Рішення № 126746070, 06.02.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/19038/24

Провадження № 2/752/2491/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.02.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі за текстом також - ТОВ «ФК «ЄАПБ» або позивач) звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом також - відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №7022837 від 12.09.2023 в загальному розмірі 91 729,75 гривень, з яких:

-23 000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу;

-66 429,75 гривень - заборгованість за процентами;

-2 300, 00 гривень - заборгованість за комісією.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 12.09.2023 уклав кредитний договір №7022837 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в межах якого відповідачу був наданий кредит у гривнях, а відповідач зобов`язався повернути кредит та нараховані проценти у строки визначенні договором.

29.01.2024 на підставі Договору факторингу №29012024 ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 91 729,75 гривень.

У встановлений Кредитним договором строк відповідач свої грошові зобов`язання не виконав, а тому позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, нарахованих процентів та комісії у судовому порядку.

У наданому до суду відзиві на позов відповідач заявляє, що він ні в якому разі не відмовляється від сплати кредиту; готовий виконувати зобов`язання по кредитному договору, але з «розумними» процентами; розмір нарахованих процентів не дає йому змогу виконувати взяті на себе зобов`язання, оскільки вони перевищують його фінансові можливості.

Окрім того, відповідач посилається на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вказує, що на період воєнного стану його слід звільнити від сплати процентів.

Додатково вказує, що до позову доданий не повний Договір факторингу та те, що ця справа не належить до категорії малозначних, а тому, представник позивача не може надавати свої послуги по довіреності.

Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя Чекулаєв С.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 13.09.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

2.Мотивувальна частина

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом

12.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений Договір про споживчий кредит №7022837 (надалі за текстом також - Кредитний договір) про надання споживчого кредиту, згідно пункту 1.1. якого, кредитодавець зобов`язується, на строк та умовах визначених цим Кредитним договором надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, в рекомендовану дату, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно пункту 1.4. договору.

Вказаний Кредитний договір був укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан». ОСОБА_1 , здійснив підпис Кредитного договору 12.09.2023 о 11 годині 14 хвилин, використавши одноразовий ідентифікатор W51080.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 23 000,00 гривень (пункт 1.2. Кредитного договору).

Кредит надається загальним строком на 120 днів з 12.09.2023 (пункт 1.3. Кредитного договору).

Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12.10.2023. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10.01.2024 (підпункти 1.3.1. та 1.3.2. Кредитного договору).

Позичальник має повернути кредит, сплатити комісію та проценти в рекомендовану дату платежу - 12.10.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості - 10.01.2024 (пункт 1.4. Кредитного договору).

Комісія за надання кредиту становить 2 300,00 гривень (підпункт 1.5.1. Кредитного договору).

Розмір процентної ставки у пільговий період становить 1.25% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування та у поточний період у розмірі 3.00 % річних від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування (підпункти 1.5.2. та 1.5.3. Кредитного договору).

Згідно підпункту 3.3.2. Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені пунктами 1.1.- 1.5. та пунктом 2.4. цього договору.

Згідно підпункту 3.2.6. Кредитного договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

29.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як фактором, був укладений Договір факторингу №29012024 (надалі за текстом також - Договір факторингу) згідно пункту 1.1. якого, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстав виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору факторингу.

Згідно пункту 1.2. Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта приймання-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

29.01.2024 сторонами Договору факторингу був підписаний Акт прийому - передачі реєстру боржників №1 за Договором факторингу №29012024 від 29.01.2024.

Згідно Витягу з реєстру боржників №1 до Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024, клієнт передав, а фактор (позивач) прийняв грошові вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за Кредитним договором № 7022837 у загальному розмірі 91 729,75 гривень, що складаються із: заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 23 000,00 гривень; заборгованості за процентами у розмірі 66 429,75 гривень та заборгованості за комісією у розмірі 2 300,00 гривень.

Доказів сплати боргу відповідачем матеріали справи не містять.

2.2. Застосовані норми права

Частиною першою статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини пов`язані із позикою грошових коштів та на надання кредиту.

Згідно частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір та договір позики (якщо позикодавцем є юридична особа) укладаються у письмовій формі (статті 1047 та 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі за текстом також - Закон).

Згідно пункту 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно частини шостої статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Таким чином, суд встановив, що 12.09.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №7022837 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 23 000,00 гривень.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно частини першої статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

2.3. Мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що 12.09.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №7022837 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 23 000,00 гривень.

У наданому до суду відзиві відповідач фактично визнає факт отримання ним вказаного вище кредиту та взяті на себе зобов`язання з його повернення; від сплати кредиту не відмовляється, проте вказує, що нараховані проценти не дають йому змогу виконати зобов`язання та перевищують його фінансові можливості.

Таким чином суд вважає доведеним факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Кредитним договором.

Твердження відповідача, що нараховані проценти не є «розумними» та перевищують його фінансові можливості не скасовують обов`язку відповідача належним чином виконувати умови добровільно укладеного договору про надання кредиту.

Суд зазначає, що у пункті 1.5. Кредитного договору, який підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора W51080, детально вказані умови, щодо розміру кредиту, його вартості (процентної ставки) та розміру комісії.

Добровільно погоджуючись на такі кредитні умови, відповідач повинен був розуміти обсяг взятих на себе грошових зобов`язань та розраховувати свої фінансові можливості для їх належного виконання.

Суд також звертає увагу, що відповідач у відзиві не просить про зменшення розміру нарахованих позивачем процентів та не заперечує, щодо правильності такого нарахування.

З матеріалів справи встановлено, що позивач набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором у загальному розмірі 91 729,75 гривень на підставі Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024.

Строк виконання відповідачем свого зобов`язання з повернення кредиту та нарахованих процентів є таким що настав, згідно положень пункту 1.4. Кредитного договору.

Будь-яких доказів повного або часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та комісії первісному кредитору - ТОВ «Мілоан» або позивачу після відступлення права вимоги за Договором факторингу №29012024 від 29.01.2024 матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми наданого кредиту у розмірі 23 000,00 гривень, нарахованих процентів у розмірі 66 429,75 гривень та одноразової комісії у розмірі 2 300,00 гривень є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Суд відхиляє твердження відповідача, стосовно того, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України розповсюджуються також і на нараховані проценти (відсотки), оскільки, тлумачення цього положення ЦК України, свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Проценти, що нараховуються за користування грошовими коштами згідно кредитних договорів, в жодному разі не належать до категорії платежів, що нараховуються та/або стягуються за порушення грошових зобов`язань. Фактично проценти є платою за фінансову послугу та не є неустойкою або мірою іншої цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи викладене суд вказує, що нараховані проценти за Кредитним договором не підлягають списанню кредитодавцем згідно положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Щодо твердження ОСОБА_1 , що справа не належить до категорії малозначних, а тому повинна розглядатися за правилами загального позовного провадження, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Згідно частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, згідно частини другої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Таким чином, суд може визнати малознаною та розглянути за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу незначної складності, ціна позову якої не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто - 242 240,00 гривень.

Частиною першою статті 277 ЦПК України визначено, що питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При відкритті провадження у цій справі суд встановив, що ціна позову не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а сама справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є справою незначної складності. Враховуючи викладене, підстави для розгляду справи у порядку загального позовного провадження відсутні.

Суд також зазначає, що відповідач не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а лише висловив думку, що така справа не є малозначною, а тому представник позивача не має права надавати свої послуги на підставі довіреності.

При визначенні належних повноважень представника позивача суд керується положеннями пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України, згідно якої повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи.

3. Висновки суду

Враховуючи те, що позивач надав суду належні та допустимі докази виникнення кредитних правовідносин між відповідачем та первісним кредитором та щодо подальшого відступлення первісним кредитором позивачу грошових вимог за Кредитним договором №7022837 від 12.09.2023, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 23 000,00 гривень, нарахованих процентів у розмірі 66 429,75 гривень та одноразової комісії у розмірі 2 300,00 гривень.

4.Судові витрати

Згідно з пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №74410 від 23.07.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень, що відповідає положенням статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень.

Керуючись статтями 11, 205, 207, 512, 514, 1046, 1047, 1054, 1077, 1079, 1082 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30; ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість за Договором про споживчий кредит №7022837 від 12.09.2023 в загальному розмірі 91 729 (дев`яносто одна тисяча сімсот двадцять дев`ять) гривень 75 копійок, з яких: 23 000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 66 429,75 гривень - заборгованість за процентами та 2 300,00 гривень - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30; ЄДРПОУ: 35625014) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30; ЄДРПОУ: 35625014);

Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя С. О. Чекулаєв