого 2024 року № 15/1-184, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року виплату пенсії припинено.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не отримує пенсію від органів пенсійного забезпечення російської федерації, а відповідачем всупереч частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність винесеного ним рішення, тому суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01 жовтня 2024 року № 2648508050 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Як наслідок, задоволенню підлягає і вимога щодо зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 з 24 липня 2024 року (з дати первинного звернення) виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представницею позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 12 листопада 2024 року.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 2648508050, що прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 01 жовтня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 24 липня 2024 року поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Рішення суду в повному обсязі складено 18.04.2025

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович