Рішення № 126746041, 03.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/15802/24

Провадження № 2/752/1897/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.04.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

За участю:

представника позивача - адвоката Єрмоленко Оксани Олександрівни (ордер на надання правничої допомоги серія АА №1467641 від 22.07.2024)

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Захарченка Сергія Павловича (ордер на надання правничої допомоги серії АА № 0044723 від 28.08.2024)

про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

у липні 2024 до Голосіївського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом також - відповідач), в якому просила:

-позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснень третьої особи

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач, будучи батьком малолітньої дочки - ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться розвитком дитини та її інтересами; не піклується про її стан здоров`я, фізичний та духовний розвиток.

До позовної заяви додані нотаріально посвідчені копії заяв відповідача від 31.07.2014, від 04.08.2015, від 25.06.2016, від 14.04.2017, від 30.06.2018, від 05.05.2020, від 18.08.2022 та від 13.06.2024 в яких останній підтверджує той факт, що він не бере участі у вихованні та утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки відповідач батьківських обов`язків не виконує, позивач займається вихованням та матеріальним забезпеченням доньки самостійно.

Посилаючись на положення статей: 141, 150, пункту 2 частини першої статті 164 СК України позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.10.2024 позивач подала заяву про уточнення позовних вимог та додатково просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 30 000,00 гривень щомісяця.

У судовому засіданні 25.03.2025 представник позивача подала заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 30 000,00 гривень щомісяця.

У поданому 12.09.2024 відзиві на позовну заяву представник відповідач стверджує, що позивач не навела достатніх і необхідних обґрунтувань для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зміст позову не відповідає фактичним обставинам та діючому законодавству; відповідач не ухилявся від своїх батьківських обов`язків відносно дочки; у задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні 25.03.2025 представник відповідача, адвокат Захарченко Сергій Павлович, подав заяву в якій зазначив, що під час телефонної розмови, яка відбулася 12.02.2025 між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди з приводу вирішення цього спору, а саме, ОСОБА_2 погодився з обґрунтуванням та позовною вимогою ОСОБА_1 щодо позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У поданому клопотанні від 25.03.2025 представник відповідача просить суд ухвалити рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; закрити провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання його дочки.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надала до суду Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно ОСОБА_3 від 22.10.2024 вих.№100-14555, згідно якого, керуючись статтями 19, 150, 164 СК України, статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства», рекомендаціями Комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 16.10.2024 №19), Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки і піклування) вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , 2010 року народження.

Третя особа просить суд розгляд справи проводити без участі представника Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Процесуальні дії у справі

25.07.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.

Згідно ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 30.07.2024 відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.08.2024.

12.09.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов.

Підготовче судове засідання було відкладене на 18.09.2024

У судовому засіданні 18.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання. Підготовче судове засідання відкладене на 24.10.2024.

23.10.2024 до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно ОСОБА_3 від 22.10.2024 вих.№100-14555.

В судовому засіданні 24.10.2024 представник позивач подала заяву про уточнення позовних вимог.

Підготовче судове засідання 24.10.2024 відкладене на 14.11.2024.

08.11.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог.

У підготовчому судовому засіданні 14.11.2024 оголошено перерву до 07.01.2025 для витребування додаткових доказів.

07.01.2025 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 13.02.2025 для повторного витребування доказів.

У підготовчому судовому засіданні 13.02.2025 оголошено перерву до 25.03.2025 у зв`язку з повідомленням учасниками справи про можливість позасудового врегулювання спору.

У підготовчому судовому засіданні 25.03.2025 представником позивача, адвокатом Єрмоленко Оксаною Олександрівною подане клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а саме, позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 30 000,00 гривень щомісяця.

У підготовчому судовому засіданні 25.03.2025 представником відповідача, адвокатом Захарченком Сергієм Павловичем подане клопотання з проханням задовольнити вимогу ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення аліментів.

У підготовчому судовому засіданні 25.03.2025 відповідач - ОСОБА_2 підтримав вказане вище клопотання свого представника, адвоката Захарченка Сергія Павловича.

Відповідно до положень статей 200 та 244 ЦПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 03.04.2025.

Фактичні обставини справи встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 2011 року зроблений відповідний актовий запис за № 102, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про народження від 20.01.2011, серії НОМЕР_1 .

Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно наданих до суду копій нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_2 від 31.07.2014 (зареєстровано в реєстрі за №1153), від 04.08.2015 (зареєстровано в реєстрі за №828), від 25.06.2016 (зареєстровано в реєстрі за №513), від 14.04.2017 (зареєстровано в реєстрі за №538), від 30.06.2018 (зареєстровано в реєстрі за №751), від 05.05.2020 (зареєстровано в реєстрі за №328), від 18.08.2022 (зареєстровано в реєстрі за №486) та від 13.06.2024 (зареєстровано в реєстрі за №621) відповідач підтверджує той факт, що в період з 23.11.2010 по дату підписання кожної із заяв, він дійсно не бере участі у вихованні та утриманні неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно ОСОБА_3 від 22.10.2024 вих.№100-14555 наданого Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації суд встановив, що до 2022 року ОСОБА_3 проживала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Після запровадження в України воєнного стану, у березні 2022 року, мати з дитиною виїхали до Республіки Польща та на сьогодні легально перебувають у цій країні, як біженці.

Мати належним чином піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, здійснює її матеріальне забезпечення.

На підтвердження участі у житті дитини ОСОБА_2 надав Службі у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації лише уривки епізодичного вайбер-листування (телефонні розмови з донькою) за листопад-грудень 2018 року, червень 2019 року, травень 2020 року, липень-серпень 2020 року, лютий - липень 2024 року, а також фото з дитиною, зроблені у 2021 році, та 25 фото-світлин із зображенням відповідача з донькою, в тому числі декілька фото під час обряду хрещення та 2 відеозаписи з дитиною у 2015 році.

Як зазначено у Висновку від 22.10.2024 вих.№100-14555, зі скріншоту переписки між батьком та матір`ю ОСОБА_3 , наданих ОСОБА_1 , вбачається, що у батька відсутні кошти на утримання дитини, подарунки, дозвілля, лікування. Спілкування та зустрічі доньки з батьком відбуваються через постійні нагадування про це матері дитини періодично.

За результатами проведеної роботи Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що батько не приймає участі у вихованні та утриманні ОСОБА_3 . Він не володіє достеменною інформацією стосовно навчального закладу, у якому навчається ОСОБА_3 в Україні, ніколи його не відвідував.

Враховуючи викладене, Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , 2010 року народження.

В судовому засіданні 25.03.2025 представник відповідача, адвокат Захарченко Сергій Павлович, подав заяву в якій зазначив, що під час телефонної розмови, яка відбулася 12.02.2025 між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди з приводу вирішення цього спору, а саме ОСОБА_2 погодився з обґрунтуванням викладеним у позовній заяві та із самою позовною вимогою ОСОБА_1 щодо позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Присутній в судовому засіданні 25.03.2025 ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання свого представника, фактично визнавши позовні вимоги.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Також у цій справі («Хант проти України») суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13.04.2020 у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У справі, яка розглядається суд встановив, що відповідач - ОСОБА_2 , дійсно тривалий час, як мінімум з 2015 року ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання своєї дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні 25.03.2025 представник відповідача, адвокат Захарченко Сергій Павлович, подав заяву (клопотання) фактичне визнання позовних вимог та просив суд задовольнити вимогу ОСОБА_1 та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (частина четверта статті 200 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частина третя статті 206 ЦПК України).

Враховуючи подане представником позивача, адвокатом Єрмоленко Оксаною Олександрівною, клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а саме, позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 30 000,00 гривень щомісяця - суд вважає за необхідне закрити провадження в частині вказаних позовних вимог.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Розглянувши клопотання представника відповідача, адвоката Захарченка Сергія Павловича, про задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та висловленої позиції самого відповідача - суд дійшов до висновку, що таке клопотання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема, неповнолітньої ОСОБА_3 , а тому може бути прийняте судом.

Враховуючи вказані вище обставини, досліджені докази та поведінку учасників справи, керуючись найкращими інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, при цьому зважаючи, що позбавлення батьківських прав, не звільняє відповідача від обов`язку щодо утримання дитини, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що правовими наслідками позбавлення батьківських прав є: 1) втрата особистих немайнових прав щодо дитини та звільнення від обов`язків щодо її виховання (водночас особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини); 2) неможливість бути законним представником дитини; 3) втрата права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) неможливість бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) позбавлення права одержання в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які особа могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрата інших прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

Згідно частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.

Згідно статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Оскільки представник позивача подала до суду заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а саме, позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 30 000,00 гривень щомісяця - суд у цій справі не приймає рішення про стягнення з відповідача аліментів на дитину, згідно положень частини третьої статті 166 СК України.

Керуючись статтями: 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 200, 206, 263-265, 354-355 ЦПК України, статтями: 150, 164, 165, 166 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), батьківських прав щодо неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , щодо стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 30 000,00 гривень щомісяця.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 03.04.2025.

Суддя С.О. Чекулаєв